Суспільний поділ праці – це спеціалізація на виготовленні певних видів продукції або виконання окремих операцій. Розрізняють два види поділу праці: 
 - Всередині національної економіки
 - Всередині підприємства
Всередині підприємства відбувається поділ праці між цехами, службами, відділами.
Підвищення продуктивності праці. Класичний приклад поділу праці на зростання продуктивності знаходимо у Адама Смітта, який аналізував виробництво голок. Один робітник виготовляє декілька дюжин неякісних голок. Група робітників, кожен з яких завдяки поділу праці виконує прості повторювані операції, виготовляє тисячі якісних голок. Поділ праці породжує і забезпечується:
 - Спеціалізацією;
 - Кооперацією;
 - Концентрацією вир-ва;
 Спеціалізація – це віддзеркалення поділу праці на окремих вир-вах, виконання окремих робіт і окремих операцій. Розрізняють три види спеціалізації: предметна, подетальна, технологічна.
Кооперація – це зв’язок спеціалізованих підприємств виробничих підрозділів, їх обмін різними видами діяльності, продукції.
 Концентрація – це виникнення великих підприємств, на яких виготовляють значну частину продукції певної галузі. Концентрація дає можливість зменшувати витрати, вирішувати певні соціальні та економічні питання. 
Упродовж своєї історії людство використовує дві форми вир-ва:
 - Натуральне
 - Товарне
Натуральне вир-во – це виготовлення продуктів для споживання в межах того господарства, яке його виготовило. Всі системи такого вир-ва малоефективні, бо в них відсутній достатній поділ праці. Малоефективну форму вир-ва в XVIII – XIX ст. в європейських країнах витіснила товарна форма . Товарна форма вир-ва характеризується виготовленням продукції для реалізації. Товар – це особлива форма продукту, коли він виготовляється з метою обміну на інший продукт або для продажу, а не для власного споживання. Розрізняють товарне вир-во: розвинуте і просте.
 Просте товарне вир-во:
 - виробники застосовують засоби вир-ва, які їм особисто належать
 - розмір і обсяги виробництва незначні
 - суспільний характер вир-ва виявляється через взаємні зв’язки товарного вир-ва 
 - має обмежений характер: частина продуктів на особисті потреби, частина на ринок.
 - кінцева мета – задоволення особистих потреб
Розвинуте товарне вир-во:
 - застосовується наймана праця
 - розміри виробництва значні, обсяги вир-ва великі. Застосування найманих працівників.
 - суспільний характер вир-ва виявляється через кооперацію праці на окремих вир-вах
 - Мета вир-ва – одержання доходу власниками засобів вир-ва.
Товар – це продукт праці, який здатний задовольняти певну потребу і обмінюватись на інші товари. Тобто має дві властивості: 
 - задовільнити якусь потребу  - визначає споживчу вартість товару;
 - обмінюватися на інші товари – визначає мінову вартість товару.
На сучасному етапі мінова вартість існує у грошовій формі. Грошова форма вартості – це результат тривалої еволюції мінової вартості.
1.	Проста або випадкова форма вартості.
2.	Повна або розгорнута форма.
3.	Загальна форма.
4.	Грошова форма.
Гроші – це загальний еквівалент, специфічний товар, який може обмінюватись на будь-який інший. З часом дорогоцінних металів стало не вистачати, тому почали випускати паперові гроші (Китай – XII ст., Європа -  XVII ст.) Закон грошового обігу визначається кількістю грошей, що необхідно для функціонування економіки: M = Q*P/V, де
 Q - к-сть товарів 
 P – ціна товарів
 V – к-сть грошових оборотів
1. Міра вартості.
2. Засіб обміну.
3. Засіб нагромадження багатства.
Гроші визначають ціни всіх товарів.Вартість в грошовій формі називають ціною. Існують наступні види грошей: 
1.	Готівка – це паперові гроші і монети. 
Гроші – це сукупність активів для здійснення ділових операцій. Існують різні показники грошей у національній економіці, які називаються грошовими агрегатами. Перший грошовий агрегат
M0 = C – готівка
Другий грошовий агрегат 
M1 = M0 + безстроковий депозит (чек, пластикова картка)
Чек – це наказ банку, виписаний власнику вкладу про видачу з рахунку грошей особі, зазначені у чеку. Зручність чеку – це протидія викраденню або втраті, зручність транспортування та лічби грошей.
M2 = M1 + страхові та заощаджувані депозити
M3 = M2 + високоліквідні активи
Форма організації суспільного виробництва і економічні системи сучасного світу
Сутність економічної системи визначається формою організації суспільного життя і економіки. Одним з найважливіших понять, що визначають сутність економічної системи, є поняття власності. Власність має багато аспектів, зокрема юридично-правовий аспект, історичний і економічний аспект. Економічний аспект власності – це система відносин між людьми з приводу привласнення і належності речей, насамперед результатів людської праці. Власність охоплює привласнення і відчуження. Привласнення означає, що окрема Людина здобуває право на: володіння, розпорядження, використання конкретних благ. Володіння означає, що певне благо належить певній людині необмежено в часі. Розпорядження – це ухвалення управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації певного блага. Користування означає використання у вир-ві і споживання певного блага, створення за його допомогою інших благ. Відчуження означає вилучення цього блага із сфери володіння, розпорядження, користування іншою людиною. Людство знає два основні типии власності: спільна і особиста.