Тема 7. Основні категорії та сучасна система поглядів на менеджмент.
7.1. Підходи до визначення поняття "менеджмент".
У "Словнику іноземних слів" слово "менеджмент" (від англ. managment - управління, завідування, організування) перекладається як управління виробництвом та як сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення ефективності й прибутковості виробництва Найбільш часто використовувані в спеціальній управлінській літературі підходи до визначення поняття "менеджмент" включають його розуміння як:
процесу (менеджмент - це інтегрований процес, за допомогою якого формується й управляється організація шляхом постановки цілей і розробки способів їх досягнення);
виду діяльності (процес менеджменту зумовлює виконання: функцій планування, організування, координування, мотивування, при здійсненні яких забезпечуються умови для отримання результатів відповідно до поставлених цілей, а також функції наступного контролювання);
категорії людей (менеджмент передбачає уміння добиватись поставлених цілей, впливати на діяльність окремих працівників і організації в цілому, яке не можливе без професійно підготовлених спеціалістів, віднесених до категорії менеджерів);
органу (апарату) управління (менеджмент асоціюється з специфічним структурним підрозділом організації головним завданням якого є ефективне використання та координування всіх ресурсів організації для досягнення поставлених цілей);
науки (менеджмент є самостійною галуззю знань, яка має свій предмет вивчення; наукову основу цієї дисципліни складають концепції, теорії, принципи, форми і методи управління);
мистецтва (розуміння менеджменту як мистецтва базується на необхідності спрямовувати труд, інтелект, мотиви поведінки людей з урахуванням їх особливостей - характеру, системи цінностей і мотивів до праці тощо в конкретних ситуаціях).
7.2. Менеджмент і менеджери.
Менеджмент нерозривно пов'язаний з менеджерами - людьми, які займаються управлінням Труд у цій сфері називається управлінським. Порівняно з іншими видами труда в організації він має низку особливостей, які полягають в його характері, предметі, засобах і результатах.
Специфіка вирішуваних завдань зумовлює переважно розумовий, творчій характер управлінського труда, сенс якого полягає у постановці цілей, розробці методів і способів їх досягнення, а також організуванні для цього спільної діяльності. Особливим предметом управлінського труда є інформація, внаслідок перетворення якої менеджери приймають рішення про необхідні впливи на об'єкт управління. Тому засобами праці менеджерів є перш за все засоби роботи з інформацією. Результати діяльності менеджерів оцінюються за наслідками досягнутих цілей.
Для виконання складних і відповідальних функцій менеджери повним - мати спеціальні знання і здатність використовувати їх у повсякденній роботі з управління організацією.
Вимоги до професійної компетенції менеджерів можна умовно поділити на дві групи:
знання та вміння виконувати роботу (розуміння природи управлінського труда і процесів менеджменту та знання посадових і функціональних обов'язків менеджера, способів досягнення цілей і підвищення ефективності роботи організації; вміння використовувати сучасну інформаційну технологію і засоби комунікації, необхідні в управлінському процесі);
здатність працювати з людьми й управляти собою (володіння мистецтвом управління людськими ресурсами, налагодження зовнішніх зв'язків; здатність до самооцінки, правильних висновків і постійного підвищення кваліфікації).
Перша група вимог, зокрема, включає:
вміння обґрунтовувати і приймати рішення в ситуаціях, що характеризуються високою динамічністю і невизначеністю;
високу інформованість з питань галузі, в якій працює організація (стан досліджень, техніки, технології; конкуренція, попит на продукцію й послуги тощо);
знайомство з досвідом менеджменту в інших організаціях і галузях;
вміння управляти ресурсами, планувати і прогнозувати роботу організації.
Вимоги другої групи зумовлені тим, що менеджери при виконанні своїх функцій взаємодіють з широким колом осіб - колегами, підлеглими, керівниками, вищими адміністраторами, власниками (акціонерами), споживачами, постачальниками, кредиторами, конкурентами та іншими. Для роботи з людьми, які різко відрізняються за своїм статусом й інтересами, менеджери повинні мати багато специфічних особистих якостей, які посилюють довіру й повагу зі сторони тих, з ким вони вступають у контакт. Передусім, це:
почуття обов'язку й відданість справі;
чесність по відношенню до людей, довіра до партнерів;
вміння чітко висловлювати свої думки і переконувати;
поважне і дбайливе ставлення до людей незалежно від їх положення в ієрархії організації;
здатність швидко відновлювати свої фізичні й духовні сили;
критично оцінювати власну діяльність;
здатність зберігати спокій, ясність мислення в складних ситуаціях;
працювати над виправленням помилок, а не шукати винних.
Важливим фактором підвищення результативності менеджменту є спеціалізація праці менеджерів за видами діяльності (функціями), повноваженнями, правами і сферами відповідальності. Згідно з цим в організаціях виділяють функціональний, структурний, технологічний та професійно-кваліфікаційний розподіл праці менеджерів.
Функціональний розподіл праці базується на формуванні груп менеджерів за однаковими виконуваними ними функціями: планування, організування, контролювання тощо.
Структурний розподіл праці менеджерів відбувається на підставі характеристик об'єкта управління (організаційна структура, масштаби, сфера діяльності, галузева чи територіальна особливість тощо). Внаслідок великої кількості факторів впливу, структурний розподіл праці має специфіку для кожної організації. В той же час можна виділити деякі стольні ознаки структурної спеціалізації стосовно вертикального і горизонтального розподілу праці менеджерів.
Вертикальний розподіл пряні побудований на виділенні трьох основних рівнів управління:
нищого (менеджери, що мають у своєму підпорядкуванні переважно працівників-виконавців), який складає 33-47% загальної чисельності менеджерів;
середнього (менеджери, відповідальні за виробничий процес у підрозділах організації, що складаються з кількох первинних структурних одиниць; менеджери штабних і функціональних служб апарата управління організації, її філій і представництв) - 50-60% загальної чисельності менеджерів;
вищого (адміністрація організації, що здійснює загальне стратегічне управління організацією в цілому) — 3-7% загальної чисельності менеджерів.
Фактична кількість рівнів управління в організації характеризується великою різноманітністю і коливається від одного-двох в малих організаціях до вісьми-десяти в крупних організаціях та їх об'єднаннях: Відповідно змінюється зміст завдань, що вирішуються на різних рівнях менеджменту. Загальним є те, що на кожному рівні передбачається визначений обсяг робіт по конкретних функціях управління. Це й є горизонтальним розподілом праці менеджерів за функціями. Функціональна структура робіт на кожному рівні неоднакова Рух по вертикалі від нищого до вищого рівня характеризується збільшенням кількості й складності завдань з планування й організування всієї роботи організації, підвищується значущість контрольної функції. На нищому і середньому рівнях менеджери зайняті координуванням спільної діяльності людей, тому ця функція, поряд з мотивуванням, стає найбільш важливою. Більш глибокий горизонтальний розподіл праці менеджерів передбачає їх спеціалізацію за ключовими видами діяльності, що утворюють підсистеми організації.
Технологічний і професійно-кваліфікаційний розподіл праці менеджерів ураховує види і складність виконуваних робіт. За цими критеріями в складі апарату управління виділяють три категорії працівників: керівників, спеціалістів і службовців. Якщо розглядати їх труд з погляду технології процесу управління, то завданням керівників є прийняття рішень і організування їх практичної реалізації, спеціалістів-проектування і розробляння варіантів рішень, а службовців - інформаційне забезпечення цього процесу.
Складність управлінських робіт ураховується в професійних вимогах, яким повинен відповідати менеджер при обійманні певної посади.
7.3. Сучасна система поглядів на менеджмент.
Ключовим моментом сучасних поглядів на менеджмент є такі принципові положення
1. Відмова від управлінського раціоналізму класичних шкіл менеджменту, який полягав у переконанні, що успіх організації передусім залежить від раціоналізації виробництва продукції, зниження витрат, розвитку спеціалізації, тобто від управлінського впливу на внутрішні фактори виробництва. Замість цього на перше місце висувається проблема гнучкості та адаптивності (пристосованості) до постійних впливів зовнішнього середовища Зовнішнє середовище характеризується як сукупність змінних, які знаходяться за межами організації та не є сферою безпосереднього впливу зі сторони менеджменту організації. Зовнішнє середовище має два умовних ряди змінних.
До першого ряду відносяться змінні прямої дії на організацію, що пов'я