С О Ц І О Л О Г І Я - 1
(курс лекцій, 5-та версія)
(C) В.Хмелько, 1997
 ТЕМА 1. СОЦІАЛЬНА ДУМКА, СОЦІАЛЬНІ НАУКИ ТА СОЦIОЛОГIЯ
 1. Соцiальна думка та соцiальнi науки.
Як кажуть суспiльствознавцi, люди за своєю природою - iстоти соцiальнi. Що позначається термiном "соцiальні?". Перш за все те, що люди вiд народження i до смертi живуть i дiють не поодинцi, а взаємодiючи мiж собою та утворюючи різні спільноти. (В цьому розумінні біологи-етологи говорять про "соціальних тварин" та "соціальних комах") Для людей такою спільнотою є, наприклад, й окрема родина, що живе i працює на вiдокремленому сiмейному хуторi, й населення великого мiста, мешканцi якого хоча по бiльшостi опосередковано, але теж взаємодiють мiж собою. Крiм того кожна родина та кожна людина - незалежно від того, чи усвідомлює вона це, чи ні - належить, як правило, до певного суспiльства, тобто мешкає у певнiй країнi, знаходиться пiд владою певної держави.
I наскiльки вiдома людська iсторiя, стiльки нашi предки намагалися збагнути своє соцiальне життя. Вони задавалися, наприклад, такими питаннями:
- Що поєднує людей в спільноти?
- Що роз'єднує людей та спільноти?
- Як і чому утворюються саме такі чи такі об'єднання?
- Чому однi люди багатi, а iншi - бiднi?
- Чому одні люди керують іншими, визначають умови їх життя?
- Що спонукає одних людей порушувати соцiальнi норми i правила
поведiнки, а iнших - дотримуватись цих норм i правил?
- Чому і як саме суспiльства з часом змiнюються?
- Що в цих змінах можна передбачати? Яким чином?
- Що можна зробити, щоб покращити життя людей?
Безумовно, різних людей, різних дослідників можуть цікавити досить різні питання. Мене, наприклад, особливо цікавлять такі:
- Які характеристики суспільства і як саме впливають на формування особистісних якостей людей?
- Що сприяє і що заважає розвитку гуманності людей, формуванню людя-ності особистостей?
А з іншого боку:
- Яким чином змінюються з часом ті характеристики суспільства, котрі впливають на ступінь людяності, гуманності поколінь, що змінюються?
- Завдяки чому змінюються ці характеристики суспільства?
Сукупність таких та подібних запитань, відповідей на них або міркувань стосовно запитань чи відповідей - це і є  соціальна думка.
До нещодавна вiдповiдi на цi та подiбнi питання люди мали тiльки на рiвнi iнтуiцiї, розмiрковувань, припущень, а також iз міфів та забобонiв, що склалися у минулому.
Тільки протягом приблизно одного останнього сторiччя для вивчення людської поведiнки та людського суспiльства люди почали застосовувати науковi методи, що забезпечують виведення вiдповiдей з фактiв, якi збирають шляхом систематичних дослiджень.
З розвитком наукових методiв пiзнання соцiальна думка почала ставати, так би мовити, стереоскопiчною. З часом вона почала все бiльше складатися не тiльки зі синтетичного, образного знання, яке є здобутком мистецького пiзнання свiту, але й з аналiтичного, дискурсивного знання, яке є здобутком власне наукового пiзнання свiту.
Мистецтво та Наука, як кажуть англiйською - Art and Science - це два способи опанування свiту, мовби два ока людства, що пов'язанi з рiзним функцiонуванням двох пiвкуль людського мозку та з домiнуванням тої чи іншої з них.
Але стосовно рiзних сферах дiйсностi рiзнi способи їх опанування розвиваються неодночасно. Так, у сферi соцiального пiзнання науковий метод почав застосовуватися набагато пiзнiше, нiж у сферi пiзнання природи. Можливо, це пов'язано з тим, що соцiальнi системи набагато складнiше, нiж iншi живi системи, подiбно до того, як живi системи набагато складнiше неживих.
Всi науки (якщо казати про Sciences), подiляються на двi основнi галузi: природничi науки та соцiальнi науки (те, що у слов'янських мовах ми називаємо гуманiтарними науками, у романських мовах називають Аrt). Мiж природничими та соцiальними науками є принциповi вiдмiнностi. Але спiльне в них те, що обидвi галузi причетнi до наукового методу. Саме тому обидвi галузi належать до науки (Science).
В якому розумiннi ?
 По-перше, наука - природнича чи соцiальна -  припускає, що в основi  всесвiту лежить певний порядок. Подiї, які вiдбуваються чи то з молекулами, чи то людськими iстотами,  з точки зору науки не є випадковими.
Вони пiдпорядковуються певним закономiрностям, якi є настiльки регулярними, що дають нам можливiсть робити  узагальнення. Зробити узагальнення - це значить сформулювати такi судження, що адекватнi не тiльки окремому випадку, але бiльшостi випадкам того ж типу.
Так, можна узагальнити, наприклад, що кисень та водень завжди перетворюються на воду, якщо вони з'єднуються при вiдповiднiй температурi. З iншого боку, можна узагальнити, що усi людськi суспiльства завжди створюють яку-небудь систему шлюбу та сiм'ї.
Узагальнення є вирiшальними для науки, тому що вони ставлять iзольованi подiї, кожна з яких окремо може не мати сенсу, у такий зв'язок мiж собою, який ми можемо зрозумiти. Тодi стає можливим аналiзувати взаємовiдношення причин та наслiдкiв, i таким чином з'ясовувати
чому дещо вiдбулося та передбачати що за тих самих умов це знову вiдбудеться у майбутньому. Наука створює свої узагальнення та передбачення на основi ретельного, систематичного аналiзу пiдстав, що можуть бути пiдданi перевiрцi - тобто таких пiдстав, перевiрка яких iншими дослiдниками дає тiж самi результати.
З iншого боку, ненауковi пояснення подiй, що виходять тiльки з так званого "здорового глузду", базуються найчастiше на гадках та уявленнях. Наприклад, стародавнi римляни гадали, що кожен день бог провозить сонце по небу у своїй колiсницi, хоча нiхто з них цього дiйсно не бачив. Пiзнiше спостереження вчених привели їх до висновку, що рух сонця по небу, який ми бачимо, спричиняється щодобовим обертанням Землi навколо своєї вісi. Цей висновок може перевiрити кожна людина, яка опанувала вiдповiднi методи спостерiгання небесних тiл та аналiзу їх рухiв. Коротше кажучи, науковий пiдхiд дає бiльш надiйну iнтерпретацiю дiйсностi, нiж та, що базується на припущеннях "здорового глузду".
Коли люди посилаються на здоровий глузд, вони, фактично, приймають на вiру тi чи iншi поширеннi iдеї та використовують зручнi стереотипи, якi допомагають бачити свiт  мов би зрозумiлим. У нашi часи уявлення, що базуються на здоровому глузді найчастiше формуються пiд впливом того, що люди чують по телебаченню та радiо або вiд своїх друзiв чи знайомих, що вони читають у газетах, або просто пiд впливом того, що їм здається правдивим. А такi уявлення досить часто формуються на основi невiрної або неточної iнформацiї.
Це не означає, що здоровий глузд не може давати вiрних пояснень та передбачень. Вiн може це робити i часто робить. Проблема в тому, що  без використання методiв науки немає можливостi визначити, чи дав здоровий глузд правильнi висновки.
У соцiальнiй сферi i сьогоднi багато уявлень здорового глузду насправдi є мiфами. У захiдних пiдручниках соцiологiї наводяться багато прикладів розбiжностей мiж пануючими у суспільстві соцiальними уявленнями та реальними фактами.
Наприклад, данi американських соцiологiв спростовують поширене у 7-х роках у Сполучених Штатах уявлення про те, що  бiльшiсть . бiдних людей завжди була бiдною та завжди буде бiдними. Дослідження ж показали, що тільки невелика категорiя населення є постiйно бiдною, але бiльшiсть сiмей, якi опиняються у тому чи iншому роцi за рискою бiдностi (за американськими мiрками, зрозумiло) - це рiзнi сiм'ї. Так у 7-тих роках у Сполучених Штатах кожного року близько 1 мiльйонiв людей пiднiмалися над рискою бiдностi, а iншi 1 мiльйонiв опускалися за цю риску.
Iнший приклад. У Сполучених Штатах та країнах Захiдної Європи найбiльш поширеною є думка, що представники нижчих соцiальних прошарків частiше чинять злочини, нiж представники вищого прошарку. Але надійна перевiрка фактiв у Сполучених Штатах та в Захiднiй Європi свiдчить, що вiдсоток тих, хто чинить злочини у вищому прошарку такий самий, як i у нижчих прошарках. Але бiднi частiше нiж багатi чинять певнi види злочинiв (наприклад, дрiбнi крадiжки набагато частiше), а крiм того їх частiше заарештовують та засуджують. Про такi проблеми будемо говорити докладнiше, коли мова йтиме про девiантну поведiнку та
механiзми соцiального контролю.
Iнший приклад соцiального мiфу. У Сполучених Штатах 6-7-тих років була поширена думка, що серед американських чорношкiрих знедоленi частiше бувають войовничими нiж тi, що живуть краще. Але в дійсності на протязi 6-х та на початку 7-х рокiв залежнiсть була протилежною: чим вище була освiта чорношкiрих американцiв, престиж їх професiї та їх доходи, тим частiше серед них зустрiчалися войовничi особистостi. Про такi проблеми ми будемо говорити докладнiше, коли мова йтиме п