Продажа рым гайки ТК Технокомплект.



 

НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ВОЄННОГО ЧАСУ ЇХ ВПЛИВ НА ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ

3.1. ЗБРОЯ МАСОВОГО УРАЖЕННЯ ТА НАСЛІДКИ її ЗАСТОСУВАННЯ

Серед сучасних засобів ведення війни особливе місце займає зброя масового ураження, до якої відносять ядерну, хімічну, бактеріологічну (біологічну) зброю.

Ядерна зброя. Ядерною зброєю називається зброя, ураження якою зумовлюється внутрішньоядерною енергією, що виділяється в результаті вибухових процесів поділу чи з'єднання (синтезу) ядер хімічних елементів. Вона включає різні ядерні боєприпаси, засоби доставки до цілей та засоби управління.

Ядерну зброю характеризують такі властивості:

— раптовість та значний радіус ураження;

— величезна руйнуюча сила;

— масовість та комбінований характер ураження людей і техніки;

— тяжкий морально-психологічний вплив на людей.

Уперше ядерну зброю використали США 1945 року, скинувши на японські міста Хіросіму і Нагасакі дві атомні бомби, що призвело до загибелі понад 500 тис. чоловік.

Уражаюча дія ядерного вибуху залежить від потужності ядерного заряду, виду вибуху, типу ядерного заряду (гарматного чи імплозивного). Потужність ядерного боєприпасу характеризується тротиловим еквівалентом (масою вибухових речовин, енергія яких еквівалентна енергії' вибуху ядерного боєприпасу). Потужність ядерного боєприпасу вимірюється в кілотонах, мегатонах.

За потужністю ядерні боєприпаси поділяються на надмалі (менше 1 тис. т), малі (1—10 тис. т), середні (10—100 тис. т), великі (100 тис. т — 1 млн. т) та надвеликі (понад 1 млн. т). Ядерні вибухи можуть здійснюватися на поверхні землі (води), -під землею (водою), у повітріна різній висоті. Розпізнають такі види ядерних вибухів: наземний, підземний, повітряний, висотний.

При вибуху ядерного боєприпасу утворюються такі уражаючі фактори:

    ударна хвиля;

   світлове випромінювання;

    проникаюча радіація;

    радіаційне зараження місцевості.

Ударна хвиля ядерного вибуху — це різке стиснення повітря, яке поширюється з надзвуковою швидкістю. Вона характеризується такими рисами: надмірним тиском у фронті хвилі, швидкістю повітря у фронті, тиском швидкісного напору повітря у фронті хвилі, тривалістю фази тиску, щільністю та температурою повітря у фронті.

Величини надмірного тиску ударної хвилі при різних потужностях ядерного вибуху і відстанях від його центру наведено в табл. 16.

Повітряна ударна хвиля, маючи величезну енергію ядерного вибуху, може уражати людей, руйнувати різні споруди, техніку та інші об'єкти на значних відстанях від місця вибуху (див. табл. 17). Разом з тим, каміння, що летять, уламки споруд і скла, падаючі дерева, та ін. травмують людей і призводять до їх загибелі. Основними засобами порятунку від уражаючої ударної хвилі є укриття людей у захисних спорудах, використання природних укрить (яри, чагарники та ін).

Світлове випромінювання ядерного вибуху — це електромагнітне випромінювання, що складається з ультрафіолетового, видимістного та інфрачервоного. Джерелом світлового випромінювання є світлова область (вогняна куля) ядерного вибуху, час висвічування якої становить кілька секунд.

Основна характеристика світлового випромінювання, яка визначає ураження людей, — світловий імпульс. Під його дією у людини виникає опік відкритих та закритих ділянок шкіри, а також ураження очей. Опік виникає від прямих дій світлового випромінювання та внаслідок пожеж і дій гарячого повітря в ударній хвилі.

Під впливом світлового випромінювання горючі речовини можуть займатися, а негорючі —деформуватися, втрачати міцність та плавитись. Дія світлового імпульсу зменшується із збільшенням відстані від центру вибуху і стану атмосфери. Дощ, сніг, туман, дим поглинають світлове випромінювання та зменшують його потужність і уражаючу силу в декілька разів. Надійним захистом від світлового випромінювання є будь-яка непрозора перепона на шляху поширення світлових променів.

Проникаюча радіація — це потік нейтронів та гама-квантів, що випромінюються у навколишнє середовище із зони реакції ядерного вибуху. Вражаючі дії нейтронів та гама-квантів зумовлені їх властивістюТаблиця 16

Величини надмірного тиску ударної хвилі при різних потужностях ядерного вибуху і відстанях від його центру

Потуж-

 

 

 

ність боє при-

 

Величини надмірного тиску, КПа

 

пасу, Кт

 

 

 

 

 

1000

 

500

 

200

 

150

 

100

 

90

 

80

 

70

 

60

 

50

 

40

 

ЗО

 

20

 

10

 

 

 

Відстань від центру (епіцентру) вибуху, км

 

20

 

0,18

 

0,24

 

0,4

 

0,45

 

0,6

 

0,7

 

0,8

 

0,85

 

0,9

 

1

 

1

 

1,5

 

2

 

3,2

 

 

 

0,27

 

0,37

 

0,54

 

0,62

 

0,7

 

0,9

 

0,9

 

0,97

 

1

 

1,1

 

1,2

 

1,5

 

1,9

 

3

 

50

 

0,25

 

0,32

 

0,54

 

0,61

 

0,8

 

0,9

 

1

 

1,1

 

1,2

 

1,3

 

1,4

 

2

 

2,7

 

4,5

 

 

 

0,37

 

0,5

 

0,75

 

0,84

 

1

 

1,1

 

1,2

 

1,25

 

1,3

 

1,4

 

1,5

 

2

 

2,6

 

4,2

 

100

 

0,32

 

0,4

 

0,68

 

0,77

 

1

 

1,2

 

1,3

 

1,4

 

1,6

 

1,7

 

2,1

 

2,6

 

3,8

 

6,5

 

 

 

0,46

 

0,62

 

0,92

 

1,05

 

1,2

 

1,3

 

1,4

 

1,5

 

1,7

 

1,9

 

2,2

 

2,5

 

3,2

 

5,2

 

200

 

0,4

 

0,51

 

0,86

 

0,97

 

1,2

 

1,4

 

1,5

 

1,6

 

1,8

 

1,9

 

2,5

 

2,9

 

4,4

 

7,9

 

 

 

0,58

 

0,79

 

1,15

 

1,35

 

1,5

 

1,6

 

1,7

 

1,8

 

2

 

2,2

 

2,6

 

3

 

3,8

 

6,4

 

300

 

0,46

 

0,58

 

0,98

 

1,1

 

1,37

 

1,57

 

1,67

 

1,85

 

2,07

 

2,27

 

2,8

 

3,35

 

4,95

 

9,1

 

 

 

0,67

 

0,9

 

1,35

 

1,5

 

1,7

 

1,83

 

1,93

 

2,1

 

2,3

 

2,55

 

2,93

 

3,6

 

4,4

 

7,3

 

 

 

0,54

 

0,69

 

1,15

 

1,3

 

1,7

 

1,9

 

2

 

2,3

 

2,6

 

3

 

3,4

 

4,2

 

6

 

11,5

 

500

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0,79

 

1,05

 

1,6

 

1,8

 

2,1

 

2,3

 

2,4

 

2,6

 

2,8

 

3,2

 

3,6

 

4,4

 

5,5

 

9

 

 

 

0,7

 

0,9

 

1,5

 

1,7

 

2,2

 

2,4

 

2,7

 

3

 

3,3

 

3,6

 

4,3

 

5

 

7,5

 

14,3

 

1000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

1,35

 

2

 

2,3

 

2,9

 

3

 

3,4

 

3,5

 

3,6

 

4

 

4,5

 

5,4

 

7

 

11,2

 

Таблиця 17

Світлові імпульси КДж/мг, що викликають загоряння деяких матеріалів при різних потужностях ядерного вибуху

Найменування матеріалів

 

Потужність вибуху, кг

 

 

200

 

100

 

1000

 

Деревина соснова свіжостругана суха

 

580

 

670

 

880

 

Дошки, пофарбовані у білий колір

 

1590

 

1670

 

1760

 

Дошки, пофарбовані у темний колір

 

210

 

250

 

330

 

Покрівля м'яка (толь, руберойд)

 

540

 

590

 

670

 

Дерматин

 

210

 

250

 

290

 

Солома, сіно, папір темний

 

240

 

330

 

460

 

Газетний папір

 

80

 

110

 

130

 

Тканини бавовняні темного кольору

 

210

 

250

 

330

 

Парусина брезентова

 

420

 

460

 

580

 

Сукно шинельне сірого кольору

 

330

 

420

 

500

 

іонізувати середовище та створити радіаційне порушення у матеріалах. Ураження людей визначається в основному іонізуючими діями проникаючої радіації. Проходячи крізь біологічну тканину людини, потік нейтронів та гама-квантів порушує атоми та молекули, які входять до складу живих клітин, у результаті чого порушується нормальний обмін речовин, змінюється склад та характер життєдіяльності клітин, окремих органів та системи організму в цілому, що призводить до виникнення специфічного захворювання — променевої хвороби, яка супроводжується ослабленням організму, розладом шлунково-кишкового тракту, змінами складу крові, випаданням волосся, зменшенням стійкості до різних хвороб. Залежно від дози ураження променева хвороба буває чотирьох ступенів (див. табл. 18).

Променева хвороба І ступеня виникає при сумарній дозі опромінювання 150—250 берів. При цьому прихований період захворювання продовжується два — три тижні, після цього виникає нездужання, слабкість, нудота, запаморочення, періодичне підвищенняТаблиця 18 Наслідки опромінення залежно від отриманих доз

Доза опромінення (Р)

 

Наслідки опромінення

 

до 50

 

Ознаки ураження відсутні. Працездатність зберігається

 

50-100

 

У 10 відсотків уражених спостерігається нудота І блювота. Працездатність зберігається

 

100-200

 

У деяких осіб втрачається працездатність. Починається променева хвороба І ступеня

 

200-300

 

Майже в усіх уражених спостерігається нудота і блювота. Багато хто втрачає працездатність

 

300-400

 

Променева хвороба II ступеня. Захворювання у більшості випадків закінчується видужуванням

 

400-700

 

Променева хвороба III ступеня. Сильний головний біль, підвищення температури, слабкість, судороги, нудота, блювота, понос, крововилив у внутрішні органи. Одужання можливе при своєчасному та ефективному лікуванні

 

Понад 700

 

Променева хвороба IV ступеня. Хвороба у більшості випадків призводить до смерті. Ураження проявляється через кілька годин

 

Понад 1000

 

Блискавична форма променевої хвороби. Практично відразу уражені втрачають працездатність, гинуть у перші дні після опромінення

 

температури. У крові збільшується наявність білих тілець, що призводить до слабкості імунної системи організму людини, ці хворі не здатні боротися з хворобою і, як правило, гинуть. Променеву хворобу І ступеня можно вилікувати при медикаментозному лікуванні.

Променева хвороба II ступеня виникає при сумарній дозі опромінювання 250—400 берів. Прихований період хвороби триває близько тижня. Симптоми захворювання — слабкість, блювання. При активному лікуванні видужування настає через 1,5—2 місяці.

Променева хвороба III ступеня настає при сумарній дозі 400 — 700 берів. Прихований період захворювання продовжується декілька годин. Хвороба проходить інтенсивно і тяжко. У найкращих випадках видужування може настати через 6—8 місяців.Променева хвороба IV ступеня настає при сумарній дозі опромінювання понад 700 берів. Унаслідок такого опромінення у людини дуже тяжкий стан. Якщо не проводити лікування, то настає смерть. При дозах понад 1000 берів людина втрачає працездатність уже через декілька хвилин. Проникаюча радіація значно послаблюється, проходячи через різні матеріали. Тому надійним захистом від ії дії є захисні споруди, а також засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри, протирадіаційні медичні препарати.

Радіаційне зараження місцевості, наземного шару атмосфери, повітряного простору, води та інших об'єктів виникає в результаті випадання радіоактивних речовин із хмари ядерного вибуху. Джерелом радіаційного зараження місцевості є непрореаговане ядерне паливо (уран, плутоній).

Уламки поділу, що випадають з хмари вибуху, це суміш близько 80-ти ізотопів 35-х хімічних елементів середньої частини періодичної системи Д. І. Менделєєва. ЦІ елементи нестабільні і перетворюються в інші при бета-розпаді з викиданням гама-квантів. Під час вибуху ядерного боєприпасу радіоактивні продукти піднімаються вгору з хмарою вибуху, перемішуються із землею і під дією вітрів переносяться на великі відстані. При переміщенні хмари всі ці частки випадають на місцевість, утворюючи радіаційний слід, який на місцевості має форму витягнутого еліпса. Він умовно поділяється на чотири зони:

    помірного (А);

    сильного (Б);

    небезпечного (В);

    наднебезпечного (Г).

На схемах і картах зовнішні межі зон радіоактивного зараження наносяться різними кольорами: зона А — синім, Б — зеленим, В — коричневим, Г— чорним.

З часом, внаслідок природного розпаду радіоактивних речовин, потужність дози випромінювання на сліді зменшується за такою залежністю:

Р, = Р,х Г1-2 ,

де Р( — потужність дози випромінювання на заданий час, рад/год;

Р, — потужність дози на 1 годину після вибуху, рад/год;

І — час, що минув після ядерного вибуху, год.

На рис. 10 наведено зони радіоактивного зараження.

Потужність дози випромінювання на місцевості залежить від виду та потужності ядерного вибуху і характеру рельєфу місцевості. Місцевість вважається зараженою, якщо потужність дози радіації становить 0,5 рад/год. і більше.

50% — ударна хвиля

35% — світлове випромінювання

10% — радіаційне ураження місцевості

5% — проникаюча радіація

б)

Рис. 10. а) Приблизний розподіл енергії ядерного вибуху по поражаючих факторах 6) Зони радіоактивного зараження місцевості

Ступінь ураженості місцевості та різних об'єктів характеризується кількістю радіоактивних речовин, що припадають на одиницю площі поверхні, і вимірюється в кюрі.

Кюрі —це така кількість радіоактивних речовин, в якій відбувається 37 мільярдів розпадів атомів за 1 секунду. В системі СІ за одиницю активності прийнято беккерель (Бк) — це кількість радіоактивних речовин, в якій відбувається 1 розпад за 1 секунду.

1 Кі = 3,7х 1010 (Бк).

Одиницею виміру потужності дози випромінювання в системі СІ є Фей (Гр): 1Гр = Дж/кг , тобто грей — це така поглинена доза, коли в одному кілограмі опромінюваного зразка поглинається енергія в 1 джоуль.

Існують спеціальні одиниці виміру потужності — рентген, рад.Рентген — це така доза гама-випромінювання, при якій в 1 см сухого повітря (при температурі 0° С та тиску 760 мм рт. ст.) утворюється 2,083 мільярда пар іонів, кожен з яких має заряд, рівновеликий електрону. Існують менші одиниці: мілірентген та мікрорентген.

1Р =1000 мР = 1000000 мкР.

1 рад = 1 х 102 Гр. Потужність поглиненої дози визначається величиною Р/год., мР/год., мкР/год.

1 рад = 0,88 Р.

Для оцінки впливу випромінювання на біологічні об'єкти вико­ристовують поняття еквівалентної дози, яка визначається в одиницях зіверт (Зв).

13в =   100 рад. Вимірювання іонізуючих випромінювань наведено в табл. 19.

Таблиця 19

Вимірювання іонізуючих випромінювань

Одиниця вимірю­вання

 

Позна­чення

 

Визначення

 

Рентген

 

Р

 

Це доза рентгенівського або гама-випромінювання, під дією якого в 1 см3 сухого повітря за нормальних умов (температура 0°С, тиск 760 мм рт. ст.) утворюються Іони, що несуть одну електростатичну одиницю кількості електрики кожного знака. Доза в 1 Р відповідає утворенню  2,08 — 109 пар Іонів у 1 см3 повітря. Потужність експозиційної дози вимірюють у рентгенах на годину (Р/ год.)

 

Рад

 

рад

 

Одиниця поглиненої дози Доза в 1 рад означає, що у кожному грамі речовини опромінення поглинено до 100 ерг енергії. Достоїнство рада як дозиметричної одиниці полягає в тому, що нею можна користуватися для вимірювання доз будь-якого виду випромінювання у будь-якому середовищі

 

Бер

 

бер

 

біологічний еквівалент рентгена. Це така поглинена доза будь-якого випромінювання, яка викликає той самий біологічний ефект, що й 1 рентген гама-випромінювання

 

Грей

 

Гр

 

Одиниця поглиненої дози випромінювання. 1 грей — це така поглинена доза, при якій 1 кг опроміненої речовини поглинає енергію в 1 джоуль (Дж). Отже, 1 Гр = 1 Дж/кг

 

Захист людей від променевих уражень на зараженій території' полягає

тому, щоб опромінення не перевищувало допустимих доз. Допустимою

сумарною дозою опромінення протягом чотирьох діб у воєнний час є 50

рентгенів. На мирний час для населення у разі аварії на АЕС з викидом

радіоактивних речовин встановлена доза опромінення 10 рентгенів.

ХІМІЧНА ЗБРОЯ

Хімічна зброя — один з видів зброї масового ураження, дії якої фундаментуються на використанні бойових токсичних хімічних речовин.

До бойових токсичних хімічних речовин відносяться отруйні речовини і токсини, що уражають людей, тварин та рослинний світ. До бойових властивостей хімічної зброї відносяться:

— висока токсичність отруйних речовин та токсинів, що викликає тяжкі та смертельні ураження;

— здатність отруйних речовин і токсинів проникати у приміщення, споруди, сховища та уражувати в них усе живе;

— тривалість уражаючої дії отруйних речовин, які можуть зберігати свої якості тривалий час у повітрі, на місцевості та ін.

— біохімічний механізм уражаючої дії на живий організм;

— труднощі з визначенням факту застосування ворогом хімічної зброї та визначення типу отруйних речовин;

— необхідність використання для захисту від ураження отруйними речовинами та проведення комплексу заходів щодо ліквідації наслідків застосування хімічної зброї (хімічної розвідки, індивідуального та колективного захисту, санітарної обробки, антидотів та ін).

Уперше хімічну зброю використали німецькі війська 22 квітня 1915 року на річці Іпр проти французів. На ділянці шириною Є км вони встановили 6000 балонів, вмістимістю 180 т хлору. Використовуючи сприятливий напрямок вітру, вони скерували отруйний газ на позиції противника. З цього трагічного факту і розпочалася історія використання отруйних речовин, зокрема іпріта. Втрати французів становили: з лав армії вибуло 15 тис. чол., з них померло 5 тис. Однак, за свідченням німецького історика Ганса Дельбрака, ще під час Кримської війни англо-французьке військо намагалось задушити отруйними газами захисників Севастополя. Проте цей підступний план зірвався через невміння правильно використовувати потік вітру.

Історія XX ст. має також багато прикладів застосування різних видів отруйних речовин. Так, у війні у В'єтнамі (1961 — 1975 рр.) США для дестабілізації природного середовища скинули 14 млн. бомб і снарядів, розпорошивши 5700 т гербіцидів, «ейджен-торандж», близько 230ООт дефоліантів, 170 кт сильнодіючої отруйної речовини діоксину. Хімічними речовинами було отруєно 202000 га лісу та 1,11 млн. га території.

Хімічну зброю, зокрема, газ нервово-паралітичної дії на зразок зарін застосувала в березні 1995 року релігійна секта Аум Сенрікьо в Токійському метро проти мешканців міста. Унаслідок застосування зброї декілька тисяч людей отримали серйозні ураження, 13 чоловік загинуло.

Застосування хімічної зброї може призвести до серйозних екологічних і генетичних наслідків.Таблиця 20

Характеристика отруйних речовин

ОР

 

Бойовий стан

 

Характер ураження

 

Початок

СИМПТОМІВ

ураження

 

Смертельна токсодоза, г хв/м3

 

Імовірність смерті, %

 

Засоби захисту

 

Зарин

 

Пар

 

Нервово-паралІ-тичний

 

1—5 хв

 

0,1

 

25

 

протигаз,

зв зк

 

ДжІ-ПІ

 

Аерозоль

 

Нервово-паралі­тичний

 

1—5 хв

 

0,03

 

25

 

протигаз, ЗВ ЗК

 

Зоман

 

Пар

 

Нервово-паралі­тичний

 

1 0—20 хв

 

0,05

 

25

 

протигаз, ЗВ ЗК

 

ВІ-Екс

 

Аерозоль

 

Нервово-паралі­тичний

 

1—5 хв

 

0,035

 

25

 

протигаз, ЗВ ЗК

 

Іприт

 

Краплі

 

Шкірнонаривний

 

2—6 год

 

1,3

 

до 10

 

протигаз, ЗВ ЗК

 

ВІ-Зєт

 

Аерозоль

 

Психохімічний

 

0,5—1 год

 

110

 

-

 

протигаз

 

СІ- Ар

 

Аерозоль

 

Подразнюючий

 

Миттєво

 

10

 

-

 

протигаз

 

СІ-Ес

 

Аерозоль

 

Подразнюючий

 

Миттєво

 

25

 

-

 

протигаз

 

Екологічні наслідки пов'язані з діями отруйних речовин на тваринні та рослинні організми, на ґрунт, воду, повітря, які призводять до критичного стану навколишнього середовища, ускладнюють життє­діяльність людини. Генетичні наслідки пов'язані з порушеннями апарату спадковості людини, які можуть вплинути на майбутнє покоління.

Основою хімічної зброї є отруйні речовини (ОР). Отруйні речовини — хімічні з'єднання, які при їх бойовому застосуванні можуть уражати людей та тварин. Отруйні речовини впливають на людину крізь органи дихання, шкіру, а також крізь рани, утворені уламками хімічних боєприпасів, та отруєною їжею крізь шлунок. Ступінь ураження ОР залежить від їх фізико-хімічних властивостей, токсичності, тривалості дії на організм.

Отруйні речовини за тривалістю дії на людину поділяються натри групи:

— смертельні, що тривають до 10 діб і в 50 відсотках призводять до смерті;

— тимчасові, тривають від 2 до 5 діб;

короткочасові, тривають декілька годин. За фізичною дією на організм розрізняють ОР:

— нервово-паралітичної дії (зарин, зоман, ВІ-Екс);

— шкірнонаривної дії (іприти);— психологічної дії (ВІ-Зет);

— подразнюючої дії (хлорацемофенон);

— задушливої (фосген, дифосген).

Ознаки отруєння СДОР наведено у табл. 21.

Таблиця 21

Ознаки отруєння СДОР

Показники

 

Назва СДОР

 

 

Хлор

 

Аміак

 

Сірко­водень

 

Двоокис сірки

 

Акрило­нітрил

 

Синиль­на

кислота

 

Фосген

 

Бензол

 

Відносна

ЩІЛЬНІСТЬ

 

2,5

 

0,6

 

1,7

 

2,2

 

1,83

 

0,5

 

3,6

 

2,7

 

Середня уражальна токсидоза, мг/л.хв

 

0,6

 

15

 

5

 

20

 

10

 

0,75

 

0,6  

 

20

 

Ознаки ураження-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

головний біль

 

 

 

 

 

+

 

 

 

+

 

+

 

 

 

+

 

різь в очах

 

+

 

+

 

+

 

+

 

 

 

 

 

 

 

 

 

подразнення в носі

 

 

 

 

 

+

 

+

 

 

 

+

 

+

 

 

 

присмак у роті

 

 

 

 

 

+

 

+

 

 

 

+

 

+

 

 

 

нудота

 

 

 

 

 

+

 

 

 

+

 

+

 

+

 

+

 

блювота

 

+

 

 

 

+

 

 

 

+

 

 

 

+

 

+

 

прискорене серцебиття

 

 

 

+

 

+

 

 

 

+

 

 

 

 

 

 

 

біль у грудях

 

+

 

+

 

+

 

 

 

 

 

+

 

 

 

 

 

задуха

 

+

 

+

 

+

 

+

 

 

 

+

 

 

 

 

 

набрякання

легенів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

+

 

 

 

загальна слабкість

 

 

 

 

 

 

 

 

 

+

 

+

 

 

 

+

 

зниження температури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

+

 

 

 

+

 

БІОЛОГІЧНА ЗБРОЯ

Біологічна зброя — це боєприпаси й прилади із засобами доставки, уражуючі дії яких ґрунтуються на використанні інфекційних властивостей біологічних речовин.

До біологічних речовин — збудників інфекційних хвороб — відносяться різні збуджуючі мікроорганізми: бактерії, віруси, грибки. Як один з методів досягнення військового успіху патогенні мікроорганізми використовували в далекому історичному минулому.

Армія Олександра Македонського закидувала трупи померлих від інфекційних хвороб Я людей і тварин з допомогою катапульт при облозі фортеці.

" І У період Другої світової війни японські війська використовували І бактеріологічну зброю в Китаї, внаслідок чого серед населення були масові ' захворювання чумкою та іншими небезпечними інфекціями.

Характерні властивості бактеріологічної' зброї:

— велика ефективність;

— здатність викликати захворювання не тільки в момент її використання, а й у результаті контакту здорової людини з хворою або зараженими предметами;

— тривала дія бактеріологічної зброї зумовлена можливістю тривалого збереження деяких збудників захворювання в зовнішньому середовищі;

— наявність прихованого (інкубаційного) періоду його дії, тобто часу з моменту зараження до прояву захворювання. Наприклад, інкубаційний період при чумці від 24 год. до 6 діб, при ботулізмі — 12—36 год.;

— труднощі з визначенням окремих видів збудників;

— здатність бактеріологічної зброї проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди і заражати в них людей.

Збудники інфекційних хвороб можуть проникати в організм людини різними шляхами:

— через шлунково-кишковий тракт (кишкові інфекції);

— через верхні дихальні шляхи (інфекції дихальних шляхів);

— проникненням у кров (кров'яні інфекції), що найчастіше передаються кровососними паразитами;

— через зовнішній покрив (шкіра і слизові оболонки).

Основні інфекційні захворювання, викликані біологічною зброєю, наведено в табл. 23.

До кишкових інфекційних хвороб слід віднести черевний тиф, дизентерію, холеру та ін.

Для цієї групи інфекційних хвороб характерне те, що збудник проникає в шлунково-кишковий тракт, викликаючи тут характерні клінічні й анатомічні зміни. З організму хворого збудники кишкових інфекцій виводяться головним чином з випорожненням.Таблиця 23

Основні інфекційні захворювання, викликані біологічною зброєю

Хвороби

 

Шляхи передачі Інфекції

 

Прихований період, діб

 

Тривалість втрати працезда­тності, діб

 

Чума

 

Повітряно-краплинний контакт з легеневими хворими, через укуси бліх, від хворих гризунів

 

3

 

7—14

 

Сибірка

 

Контакт із хворими тваринами, іх шерстю, шкурами; вживання зараженого м'яса, вдихання Інфікованого пилу

 

2-3

 

7—14

 

Сап

 

Те саме

 

3

 

20—30

 

Туляремія

 

Вдихання пилу, інфікованого збудниками; контакт Із хворими гризунами; вживання Інфікованої води

 

3-6

 

40—60

 

Хол ера

 

Вживання зараженої води та їжі

 

3

 

5-30

 

Жовта лихоманка

 

Через укуси комарів, від хворих тварин І людей

 

4—6

 

10—14

 

Натуральна віспа

 

Повітряно-краплинний контакт; через Інфіковані предмети

 

12

 

12-24

 

Плямиста лихоманка скелястих гір

 

Через укуси кліщів-переносників (від хворих гризунів)

 

4—8

 

90—1 80

 

Ботулізм

 

Вживання їжі, що містить токсини

 

0,5—1,5

 

40—80

 

Патогенні мікроорганізми, що спричиняють кишкові інфекційні хвороби, можуть потрапити у питну воду, молоко, харчові продукти, вживаючи які, здорова людина може захворіти.

Поширенню кишкових інфекцій часто сприяють мухи, а також забруднення фекаліями рук у людей, які не дотримуються правил особистої гігієни.

До інфекції дихальних шляхів належать ті хвороби, збудник яких паразитує на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів — ніс, горло, гортань. Виділення збудника з організму хворого відбувається під час розмови, внаслідок чого з рота і носа розбризкуються найдрібніші частини слизу, в яких містяться патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси).Ураження здорової людини відбувається внаслідок близького контакту з хворим, коли інфіковані частинки слизу легко проникають у верхні дихальні шляхи.

Механізм передачі інфекції дихальних шляхів створює можливість великого епідемічного поширення їх, особливо серед дітей.

Серед окремих видів групи інфекцій — грип і кір — характеризуються тим, що патологічні процеси розвиваються у місці проникнення збудника.

Боротьба з поширенням інфекцій дихальних шляхів ведеться ізоляцією хворих і за допомогою засобів особистої безпеки (носіння марлевих пов'язок, що закривають рот і ніс хворої людини).

У профілактиці натуральної віспи вирішальне значення мають високоефективні щеплення (вакцинація і ревакцинація).

До кров'яних інфекцій відносяться хвороби, зараження якими відбувається в момент укусу переносниками: воші, блохи, комарі, москіти, кліщі, з наступним паразитуванням збудника в організмі людини. Збудники цієї групи інфекційних хвороб адаптувались до паразитування не тільки в організмі людини, айв організмі переносника інфекції.

Основою профілактичних заходів проти кров'яних інфекцій є знешкодження джерела інфекції: ізоляція і лікування інфікованих людей, знищення кровоносних переносників і вживання заходів щодо захисту здорових людей від укусів паразитів.

Зараження інфекцією зовнішніх покривів можливе в тих випадках, коли збудник потрапляє з організму хворої людини або тварини, в якому він паразитував, через пошкоджені зовнішні покрови (шкіру і слизові оболонки) або в разі поранення м'яких тканин здорової людини.

До цієї групи належать сибірська виразка (сибірка), сап, ящур та інші захворювання. Заразне начало передається від джерела інфекції як безпосередньо, так і через заражені предмети: наприклад, людина може заразитися сибіркою через хутряний комір, заражений бактеріями сибірки, причому на шкірі шиї або обличчі утворюється типовий сибірковий карбункул.

Основними засобами боротьби з інфекціями зовнішніх покривів є ізоляція і лікування хворих, а також розрив шляхів передачі інфекції, наприклад, виготовлення взуття лише з такої сировини, яка пройшла контроль на зараженість спорами сибірки.

Для запобігання вищеназваних інфекцій існує щепна профілактика.



Продажа рым гайки ТК Технокомплект.