7 РОЗДІЛ нетрадиційні релігії

 

Нетрадиційні релігії породжені глибинними процеса­ми суспільного життя XX ст. і виявилися не тільки у відновленні ортодоксальних релігійних традицій, а й у по­шуку нових цінностей, духовних орієнтацій. На позначен­ня цього явища вживають багато синонімічних термінів: "неорелігії", "неосекти", "неокульти", "нетрадиційні вірування", "псевдо релігії", "неомістицизм", "релігії Но­вого віку", "позаконфесійні об'єднання", "квазірелігії" та ін. Вітчизняне релігієзнавство поняттям "нетрадиційні релігії" пропонує позначати не усталені для нашої культу­ри віровчення — буддизм, іслам тощо. Терміни "неокуль­ти ", "нові релігійні вірування " застосовують до явищ сак­рального життя, що виникли в сучасну епоху внаслідок пошуку нових духовних орієнтирів — неохристиянські, неоорієнталістські рухи, неоязичництво, синтетичні нео­релігії. Поняттям "релігії Нового віку" позначають

 сайєнто-логічні рухи та найновіші наукові досягнення, які лише умовно відносять до релігійних течій.

Неорухи породжені кризою традиційної релігійності. У XX ст. позиції усталених релігійних течій підірвав пере­дусім науковий світогляд. Досягнення НТР висунули проблеми, перед якими офіційна церква виявилася безси­лою.

Певну роль відіграли розчарування багатьох людей у політичних засобах вирішення гострих соціально-еко­номічних проблем, труднощі молоді в процесі її соціаль­ного становлення, що часто породжувало намагання віднайти нові духовні орієнтири. Такі пошуки нерідко приводили до неокультів, які пропонували своїм при­бічникам богорівний шлях самовдосконалення. Багатьох

приваблюють заклики до само творчості, спасіння душі са­ме за життя, а не в потойбічному світі. Часто вони вдають­ся до методів психічного впливу.

Нетрадиційні релігії не обмежені одним віровченням, спрямовані на міжрелігійний синтез, не тільки поєднують у собі елементи багатьох релігій, а й використовують ідеї та концепції окультизму, спіритизму, теософії, антропо­софії, сучасної філософії, астрології тощо.

 

Окультизм (лат. occultus — прихований, таємний) — містичне вчення, яке визнає існування надприродних сил, можливість безпосереднього спілкування з ними за до­помогою магічних обрядів, таємних ритуалів.

 

Спіритизм (лат. spihtus — душа, дух) — містично-ідеалістична течія, яка ґрунтується на вірі в існування по­тойбічного "світу духів" і можливості спілкування з ними за допомогою спеціальних ритуалів.

 

Нові культи здебільшого приваблюють людей з висо­ким інтелектуальним рівнем, які розмірковують над про­блемами сенсу життя. Але якщо традиційні релігії всіляко оберігають свою унікальність, турбуючись про збереження своїх змісту і форм, то неорелігії спираються на містичний досвід у злитті з Абсолютом. Вони байдужі до догматичних доказів істинності якоїсь релігійної системи, визнають істинність усіх релігій, існування та месіанську роль усіх пророків, відкриті для нових ідей та вчень. Але свого месію вважають найбільш адекватним для даної епохи. Йому поклоняються, шанують, вважаючи божим послан­цем, часто створюють навіть культ учителя (гуру), який набуває рис божества. Уявлення про Бога не персоніфіковані. Його трактують як Абсолютний розум, Духовну сутність, Об'єктивний закон.

Нетрадиційні релігійні вірування класифікують у сім груп.

 

Неохристиянські течії, вірування на загально

 християнській основі

 

Вони представлені релігійними утвореннями, сформо­ваними в лоні традиційного християнства, які намагають­ся пристосувати його до мінливих особливостей часу. Більшість їх, сформувавшись за рубежем у 90-ті роки XX ст., проникла на терени України. Це — Міжнародна  християнська місія, Християнська місія "Емануїл", Армія спасіння, Лівобережна церква Христа, Християнська церква "Калварі Чапел", Новоапостольська церква, Церк­ва повного Євангелія, "Нове життя", "Хвала і по­клоніння", мормони та ін. Сюди належать християнські об'єднання українського походження: Спілка християнсь­кої міжконфесійної згоди "Лога", Собор євангелістських церков, а також трансформована в Росії Церква воскреса­ючої Богородиці.

Усі течії спираються на Біблію як головне джерело віросповідання і на особу Ісуса Христа як центральну фігу­ру релігійних доктрин, критикують ортодоксальне христи­янство за відхід від первісних традицій, оголошують свою церкву, секту винятково істинним, відроджувальним рухом євангельського християнства, навіть месіанським щодо спасіння Христової віри. Досконале знання Біблії поєдну­ють з вільним інтерпретуванням її, а визнання Ісуса Хрис­та межує з визнанням керівника церкви Пророком, по­сланцем Бога. Неохристиянство від традиційного христи­янства відрізняється своїм розумінням Трійці, природи Ісуса Христа, сутності Святого Духа, пекла й раю тощо.

 

церква воскресаючої богородиці

Організаційно сформувалася у 80-х роках в Росії, за­реєстрована в 1992 р. Того ж року її общини з'явилися в Україні.

Проголосила себе Церквою царства Божого, яке Божа Мати за дорученням Святої Трійці повинна збудувати на Землі, підготувавши другий прихід Ісуса Христа. Своєрідно тлумачить вона православне віровчення, обря­ди. Так, євхаристію розглядає як таїнство втілення в лю­дину Христа через Марію. Символіка храму, одягу свя­щеннослужителів відображає вшанування Діви Марії. Священики сповідаються перед віруючими. Велику увагу приділяють "пластичній молитві", медитації. Обов'язково три рази на день здійснюється розарій — вінок молитов з роздумами про важливі події земного життя Господа і Бо­городиці.

Російську православну церкву розглядає як "притулок Сатани", а її патріарха як "червоного дракона". Визнаючи необхідність покаяння Росії перед Всевишнім, усім світом за утвердження "диявололюдської цивілізації" — комунізму, за вбивство "богородичного імператора Мико­ли II", Церква воскресаючої Богородиці водночас утвер­джує ідею месійної ролі Росії в світі. Шанує святих східно­го і західного християнства. Входить до Міжнародної ради общинних церков, має своє громадсько-просвітницьке ут­ворення "Фонд Новой Святой Руси".

МОРМОНИ

Вважають себе членами Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів. Заснована в 1830 р. у США. За твердженням її засновника Й. Сміта, ангел, явившись йому, вказав місце, де знаходились дошки з давніми письменами книги ізраїльського пророка Мормона. "Книга Мормона" подає життєпис двох давніх народів, які залишили Ізраїль і пере­селилися до Америки. Вона, а також писання Сміта "Вчен­ня і завіти", "Дорогоцінна перлина", англійський переклад "Біблії" короля Якова становлять мормонський канон.

Віровчення увібрало християнські, ісламські, буд­дійські, давньогрецькі та давньоримські релігійні поло­ження, тлумачення самого Сміта. Мормони вважають се­бе богообраними людьми і сподіваються на щасливий кінець свого життя, вірять у божественне одкровення, можливість побудови "Сіону" на американському конти­ненті, визнають обряд хрещення через занурення у воду, покаяння. Церква має чітку ієрархічну організацію. Очо­лює її президент, якого вважають пророком, він керує гро­мадами за допомогою 12 апостолів, кворуму сімдесяти, "Керуючого єпископату" та патріарха церкви. Вся влада перебуває в руках священства мормонів, яке поділяється на Ааронове (молодше) та Мельхиседекове (старше). Центр мормонів у м. Солт-Лейк-Сіті штат Юта (США). Громади церкви є в Англії, Скандинавії, Німеччині. В Ук­раїні — 23 громади.

 

новоапостольська церква

Виникла в Англії у 1832 р. внаслідок руху за відроджен­ня первісного вчення Христа. Центр знаходиться в Цюріху, очолює його першоапостол, рішення якого з цер­ковних питань обов'язкові. Діє у 190 країнах. Священно­служителі — єпископ, староста, пастор і проповідник — ведуть богослужіння безкоштовно. В церкві здійснюють  таїнства: хрещення водою, закарбування Духом Святим й причастя. Громади діють у більшості областей України. Видається журнал "Наша сім'я".

 

церква христа

Своєю метою вважає відновлення християнства у первісному вигляді, проголошує Біблію основою віро­сповідання і діяльності, вимагає від віруючих дотримувати­ся викладених у ній постулатів віри. Не визнаючи бюро­кратичних організаційних утворень, не має власних органів управління, керівного центру.

Кожна община автономна. Громадою керує обраний старійшина, богослужіння веде місцевий диякон. Відпра­ви складаються з п'яти ритуалів: співу, молитви, про­повіді, складання дарів, хлібопереломлення та причастя вином. Визнають хрещення у свідомому віці, яке прово­диться короткочасним зануренням у воду. Виникла в США. У різних країнах є кілька тисяч громад.

 

НОВА ЦЕРКВА (ЦЕРКВА НОВОГО ЄРУСАЛИМУ)

Утворена послідовниками шведського теософа-містика, політика Е. Сведенборга (1688—1772). Основу віро­вчення становлять 33 томи його теологічних творів, зокре­ма книги "Небесні таємниці", "Про небо, його чудеса та пекло", "Вчення Нового Єрусалиму", які у Швеції трива­лий час були заборонені, а їх автора звинувачували в єресі. Лише після смерті Сведенборга з'явилися гуртки його ша­нувальників (перший у Лондоні у 1788 p.). Нині громади існують у країнах Європи, Америки. Церква видає журнал "Шлях до себе", має богословські семінарії в Англії, США. Громади Нової церкви є у Львові та Донецьку.

 

Релігії орієнталістського напряму

Вони представлені неорелігіями східного походження: неоіндуїзмом (Міжнародне товариство свідомості Кришни, Товариство Шрі ауробіндо, Товариство ведичної куль­тури, Міжнародне товариство "Всесвітня чиста релігія"), течіями буддійського спрямування (дзен-буддизм, ти­бетський буддизм, ламаїзм).

 

НБОІНДУЇЗМ

Він є невід'ємним елементом релігійного життя не ли­ше Індії, а й багатьох країн Європи та Америки. Виник у першій половині XIX ст. в межах індуїзму як його сучасне прочитання для інтелектуапізованих верств Сходу і Заходу. Спирається на давню ведичну традицію, використання цінностей інших культур, релігій. В неоіндуїстських вчен­нях популярні ідеї універсалізму, синкретизму, рівності всіх релігій як пошуків шляхів до Бога, духовного оазису в реконструкції суспільства. Обов'язкова наявність гуру як провідника вчення і провідника духовних пошуків особи­стості, групи, течії.

 

МІЖНАРОДНЕ ТОВАРИСТВО СВІДОМОСТІ

КРИШНИ (РУХ "ХАРЕ КРИШНА")

 

Це модернізований варіант одного з відгалужень вішнуїзму — релігії чайтантинів. З невеличкої групи рух виріс до всесвітньої конфедерації. У США, наприклад, — 100 тисяч кришнаїтів. Центри є в Канаді, Австралії, євро­пейських та латиноамериканських державах. Перші грома­ди кришнаїтів з'явилися в Україні у 80-х роках XX ст. не­легально, їх діяльність було дозволено в 1990 р., а в 1996 р. зареєстровано Всеукраїнський центр свідомості Кришни. Він є керівним органом 46 громад, які діють в усіх облас­тях України.

Основою вчення є віра в Кришну як Верховну Особу Господа та необхідність відданого служіння йому. Кришнаїти пропагують ведичні знання про космос, люди­ну, суспільство, поширюють брахманічну культуру, прак­тикують бхакті-йогу, ведуть праведне життя (не вживають м'яса, риби, яєць, кави, чаю, наркотиків, не грають в азартні ігри тощо), займаються благодійництвом, працю­ють у в'язницях.

 

Послідовники шрі сатьї саї баби

 

Він один з наивідоміших в Індії й усьому світі гуру (народ, у 1926). Його вважають чудотворцем, аватарою (втіленням Бога), який зцілює людей духовно і фізично. Свою місію вбачає в утвердженні праведності (дхарми),

відродження в людині прагнення до духовності, а в людстві — бажання жити в мирі та співпраці. Це вчення визнає всі релігії, наявність в них істини, допомогти усвідомити яку покликаний Саї Баба. Діяльність центрів спрямована на освіту, допомогу хворим, людям похилого віку, розумово відсталим, всім нужденним. Кодекс по­ведінки і Десять принципів життя послідовників Саї Баби близькі до релігійних заповідей загальнолюдського змісту. В Україні послідовники з'явились у 90-х роках XX ст.

 

центри Шрі Чінмоя

 

Послідовниками індійського поета, музиканта, філосо­фа, громадського діяча (народ, у 1932) є ті, хто сповідує шлях любові, відданості й самозречення, який дає змогу швидко досягти духовного прогресу. Його філософія лю­бові виражає глибинний зв'язок Людини і Бога, які є ас­пектами однієї й тієї ж сутності. Людина втілює себе у Всевишньому, усвідомлюючи, що Бог — найвища сутність людини. Всевишній розкриває себе через людину, яка є його інструментом у вдосконаленні світу. Головна мета — духовне і фізичне вдосконалення особистості через пізнання своєї сутності, духовних істин. Центри проводять лекції, концерти, театральні вистави, екскурсії, спортивні змагання тощо. В Україну рух прийшов наприкінці 80-х — на початку 90-х років XX ст. Центри (громади) Шрі Чінмоя діють в 24 містах.

 

ОШО-ЦЕНТР

 

Створений у Києві в 1991 р. прихильниками індійсько­го філософа, гуру, проповідника Ошо (Бхага ван Шрі Раджніш) (1931 — 1991). Відомий він ще під своїми духов­ними іменами: "Бхагаван Шрі" (Благословенний) і "Ошо" (Океанічний, розчинений в океані). Раджніш у 1974 р. за­снував міжнародну комуну з центром в м. Пуна (Індія), з 1981 р. намагався створити "просвітлену общину" Раджнішпурам (місто майбутнього) у США, але був депор­тований звідти. Популярність Ошо з його оригінальними роздумами про Всесвіт, Бога, людину на початку 80-х років XX ст. була дуже високою. Він не нав'язував ніяких заповідей, виступав за свободу людини, схвалював її прагнення до самопізнання, самовдосконалення. Своє вчення розглядав як допомогу тим, хто на шляху духовних по­шуків. Воно є своєрідним синтезом східних і західних філософських вчень, духовних традицій, різних релігій (йоги, суфізму, індуїзму, буддизму, тибетської тантри то­що). У 22 країнах світу діє понад 500 центрів раджнішизму. При українських центрах працюють групи з медитації, лікування та астрології.

 

вселенська чиста релігія

 

Походить з Індії, де в 1970 р. її засновниця Шрівастава Нірмала — Шрі Матаджи Нірмала Деві (народ, у 1923) відновила давню систему духовного сходження і само оздоровлення — сахаджу йогу. Згідно з ученням, кожна люди­на володіє енергією чистого бажання, відродження Свято­го Духа. За допомогою медитації, молитви людина усвідо­млює власний дух, пробуджує життєву силу чистого ба­жання. Завдяки цій енергії в людині народжується світло, в якому вона бачить себе, розуміє, що їй треба робити, на­буває здатності само зцілення.

Сахаджу йогу вважають квінтесенцією всіх релігій, се­ред її прихильників —- мусульмани, іудеї, християни. Послідовники з'явилися в Україні в 1989 р. Діє Ук­раїнський центр Сахаджи йоги.

 

Езотеричні об'єднання

 

Сюди належать різноманітні течії, які, увібравши в се­бе езотеричні (гр. esotrikos — таємний, внутрішній) тра­диції різних епох і народів, доробки сучасних езотериків сформували віру в існування надприродного світу, містичні уявлення про нього, магічні засоби спілкування j ним, підпорядкування його своїм інтересам. Теософія, Братство Грааля, Реріхівське товариство, Асоціація "Жи­вої етики" виникли на межі XIX—XX ст. як опозиція тра­диційним східним релігіям. Засновники стверджують, що тільки вони дають надзвичайно глибокі, приховані віл "непосвячених" позитивні знання про світ.

 

теософія

Це — релігійно-філософське вчення про можливість містичного та інтуїтивного пізнання Бога завдяки безпосе­реднім контактам з надприродними силами. Базується на суб'єктивному містичному досвіді, внаслідок якого люди­на отримує одкровення Боже, вибудовуючи його у певну систему поглядів.

Одна з найпомітніших постатей — уродженка України Олена Блаватська. Сформульована нею у багатотомній праці "Таємна доктрина" специфічна езотерична система претендує на універсальну релігію. Будучи синтезом різних релігійних доктрин (езотеричного буддизму, ти­бетського ламаїзму, індійського містицизму, каббали, єги­петської та грецької міфологій, спіритуалізму, масонства тощо), вона прагне розкрити тотожність таємного змісту всіх релігійних символів. О. Блаватська детально схемати­зує космологічні й антропологічні процеси, подаючи ево­люцію Всесвіту, людства відповідно зі східними езотерич­ними традиціями, які стверджують існування семичленної ієрархії "планів" (рівнів). Послідовники О. Блаватської, об'єднані у Всесвітнє теософське товариство. Діє в бага­тьох країнах, у тому числі й в Україні. В 1995 р. при Київському ліцеї ім. Муравйова-Апостола відкрито Шко­лу теософії.

братство грааля

Як міжнародний рух виник у Німеччині в 1928 р. Запо­чаткувало його начебто явлене людству Одкровення Св. Грааля, яке отримав Абру-ру-шин (Оскар Ернест Бернхарт (1875—1914). У книзі "У світлі істини" він запро­понував релігійне розуміння світобудови, місця і призна­чення в ній людини, причин духовної смерті, способу пе­реходу в стан апокаліпсису, характеру жіночого і чоловічо­го начал, їх ролі у творінні тощо. Метою руху є поширен­ня істинного знання, розвиток самосвідомості, особистої відповідальності особи, одухотворення всіх здібностей лю­дини. Організаційно Братство Грааля виникло із зареєстро­ваного в 1932 р. у Берліні "Натурфілософського Союзу послідовників Грааля", поступово поширюючись в інших європейських країнах. Особливий розвиток рух отримав у 1950 р. з утворенням Міжнародного фонду Одкровення Грааля. Братство має свої круги (філії) в більшості євро­пейських країн, США, Канаді, Австралії.

 

Неоязичництво

Представлене сукупністю течій та рухів, які з'явилися внаслідок намагань відродити дохристиянські вірування та обрядовість. До них належать: Рідна віра, РУНвіра, Собор рідної віри, ладовірство, ягновірство, орантійці та ін. Діють в Україні. Одні організаційно оформлені, мають певну структуру, інші обмежилися лише обґрунтуванням свого вчення — специфічного язичницького бачення світу, Бога, людини. Окремі громади поширені й в інших країнах, де компактно проживають українці. Деякі зберег­ли вірність пантеїзму, інші на основі певної модернізації українського язичництва сповідують монотеїзм — вшану­вання Дажбога. Сучасне відродження язичництва підтвер­джує, що прадавня віра не була абсолютно втрачена з прийняттям християнства й асимілювалася ним. Це дало підставу М. Грушевському назвати її "Народним христи­янством". Рідновірство охопило окремі кола національне орієнтованої інтелігенції, яка вбачає в християнстві чужу для України релігію, а процес відродження язичництва розглядає як домінанту відродження українства.

 

РІДНА ВІРА

Самостійний напрям в українському неоязичництві, започаткований у 1934 р. професором В. Шаяном. Вивча­ючи етнічну релігію українців до прийняття християнства, елементи якої збереглися в так званому двовір'ї, В. Шаян у книзі "Віра предків наших" пропонує повернутися до батьківської традиції, до коренів української духовності. Осередком Рідної віри українців має стати Орден Бога Сонця, головним лицарем якого вважається сам заснов­ник. Максимально зберігаючи давню українську обря­довість, Рідна віра спрямовує своє вчення на вдосконален­ня людської особистості, піднесення її національної са­мосвідомості. Рідновірці вдаються до автетичних язич­ницьких молитов і співів.

Найбільша громада — при Святині Дажбожій у Гамільтоні (Канада). Існує декілька десятків громад в Україні

(Києві, Харкові, Чернігові, Львові, Одесі та інших містах і селах).

 

РУНВІРА (РІДНА УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ВІРА)

Засновник — Л. Силенко, українець за походженням, який емігрував у США. Вважається посланцем Бога, учи­телем і пророком, який, реформуючи політеїстичну дохри­стиянську віру, запропонував нову монотеїстичну систему поглядів на світ, стверджуючи, що Бог явлений українцям під ім'ям Дажбога. Він — свідомість світу, вічна енергія несвідомого і свідомого буття, свята правда. Головні положення РУНвіра викладено в "Святому Писанні" — "Мага Вірі" й катехізисі "Повчання. Пісні. Молитви". Основна культова споруда РУНвіри — собор святої матері України поблизу Нью-Йорка (США). Рунвісти не визнають зобра­ження Дажбога, оскільки він — І Святий Дух, і Воля, і Правда, і Любов, і Милосердя. В РУНвірі відправляють обряди вінчання, освячення дитини, поховання, спе­цифічні молитви і свята. Громади (станиці) є в Америці, Канаді, Англії та інших країнах, де проживають українці. В Україні понад ЗО громад.

 

собор рідної віри

Це — одна з течій українського язичництва, що виник­ла в 1994 р. на Вінниччині. Послідовники вважають своїми ідейними попередниками В. Шаяна, М. Шкавритка, Л. Силенка, С. Кокряцького, кожний з яких зробив помітний внесок у творення основ Рідної віри, але не зміг повністю здійснити історичного завдання щодо її відро­дження, їх праці, взаємодоповнюючи одна одну, утворю­ють цілісне вчення, поширити яке покликаний Собор рідної віри. Його місія зумовлена тим, що Поділля є «сер­цем України», тут найдовше (до 1620 р.) Болохівські князі боронили «рідну віру». Послідовники цієї течії толерантні щодо інших рідновірівських громад.

 

Синтетичні релігії

У своїх догматах, культах спираються на поєднання елементів різних традиційних релігій, створюючи власні вчення, систему обрядових дійств, церковну організацію, претендуючи на статус надрелігії. У них розвинуті кульг лідера, авторитет власних віросповідних джерел, наявна ідея богообраності їх послідовників. До цієї групи нале­жать Біле братство, Церква єднання, або Церква уніфі­кації, Всесвітня віра Бахаї.

 

БІЛЕ БРАТСТВО

Заснував його у Києві в 1990 р. фахівець у галузі кібер­нетики Ю. Кривоногов. Має ще одну назву — "ЮСМА-ЛОС", яке розшифровується: ЮС — Юоан Свамі (сам Ю. Кривоногов), ма — Марія Деві (його дружина М. Цвигун), лос — Логос (Ісус Христос). Під аналогічною назвою в 1993 р. Біле братство друкувало газету. Воно проголоси­ло себе над релігією ("епохальною релігією прийдешньо­го"). Основні ідеї Біле братство запозичило з різних віро­вчень, еклектично поєднавши їх сучасною науковою термінологією. Суспільство характеризувало як сатанинсь­ке (позначене "числом звіра" 666), якому загрожував кінець (мав відбутися в листопаді 1993 p.). Марію Цвигун було проголошено "Богом Живим Марією Деві Христос" тобто Христом у другому своєму пришесті в тілі матері, В. Кривоногова — Юоаном Свамі, втіленням Іоана Бого­слова. Інші проповідники отримали ймення біблійних пророків та новозавітних апостолів. Завдяки активній місіонерській діяльності рух швидко зростав за рахунок молоді. Громади Білого братства виникли в різних регіонах України і поза її межами. Коли діяльність Білого братства стала набирати відверто анти суспільного спряму­вання, його було заборонено. У 1994—1996 pp. відбувся суд над його організаторами.

 

церква єднання (церква уніфікації)

Одна з найпоширеніших новітніх релігійних течій, \ якій поєднані риси східних релігій і християнства, різних філософських і соціальних вчень. Засновником і керівником церкви є кореєць Сан Мьон Мун. У 1954 р. він засну­вав "Асоціацію Святого Духа для уніфікації світового хри­стиянства". У 1960 р. переїхав до США, де розгорнув ак­тивну релігійну діяльність. Головні положення викладено в творах Муна, які заперечують вихідні засади традиційно­го християнства, пропонують своє прочитання Біблії. Мун проголосив себе та свою дружину Хак Джа Мун "Істинни­ми Батьками", третіми Адамом і Свою, які за дорученням Бога створили "досконалу сім'ю" — джерело спасіння всіх сімей. Члени церкви, які бажають одружитися, мають пройти через відповідний шлюбний обряд. Тільки з благо­словення самого Муна підбираються шлюбні пари. У церкві Єднання існує сувора регламентація стосунків, чітка ієрархія. Під егідою церкви діють міжнародні ор­ганізації: Федерація жінок за мир в усьому світі, Академія професорів "За мир в усьому світі", Міжнародний релігійний фонд тощо. Церква підтримує понад 200 різних наукових, соціальних, навчальних, гуманітарних та інших проектів, її прибічники є у 160 країнах світу, в тому числі в Росії, Балтії, Україні (з 1991 р. — в Києві, Харкові, До­нецьку та інших містах).

 

всесвітня віра бахаї (бахаізм)

Виникла в Ірані в середині XIX ст. як різновид одного з модернізованих ісламських напрямів — бабізму. її за­сновник — Мірза Хусейн Алі Нурі (1817—1892), відомий під ім'ям Баха-Улла ("Блиск Аллаха"). У 1863 р. оголосив про свою Божественну місію — об'єднати людство на ос­нові єдиної релігії. Головною в бахаїзмі є ідея єдності Бо­га, релігій, людства. Вона визнає принцип рівних прав, можливостей і привілеїв чоловіків та жінок, необхідності обов'язкової освіти, ліквідацію крайнощів (бідності й ба­гатства), заборону рабства, аскетизму, монашества, вжи­вання алкоголю, наркотиків, припис одношлюбності й по­дружньої вірності, невтручання в політику, повагу до уря­ду, законів держави.

Бахаїзм визнає усі релігії та їх засновників — «вчителів людства». Баха-Уллу вважають одним з останніх явлених вчителів. Общини бахаї виникли в США (1896), Канаді (1987), Англії та Франції (1898), Німеччині (1906), на­прикінці XIX ст. — в Ашхабаді. Нині бахаїзм сповідує приблизно 4,5 млн. осіб, які проживають у понад 100  країнах світу, їхнім вченням цікавився Л. Толстой. Храми богослужіння бахаїстів є круглими спорудами з дев'ятьма входами, відкритими для всіх людей світу. У них немає ритуалів, не проголошують проповідей.

Сайєнтологічні рухи

Це нетрадиційні релігійні рухи, в яких орієнтація на досягнення науки і техніки поєднується з практикою вуль­гаризованого психоаналізу, фантастикою. Засновник — відставний американський військовий, письменник-фантаст Л. Хаббард. В Україні їх представляють течії діанети­ка, АСТІКА, наука розуму, християнська наука. Сюди на­лежить система Порфирія Іванова.

 

ДІАНЕТИКА (НАУКОЛОГІЯ)

Засновник течії — відставний військовий, відомий письменник-фантаст Л. Хаббард (1912-1986). В 1950 р. він видав одну з найпопулярніших у світі книжку США "Діанетика". У 1954 р. в Каліфорнії зареєстрована Церква наукології, яка, маючи 6 млн. прихильників, поширена у всьому світі. Вчення Хаббарда поєднує новітній буддизм, інші світові релігії, фантастику, науково-технічні досяг­нення, психоаналіз. У ньому багато власних термінів ("то-тан”

істота-дух, що періодично вселяється в якусь життєву форму; "інграм" — накопичений протягом бага­тьох перевтілень певний життєвий досвід людини, від яко­го вона прагне звільнитися). Діанетика пропонує техно­логію звільнення від циклів перевтілень, завдяки якій лю­дина отримує владу над собою, здійснює контроль над ма­терією, енергією, часом і простором. Мета вчення — до­сягнення внутрішнього спокою, мудрості, міцного здо­ров'я і найвищої душевної досконалості.

 

наука розуму (релігійна наука)

Сучасний синтетичний ідейний рух, що прагне в ме­жах свого релігійно-філософського вчення синтезувати ідеї гностицизму, теософії, метафізики, індуїзму, окуль­тизму, об'єднавши східну містику і Біблію. Претендує на

абсолютну істину, гармонійність законів науки, філо­софських поглядів та одкровень релігії відповідно до людських потреб і прагнень. Засновник його — амери­канський лікар-психотерапевт Ернст Холмс (1887—1960) сформулював основні положення в книгах "Творчий ро­зум і успіх" (1919) та "Наука розуму" (1926). У вченні фігу­рують східні мотиви єдності всіх релігій, у яких втілена од­на істина, одна дійсність. Бог для Холмса безособистісний, Ісус Христос — лише людина, Дух Святий — жіночий аспект Божественної Трійці, людина, в якій людське поступається божественному. Холмс твердив, що негативне мислення продукує негативний досвід, а пози­тивний дух — позитивну діяльність. Перші общини Церк­ви науки розуму були зареєстровані у США (1927), згодом поширилися по всьому світі. Нині налічується майже 25 млн. послідовників Науки Розуму. В 1991 р. створено "міжнародний альянс нового мислення", куди входить Київський центр Науки Розуму. Громади є в Донецьку, Криму.

 

християнська наука

Рух виник в XIX ст. у США з ініціативи Мері Бейкер-Едді (1821—1910), яка в основу свого вчення поклала принцип духовного зцілення без використання медика­ментозних методів. У книгах "Наука здоров'я" та "Ключ до Писання" подає "єдино вірне тлумачення" Біблії, її од­кровення сприймаються прихильниками на рівні біблійних, а сама М. Бейкер — наступницею Христа. Нині рух налічує до півмільйона осіб, об'єднаних в 3000 конгрегацій в усьому світі.

 

Сатанізм

Сюди належать течії, яким властиве обожнення сил зла, поклоніння Сатані (Дияволу, Люциферу).

Сатанізм не можна вважати модерновим явищем, оскільки він був відомий давно. Як культ прийшов з дав­нього Іраку, набув особливого поширення в Європі в се­редні віки. Сучасний сатанізм — різновид напіврелігійного руху, заснованого Е. Кроуді на рубежі XIX—XX ст., відновленого в 60-х роках XX ст. в Америці. За світоглядною суттю, типом об'єднання, формами діяльності сатаністи різноманітні. Найвідоміша група — родина Менсона, найорганізованіша — "Церква Сатани" Е. Лавея (США). Наприкінці 70-х років XX ст. у Росії, на початку 80-х в Ук­раїні сатанізм заявив про себе як організована в декілька громад релігійна течія, віросповідні догмати і культові дії якої, будучи своєрідним антиподом християнства, побудо­вані на його дзеркальному відображенні. Сатаністи вша­новують не Бога, а Сатану, читають Біблію навпаки, про­водять так звані "чорні меси" з використанням чорних свічок, перекинутих розп'ять, проклять, ритуальних жерт­вопринесень тощо. Моральна програма сатаністів насиче­на крайнім індивідуалізмом, прагматизмом, егоїзмом, культом сили. Прихильники цієї течії є і в Україні, здебільшого серед молоді.

Новітні релігійні утворення активно шукають можли­востей розвитку взаємовідносин з державою, громад­ськістю, традиційними церквами, відчуваючи потребу інтегрування в конкретну соціально-економічну, політич­ну, ідеологічну, ментальну ситуацію. В Україні вони, буду­чи за своєю суттю позанаціональними, позадержавними, намагаються поєднати універсальність своїх віровчень із прилученням до державотворчого процесу.