§ 2. Податкова система УкраїниФункціонування податкової системи в Україні пов'язане з багатьма проблемами і суперечностями. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними факторами. Її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною детермінуючою оболонкою, формою для дії податкових механізмів у державі, у якій разом з тим вплив системи на її елементи є взаємопов'язаним.Податкова система в кожній країні є однією з основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки - це об'єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями, хоч і найкращими, але нездійсненними. Саме тому побудова чіткої податкової системи - це одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки здійснюється найтісніший зв'язок між державою і юридичними та фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їх доходів.Окремі елементи утворюють податкову систему лише тоді, коли між ними формуються зв'язки сумісності, взаємоузгодженості, відповідності. Системоутворюючими чинниками при побудові податкової системи виступають саме принципи оподаткування. Побудова податкової системи відповідно до цих принципів потребує вмілого комбінування податків з різним ступенем еластичності, з різною властивістю щодо можливостей їх перекладання, а також реалізації принципів економічної ефективності та справедливості. Таким чином забезпечується така властивість податкової системи, як її побудова на засадах взаємодоповнення. Реалізація податковою системою певної сукупності загальних та особливих принципів оподаткування надає їй неповторності.Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість. З одного боку, податки мають забезпечити сталу фінансову базу держави, з іншого - залишити достатньо коштів підприємствам і громадянам для збереження максимальної заінтересованості в результатах діяльності. Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. Сутність, структура і роль податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки та відповідальність, які виступають невід'ємною частиною податкової системи, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства у країні.Податкова політика - це насамперед формування і застосування затверджених на законодавчому рівні економічних інструментів і відповідних рішень, призначених сприяти зростанню надходження платежів до бюджету, а також врахування змін чинної податкової системи, визначення механізму обчислення, сплати і зарахування платежів до бюджетів. Потрібен системний підхід до податкової політики, який би дав змогу створити податкову систему, що була б не суто фіскальною складовою, а могла функціонально коригувати економічну систему і реально стимулювати виробничу діяльність суб'єктів оподаткування.Нині відомо кілька схем оподаткування, серед яких слід назвати три основні. Перша з них передбачає поосібне оподаткування, тобто стягнення податків з особи як такої залежно від її прибутку або інших властивостей. Друга схема передбачає стягнення податків з використовуваних загальних або неподільних ресурсів. Третя, яка найбільше поширилася у світі і діє в Україні, орієнтована на оподаткування результатів комерційної діяльності фізичних та юридичних осіб, а також частково їхньої власності.Незалежно від змісту оподаткування будь-яка податкова система має забезпечувати надійне надходження коштів у доходну частину бюджету. Розкриваючи зміст податкової системи, науковці часто наголошують на складній природі цього поняття. З одного боку, податкова система є сукупністю податків, зборів, платежів і виступає як механізм визначених, законодавче закріплених важелів з акумуляції доходів держави. У цьому разі вона може збігатися з системою податків, зборів і платежів. З іншого боку, податкова система містить досить широкий спектр процесуальних відносин зі встановлення, зміни, скасування податків, зборів, платежів, забезпечення їх сплати, організації контролю та відповідальності за порушення податкового законодавства.Отже, податкова система -це сукупність встановлених у країні податків, зборів та обов'язкових платежів, які взаємопов'язані, органічно доповнюють один одного та мають різну цілеспрямованість.Чинне законодавство не дає визначення податкової системи, що досить часто тягне за собою проблемні моменти не лише в теоретичних дослідженнях, а й на практиці. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" система оподаткування являє собою сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.Принципи податку реалізуються через конкретний прояв, що характеризує специфіку механізму: однократність обкладання; встановлення центральним органом державної влади; універсалізація податку, що передбачає незалежність податкового тиску від форми власності; науковий підхід; принцип справедливості тощо. Загальну систему принципів оподаткування сформулював ще А. Сміт, включивши до їх складу стабільність та передбачуваність, гнучкість, рівновагу, рухомість, антиінфляційну спрямованість, зручність, рівність платників, стимулювання, економність, рівномірність охоплення. "Сучасні демократичні системи податкових відносин між органами державної влади і місцевого самоврядування базуються на таких принципах: розподілу податкових доходів органів державної влади і Місцевого самоврядування на основі чіткого розмежування їх функцій та відповідальності; формування доходів місцевих бюджетів на основі власних і закріплених податкових доходів; достатності доходних джерел для забезпечення самостійності місцевих бюджетів та виконання органами місцевого самоврядування їх функцій та повноважень; закріплення частки загальнодержавних податків за місцевими бюджетами.М. П. Кучерявенко виділяє такі принципи побудови податкової системи України: принцип рівного податкового тиску, принцип стабільності, принцип рівності та рівноваги, принцип цілісності, принцип єдиної цілі, принцип обмеження податкового тиску, принцип раціонального поєднання прямих та непрямих податків, принцип поділу податків за рівнем компетенції органів. У свою чергу Закон України "Про систему оподаткування" містить перелік принципів системи оподаткування. До них належать:- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;- обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;- рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);- соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;- стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;- економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;- рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;- компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;- єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;- доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів). Фахівці вважають, що податкова система України в перехідний період має базуватися на таких принципах: антициклічний характер, цільове призначення податків, погодження податкових ставок, рівність і справедливість, гнучкість податкової системи, однозначність тлумачення, недопустимість необґрунтованих пільг, автоматична індексація податків і зборів, відповідальність платників податків, системний підхід, численність податків тощо.Податкова система є різновидом відкритої динамічної системи, Це сукупність встановлених у країні податків. Її відкритість означає необхідність аналізу, передусім зовнішніх чинників, під впливом яких відбувається її становлення. Вимога системності полягає в тому, що податки мають бути взаємопов'язані, органічно доповнювати один одного, не суперечити системі в цілому та її елементам. Системний підхід означає, що мають реалізовуватися обидві функції податків. З позиції фіскальної функції податкова система має забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів до бюджету, з позиції регулюючої забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства. Податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості, оскільки практично неможливо щоб одночасно в одному податку цілком реалізувалися обидві функції.Оскільки податки - це по суті продукт еволюції економіки і держави, то податкова система формується перш за все під впливом об'єктивних чинників. У той же час у сучасній демократичній правовій державі запровадження тих чи інших форм оподаткування є результатом волевиявлення членів парламенту, компромісу інтересів різних політичних груп, які у свою чергу представляють інтереси різних верств суспільства.Становлення відносин між органами державної влади і місцевого самоврядування з приводу розподілу податкових доходів між державним і місцевим бюджетами в Україні має свої особливості:- нерозвиненість системи місцевих податків і зборів та як наслідок - відсутність у місцевих бюджетів власної доходної бази;- постійний перегляд переліку і пропорцій розподілу загальнодержавних податків і зборів між державним і місцевими бюджетами;- відсутність ефективної системи фінансового вирівнювання при великих розбіжностях у податкоспроможності регіонів, що зумовлює великі розриви в обсягах суспільних послуг на душу населення між регіонами.Щодо складу податкової системи України, то її основу створюють податки, аналогічні тим, які становлять ядро податкових систем більшості сучасних розвинутих країн, що свідчить про загальну закономірність уніфікації оподаткування.Слід зауважити, що, на відміну від основних податків, які становлять серцевину податкової системи України і склад яких не змінюється, склад решти обов'язкових платежів періодично зазнає змін. Законом УРСР "Про систему оподаткування" в редакції від 25 червня 1991 р. до загальнореспубліканських віднесено 16 податків, зборів та обов'язкових платежів. Згідно з Законом України "Про систему оподаткування" в редакції від 18 лютого 1997 р. (зі змінами, внесеними в наступні роки), податкова система включає 23 загальнодержавні податки і збори. Цей перелік був розширений за рахунок включення: рентних платежів; збору до Державного інноваційного фонду; плати за торговий патент за деякі види підприємницької діяльності; фіксованого сільськогосподарського податку; збору на розвиток виноградарства; єдиний митний збір; гербовий збір. Деякі з цих зборів вже скасовані. В той же час цей перелік включає податки і збори, які на території України ще не справляються (наприклад, податок на нерухомість ще не запроваджено).Вищезазначене дає можливість зробити висновок про існування в Україні тенденції до розширення переліку податків і зборів, що входять до її податкової системи. Також є тенденція до поєднання у системі особистих та реальних податків. Крім того, простежується тенденція до диференційованого оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, що працюють без створення юридичної особи, а також зі створенням юридичної особи, а серед останніх - до диференційованого оподаткування, з одного боку, великих і середніх за розмірами підприємств, а з іншого - суб'єктів малого підприємництва. Наслідком такої диференціації стало поєднання в межах однієї податкової системи двох підсистем оподаткування - звичайної для одного виду платників і спрощеної для іншого.Слід зауважити, що суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками багатьох видів податків і зборів, зокрема податку на додану вартість (за винятком, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів єдиним податком за ставкою 6%), прибуткового податку тощо.Крім обумовлених об'єктивними причинами тенденцій, у розвитку податкової системи України спостерігається така особливість, як обмежене застосування майнових податків, що повинні бути доповненням до особистих. Крім податку на нерухомість до складу податкової системи України поки не входить ще один з поширених у країнах з розвинутою ринковою економікою податків - податок на спадщину і дарування (хоч згідно з законопроектом, що перебуває з 2002 р. на розгляді у парламенті, планується справляти прибутковий податок з громадян зі спадщини та дарування).Розробляючи податкову політику та впроваджуючи її у життя, органи державної влади повинні базуватися також на методології оподаткування. Методологія оподаткування- це теоретичне, науково-практичне і концептуально-правове обґрунтування сутності поняття "податок" - одночасне дослідження податку як об'єктивної економічної категорії та конкретної форми правових взаємовідносин платників податків з державою.Органічним елементом методології оподаткування є сфера його методичного забезпечення. Методичні основи оподаткування - це вибір податкових форм й наповнення їх конкретним змістом (прийняття організаційно-правового порядку обчислення і стягнення податків), встановлення прав та обов'язків сторін податкових правовідносин. Створення методик оподаткування, які адекватно відображають стан економіки і політики є логічним завершенням методологічних досліджень податкових проблем у межах кожного етапу податкового реформування.
6.3.3. Податкова система України
Податкова система України визначена Законом «Про систему оподаткування», який був прийнятий уперше в 1991 р. У 1994 р. цей Закон був ухвалений у новій редакції з урахуванням змін та доповнень, які мали місце в 1992—1993 рр. Нині діє редакція з доповненнями до Закону, прийнята в 1997 р. Він містить перелік податків та інших обов’язкових платежів, що стягуються в Україні, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві.
Загальнодержавні податки та обов’язкові платежі включають чотири групи: прямі й непрямі податки, платежі за ресурси та інші обов’язкові платежі, внески у цільові фонди.
До складу цих груп входять:
а) прямі податки:
— податок на прибуток підприємств;
— податок на доходи фізичних осіб;
— податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
— податок на нерухоме майно (нерухомість);
— плата (податок) за землю;
— податок на промисел;
б) непрямі податки:
— податок на додану вартість;
— акцизний збір;
— мито;
в) платежі за ресурси та інші обов’язкові платежі:
— збір за спеціальне використання природних ресурсів;
— збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок бюджету;
відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг;
рентні платежі;
— державне мито;
— плата за торговельний патент за деякі види підприємницької діяльності;
г) внески до цільових фондів:
— збір на обов’язкове соціальне страхування;
— збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;
— збір на страхування на випадок безробіття;
— збір до Державного інноваційного фонду;
— збір за забруднення навколишнього природного середовища;
— збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
До місцевих податків та зборів належать:
— податок з реклами;
— комунальний податок;
— готельний збір;
— збір за припаркування автотранспорту;
— ринковий збір;
— збір за видачу ордера на квартиру;
— курортний збір;
— збір за участь у бігах на іподромі;
— збір за виграш у бігах на іподромі;
— збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
— збір за право використання місцевої символіки;
— збір за право проведення кіно- і телезйомок;
— збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей;
— збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;
— збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі;
— збір з власників собак.
Крім установленого переліку податків, допускається спрощена уніфікована система оподаткування у вигляді фіксованого і єдиного податків для суб’єктів підприємницької діяльності та фіксованого сільськогосподарського податку.
Чинне в Україні податкове законодавство передбачає, по суті, дворівневу систему їх встановлення: загальний закон, у якому встановлюється сукупність податків, та закони з конкретних видів податків. При цьому окремі види податків і обов’язкових платежів у законодавчому порядку не були відрегульовані. У зв’язку з цим розроблено і підготовлено до затвердження «Податковий кодекс», як єдиний законодавчий акт, що регулює усю податкову систему.
Загалом чинна в Україні податкова система відповідає міжнародними стандартам оподаткування. Основна її відмінність полягає в тому, що у структурі податкових надходжень поки що провідна роль належить платежам підприємств, а податки з громадян становлять менш як 20%.
Розглянемо у загальних рисах механізм оподаткування в Україні на основі структурно-логічних схем основних податків та обов’язкових платежів.
Пряме оподаткування
Основною формою прямого оподаткування є прибутковий податок. Залежно від платників податку він поділяється на два види:
з юридичних осіб;
з фізичних осіб.
Прибуткове оподаткування підприємств може ґрунтуватись на двох об’єктах оподаткування: валовому доході й прибутку. Податок на дохід справлявся в Україні у 1993—1994 рр. З 1995 р. відновлено податок на прибуток. Система прибуткового оподаткування підприємств наведена на схемі 26.
Схема 26
Структурно-логічна схема податку на прибуток підприємств

Платниками податку на прибуток є юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, а також бюджетні організації в частині комерційної діяльності.
Об’єктом оподаткування є балансовий прибуток (з відповідними корективами), який визначається як різниця між валовими доходами і валовими витратами. Ставка податку на прибуток встановлена на рівні 30%.
Порядок обчислення і сплати. За перший і другий місяці кожного кварталу податок сплачується у вигляді авансових платежів, виходячи з фактично отриманої суми прибутку (за оперативними даними). Після закінчення кварталу складається перерозрахунок виходячи з фактичного балансового прибутку, установленого на основі бухгалтерського і податкового обліку.
Прибутковий податок з громадян є видом особистого прибуткового оподаткування. Він визначається в такому порядку (схема 27).
Платниками податку є фізичні особи незалежно від віку, громадянства та інших ознак, які мають самостійне джерело доходів.
Об’єктом оподаткування є:
— у громадян, що постійно проживають в Україні, — сукупний річний дохід, одержаний з різних джерел на території України та за її межами;
— у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, — дохід, отриманий з джерел в Україні.
Схема 27
Структурно-логічна схема прибуткового податку з громадян

Ставки прибуткового оподаткування громадян установлені за прогресивною шкалою (станом на 1 січня 2001 р.):
Неоподатковувані мінімуми
Ставка податку в даному інтервалі

від 1 до 5
10%

від 5 до 10
15%

від 10 до 60
20%

від 60 до 100
30%

понад 100
40%

Прогресія шкали ставок є ступінчастою: весь сукупний дохід розкладається на частини, до кожної з яких застосовується встановлена для даного інтервалу ставка. Сума податку обчислюється як складова цих частин.
Порядок обчислення і сплати залежить від виду доходів. Доходи від роботи за наймом оподатковуються біля джерела: за місцем основної роботи — щомісячно за встановленою шкалою ставок; не за місцем основної роботи — при виплаті доходу за ставкою 20%. За підсумками року проводяться перерахунки податку за місцем основної роботи, а для тих, хто мав кілька джерел доходів, також у податковій інспекції за місцем проживання на підставі декларації.
Податок з доходів від підприємницької діяльності (без створення юридичної особи) може сплачуватись двома способами. По-перше, за декларацією про доходи — щоквартально авансовими платежами (на підставі обчисленої податковими інспекціями очікуваної суми податку на рік) з перерозрахунком відповідно до фактично одержаного за рік доходу. По-друге, у вигляді фіксованого податку шляхом придбання патента. Ставки фіксованого податку встановлюються місцевими органами влади у розмірі від 20 до 100 грн. за календарний місяць. Вибір способу сплати здійснюється платником.
Єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва запроваджено з 1999 р. з метою спрощення системи їх оподаткування (один податок замість усіх, передбачених законодавством). Право вибору системи оподаткування (єдиний податок чи сукупність усіх податків) надається платникам.
Платниками податку можуть бути фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, у яких середньорічна чисельність залучених працівників не перевищує 10 осіб, а річний обсяг реалізації 500 тис. грн., та юридичні особи, у яких середньорічна чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а обсяг реалізації за рік — 1 млн грн.
Ставка податку для фізичних осіб установлюється місцевими органами влади залежно від виду діяльності в розмірі від 20 до 200 грн. на місяць. Для юридичних осіб ставки встановлено у розмірі 6% від обсягу виручки від реалізації, якщо платник окремо сплачує ПДВ, або 10%, якщо ПДВ не сплачується.
Податок сплачується щомісячно. Ніяких перерозрахунків, виходячи із загальної суми усіх належних до сплати податків, не проводиться.
Земельний податок. Платниками є юридичні та фізичні особи, котрим земля надана у власність або користування. Він сплачується в порядку, наведеному на схемі 28.
Об’єктом оподаткування є площа земельної ділянки.
Ставки податку диференціюються залежно від призначення земель:
— сільськогосподарського;
— несільськогосподарського.
У свою чергу, для земель сільськогосподарського призначення ставки податку диференціюються:
а) залежно від напрямів використання:
— рілля і багаторічні насадження;
— сінокоси і пасовища;
б) від родючості ґрунтів (у відсотках від грошової оцінки одного гектара).
Схема 28
Структурно-логічна схема земельного податку

Для земель несільськогосподарського призначення ставки встановлюються або у відсотках від грошової оцінки одиниці земельної площі, або з одного м2 залежно від класу населеного пункту та місцезнаходження земельної ділянки в межах населеного пункту (центр, серединна зона, периферія).
Порядок обчислення і сплати. Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку і сплачують його щомісячно (до 15 числа наступного місяця). Для фізичних осіб нарахування податку здійснює податкова інспекція. Сплата податку проводиться рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.
Фіксований сільськогосподарський податок установлено з 1999 р. для спрощення та уніфікації системи оподаткування підприємств, що займаються виробництвом, переробленням і збутом сільськогосподарської продукції та з метою зниження рівня їх податкового навантаження. Він може вноситись як у грошовій, так і в натуральній формах.
Платниками податку можуть бути сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, якщо обсяг реалізації продукції власного виробництва та продуктів її перероблення перевищує 50% загального валового доходу підприємства.
Об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, що перебуває у власності чи користуванні платника.
Ставки податку встановлюються з одного гектара сільськогосподарських угідь, розрахованих у відсотках до грошової оцінки одного гектара угідь з диференціацією для ріллі, сіножатей та пасовищ (0,5%) і багаторічних насаджень (0,3%). Для гірських зон та поліських територій ставки розраховуються за нижчими нормативами — відповідно 0,3% і 0,1%.
Сплата податку у грошовій формі проводиться щомісячно на основі розподілу річної суми за кварталами у таких пропорціях
(І квартал — 10%, ІІ квартал — 10%, ІІІ квартал — 50%, IV — квартал — 30%).
Поставка зерна в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється не пізніше 15 жовтня з ранніх зернових культур і не пізніше 1 грудня з продукції пізніх зернових та технічних культур. Поставка продукції тваринництва проводиться щомісячно.
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є видом майнового оподаткування. Порядок його обчислення наведено на схемі 29.
Схема 29
Структурно-логічна схема податку

Непряме оподаткування
Податок на додану вартість (ПДВ) є видом універсального акцизу, який установлюється за єдиною ставкою до всього обороту. Це основний вид непрямого оподаткування, який забезпечує основну масу податкових надходжень бюджету. Така його роль визначається тим, що ПДВ властива висока еластичність: зміна кон’юнктури ринку і рівня цін мало відбивається на податковій базі, оскільки ПДВ установлюється у вигляді процентної надбавки до цін. Система справляння ПДВ показана на схемі 30.
Схема 30
Структурно-логічна схема ПДВ

Платниками податку є всі юридичні й фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України. Фізичні особи, обсяг продажу в яких за рік не перевищує 1200 неоподатковуваних мінімумів, звільняються від сплати податку.
Об’єкт оподаткування. У податку на додану вартість розрізняють номінальний і реальний об’єкти оподатковування. Номінальний, як визначено законодавством, — це виручка від реалізації товарів, робіт, послуг. Реальним об’єктом оподаткування є додана вартість — сума заробітної плати і прибутку, оскільки при сплаті податку вираховується та його сума, що сплачена платником своїм постачальникам.
В Україні встановлена єдина ставка ПДВ. Вона має два вираження: 20% — включення в ціни товарів, робіт, послуг; 16,667% — визначення суми ПДВ в реалізації товарів, робіт, послуг за цінами, що включають ПДВ. Крім того, для окремих випадків передбачена так звана нульова ставка.
Включення ПДВ у ціни проводиться за такою формулою (С — собівартість, П — прибу ток, АЗ — акцизний збір):

Порядок обчислення і сплати. ПДВ, що належить до сплати, обчислюється як різниця між податковим зобов’язанням (сумою ПДВ з реалізації товарів, робіт, послуг) і податковим кредитом (сумою ПДВ в придбаних матеріальних ресурсах, енергії, оплачених послугах тощо). ПДВ сплачується до бюджету місячними і квартальними платежами залежно від річного обсягу оподатковуваних операцій.
Акцизний збір є видом специфічних акцизів, що встановлюються за індивідуальними ставками для кожного товару. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Верховною Радою. Схематично акцизний збір може бути подано у такому вигляді (схема 31).
Схема 31
Структурно-логічна схема акцизного збору

Платниками акцизного збору є національні виробники підакцизних товарів та суб’єкти, що імпортують чи реалізують ці товари.
Об’єктом оподаткування є оборот з реалізації підакцизних товарів, а для імпортних — їх митна вартість.
Ставки акцизного збору встановлюються у процентах та твердих розмірах. Процентні ставки застосовуються відносно до обсягу реалізації в цінах, що включають цей податок (умовно процентна ставка акцизного збору може бути зіставлена зі ставкою 16,667% ПДВ). Включення акцизного збору у відпускні ціни товарів (ВЦ) проводиться за такою формулою (А — ставка акцизного збору): ВЦ = (С + П) : (100 — А) 100. Тверді ставки встановлені в євро на одиницю товару чи певну величину його виміру.
Обчислення і сплата акцизного збору проводиться двома методами. Для вино-горілчаних і тютюнових виробів установлено стягнення податку за допомогою спеціальних акцизних марок. Для решти товарів обчислення проводиться за встановленими ставками до обсягу реалізації за відповідний період (декаду, місяць).
Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон країни. Воно характеризується схемою 32.
Структурно-логічна схема мита

Платниками мита є декларанти товарів, які переміщуються через кордон.
Об’єктом оподаткування є митна вартість товарів, або їх кількісна оцінка, що залежить від виду встановлених ставок.
Ставки мита встановлюються:
— у процентах до митної вартості;
— у грошовому вимірі в євро на одиницю товару чи певну одиницю його характеристики.
Процентні ставки мита встановлено на трьох рівнях: повні, пільгові, преференційні. Їх застосування залежить від того, який митний режим установлено в Україні для тієї чи іншої країни походження товарів.
Порядок обчислення та сплати. Обчислення мита проводиться за встановленими ставками за товарними групами. Сплата проводиться декларантом і є підставою для випуску товарів з митниці.
Платежі за ресурси та інші надходження
До складу платежів за ресурси належать:
— збір за спеціальне використання лісових ресурсів (лісовий дохід);
— збір за спеціальне використання водних ресурсів (плата за воду);
— плата за користування надрами (за видобування корисних копалин).
Направлення платежів за ресурси до бюджету визначається державною власністю на вказані ресурси.
Лісовий дохід справляється до бюджету за такі види спеціального використання лісових ресурсів:
— заготівля деревини;
— заготівля живиці;
— заготівля другорядних лісових матеріалів;
— побічні лісові користування.
Основною формою є плата за заготівлю деревини, механізм сплати якої наведено на схемі 33.
Платниками тут є юридичні й фізичні особи, які заготовляють деревину.
Об’єктом плати є обсяг заготовленої щільної деревини в м3.
Ставки встановлені у вигляді такси плати в грошовому виразі з 1 м3.
Порядок обчислення і сплати. Відпуск деревини проводиться на підставі лісорубного квитка чи ордера (на разовий відпуск), у якому подається розрахунок плати. Лісозаготівельні організації сплачують нараховану суму плати 8 разів на рік. Колективні й приватні підприємства та громадяни сплачують плату при отриманні лісорубного ордера.
Схема 33
Структурно-логічна схема плати за заготівлю деревини

 
Плата за заготівлю живиці обчислюється аналогічно за встановленими ставками.
Плата за другорядні лісові користування охоплює плату за заготівлю пнів, кори, деревної зелені тощо. Плата за побічні лісові користування сплачується при випасанні худоби, розміщенні пасік, заготівлі сіна та ін.
Плата за воду встановлена за:
забір і використання водних ресурсів суб’єктами підприємницької діяльності;
за користування водами для потреб гідроенергетики;
за використання водних артерій водним транспортом.
Основною формою є плата за забір і використання води, яка сплачується у такому порядку (схема 34).
Для користувачів водними ресурсами встановлюються ліміти на поставку води. У межах ліміту плата вноситься за встановленими тарифами з 1 м3, а за понадлімітний обсяг використаної води — у п’ятикратному розмірі.
За користування водами для потреб гідроенергетики тарифи встановлюються за 100 м3 без лімітування водокористування. Для водного транспорту за користування водними ресурсами тарифи встановлено за одну тонно-добу (вантажні судна) чи одне місце-добу (пасажирські судна).
Плата за воду сплачується щоквартально (підприємства водного транспорту сплачують починаючи з першого півріччя).
Схема 34
Структурно-логічна схема плати за використання водних ресурсів

Плата за користування надрами сплачується при видобуванні корисних копалин.
Платниками є видобувачі корисних копалин (нафти, природного газу, кам’яного і бурого вугілля, залізної руди, кухонної кам’яної солі та ін.).
Об’єкт оподаткування — це обсяг погашених в надрах запасів, який включає обсяг видобутих корисних копалин та обсяг їх фактичних втрат у надрах.
Ставки плати встановлені в гривнях з одиниці виміру обсягу добутої мінеральної сировини (1 т, 1 м3), а в окремих випадках у процентах до вартості видобутих корисних копалин.
До інших надходжень податкового характеру відносять:
державне мито;
збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок бюджету;
відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг;
рентні платежі.
Державне мито — це плата, яка встановлена за вчинення юридичних дій та за видачу документів юридичного значення. Ставки державного мита встановлюються в процентах до суми договору чи позову, вартості майна, або в твердих розмірах за одну послугу.
Збір за геологорозвідувальні роботи, відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг є формою цільових надходжень до бюджету на фінансування цих видатків.
Рентні платежі встановлені за нафту та газ, що видобуваються в Україні. Основою стягнення є рентний дохід, який формується внаслідок того, що вартість їх видобування в Україні значно нижча від рівня цін на ці корисні копалини.
Вступ Податки є однією з найважливіших фінансових категорій . Історично - це найдавніша форма фінансових відносин між державою та членами суспільст- ва. Формування податкової системи України потребує вивчення досвіду розвинутих країн, податкові системи яки мають багатолітню історію. Головними чинниками виникнення податків було : по-перше, перехід від натурального господарства до грошового; по-друге, зародження та формуван-ня держави. Зараз податки, з одного боку, забезпечують фінансову базу держави, а з іншого - виступають інструментом реалізації її економічної доктрини . Податки відзеркалюють фінансові відносини між державою і плат-никами з метою створення централізованого фонду грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні держави . У своїй роботі на тему : “Податкова система України: проблеми станов-лення та розвитку ” я намагаюсь розкрити принципи побудови украінської податкової системи та її функціонування, а також провести паралелі між загальнодержавними податками та місцевими податками та зборами , на прикладах показати світовий досвід податкової системи, та визначити проблеми, встановлювати причини їх виникнення та їх подолання . За останні півріччя дуже серьйозні зміни були проведені в податковій по-літиці нашої країни, а також зміни в деяких податках, що не може бути відо -кремлено від уваги в курсовій роботі . Одним з найважливіших завдань трансформації економіки України є реформування податкової системи. 1. Податкова система України: принципи її побудо- ви та функціонування . В умовах ринкової економіки держава може приймати досить автономні рішення про рівень своїх витрат, однак не про рівень доходів, так найважли-вішим джерелом державних доходів - податків. Завданням держави стає фор-мування таких умов, показників і ставок оподаткування , які давали б йому змогу найкращим чином виконувати свої функції . Теоретичний аналіз впливу різних податків на поведінку економічних суб` єктів і нагромаджений країнами з ринковою економікою досвід дозво-ляють сформулювати систему досить загальних вимог (принципів оподатку-вання ), яким має відповідати раціональна податкова система. Можна виділити чотири групи принципів оподаткування . Перші - це фіскально-бюджетні принципи. Очевидним критерієм формування податкової системи є достатність. Податкова система має бути сформована таким чином , щоб забезпечувати покриття витрат, які фінансуються за рахунок податків. Нестача податкових надходжень означає появу бюджетного дефіциту, фінансування якого можливе лише в певних межах і пов`язане з рядом негативних наслідків. Так у випадку фінансування за рахунок випуску урядо-вих цінних паперів виникає загроза для інвестицій приватного сектора, отже, і майбутніх доходів бюджету. При цьому може відбуватися не тільки пряме витіснення приватних інвестицій, але й зростання процентних ставок, що додатково призведе до збільшення витрат по обслуговуванню внутрішнього боргу. Необхідно підкреслити, що залучення зовнішніх позик означає зростання зовнішнього боргу і витрат на його обслуговування , та скорочення можливо-стей фінансування майбутніх державних витрат. Використання кредитів НБУ (емісії грошей ) для покриття бюджетного дефіциту стає додатковим джере-лом інфляції. Кожен з цих наслідків не бажаний для країн перехідної еконо-міки, тому отримання принципу достатності є для України особливо актуаль-ним. Для збільшення податкових надходжень, як відомо, існують дві принци-пові можливості : 1) збільшення бази оподаткування; 2) збільшення податкових ставок. Збільшення бази оподаткування. Розширення податкової бази можливе за рахунок скасування пільг по оподаткуванню. Ліквідація податкових пільг могла б дати значно відчутніші результати для збільшення державних доходів, ніж спроби вибіркового розв`язання бюджетних проблем за рахунок прибуткових підприємств. В існуючій податковій системі зменьшення оподатованого прибутку від-бувається ще й тому, що частина податків та обов`язкових платежів підпри-ємств прив`язана до окремих елементів витрат і відноситься до собівартості продукції . Але відомо, що податки сплачуються, врешті-решт, лише з доходів економічних суб`єктів. А тому найнадійнішим джерелом збільшення доходів бюджету в середньостроковій перспективі є не введення нових податків чи збільшення податкових ставок, а розширення ділової активності й зумо-влене цим зростання платоспроможності населення і кількості прибутково працюючих підприємств . Збільшення податкових ставок. Податкові надходження мають бути здатними збільшуватись за досить короткий строк і такоюмірою, наскільки це є необхідним для фінансування додаткових бюджетних витрат. Неможливо сформувати досить однорідні часові ряди економічних показників, які могли б бути використаними для прогнозу доходності різних податків та їх здатності до збільшення. Подат-кова система має включати такі елементи, використання яких давало б змогу отримувати необхідні кошти для фінансування додаткових державних витрат. Такий підхід використовується не тільки для країн з перехідною економікою. Наприклад, у Німеччині як адаптаційний елемент використовується ПДВ, оскільки його тимчасове підвищення не справляє істотного впливу на поведін-ку платників податку і оподаткування споживання становить меншу не-безпечну для економічного зростання, ніж оподаткування особистих доходів і прибутку підприємств . Аналіз показує, що і в умовах України зниження ставки ПДВ на початку 1995 р. з 28 % до 20 % привело до приблизно пропорційного зниження доходів ( у 1994 р. доходи від ПДВ становили 11,42 % ВВП , а в 1995 - 8,56 % ), а тому зміна ставки цього податку є більш принятною у випадку необхідності збільшення бюджетних доходів, ніж введення нових податків або збільшення оподаткування доходів. Друга категорія принципів - це політико-економічні. Націленість на економічне зростання . Оподаткування не повинне створювати перешкод для економічного зростання, збільшення його, має сприяти економічному зростанню. За період проведення реформ в Україні з 1992 по 1995 р. державна квота ( питома вага податків, зборів і внесків по соціальному страхуванню у ВВП ) зросла з 35,1 до 40,6 %. На 1996 р. передбачалось їх подальше збільшення до 47,3 % ВВП. Для забезпечення умов економічного зростання України необхідно : по-перше, зробити реальні кроки щодо зниження державної квоти у ВВП і зниження податкового навантаження на підприємства, насамперед,за рахунок вдосконалення оподаткування прибутку; по-друге, використати такі правила розрахунку амортизаційних відрахувань, які б дали змогу індексувати активи та пасива балансу підприємства з урахуванням рівня інфляції і не призво-дили б до оподаткування фіктивного прибутку; по-третє, створити сприятли-ві умови для самофінансування інвестицій, найважливішими, з яких є можливість прискореної амортизації і зниження ставок податку на прибуток. Нейтральність щодо конкуренції. Оподаткування не повинне викривляти конкуренцію як між підприєм-ствами та галузями всередені країни , так і між галузями вітчизняними і зару-біжними підприємствами. Велике податкове навантажен
ня на підприємствах України не сприяє підвищенню конкурентноспроможності вітчизняних вироб-ників на світовому ринку. Умови конкуренції всередині країни викривлюються податковими пільгами, надання яких також означає, що для поповнення бюд-жету необхідно збільшувати податкові навантаження на інші підприємства. Наприклад , звільнення від податку на прибуток сільського господарства та будівельних організацій , які споруджують об`єкти у сільській місцево-сті і використання пільгової ставки для підприємств АПК, які обслуговують сільське господарство, погіршують становище інших галузей без помітного полегшення ситуації в сільському господарстві . Поряд з ПДВ береться ще кілька податків, які розраховуються, виходячи з обсягу реалізованої продукції тобто являють собою багатоступінчасті брутто-податки з обороту. До них належать: по-перше, внески до інноваційно-го фонду ( 1 % від обсягу реалізованої продукції ); по-друге, відрахування на будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг ( 1,2 % від обсягу реалізованої продукції); по-третє, відрахування до державного цільового фонду розвитку промисловості у складі бюджету України (1 % від обсягу реа-лізованої продукції підприємств, які входять до сфери управління Міністер-ства промисловості ). Ці податки стягуються з усієї вартості продукції на кожній стадії її вироб-ництва і обігу, і тому призводять до поступового збільшення податкового на-вантаження в результаті нарахування податку на раніше сплачені податки. При цьому в гіршому становищі , з точки зору умов конкуренції, виявляють-ся дрібніші підприємства ( порівняно з більшими ), а також підприємства з більшою матеріалоємкістю виробництва, оскільки таки податки на їх продук-цію виявляються більшими. Це робить їх продукцію дорожчою, а значить - і менш конкурентоспроможною. Третя категорія принципів - це соціально-етичні. Основу цієї групи принципів становлять ідеї справедливого оподатку-вання , реалізація яких передбачає загальний характер оподаткування (всі особи, які є платоспроможними, мають залучатися до сплати податків) та справедливість оподаткування (урівняне оподаткування за рівних або аналогіч-них обставин, а з різних - відповідним чином диференційоване. Послідовне втілення принципів справедливого оподаткування передба-чає відмову від податкових пільг. Так, світова практика застосування податко-вих пільг і досвід самої України показують, що вони часто призводять зовсім не до тих результатів, досягнення яких декларувалося або на які розраховува-ли при їх введені. Нерідко пільги в оподаткуванні стають одним із засобів ухилення від сплати податків. З практики роботи податкових служб України добре відомі факти використання комерційними структурами пільг, наданих, наприклад, громадянам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи. Принцип відносності. Податкове навантаження може розподілятися таким чином, щоб при цьому платоспроможність платника зменшувалася відносно рівною мірою. Посилення податкової прогресії має виправдовуватися міркуваннями соціальної справедливості і пов`язаною з цим необхідністю перерозподілу доходів. Остання група принципів - це принципи, що відбивають правові й технічні аспекти стягування податків. У відповідності з принципами цієї групи оподаткування має бути транс-парентними і практичним. Транспорентність податкової системи передбачає максимально чітке і несуперечливе формування норм податкового права, що включає їх неоднозначне тлумачення. Це є необхідною передумовою практич-ного дотримання принципів рівності і загального характеру оподаткування. Виконання податкових правил має бути також пов`язане з мінімальними ви-тратами як для платників податків, так і для податкової адміністрації. Незруч-ний час або форма стягування податку можуть стати причиною його неспла-ти. Податки є складовою частиною фінансового механізму і виконують регулюючу функцію. Її суть полягає в тому, що податки впливають на всі сторони діяльності платників. Функції податків, як і самі податки, є явищем об`єктивним і незалежним від волі держави впливають на підприємницьку діяльність. Але держава може свідомо використовувати цю функцію для регу-лювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Ви-користання податків як фінансових регуляторів - це складова справа, для якої на різних етапах розвитку суспільства можуть використовуватись різні подат-ки, змінюватись об`єкти і ставки оподаткування, а також надання пільг. На базі використання фіскальної і регулюючої функції, які мають не тільки теоретичне значення, а й використовуються на практиці оподаткування, формується податкова система. У податковїй системі повинні реалізовуватись обидві функції податків. З одного боку, податки мають бути інструментом, який забезпечить бездефіцит-ність бюджету, а з іншої - стимулювати підприємницьку діяльність. Перед законодавцями держави стоїть вибір збільшувати доходну частину бюджету за рахунок високих податків ( т.б. “податкового пресу”, використову-ючи лише фіскальну функцію ) чи формувати систему стабільних стимулів для підприємницької діяльністі, яка забезпечить зменьшення дифіциту бюджету через деякий час і перспективу економічного росту. Перший напрямок вирішує лиш тимчасові проблеми і безперспективним для розвитку економіки. Другий - стимулює виробництво, що само по собі скоротить дефіцит бюджету. У податковій системі мають делектично поєдну-ватись дві функції: фіскальна і регулюча. З позиції фіскальної - податкова си-стема повинна забезпечити стабільне і гарантоване надходження до бюджету. З позиції регулюючої - мати можливість впливати на всі сторони економічного і соціального розвитку суспільства. Фіскальна функція реалізується в усих податках, регулююча ж при певних умовах може проявлятися, а може й ні, хоча вона об`єктивно притаманна податкам, але на практиці діє не завжди так, як це передбачалось при створенні того чи іншого податку. Тому практично неможливо, щоб одночасно реалізувалися обидві функції в одному податку. Податкова система має включати до себе, насамперед, податки, які б за-безпечували сталу фінвнсову базу держави і давали можливість пезперебійного фінансування державних видатків. Крім того, в податковій системі має бути достатня кількість податків, на які здебільше податок окладається регулюча функція. Справа в тому, що неможливо впливати на всі боки господарської діяльності підприємств та всі сфери економічно-суспільного життя за допомо-гою одного чи двох податків. Очевидно, що податкова система повинна вклю-чати досить широке коло податків різної цілеспрямованості. 2.Податки в системі доходів держави. Нарощування кризису неплатежів суттєво відобразились на фінвнсових можливостяе держави, якої внаслідок цього не змогли забезпечити рішення потреб. Зусилилось напруження до взаємо відносин центральних та місцевих влад. 2.1 Аналіз загальнодержавих і місцевих податків та зборів. Як завжди, надходження від загальнодержавних податків розподіляється між центральними і місцевими органами влади. В минулому році ( 1996 р. ) співвідношення видатків виглядало як 4:1 в рахунок центральної влади ( а 2 роки тому це співвідношення було 3:1 ). Й тому прогнозувалось, що в 1997 р. вся сума, яка стягувалась з ПДВ, яка повинна була нараховуватись до державного бюджету передбачалось, що до місцевих бюджетів буде надходити 50 % (проти 20% в 1996 р.), акцизного збору , який стягувався на території (крім акцизного збору з ввезених в Украї-ну підакцизних товарів) та 70% податку на прибуток та податку на майно. Достатньо невизначений та нестабільний поділ коштів між місцевими бюджетами різних рівнів. Тобто він здійснюється в умовах відсутності стабіль-них нормативів. Наприклад, в бюджетах міст з населенням більше 1 млн.чол. в 1995 році доля залишених доходів коливалась в межах від 12% до 57%. При регулюванні місцевих бюджетів недостатньо враховувати рівень економічного розвитку областей та районів. В більшості країн оподаткування населення в рахунок центральних і місцевих влад історично розвивалось самостійно. Наприклад, в Англії нарахо-вувалось 13 000 місцевих бюджетів та бюджетів вищих адміністративних оди-ниць, які не контролювали нижчих. В Німечинні звітний державний бюджет не затверджувався, а публікувався як статистичний матеріал. В США податкові джерела частково розподілені: Федеральному Уряду належить виключно право на державне мито та поштові збори. Органи влади штатів і місцевого управ-ління збирають податки на майно, платежі за реєстрацію автотранспорту, добуток корисних копалин, санітарні послуги.Інші доходи - на власність та доходи юридичних та фізичних осіб, спадщину, дарування, акцизи - можуть використовуватись всіма рівнями влади до свого нагляду. На рівні штатів основними джерелами податкових надходжень: обов`язкові внески з соц. страхування (21%), податок з продажу (20%), прибутковий податк (19%), індивідуальні акцизи (10%). Для місцевого управління основним джерелом податкових надходжень - місцевий майновий податк. В загальній структурі місцевих податкових надходжень на прямі податки припадає приблизно 58 %, основними з яких є : промисловий податок, податок на житло, земельний податок. В місцеві бюджети надходить та частина загальнодержавного ПДВ, яка збирається централізовано. Організація збору податків в розвинутих країнах побудована таким чином, що загальнодержавні податки стягуються центральним урядом на основі законодавства країни і направляються до державного бюджету, місцеві платежі збираються місцевим органами управління на певній території і посту-пають в місцеві бюджети. В більшості держав напрацьован досвід вирівнбвання місцевих доходів в процесі збору податків. Практично всюди місцеві бюджети датуються центра-льним урядом: частина субсидій в доходах місцевих бюджетів США складає більш ніж 20%, Франція - 15%, ФРН - 24%, Англія - 46%, Японія - 41%. 2.2 Аналіз прямих та непрямих податків. На початок 1990-х років питома частка податкових надходженнь бюдже-тів у ВНП становила в таких країнах як в США - 30%, Японії - 31%, Англії - 37%, Канаді - 37%, Німечинні - 38%, Італії - 40%, Франції - 44%, Бельгії - 46.1%, Норвегії - 48.3%, Данії - 52%, Швеції - 61%. Важливою характиристикою сучасних податкових систем розвинутих країн є їхня стуктура оподаткування, дослідження якої почну з аналізу відно-шення прямих і непрямих податків (див.табл.1). В США, Японії, Канаді, Англії переважають прчмі податки, у Франції - непрямі (56.6%): податки на споживання, акцизи, внески підприємців у фонди соц.страхування. ФРН та Італія мають досить урівноважений рівень структури податків ( частка непрямих податків у ФРН - 45.2%, в Італії - 48.9%). Залежність цього співвідношення свідчать такі чинники: життевий рівень переважної частини населення; досить досконалий механізм стягнення подат-ків, його здатність звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівень по-даткової культури, розв`язування найгостріших соціальних проблем; традиції оподаткування. Що стосується нашої країни,то співвідношення прямих та непрямих податків протягом 1991-1995 р.р.змінвалось таким чином : у 1991 р. - переважали прямі податки, 1992-1993 років - непрямі податки, у 1994 -1995 р. - їх співвідношення змову змінювалось на користь прямих податків (див.табл.2), Табл. 1 Розподіл податків в розвинутих країнах. Особистий Податок на Внески на соц. страхування Податок на Країни прибутков. прибуток ------------------------------------- споживання Акцизи Інші податок робітників підприємців податки --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- США 35.8 7.3 11.6 16.6 7.6 6.8 14.3 Англія 28.9 11.0 6.6 10.6 16.6 12.3 14.0 ФРН 27.4 4.7 15.9 18.8 17.0 9.4 6.8 Франція 11.8 5.4 13.3 27.3 18.8 8.5 14.9 Італія 26.3 10.0 6.3 23.6 14.7 10.6 8.5 Канада 40.8 6.8 4.3 9.7 13.9 9.9 14.6 Японія 26.8 21.5 10.9 15.2 4.2 7.3 14.1 хоч переважання не таке значне порівняно з 1991 р. Якщо до непрямих податків віднести внески Фонду ліквідації наслідків Чорнобильськоє катастрофи і соціального захисту населення, Пенсійного фон-ду і Фонду зайнятості, які по суті, є аналогом такого специфічного податку на Заході, як внески на соц.страхування, але на відміну від західних країн, на 99% забезпечуються надходження від підприємств, які являють собою нарахування на фонд заробітної плати , а тому підвищують ціни товарів, то разом із внеска-ми у ці фонди непрямі податки становлять основу податкової системи Украї-ни. Таким чином, структура податкової системи України підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня доходів юридичних і фі-зичних осіб, недосконалості фіскального законодавства і роботи податкових служб неможливо забезпечити переважання в структурі податкової системі прямих податків. В Україні чинником, що підсилює цю закономірність, є на-дання реальних доходів підприємств, зростання числа збиткових підприємств в умовах однієї з найглибших економічних криз. За цих обставин збереження по-рівняно значної ролі прямих податків може забезпечити лише шляхом надмір-ного оподаткування як фізичних так і юридичних осіб, що руйнує стимули до економічної діяльності, а саме оподаткування таких особистих доходів, які в усьому світі або взагалі неоподатковуються, або оподатковуються за більш низькими ставками. Пряме оподаткування в Україні базується на основних видах податків: податку на прибуток підприємств та прибуткового податку з громадян. Табл. 2. Структура доходів бюджету України, % Непрямі податки 1991 1992 1993 1994 1995 ПДВ - 39.6 34.7 24.8 21.9 Акцизний збір - 4.9 5.1 3.2 2.0 Податок з обороту 22 0.1 - - - Податок з продажу 6 0.2 - - - Мито 0.03 0.2 2 - - Разом 28 45.3 41.8 28 23.9 Надходження до: 1. Чорнобильського фонду 4 10.1 5.0 4.6 5.0 2. Пенсійного фонду - - - 18.0 20.2 Разом 4 10.1 5.0 22.6 25.2 Прямі податки Податок на прибуток 34 - - - 23.5 Податок на доход 0.1 22.7 29.2 27.3 - Податок на експорт та імпорт 0.3 - - - - Прибутковий податок 13 12.2 5.8 6.5 7.7 Податок на промисел - - 0.004 - 0.01 Плата за землю 0.1 1 2 0.8 3.06 Податок з власників транс.засобів 0.4 0.03 0.04 - 0.26 Податок з неодружених, одиноких, малосімейних 0.3 0.001 - - - Разом 48.2 35.2 37 34.6 34.5 Причому частка першого в доходах бюджету втріччі (1995 р.), майже вшестеро (1993 р.) перевищує частку другого, тоді як у розвинутих країнах перевищує прибутковий податок з громадян. Причиною відмінностей цього є відмінності в структурі ВВП. Якщо в розв кономічного розвитку областей та районів. В більшості країн оподаткування населення в рахунок центральних і місцевих влад історично розвивалось самостійно. Наприклад, в Англії нарахо-вувалось 13 000 місцевих бюджетів та бюджетів вищих адміністративних оди-ниць, які не контролювали нижчих. В Німечинні звітний державний бюджет не затверджувався, а публікувався як статистичний матеріал. В США податкові джерела частково розподілені: Федеральному Уряду належить виключно право на державне мито та поштові збори. Органи влади штатів і місцевого управ-ління збирають податки на майно, платежі за реєстрацію автотранспорту, добуток корисних копалин, санітарні послуги.Інші доходи - на власність та доходи юридичних та фізичних осіб, спадщину, дарування, акцизи - можуть використовуватись всіма рівнями влади до свого нагляду. На рівні штатів основними джерелами податкових надходжень: обов`язкові внески з соц. страхування (21%), податок з продажу (20%), прибутковий податк (19%), індивідуальні акцизи (10%). Для місцевого управління основним джерелом податкових надходжень - місцевий майновий податк. В загальній структурі місцевих податкових надходжень на прямі податки припадає приблизно 58 %, основними з яких є : промисловий податок, податок на житло, земельний податок. В місцеві бюджети надходить та частина загальнодержавного ПДВ, яка збирається централізовано. Організація збору податків в розвинутих країнах побудована таким чином, що загальнодержавні податки стягуються центральним урядом на основі законодавства країни і направляються до державного бюджету, місцеві платежі збираються місцевим органами управління на певній території і посту-пають в місцеві бюджети. В більшості держав напрацьован досвід вирівнбвання місцевих доходів в процесі збору податків. Практично всюди місцеві бюджети датуються центра-льним урядом: частина субсидій в доходах місцевих бюджетів США складає більш ніж 20%, Франція - 15%, ФРН - 24%, Англія - 46%, Японія - 41%. 2.2 Аналіз прямих та непрямих податків. На початок 1990-х років питома частка податкових надходженнь бюдже-тів у ВНП становила в таких країнах як в США - 30%, Японії - 31%, Англії - 37%, Канаді - 37%, Німечинні - 38%, Італії - 40%, Франції - 44%, Бельгії - 46.1%, Норвегії - 48.3%, Данії - 52%, Швеції - 61%. Важливою характиристикою сучасних податкових систем розвинутих країн є їхня стуктура оподаткування, дослідження якої почну з аналізу відно-шення прямих і непрямих податків (див.табл.1). В США, Японії, Канаді, Англії переважають прчмі податки, у Франції - непрямі (56.6%): податки на споживання, акцизи, внески підприємців у фонди соц.страхування. ФРН та Італія мають досить урівноважений рівень структури податків ( частка непрямих податків у ФРН - 45.2%, в Італії - 48.9%). Залежність цього співвідношення свідчать такі чинники: життевий рівень переважної частини населення; досить досконалий механізм стягнення подат-ків, його здатність звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівень по-даткової культури, розв`язування найгостріших соціальних проблем; традиції оподаткування. Що стосується нашої країни,то співвідношення прямих та непрямих податків протягом 1991-1995 р.р.змінвалось таким чином : у 1991 р. - переважали прямі податки, 1992-1993 років - непрямі податки, у 1994 -1995 р. - їх співвідношення змову змінювалось на користь прямих податків (див.табл.2), Табл. 1 Розподіл податків в розвинутих країнах. Особистий Податок на Внески на соц. страхування Податок на Країни прибутков. прибуток ------------------------------------- споживання Акцизи Інші податок робітників підприємців податки --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- США 35.8 7.3 11.6 16.6 7.6 6.8 14.3 Англія 28.9 11.0 6.6 10.6 16.6 12.3 14.0 ФРН 27.4 4.7 15.9 18.8 17.0 9.4 6.8 Франція 11.8 5.4 13.3 27.3 18.8 8.5 14.9 Італія 26.3 10.0 6.3 23.6 14.7 10.6 8.5 Канада 40.8 6.8 4.3 9.7 13.9 9.9 14.6 Японія 26.8 21.5 10.9 15.2 4.2 7.3 14.1 хоч переважання не таке значне порівняно з 1991 р. Якщо до непрямих податків віднести внески Фонду ліквідації наслідків Чорнобильськоє катастрофи і соціального захисту населення, Пенсійного фон-ду і Фонду зайнятості, які по суті, є аналогом такого специфічного податку на Заході, як внески на соц.страхування, але на відміну від західних країн, на 99% забезпечуються надходження від підприємств, які являють собою нарахування на фонд заробітної плати , а тому підвищують ціни товарів, то разом із внеска-ми у ці фонди непрямі податки становлять основу податкової системи Украї-ни. Таким чином, структура податкової системи України підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня доходів юридичних і фі-зичних осіб, недосконалості фіскального законодавства і роботи податкових служб неможливо забезпечити переважання в структурі податкової системі прямих податків. В Україні чинником, що підсилює цю закономірність, є на-дання реальних доходів підприємств, зростання числа збиткових підприємств в умовах однієї з найглибших економічних криз. За цих обставин збереження по-рівняно значної ролі прямих податків може забезпечити лише шляхом надмір-ного оподаткування як фізичних так і юридичних осіб, що руйнує стимули до економічної діяльності, а саме оподаткування таких особистих доходів, які в усьому світі або взагалі неоподатковуються, або оподатковуються за більш низькими ставками. Пряме оподаткування в Україні базується на основних видах податків: податку на прибуток підприємств та прибуткового податку з громадян. Табл. 2. Структура доходів бюджету України, % Непрямі податки 1991 1992 1993 1994 1995 ПДВ - 39.6 34.7 24.8 21.9 Акцизний збір - 4.9 5.1 3.2 2.0 Податок з обороту 22 0.1 - - - Податок з продажу 6 0.2 - - - Мито 0.03 0.2 2 - - Разом 28 45.3 41.8 28 23.9 Надходження до: 1. Чорнобильського фонду 4 10.1 5.0 4.6 5.0 2. Пенсійного фонду - - - 18.0 20.2 Разом 4 10.1 5.0 22.6 25.2 Прямі податки Податок на прибуток 34 - - - 23.5 Податок на доход 0.1 22.7 29.2 27.3 - Податок на експорт та імпорт 0.3 - - - - Прибутковий податок 13 12.2 5.8 6.5 7.7 Податок на промисел - - 0.004 - 0.01 Плата за землю 0.1 1 2 0.8 3.06 Податок з власників транс.засобів 0.4 0.03 0.04 - 0.26 Податок з неодружених, одиноких, малосімейних 0.3 0.001 - - - Разом 48.2 35.2 37 34.6 34.5 Причому частка першого в доходах бюджету втріччі (1995 р.), майже вшестеро (1993 р.) перевищує частку другого, тоді як у розвинутих країнах перевищує прибутковий податок з громадян. Причиною відмінностей цього є відмінності в структурі ВВП. Якщо в розвинутих країнах частка оплати праці у 1992 році становила 60.6% у США, в Японії - 56.4%, в ФРН - 54.5%, частка прибутку відповідно: 30.8%, 37%, 34.2%, то в Україні у 1994 році лише 33.8%. Таким чином, низький рівень заробітної плати і взагалі рівень життя переважної частина населення зумовлює низьку частку прибуткового податку з громадян у доходах бюджету. Лише зростаня осбистих доходів стане надійним підгрунтям для зміни ролі прибуткового по-датку з громадян. Важливою причиною високої частки податку на прибуток підприємств (зокрема причиною багаторазового перевищення часткою цього податку част-ки особистого прибуткового податку ) є особливість податкової політики в Україні, що проявляється в становленні надмірного тягаря на підприємства внаслідок особливостей обліку фінансових результатів в Україні. Непрямі податки в Україні характеризуються переважанням ПДВ та відрахувань у фонди: Пенсійний, зайнятості і ліквідації наслідків Чорнобильсь-кої катастрофи, соціального захисту населення. Щодо зростання ролі ПДВ, то воно хоч і підбиває загальну тенденцію, власну більшості розвинутих країн, усеж є надмірним: частка ПДВ в доходах бюджету України вища, ніж в розвинутих країнах. Зниження у 1995 році ставки ПДВ до 20% (1992-1995 ставка становила 28%) вона є максимальною ставкою ( в 14-20% на основі групи товарів при більш низьких ставках для окремих видів, наприклад, продовольчих). А частка акцизного збору в Україні занадто низька порівняно з розвинутими країнами ( у США ставка податку на продаж коливається 3 - 7% , у Канаді - 7.8%, ФРН - 15%, в Англії ставка ПДВ - 17.5%, в Японії - 3%). Внески у фонди : Пенсійний, зайнятості, ліквідації наслідків Чорнобиль-ської катастрофи, соціального захисту населення - мають найбільшу питому вагу в доходах бюджету України. Але їхнє зіставлення із внесками у фонди соціального страхування розвинутих країн свідчить про відавання України від більшості країн - менш, ніж у нас частка цих внесків у Англії і Канаді. З одно-го боку, це свідчить про недостаню соціальну спрямованість податкової полі-тики України, з другоого - частка внесків у вищезагальні фонди в Україні й так перевищує об`єктивні можливості сб`єктів підприємницької діяльністі та гро-мадян (оскільки сплачують їх кікцеві споживачі) , є одним із чинників надмір-ного податкового тиску на них. Отдже, збільшення відрахування на соціальне страхування можна шляхом їхнього часткового прямого перекладаня на плечі громадян. А це потребує як підвищення рівня особистих доходів, так і розвит-ку системи соціального страхування в Україні. 2.3 Аналіз доходів бюджету. В останні роки загострилась проблема формування і викрнання бюджету. Починаючи з 1992 року в Україні порушуються усі строки прийняття введення в дію Закону України “ Про державний бюджет України на поточний рік ” та щорічно погіршується ситуація з його виконанням. Для прикладу : державний бюджет 1997 року був сформований і поданий до Верховної Ради двічі (14 ве-ресня та 21 листопада 1996 р.),коли ВВП становив 106.6 млрд.грн. і - втретє - в березні 1997 року, коли ВВП становив 104.4 млрд.грн. Протягом останніх п`яти років ситуація із виконанням прогнозних макроекономічних показників соціально-економічного розвитку погіршується. Так, у 1996 році передбачалось зниження обсягів ВВП на 1.8% і зростання промислового виробництва на 0.5%. Підсумки минулого року свідчать про зниження ВВп на 10%, обсягів виробництва промислової продукції - на 5%, а сільськогосподарської - на 9%. Знизились виробництво ТНС на 20.2%, обсяги реалізації платних послуг населенню - на 13.5%, на транспортних послугах - на 17.8%. Все це негативно позначається на стані виконання бюджету - основного фінансового плану держави. В 1995 році їз 28 джерел надходжень коштів до бюджету, план виконано по 8, а в 1996 році - відповідно із 29 по 9. При плані 34.4 млрд.грн. доходів на 1996 рік по зведеному бюджету фактично надійшло 30.1 млрд.грн., або 86.7% . Недонадійшло коштів у сумі 4.3 млрд.грн. Аналіз джерел надходжень свідчит, що порівняно з прогнозними показниками доходів на 1996 рік через невиконання завдань по 20 платежах до бюджету недонадійшло понад 5 млрд.грн., в тому числі (див.табл 3). Табл. 3. Аналіз джерел оподаткування. в млрд. грн. % до плану надходження ПДВ 0.31 4.7 Податок на прибуток 0.59 9.8 Акцизний збір 0.07 9.6 Плата за землю 0.18 17.9 Відрахування на геологорозвідувальні роботи 0.17 46.6 Рентна плата за нафту і природний газ, що видобуваєтьтся в Україні, різниця в цінах на газ і плата за транзит 0.77 29.1 Внески підприємств та госп. Організацій до фонлу для здійс- нення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської ката- строфи та соціального захисту населення 0.30 17.1 Надходження до Пенсійного фонду 0.31 4.3 Надходження до фонду ПЕК 0.98 90.6 Надходження коштів від Державного комітету з матеріаль- них резервів 1.18 81.3 Виконання доходів державного бюджету становило відповідно 82.1%. При плані 29.6 млрд.грн. фактично надійшло 19.6 млрд.грн. і недонадійшло 14.3 млрд.грн. До місцевих бюджетів надійшло 10.8 млрд.грн. доходів, що становить 98.8% до річних призначень. Таким чином у 1996 році до бюджетів усих рівней мобілізовано податків, зборів та обов`язкових платежів 37.4% до ВВП. У структурі доходів бюджету 80% займають ПДВ, податок на прибуток, прибутковий податок, плата за землю, надходження до Пенсійного фонду та внески підприємств і господар-ських організацій до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катострофи та соціального захисту населення, що становить 30% до ВВП. Фактично функціонують три головних платежи, на частку яких припадає 50% усих надходжень до бюджету - ПДВ, податок на прибуток, і надходження до Пенсійного фонду. В 1996 році ці платежі становили 19 млрд.грн., що рів-нозначно сумі надходжень державного бюджету України і становить майже 25% до ВВП. Зупинимось на аналізі окремих причин і факторів впливу на формування і виконання доходів бюджету. Через зростання заборгованості підприємств із сплатою податків торік бюджет недоодержав 3 млрд.грн. або 12% загальних надходжень (див.табл. 4). Табл. 4. Динаміка заборгованості за матеріали. на 01.01.97 р. (млн. грн.) Найменування платників Заборгова ність на 01.01.96 Заборгова ність на 01.12.96 Заборгова- ність на 01.01.97 Відхилення до 01.01.97 (+/-) Відхилення до 01.01.97 % ПДВ 221.5 535.1 575.0 353.5 159.6 Акцизний збір 21.9 30.8 34.7 12.8 158.4 Податок на прибуток 164.1 410.4 318.0 153.9 193.8 Прибутковий податок на доходи 0.8 від підприємницької діяльності 2.7 2.7 1.9 337.5 Плата за землю 81.5 167.4 166.2 84.7 203.9 Інші податки і інша платежі 55.2 161.5 268.0 212.8 485.5 Разом платежі до бюджетів 545.0 1307.9 1364.6 819.6 250.4 Надходження до Пенсійн.фонду 590 1507.1 1588.7 991.7 268.1 Всього 1135.0 2815.0 2946.3 1811.3 259.6 Середньомісячний темп зростання недоїмки з платників до бюджету становить у 1996 р. 25% і значно випереджена з темпами зростання заборго-ваності між підприємствами України. На рівень виконання доходів бюджету вплинуло надання відсточки та розсрочки в сплаті платежів до бюджету під-приємствами та організаціями в сумі понад 2 млрд.грн., або 7% до загальних надходжень. Таким чином, заборгованість бюджету та Пенсійному фонду підприєм-ствами всіх форм власності на початок 1997 р.становила 5 млрд.грн. тобто понад 15% до минулорічних надходжень. Через зростання в 1996 р. обсягів дебіторської в 1.9 раза та кредиторської у 2.2 раза заборгованості між під-приємствами втрачено понад 1 млрд.грн. доходів бюджету. З метою подолання платіжної криз та зниження соціального напруження у суспільстві протягом минулого року було проведено понад 6000 взаємозалі-ків на суму майже 6 млрд.грн., що становить 20% загального обсягу доходів і 17.8% видатків зведеного бюджету України. Тенденція зростання заборгованості підприємств перед бюджетом зберігається і в 1997 р., про що свідчать дані наведені в табл. 5. Табл. 5. Стан заборгованості за платежами до бюджету і Пенсійного фонду на 01.02.97 (млн.грн.) Найменування платежів 01.01.97 01.02.97 Відхилення до 01.01.97 (+/-) Відхилення до 01.01.97 % ПДВ 575.0 916.9 341.9 159.5 Акцизний збір 34.7 35.1 0.4 101.2 Податок на прибуток 318.0 264.5 -53.5 83.2 Прибутковий податок на дохо- ди від підприєм. Діяльності 2.7 2.9 0.2 107.4 Плата за землю 166.2 211.9 45.7 127.5 Інші податки і платежі 268.0 287.0 19.0 107.1 Всього 1364.6 1718.3 353.7 125.9 Надходження дл Пенсійного фонду 1581.7 1785.3 203.6 112.9 Всього 2946.3 3503.6 557.3 118.9 Таким чином, заборгованість підприємств перед бюджетом на 01.02.97 р. становила 3.5 млрд.грн. або в 2 рази більше всих місячних надходжень у січні поточног року. Майже 50% усієї заборгованності припадає на 600 великих під-приємств переважно державної форми власності й таких дев частка акцій належить державі. ДПА України в 1996 р. році перевірено 369 000 підприємств, або близько 60% їх загальної кількості. У кожному другому перевіреному підприємстві встановлено порушення чинного законодавства, додатково нараховано податків і застосовано фінансових санкцій на суму 2.8 млрд.грн. Причиною таких ситуацій є низький рівень відповідальності та недійовий механізм адміністративних покарань щодо стягнення податків і зборів. У сучасних умовах підприємствами і оргнізаціями фінансово вигідніше сплачу-вати штрафні санкції та використовувати в своїх цілях кошти, які своєчасно не сплачені до бюджету та не повернуті постачальникам, ніж взяти кредити в установах комерційних банків. Зважаючи на таку складну ситуацію Верховна Рада 05.02.97 р. приняла Закон України “ Про внесення змін і доповнень до Кримінального і креміна-льно-процесуального кодексів України щодо відповідності ухилення від сплати податків ” , відповідно до якого посилюється міра відповідальності платників податків і зборів та обов`язкових платежів, але до позбавлення волі з конфіс-кацією майна. Законом допомогою податків держава має регулювати процеси вироб-ництва, роподілу, перерозподілу та споживання ВВП, збалансованості еконо-мічних інтересів та вилучення частки новоствореної вартості до бюджетів усіх рівней і цільових фондів. 3. Становлення податкової системи України та перспективи її розвитку. З проголошенням самостійності Української держави на перший план виступила проблема структурної перебудови господарського комплексу, під-вищення економічної ефективності його функціонування. Податкова система має надзвичайно важливе значення для виходу еконо-міки з кризового стану, вана повиння створювати нормальні умови для вироб-ничої і фінансової діяльності. Податкова система - це не механічна сукупність податків, а внутрішньо організаційна, функціонально взаємоузгоджена і взаємодоповнююча система. Виходячи з цього можна сказати, що завершеної податкової системи України ще немає, вона перебуває в процесі становлення. Для усвідомлення особливостей податкової системи України в перехід-ний період та напрямів їх змін розглянемо структуру надходжень до зведеного бюджету України за 1990-1995 р. (див.табл. 6). Ознайомлення з талицею засвідчує безперервні зміни стукткри податків та структури надходжень протягом аналізованого періоду. З таблиці видно, що протягом заданого періоду не було жодного року, коли з податкової системи не зникали одні податки і не з`влялися інші. З одного боку, це зумовлено змінами в державному устрії України, перетворенням її, держави з формальними ознаками повної державності в складі СРСР, в самостійну державу. Так, прояви цього є відсутність в системі оподаткування України до 1991 р. доходів від зовн.-економічної діяльності і акцизного збору, які з`явили- ся лише з 1992 р. Окрім того , в Законі УРСР “ Про систему оподаткування ”, що був приянятий у 1991 р., не було визначено систему місцевих податків. Вона була визначена лише в Законі України “ Про внесення змін і доповнень Табл. 6. Питома вага надходжень деяких податків в загальній сумі надходжень до зведеного бюджету України. 1990 1991 1992 1993 1994 1995 Податок з обороту 28.2 21.4 - - - - ПДВ - - 31.4 34.7 25.0 20.3 Податок на прибуток підприєм 26.8 29.1 ств та організацій - - - 19.2 Податок на доходи податокідприємств - - та організіцій 17.9 33.0 27.4 - Прибутковий податок з громад. 8.9 12.1 9.2 5.8 6.5 6.6 Акцизний збір - - 3.8 5.1 3.3 1.9 Доходи від зовн.-екон. діяльн. - - - 4.0 1.7 2.4 Відрахування до фонду ліквід. - 3.5 наслідків відЧорноб.катастроф. 8.0 5.0 4.6 5.0 Відрахування до Пенсійного - - фонду - - 17.7 18.5 * дані за 1995 р. - очікувані до Закону УРСР”. “ Про систему оподаткування ” прийнятому на початку 1994 р. порівняно із Законом 1991 р. із переліку загальнодержавних податків та зборів було виключено : ? податок на прибуток ? податок на прибуток іноземних юридичних осіб від діяльності вУРСР ? податок з обороту ? податок на фонд оплати праці колгоспників ? лісовий доход ? податок на експорт та імпорт Водночас в перелік було введено 9 нових податків, обов`язкових плате-жів та зборів, зокрема внески до фонду соціального страхування, ліквідації наслідків Чорнобильської катастроф, Пенсійного фонду та інші. Перелік загальнодержавних податків та інших обов`язкових платежів визначено у статті 14 названого Закону. Він включає 19 податків. Перелік міс-цевих податків та зборів на території України містить 15 найменувань податків та зборів. Другою причиноюзміни структури податкових надходжень є залежність податкової системи від трансформаційних процесів в економіці. Між дією першої та другої причини є певна узгодженність і водночас суперечність. Якщо норма пов`язана із спробою свідомого впливу на фор-мування податкової системи, то друга відображає успіх чи невдачу цього впливу. Нестабільність податкової системи проявляється не лише у змінах системи законів, але також в частих змінах, що вносяться до змісту самих законів. Серйозні корективи проводилися щодо базових податкових, зокрема, Закон України “ Про оподаткування прибутку підприємств ” прийнятого 22 травня 1997 р. ВРУ “ Про внесення змін і доповнень до Закону України “ Про оподаткування прибутку підриємств””. Цим Законом передбачається ввести в дію з 1 липня поточного року і застосувати при розрахунках із бюджетом, по-чинаючи з доходів і витрат, що отримані й проведені з 1 липня нинішнього року. Законом запропоновано примусово новий підхід до оподаткування іно-ваційного фонду, внесених в державний реєстр здійснюється у розмірі 50% дючої ставки на прибуток від реалізації іноваційної продукції. Ставка діє перші 3 роки після реєстрації іноваційної продукції. Доходи отримані від страхової діяльностіобкладаються податком у розмірі 3%. Доходи отримані від страху-вання і перестрахування життя, звільнені від оподаткування. Законом також передбачено, що з 01.07.97. по 01.01.2002 року 1.5% суми неоподатковуваного податку на прибуток перераховується до спеціальних ра-хунків місцевих бюджетів для фінансування

инутих країнах частка оплати праці у 1992 році становила 60.6% у США, в Японії - 56.4%, в ФРН - 54.5%, частка прибутку відповідно: 30.8%, 37%, 34.2%, то в Україні у 1994 році лише 33.8%. Таким чином, низький рівень заробітної плати і взагалі рівень життя переважної частина населення зумовлює низьку частку прибуткового податку з громадян у доходах бюджету. Лише зростаня осбистих доходів стане надійним підгрунтям для зміни ролі прибуткового по-датку з громадян. Важливою причиною високої частки податку на прибуток підприємств (зокрема причиною багаторазового перевищення часткою цього податку част-ки особистого прибуткового податку ) є особливість податкової політики в Україні, що проявляється в становленні надмірного тягаря на підприємства внаслідок особливостей обліку фінансових результатів в Україні. Непрямі податки в Україні характеризуються переважанням ПДВ та відрахувань у фонди: Пенсійний, зайнятості і ліквідації наслідків Чорнобильсь-кої катастрофи, соціального захисту населення. Щодо зростання ролі ПДВ, то воно хоч і підбиває загальну тенденцію, власну більшості розвинутих країн, усеж є надмірним: частка ПДВ в доходах бюджету України вища, ніж в розвинутих країнах. Зниження у 1995 році ставки ПДВ до 20% (1992-1995 ставка становила 28%) вона є максимальною ставкою ( в 14-20% на основі групи товарів при більш низьких ставках для окремих видів, наприклад, продовольчих). А частка акцизного збору в Україні занадто низька порівняно з розвинутими країнами ( у США ставка податку на продаж коливається 3 - 7% , у Канаді - 7.8%, ФРН - 15%, в Англії ставка ПДВ - 17.5%, в Японії - 3%). Внески у фонди : Пенсійний, зайнятості, ліквідації наслідків Чорнобиль-ської катастрофи, соціального захисту населення - мають найбільшу питому вагу в доходах бюджету України. Але їхнє зіставлення із внесками у фонди соціального страхування розвинутих країн свідчить про відавання України від більшості країн - менш, ніж у нас частка цих внесків у Англії і Канаді. З одно-го боку, це свідчить про недостаню соціальну спрямованість податкової полі-тики України, з другоого - частка внесків у вищезагальні фонди в Україні й так перевищує об`єктивні можливості сб`єктів підприємницької діяльністі та гро-мадян (оскільки сплачують їх кікцеві споживачі) , є одним із чинників надмір-ного податкового тиску на них. Отдже, збільшення відрахування на соціальне страхування можна шляхом їхнього часткового прямого перекладаня на плечі громадян. А це потребує як підвищення рівня особистих доходів, так і розвит-ку системи соціального страхування в Україні. 2.3 Аналіз доходів бюджету. В останні роки загострилась проблема формування і викрнання бюджету. Починаючи з 1992 року в Україні порушуються усі строки прийняття введення в дію Закону України “ Про державний бюджет України на поточний рік ” та щорічно погіршується ситуація з його виконанням. Для прикладу : державний бюджет 1997 року був сформований і поданий до Верховної Ради двічі (14 ве-ресня та 21 листопада 1996 р.),коли ВВП становив 106.6 млрд.грн. і - втретє - в березні 1997 року, коли ВВП становив 104.4 млрд.грн. Протягом останніх п`яти років ситуація із виконанням прогнозних макроекономічних показників соціально-економічного розвитку погіршується. Так, у 1996 році передбачалось зниження обсягів ВВП на 1.8% і зростання промислового виробництва на 0.5%. Підсумки минулого року свідчать про зниження ВВп на 10%, обсягів виробництва промислової продукції - на 5%, а сільськогосподарської - на 9%. Знизились виробництво ТНС на 20.2%, обсяги реалізації платних послуг населенню - на 13.5%, на транспортних послугах - на 17.8%. Все це негативно позначається на стані виконання бюджету - основного фінансового плану держави. В 1995 році їз 28 джерел надходжень коштів до бюджету, план виконано по 8, а в 1996 році - відповідно із 29 по 9. При плані 34.4 млрд.грн. доходів на 1996 рік по зведеному бюджету фактично надійшло 30.1 млрд.грн., або 86.7% . Недонадійшло коштів у сумі 4.3 млрд.грн. Аналіз джерел надходжень свідчит, що порівняно з прогнозними показниками доходів на 1996 рік через невиконання завдань по 20 платежах до бюджету недонадійшло понад 5 млрд.грн., в тому числі (див.табл 3). Табл. 3. Аналіз джерел оподаткування. в млрд. грн. % до плану надходження ПДВ 0.31 4.7 Податок на прибуток 0.59 9.8 Акцизний збір 0.07 9.6 Плата за землю 0.18 17.9 Відрахування на геологорозвідувальні роботи 0.17 46.6 Рентна плата за нафту і природний газ, що видобуваєтьтся в Україні, різниця в цінах на газ і плата за транзит 0.77 29.1 Внески підприємств та госп. Організацій до фонлу для здійс- нення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської ката- строфи та соціального захисту населення 0.30 17.1 Надходження до Пенсійного фонду 0.31 4.3 Надходження до фонду ПЕК 0.98 90.6 Надходження коштів від Державного комітету з матеріаль- них резервів 1.18 81.3 Виконання доходів державного бюджету становило відповідно 82.1%. При плані 29.6 млрд.грн. фактично надійшло 19.6 млрд.грн. і недонадійшло 14.3 млрд.грн. До місцевих бюджетів надійшло 10.8 млрд.грн. доходів, що становить 98.8% до річних призначень. Таким чином у 1996 році до бюджетів усих рівней мобілізовано податків, зборів та обов`язкових платежів 37.4% до ВВП. У структурі доходів бюджету 80% займають ПДВ, податок на прибуток, прибутковий податок, плата за землю, надходження до Пенсійного фонду та внески підприємств і господар-ських організацій до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катострофи та соціального захисту населення, що становить 30% до ВВП. Фактично функціонують три головних платежи, на частку яких припадає 50% усих надходжень до бюджету - ПДВ, податок на прибуток, і надходження до Пенсійного фонду. В 1996 році ці платежі становили 19 млрд.грн., що рів-нозначно сумі надходжень державного бюджету України і становить майже 25% до ВВП. Зупинимось на аналізі окремих причин і факторів впливу на формування і виконання доходів бюджету. Через зростання заборгованості підприємств із сплатою податків торік бюджет недоодержав 3 млрд.грн. або 12% загальних надходжень (див.табл. 4). Табл. 4. Динаміка заборгованості за матеріали. на 01.01.97 р. (млн. грн.) Найменування платників Заборгова ність на 01.01.96 Заборгова ність на 01.12.96 Заборгова- ність на 01.01.97 Відхилення до 01.01.97 (+/-) Відхилення до 01.01.97 % ПДВ 221.5 535.1 575.0 353.5 159.6 Акцизний збір 21.9 30.8 34.7 12.8 158.4 Податок на прибуток 164.1 410.4 318.0 153.9 193.8 Прибутковий податок на доходи 0.8 від підприємницької діяльності 2.7 2.7 1.9 337.5 Плата за землю 81.5 167.4 166.2 84.7 203.9 Інші податки і інша платежі 55.2 161.5 268.0 212.8 485.5 Разом платежі до бюджетів 545.0 1307.9 1364.6 819.6 250.4 Надходження до Пенсійн.фонду 590 1507.1 1588.7 991.7 268.1 Всього 1135.0 2815.0 2946.3 1811.3 259.6 Середньомісячний темп зростання недоїмки з платників до бюджету становить у 1996 р. 25% і значно випереджена з темпами зростання заборго-ваності між підприємствами України. На рівень виконання доходів бюджету вплинуло надання відсточки та розсрочки в сплаті платежів до бюджету під-приємствами та організаціями в сумі понад 2 млрд.грн., або 7% до загальних надходжень. Таким чином, заборгованість бюджету та Пенсійному фонду підприєм-ствами всіх форм власності на початок 1997 р.становила 5 млрд.грн. тобто понад 15% до минулорічних надходжень. Через зростання в 1996 р. обсягів дебіторської в 1.9 раза та кредиторської у 2.2 раза заборгованості між під-приємствами втрачено понад 1 млрд.грн. доходів бюджету. З метою подолання платіжної криз та зниження соціального напруження у суспільстві протягом минулого року було проведено понад 6000 взаємозалі-ків на суму майже 6 млрд.грн., що становить 20% загального обсягу доходів і 17.8% видатків зведеного бюджету України. Тенденція зростання заборгованості підприємств перед бюджетом зберігається і в 1997 р., про що свідчать дані наведені в табл. 5. Табл. 5. Стан заборгованості за платежами до бюджету і Пенсійного фонду на 01.02.97 (млн.грн.) Найменування платежів 01.01.97 01.02.97 Відхилення до 01.01.97 (+/-) Відхилення до 01.01.97 % ПДВ 575.0 916.9 341.9 159.5 Акцизний збір 34.7 35.1 0.4 101.2 Податок на прибуток 318.0 264.5 -53.5 83.2 Прибутковий податок на дохо- ди від підприєм. Діяльності 2.7 2.9 0.2 107.4 Плата за землю 166.2 211.9 45.7 127.5 Інші податки і платежі 268.0 287.0 19.0 107.1 Всього 1364.6 1718.3 353.7 125.9 Надходження дл Пенсійного фонду 1581.7 1785.3 203.6 112.9 Всього 2946.3 3503.6 557.3 118.9 Таким чином, заборгованість підприємств перед бюджетом на 01.02.97 р. становила 3.5 млрд.грн. або в 2 рази більше всих місячних надходжень у січні поточног року. Майже 50% усієї заборгованності припадає на 600 великих під-приємств переважно державної форми власності й таких дев частка акцій належить державі. ДПА України в 1996 р. році перевірено 369 000 підприємств, або близько 60% їх загальної кількості. У кожному другому перевіреному підприємстві встановлено порушення чинного законодавства, додатково нараховано податків і застосовано фінансових санкцій на суму 2.8 млрд.грн. Причиною таких ситуацій є низький рівень відповідальності та недійовий механізм адміністративних покарань щодо стягнення податків і зборів. У сучасних умовах підприємствами і оргнізаціями фінансово вигідніше сплачу-вати штрафні санкції та використовувати в своїх цілях кошти, які своєчасно не сплачені до бюджету та не повернуті постачальникам, ніж взяти кредити в установах комерційних банків. Зважаючи на таку складну ситуацію Верховна Рада 05.02.97 р. приняла Закон України “ Про внесення змін і доповнень до Кримінального і креміна-льно-процесуального кодексів України щодо відповідності ухилення від сплати податків ” , відповідно до якого посилюється міра відповідальності платників податків і зборів та обов`язкових платежів, але до позбавлення волі з конфіс-кацією майна. Законом допомогою податків держава має регулювати процеси вироб-ництва, роподілу, перерозподілу та споживання ВВП, збалансованості еконо-мічних інтересів та вилучення частки новоствореної вартості до бюджетів усіх рівней і цільових фондів. 3. Становлення податкової системи України та перспективи її розвитку. З проголошенням самостійності Української держави на перший план виступила проблема структурної перебудови господарського комплексу, під-вищення економічної ефективності його функціонування. Податкова система має надзвичайно важливе значення для виходу еконо-міки з кризового стану, вана повиння створювати нормальні умови для вироб-ничої і фінансової діяльності. Податкова система - це не механічна сукупність податків, а внутрішньо організаційна, функціонально взаємоузгоджена і взаємодоповнююча система. Виходячи з цього можна сказати, що завершеної податкової системи України ще немає, вона перебуває в процесі становлення. Для усвідомлення особливостей податкової системи України в перехід-ний період та напрямів їх змін розглянемо структуру надходжень до зведеного бюджету України за 1990-1995 р. (див.табл. 6). Ознайомлення з талицею засвідчує безперервні зміни стукткри податків та структури надходжень протягом аналізованого періоду. З таблиці видно, що протягом заданого періоду не було жодного року, коли з податкової системи не зникали одні податки і не з`влялися інші. З одного боку, це зумовлено змінами в державному устрії України, перетворенням її, держави з формальними ознаками повної державності в складі СРСР, в самостійну державу. Так, прояви цього є відсутність в системі оподаткування України до 1991 р. доходів від зовн.-економічної діяльності і акцизного збору, які з`явили- ся лише з 1992 р. Окрім того , в Законі УРСР “ Про систему оподаткування ”, що був приянятий у 1991 р., не було визначено систему місцевих податків. Вона була визначена лише в Законі України “ Про внесення змін і доповнень Табл. 6. Питома вага надходжень деяких податків в загальній сумі надходжень до зведеного бюджету України. 1990 1991 1992 1993 1994 1995 Податок з обороту 28.2 21.4 - - - - ПДВ - - 31.4 34.7 25.0 20.3 Податок на прибуток підприєм 26.8 29.1 ств та організацій - - - 19.2 Податок на доходи податокідприємств - - та організіцій 17.9 33.0 27.4 - Прибутковий податок з громад. 8.9 12.1 9.2 5.8 6.5 6.6 Акцизний збір - - 3.8 5.1 3.3 1.9 Доходи від зовн.-екон. діяльн. - - - 4.0 1.7 2.4 Відрахування до фонду ліквід. - 3.5 наслідків відЧорноб.катастроф. 8.0 5.0 4.6 5.0 Відрахування до Пенсійного - - фонду - - 17.7 18.5 * дані за 1995 р. - очікувані до Закону УРСР”. “ Про систему оподаткування ” прийнятому на початку 1994 р. порівняно із Законом 1991 р. із переліку загальнодержавних податків та зборів було виключено : ? податок на прибуток ? податок на прибуток іноземних юридичних осіб від діяльності вУРСР ? податок з обороту ? податок на фонд оплати праці колгоспників ? лісовий доход ? податок на експорт та імпорт Водночас в перелік було введено 9 нових податків, обов`язкових плате-жів та зборів, зокрема внески до фонду соціального страхування, ліквідації наслідків Чорнобильської катастроф, Пенсійного фонду та інші. Перелік загальнодержавних податків та інших обов`язкових платежів визначено у статті 14 названого Закону. Він включає 19 податків. Перелік міс-цевих податків та зборів на території України містить 15 найменувань податків та зборів. Другою причиноюзміни структури податкових надходжень є залежність податкової системи від трансформаційних процесів в економіці. Між дією першої та другої причини є певна узгодженність і водночас суперечність. Якщо норма пов`язана із спробою свідомого впливу на фор-мування податкової системи, то друга відображає успіх чи невдачу цього впливу. Нестабільність податкової системи проявляється не лише у змінах системи законів, але також в частих змінах, що вносяться до змісту самих законів. Серйозні корективи проводилися щодо базових податкових, зокрема, Закон України “ Про оподаткування прибутку підприємств ” прийнятого 22 травня 1997 р. ВРУ “ Про внесення змін і доповнень до Закону України “ Про оподаткування прибутку підриємств””. Цим Законом передбачається ввести в дію з 1 липня поточного року і застосувати при розрахунках із бюджетом, по-чинаючи з доходів і витрат, що отримані й проведені з 1 липня нинішнього року. Законом запропоновано примусово новий підхід до оподаткування іно-ваційного фонду, внесених в державний реєстр здійснюється у розмірі 50% дючої ставки на прибуток від реалізації іноваційної продукції. Ставка діє перші 3 роки після реєстрації іноваційної продукції. Доходи отримані від страхової діяльностіобкладаються податком у розмірі 3%. Доходи отримані від страху-вання і перестрахування життя, звільнені від оподаткування. Законом також передбачено, що з 01.07.97. по 01.01.2002 року 1.5% суми неоподатковуваного податку на прибуток перераховується до спеціальних ра-хунків місцевих бюджетів для фінансування будівництва та інших цілей. Крім того, з 1997 р. після прийняття законопроекта “ Про податок на землю ” Законом податку на прибуток призначається введення норми, по якій податок на прибуток сільськогосподарських підприємств розраховуються як різниця між розрахованим податком на прибуток податком на землю. По Закону доходи нерезидентів отримуються від джерел в Україні, які стягуються за ставкою 30% (раніше - 15%). Ставка оподаткування при перестрахуванні ризиків нерезидентами складала 10%. Сума доходів нерезидентів, яка сплачу-валась резидентами як сплата вартості фрактовки транспортних засобів -6%. З 01.10.97 р. вступає в силу Закон України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР “ Про ПДВ ”, держав змістом нововведень є перш за все перелік плат-ників податку : ? особа, яка на протязі будь-якого періоду за останній рік пребільшив неоподаткуванний мінімум доходів громадян (зараз 10 200 грн. ) в тому числі : ? особа, яка ввозить (пересилає товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги для їх використання або потреби на митній тер. України за виключенням фізичних осіб, неза-реєстрованих як платники податку, в випадку коли вказані фізичні особи ввозять товари в об`ємах, не підлягаючих оподаткуванню відповідно до законодавста; ? особа, яка пред`являє послуги, пов`язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України . До числа платників податку відносяться також особа, відповідальна за внесення податку до бюджету по об`єктах оподаткування залізничного транспорту. Законом вводяться єдини для всіх категорій платників податку підпри-ємств - виробників; підприємств торгівлі, крім комісійних заготоівельних, снабженсько-збутових, оптових, інших здійснюючих посоередницьку діяль-ність; фізичних осіб незалежно від валюти розрахунків ( в національній або іноземній ), порядок обчислення і сплати ПДВ Змінюється порядок обчислення ПДВ імпортних товарів. В залежності від виду імпортуємих товарів і статуту підприємства імпортера виявляються три види розрахунків з бюджет: 1. Обов`язкова сплата податку. Здійснюється при ввезенніна митну територію України підакцизних товарів. 2. Оплата по бажанню платника може здійснюватися шляхом пред`явлення податковим органам митного контролю простого векселя, забезпеченого підтвердженням комерційного банку. 3. Теж саме, що і в другому варіанті, з тієї лише різниці, що замість підтвердження комбанка висотий статус платника підтверджує податковий орган. У зв`язку з переходом на загальний порядок сплати податку , а також особливостях визначення оподаткування обороту, платниками податкустаном на 01.01.97 р. повинен бути здійснений одноразовий перерахунок сум кредиту і сум податкових забов`язань. При цьому сума податкового кредиту платників ПДВ виплачених або нарахованих у зв`язку з отриманням або самостійно виро-блених основних фондів, не введених в експлуатацію, а сума податкових забо-в`язань підвищується на суму ПДВ на вартістьвідвантажених, але не сплачених товарів. Закон України “ Про внесення змін і доповнеь в Закон України “ Про плату за землю” вступить в дію з 01.01.97 р. Вже визначені розміри і порядок плати за використання земельних ресурсів, направлення отриманих коштів , а також відповідальність платників податку за правильність обчислення і своєчасної сплати земельного податку. Використання землі в Україні є платним.Власники землі сплачують земе-льний податок. За земельні ділянки, надані в оренду , сплачується орендна плата. Плата за землю - це земельний податок та орендна плата. Визначена в залежності від грошової оцінки земель. Ставка земельного податку з земель населених пнктів, грошова оцінка яких проведена, встановлюється в розмірі 1% від їх грошової оцінки, за виклю-ченням земельних ділянок, які вказані згідно з Законом. Цей Закон значно розширив перелік пільг відносно сплати земельного податку . Платники, яких стосуються пільги повинні знати їх; обов`язково враховувати при обчисленні і сплаті цього податку. Згідно Закону, земельний податок сплачується рівними частинами. Власниками землі і землекористувачами - виробниками сільськогосподарської продукції і громадянами до 15 липня і 15 листопада. Переплачені суми податку підлягають поверненню платнику по його письмовій заяві або по його бажан-ню зараховувати до сплати податку за наступний рік. Податкова система повинна створювати нормальні умови для виробничої і фінансової діяльності підприємств і господарств, а також усіх інших виробни-ків матеріальних благ. Через податкову політику держава стимулює як окре-мих товаровиробників, так і розвиток продуктивних сил вцілому. У минулому податки сплачувались з обороту. Після проголошення курсу на перехід до ринкової економіки податок з обороту було скасовано. Пільги з оподаткування малих підприємств та кооперативів було скасовано, а введення ПДВ збільшувало витрати на виробництво при кожному обороті коштів на суму , призачену для перерахування до державного бюджету .В умовах фінансової нестабільності, інфляції та неплатежів це швидко призвело до гост-роі нестачі оборотних засобів, загальмувало розвиток виробництва і доверши-ло зруйнуванню легального малого бізнесу, який тільки почав розвиватися, а державному секторі - до катастрофічного спаду виробництва. В Україниі має місце катастрофічне зниження економічної ефективності функціонування господарського комплексу, яке є основною причиною зменьшення грошових надходжень до державного бюджету. І хоч не все можна віднести на негативний вплив недосконалої податкової системи, однак треба визначити, що вона спрямована на максимальне вилучення доходів господарюючих суб`єктів, а це позволяє їх можливостей нарощувати виробни-чі потужності і збільшувати свої грошові доходи. Податок на прибуток та ПДВ, які сплачують підприємства, не підвищу-ють їх фінансової стабільності і не сприяють пріорітету розвитку підприємства взагалі, а малих зокрема. Внаслідок цього більшість малих підприємств, які не можуть конкурувати з великими, не відповідають всім вимогам фінансових і правових нор, які дуже часто змінюються. ПДВ полягає тягарем не тільки на підприємства, яле й на нселення. Ще тільки купуючи матеріали, сировину і все інше , що необхідно для виробництва готової продукції, кожне підприємство змушене переплачувати 20% понад ціну, вони йдуть до бюджету держави. Така форма вилучення ПДВ є несправедливою щодо підприємства оскільки оподаткувуються не доходи підприємств, а їх витрати на виробництво продукції. Але хоч підприємство перераховує до бюджету тільки різницю між сплаченими і отриманими сумами ПДВ, а решту платять самі покупці продукції, підприємства виступають не тільки як платники власного податку, але і як його збераючи з населення. Цілком природно, що ПДВ, підвищуючи ціни, у великій мірі впливає на економіку країни, оскільки користується не тільки виробництво, але й споживання, що створює сприятливі умови для проникнення іноземних товарів на внутрішній ринок України. Підприємства України повинні мати значно більші оборотні засоби для забезпечення нормального функціонування виробничого процесу, ніж аналогічні підприємства в інших країнах світу. Податок на майно може призвести до до ліквідації багатьох низькорентабельних підприємств і цехів, а податок на землю - до господарської діяльності тих сгільськогосподарських підприємств, які знаходяться в несприятливих для землеробства і тваринництва умовах. в дебіторської в 1.9 раза та кредиторської у 2.2 раза заборгованості між під-приємствами втрачено понад 1 млрд.грн. доходів бюджету. З метою подолання платіжної криз та зниження соціального напруження у суспільстві протягом минулого року було проведено понад 6000 взаємозалі-ків на суму майже 6 млрд.грн., що становить 20% загального обсягу доходів і 17.8% видатків зведеного бюджету України. Тенденція зростання заборгованості підприємств перед бюджетом зберігається і в 1997 р., про що свідчать дані наведені в табл. 5. Табл. 5. Стан заборгованості за платежами до бюджету і Пенсійного фонду на 01.02.97 (млн.грн.) Найменування платежів 01.01.97 01.02.97 Відхилення до 01.01.97 (+/-) Відхилення до 01.01.97 % ПДВ 575.0 916.9 341.9 159.5 Акцизний збір 34.7 35.1 0.4 101.2 Податок на прибуток 318.0 264.5 -53.5 83.2 Прибутковий податок на дохо- ди від підприєм. Діяльності 2.7 2.9 0.2 107.4 Плата за землю 166.2 211.9 45.7 127.5 Інші податки і платежі 268.0 287.0 19.0 107.1 Всього 1364.6 1718.3 353.7 125.9 Надходження дл Пенсійного фонду 1581.7 1785.3 203.6 112.9 Всього 2946.3 3503.6 557.3 118.9 Таким чином, заборгованість підприємств перед бюджетом на 01.02.97 р. становила 3.5 млрд.грн. або в 2 рази більше всих місячних надходжень у січні поточног року. Майже 50% усієї заборгованності припадає на 600 великих під-приємств переважно державної форми власності й таких дев частка акцій належить державі. ДПА України в 1996 р. році перевірено 369 000 підприємств, або близько 60% їх загальної кількості. У кожному другому перевіреному підприємстві встановлено порушення чинного законодавства, додатково нараховано податків і застосовано фінансових санкцій на суму 2.8 млрд.грн. Причиною таких ситуацій є низький рівень відповідальності та недійовий механізм адміністративних покарань щодо стягнення податків і зборів. У сучасних умовах підприємствами і оргнізаціями фінансово вигідніше сплачу-вати штрафні санкції та використовувати в своїх цілях кошти, які своєчасно не сплачені до бюджету та не повернуті постачальникам, ніж взяти кредити в установах комерційних банків. Зважаючи на таку складну ситуацію Верховна Рада 05.02.97 р. приняла Закон України “ Про внесення змін і доповнень до Кримінального і креміна-льно-процесуального кодексів України щодо відповідності ухилення від сплати податків ” , відповідно до якого посилюється міра відповідальності платників податків і зборів та обов`язкових платежів, але до позбавлення волі з конфіс-кацією майна. Законом допомогою податків держава має регулювати процеси вироб-ництва, роподілу, перерозподілу та споживання ВВП, збалансованості еконо-мічних інтересів та вилучення частки новоствореної вартості до бюджетів усіх рівней і цільових фондів. 3. Становлення податкової системи України та перспективи її розвитку. З проголошенням самостійності Української держави на перший план виступила проблема структурної перебудови господарського комплексу, під-вищення економічної ефективності його функціонування. Податкова система має надзвичайно важливе значення для виходу еконо-міки з кризового стану, вана повиння створювати нормальні умови для вироб-ничої і фінансової діяльності. Податкова система - це не механічна сукупність податків, а внутрішньо організаційна, функціонально взаємоузгоджена і взаємодоповнююча система. Виходячи з цього можна сказати, що завершеної податкової системи України ще немає, вона перебуває в процесі становлення. Для усвідомлення особливостей податкової системи України в перехід-ний період та напрямів їх змін розглянемо структуру надходжень до зведеного бюджету України за 1990-1995 р. (див.табл. 6). Ознайомлення з талицею засвідчує безперервні зміни стукткри податків та структури надходжень протягом аналізованого періоду. З таблиці видно, що протягом заданого періоду не було жодного року, коли з податкової системи не зникали одні податки і не з`влялися інші. З одного боку, це зумовлено змінами в державному устрії України, перетворенням її, держави з формальними ознаками повної державності в складі СРСР, в самостійну державу. Так, прояви цього є відсутність в системі оподаткування України до 1991 р. доходів від зовн.-економічної діяльності і акцизного збору, які з`явили- ся лише з 1992 р. Окрім того , в Законі УРСР “ Про систему оподаткування ”, що був приянятий у 1991 р., не було визначено систему місцевих податків. Вона була визначена лише в Законі України “ Про внесення змін і доповнень Табл. 6. Питома вага надходжень деяких податків в загальній сумі надходжень до зведеного бюджету України. 1990 1991 1992 1993 1994 1995 Податок з обороту 28.2 21.4 - - - - ПДВ - - 31.4 34.7 25.0 20.3 Податок на прибуток підприєм 26.8 29.1 ств та організацій - - - 19.2 Податок на доходи податокідприємств - - та організіцій 17.9 33.0 27.4 - Прибутковий податок з громад. 8.9 12.1 9.2 5.8 6.5 6.6 Акцизний збір - - 3.8 5.1 3.3 1.9 Доходи від зовн.-екон. діяльн. - - - 4.0 1.7 2.4 Відрахування до фонду ліквід. - 3.5 наслідків відЧорноб.катастроф. 8.0 5.0 4.6 5.0 Відрахування до Пенсійного - - фонду - - 17.7 18.5 * дані за 1995 р. - очікувані до Закону УРСР”. “ Про систему оподаткування ” прийнятому на початку 1994 р. порівняно із Законом 1991 р. із переліку загальнодержавних податків та зборів було виключено : ? податок на прибуток ? податок на прибуток іноземних юридичних осіб від діяльності вУРСР ? податок з обороту ? податок на фонд оплати праці колгоспників ? лісовий доход ? податок на експорт та імпорт Водночас в перелік було введено 9 нових податків, обов`язкових плате-жів та зборів, зокрема внески до фонду соціального страхування, ліквідації наслідків Чорнобильської катастроф, Пенсійного фонду та інші. Перелік загальнодержавних податків та інших обов`язкових платежів визначено у статті 14 названого Закону. Він включає 19 податків. Перелік міс-цевих податків та зборів на території України містить 15 найменувань податків та зборів. Другою причиноюзміни структури податкових надходжень є залежність податкової системи від трансформаційних процесів в економіці. Між дією першої та другої причини є певна узгодженність і водночас суперечність. Якщо норма пов`язана із спробою свідомого впливу на фор-мування податкової системи, то друга відображає успіх чи невдачу цього впливу. Нестабільність податкової системи проявляється не лише у змінах системи законів, але також в частих змінах, що вносяться до змісту самих законів. Серйозні корективи проводилися щодо базових податкових, зокрема, Закон України “ Про оподаткування прибутку підприємств ” прийнятого 22 травня 1997 р. ВРУ “ Про внесення змін і доповнень до Закону України “ Про оподаткування прибутку підриємств””. Цим Законом передбачається ввести в дію з 1 липня поточного року і застосувати при розрахунках із бюджетом, по-чинаючи з доходів і витрат, що отримані й проведені з 1 липня нинішнього року. Законом запропоновано примусово новий підхід до оподаткування іно-ваційного фонду, внесених в державний реєстр здійснюється у розмірі 50% дючої ставки на прибуток від реалізації іноваційної продукції. Ставка діє перші 3 роки після реєстрації іноваційної продукції. Доходи отримані від страхової діяльностіобкладаються податком у розмірі 3%. Доходи отримані від страху-вання і перестрахування життя, звільнені від оподаткування. Законом також передбачено, що з 01.07.97. по 01.01.2002 року 1.5% суми неоподатковуваного податку на прибуток перераховується до спеціальних ра-хунків місцевих бюджетів для фінансування будівництва та інших цілей. Крім того, з 1997 р. після прийняття законопроекта “ Про податок на землю ” Законом податку на прибуток призначається введення норми, по якій податок на прибуток сільськогосподарських підприємств розраховуються як різниця між розрахованим податком на прибуток податком на землю. По Закону доходи нерезидентів отримуються від джерел в Україні, які стягуються за ставкою 30% (раніше - 15%). Ставка оподаткування при перестрахуванні ризиків нерезидентами складала 10%. Сума доходів нерезидентів, яка сплачу-валась резидентами як сплата вартості фрактовки транспортних засобів -6%. З 01.10.97 р. вступає в силу Закон України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР “ Про ПДВ ”, держав змістом нововведень є перш за все перелік плат-ників податку : ? особа, яка на протязі будь-якого періоду за останній рік пребільшив неоподаткуванний мінімум доходів громадян (зараз 10 200 грн. ) в тому числі : ? особа, яка ввозить (пересилає товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги для їх використання або потреби на митній тер. України за виключенням фізичних осіб, неза-реєстрованих як платники податку, в випадку коли вказані фізичні особи ввозять товари в об`ємах, не підлягаючих оподаткуванню відповідно до законодавста; ? особа, яка пред`являє послуги, пов`язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України . До числа платників податку відносяться також особа, відповідальна за внесення податку до бюджету по об`єктах оподаткування залізничного транспорту. Законом вводяться єдини для всіх категорій платників податку підпри-ємств - виробників; підприємств торгівлі, крім комісійних заготоівельних, снабженсько-збутових, оптових, інших здійснюючих посоередницьку діяль-ність; фізичних осіб незалежно від валюти розрахунків ( в національній або іноземній ), порядок обчислення і сплати ПДВ Змінюється порядок обчислення ПДВ імпортних товарів. В залежності від виду імпортуємих товарів і статуту підприємства імпортера виявляються три види розрахунків з бюджет: 1. Обов`язкова сплата податку. Здійснюється при ввезенніна митну територію України підакцизних товарів. 2. Оплата по бажанню платника може здійснюватися шляхом пред`явлення податковим органам митного контролю простого векселя, забезпеченого підтвердженням комерційного банку. 3. Теж саме, що і в другому варіанті, з тієї лише різниці, що замість підтвердження комбанка висотий статус платника підтверджує податковий орган. У зв`язку з переходом на загальний порядок сплати податку , а також особливостях визначення оподаткування обороту, платниками податкустаном на 01.01.97 р. повинен бути здійснений одноразовий перерахунок сум кредиту і сум податкових забов`язань. При цьому сума податкового кредиту платників ПДВ виплачених або нарахованих у зв`язку з отриманням або самостійно виро-блених основних фондів, не введених в експлуатацію, а сума податкових забо-в`язань підвищується на суму ПДВ на вартістьвідвантажених, але не сплачених товарів. Закон України “ Про внесення змін і доповнеь в Закон України “ Про плату за землю” вступить в дію з 01.01.97 р. Вже визначені розміри і порядок плати за використання земельних ресурсів, направлення отриманих коштів , а також відповідальність платників податку за правильність обчислення і своєчасної сплати земельного податку. Використання землі в Україні є платним.Власники землі сплачують земе-льний податок. За земельні ділянки, надані в оренду , сплачується орендна плата. Плата за землю - це земельний податок та орендна плата. Визначена в залежності від грошової оцінки земель. Ставка земельного податку з земель населених пнктів, грошова оцінка яких проведена, встановлюється в розмірі 1% від їх грошової оцінки, за виклю-ченням земельних ділянок, які вказані згідно з Законом. Цей Закон значно розширив перелік пільг відносно сплати земельного податку . Платники, яких стосуються пільги повинні знати їх; обов`язково враховувати при обчисленні і сплаті цього податку. Згідно Закону, земельний податок сплачується рівними частинами. Власниками землі і землекористувачами - виробниками сільськогосподарської продукції і громадянами до 15 липня і 15 листопада. Переплачені суми податку підлягають поверненню платнику по його письмовій заяві або по його бажан-ню зараховувати до сплати податку за наступний рік. Податкова система повинна створювати нормальні умови для виробничої і фінансової діяльності підприємств і господарств, а також усіх інших виробни-ків матеріальних благ. Через податкову політику держава стимулює як окре-мих товаровиробників, так і розвиток продуктивних сил вцілому. У минулому податки сплачувались з обороту. Після проголошення курсу на перехід до ринкової економіки податок з обороту було скасовано. Пільги з оподаткування малих підприємств та кооперативів було скасовано, а введення ПДВ збільшувало витрати на виробництво при кожному обороті коштів на суму , призачену для перерахування до державного бюджету .В умовах фінансової нестабільності, інфляції та неплатежів це швидко призвело до гост-роі нестачі оборотних засобів, загальмувало розвиток виробництва і доверши-ло зруйнуванню легального малого бізнесу, який тільки почав розвиватися, а державному секторі - до катастрофічного спаду виробництва. В Україниі має місце катастрофічне зниження економічної ефективності функціонування господарського комплексу, яке є основною причиною зменьшення грошових надходжень до державного бюджету. І хоч не все можна віднести на негативний вплив недосконалої податкової системи, однак треба визначити, що вона спрямована на максимальне вилучення доходів господарюючих суб`єктів, а це позволяє їх можливостей нарощувати виробни-чі потужності і збільшувати свої грошові доходи. Податок на прибуток та ПДВ, які сплачують підприємства, не підвищу-ють їх фінансової стабільності і не сприяють пріорітету розвитку підприємства взагалі, а малих зокрема. Внаслідок цього більшість малих підприємств, які не можуть конкурувати з великими, не відповідають всім вимогам фінансових і правових нор, які дуже часто змінюються. ПДВ полягає тягарем не тільки на підприємства, яле й на нселення. Ще тільки купуючи матеріали, сировину і все інше , що необхідно для виробництва готової продукції, кожне підприємство змушене переплачувати 20% понад ціну, вони йдуть до бюджету держави. Така форма вилучення ПДВ є несправедливою щодо підприємства оскільки оподаткувуються не доходи підприємств, а їх витрати на виробництво продукції. Але хоч підприємство перераховує до бюджету тільки різницю між сплаченими і отриманими сумами ПДВ, а решту платять самі покупці продукції, підприємства виступають не тільки як платники власного податку, але і як його збераючи з населення. Цілком природно, що ПДВ, підвищуючи ціни, у великій мірі впливає на економіку країни, оскільки користується не тільки виробництво, але й споживання, що створює сприятливі умови для проникнення іноземних товарів на внутрішній ринок України. Підприємства України повинні мати значно більші оборотні засоби для забезпечення нормального функціонування виробничого процесу, ніж аналогічні підприємства в інших країнах світу. Податок на майно може призвести до до ліквідації багатьох низькорентабельних підприємств і цехів, а податок на землю - до господарської діяльності тих сгільськогосподарських підприємств, які знаходяться в несприятливих для землеробства і тваринництва умовах.

будівництва та інших цілей. Крім того, з 1997 р. після прийняття законопроекта “ Про податок на землю ” Законом податку на прибуток призначається введення норми, по якій податок на прибуток сільськогосподарських підприємств розраховуються як різниця між розрахованим податком на прибуток податком на землю. По Закону доходи нерезидентів отримуються від джерел в Україні, які стягуються за ставкою 30% (раніше - 15%). Ставка оподаткування при перестрахуванні ризиків нерезидентами складала 10%. Сума доходів нерезидентів, яка сплачу-валась резидентами як сплата вартості фрактовки транспортних засобів -6%. З 01.10.97 р. вступає в силу Закон України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР “ Про ПДВ ”, держав змістом нововведень є перш за все перелік плат-ників податку : ? особа, яка на протязі будь-якого періоду за останній рік пребільшив неоподаткуванний мінімум доходів громадян (зараз 10 200 грн. ) в тому числі : ? особа, яка ввозить (пересилає товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги для їх використання або потреби на митній тер. України за виключенням фізичних осіб, неза-реєстрованих як платники податку, в випадку коли вказані фізичні особи ввозять товари в об`ємах, не підлягаючих оподаткуванню відповідно до законодавста; ? особа, яка пред`являє послуги, пов`язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України . До числа платників податку відносяться також особа, відповідальна за внесення податку до бюджету по об`єктах оподаткування залізничного транспорту. Законом вводяться єдини для всіх категорій платників податку підпри-ємств - виробників; підприємств торгівлі, крім комісійних заготоівельних, снабженсько-збутових, оптових, інших здійснюючих посоередницьку діяль-ність; фізичних осіб незалежно від валюти розрахунків ( в національній або іноземній ), порядок обчислення і сплати ПДВ Змінюється порядок обчислення ПДВ імпортних товарів. В залежності від виду імпортуємих товарів і статуту підприємства імпортера виявляються три види розрахунків з бюджет: 1. Обов`язкова сплата податку. Здійснюється при ввезенніна митну територію України підакцизних товарів. 2. Оплата по бажанню платника може здійснюватися шляхом пред`явлення податковим органам митного контролю простого векселя, забезпеченого підтвердженням комерційного банку. 3. Теж саме, що і в другому варіанті, з тієї лише різниці, що замість підтвердження комбанка висотий статус платника підтверджує податковий орган. У зв`язку з переходом на загальний порядок сплати податку , а також особливостях визначення оподаткування обороту, платниками податкустаном на 01.01.97 р. повинен бути здійснений одноразовий перерахунок сум кредиту і сум податкових забов`язань. При цьому сума податкового кредиту платників ПДВ виплачених або нарахованих у зв`язку з отриманням або самостійно виро-блених основних фондів, не введених в експлуатацію, а сума податкових забо-в`язань підвищується на суму ПДВ на вартістьвідвантажених, але не сплачених товарів. Закон України “ Про внесення змін і доповнеь в Закон України “ Про плату за землю” вступить в дію з 01.01.97 р. Вже визначені розміри і порядок плати за використання земельних ресурсів, направлення отриманих коштів , а також відповідальність платників податку за правильність обчислення і своєчасної сплати земельного податку. Використання землі в Україні є платним.Власники землі сплачують земе-льний податок. За земельні ділянки, надані в оренду , сплачується орендна плата. Плата за землю - це земельний податок та орендна плата. Визначена в залежності від грошової оцінки земель. Ставка земельного податку з земель населених пнктів, грошова оцінка яких проведена, встановлюється в розмірі 1% від їх грошової оцінки, за виклю-ченням земельних ділянок, які вказані згідно з Законом. Цей Закон значно розширив перелік пільг відносно сплати земельного податку . Платники, яких стосуються пільги повинні знати їх; обов`язково враховувати при обчисленні і сплаті цього податку. Згідно Закону, земельний податок сплачується рівними частинами. Власниками землі і землекористувачами - виробниками сільськогосподарської продукції і громадянами до 15 липня і 15 листопада. Переплачені суми податку підлягають поверненню платнику по його письмовій заяві або по його бажан-ню зараховувати до сплати податку за наступний рік. Податкова система повинна створювати нормальні умови для виробничої і фінансової діяльності підприємств і господарств, а також усіх інших виробни-ків матеріальних благ. Через податкову політику держава стимулює як окре-мих товаровиробників, так і розвиток продуктивних сил вцілому. У минулому податки сплачувались з обороту. Після проголошення курсу на перехід до ринкової економіки податок з обороту було скасовано. Пільги з оподаткування малих підприємств та кооперативів було скасовано, а введення ПДВ збільшувало витрати на виробництво при кожному обороті коштів на суму , призачену для перерахування до державного бюджету .В умовах фінансової нестабільності, інфляції та неплатежів це швидко призвело до гост-роі нестачі оборотних засобів, загальмувало розвиток виробництва і доверши-ло зруйнуванню легального малого бізнесу, який тільки почав розвиватися, а державному секторі - до катастрофічного спаду виробництва. В Україниі має місце катастрофічне зниження економічної ефективності функціонування господарського комплексу, яке є основною причиною зменьшення грошових надходжень до державного бюджету. І хоч не все можна віднести на негативний вплив недосконалої податкової системи, однак треба визначити, що вона спрямована на максимальне вилучення доходів господарюючих суб`єктів, а це позволяє їх можливостей нарощувати виробни-чі потужності і збільшувати свої грошові доходи. Податок на прибуток та ПДВ, які сплачують підприємства, не підвищу-ють їх фінансової стабільності і не сприяють пріорітету розвитку підприємства взагалі, а малих зокрема. Внаслідок цього більшість малих підприємств, які не можуть конкурувати з великими, не відповідають всім вимогам фінансових і правових нор, які дуже часто змінюються. ПДВ полягає тягарем не тільки на підприємства, яле й на нселення. Ще тільки купуючи матеріали, сировину і все інше , що необхідно для виробництва готової продукції, кожне підприємство змушене переплачувати 20% понад ціну, вони йдуть до бюджету держави. Така форма вилучення ПДВ є несправедливою щодо підприємства оскільки оподаткувуються не доходи підприємств, а їх витрати на виробництво продукції. Але хоч підприємство перераховує до бюджету тільки різницю між сплаченими і отриманими сумами ПДВ, а решту платять самі покупці продукції, підприємства виступають не тільки як платники власного податку, але і як його збераючи з населення. Цілком природно, що ПДВ, підвищуючи ціни, у великій мірі впливає на економіку країни, оскільки користується не тільки виробництво, але й споживання, що створює сприятливі умови для проникнення іноземних товарів на внутрішній ринок України. Підприємства України повинні мати значно більші оборотні засоби для забезпечення нормального функціонування виробничого процесу, ніж аналогічні підприємства в інших країнах світу. Податок на майно може призвести до до ліквідації багатьох низькорентабельних підприємств і цехів, а податок на землю - до господарської діяльності тих сгільськогосподарських підприємств, які знаходяться в несприятливих для землеробства і тваринництва умовах.
Вступ
Актуальність теми дослідження визначається тим, що податки є не обхідною ланкою економічних відносин в суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжують ся вдосконаленням системи податків, адже вони є платою суспільства за ви конання державою її функцій.
Питання вдосконалення оподаткування знаходяться в центрі уваги нау кової і громадської думки з отримання незалежності України. Особливо сьогодні, в пошуках шляхів виходу з економічної кризи, назріла необхідність податково-бюджетного регулювання в Україні замість проведення суто фіс кальної податкової політики. Крім цього, сьогодні на державному рівні ви знано гостроту проблеми оподаткування, пов’язаної з надмірністю податко вого тягаря. Останній і є однією з причин фінансової нестабільності підпри ємств, зменшення сукупного попиту і економічної кризи.
Чинна податкова система зазнає нищівної критики як у наукових колах, так і з боку підприємців, політичних діячів, депутатського корпусу. Однак стає дедалі очевиднішим, що ця критика багато в чому базується на емоцій них, поверхневих чинниках економічної дійсності. Відсутній глибокий аналіз фінансових зв’язків в економіці, потреб держави у фінансових ресурсах для виконання нею функцій регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки, підтримання на належному рівні суспільного добробуту, обороноздатності, систем державного управління.
Отже, нині існує необхідність всебічного дослідження питань, пов’язаних із впливом системи оподаткування на економічні процеси. Украї нські вчені мають певні здобутки в дослідженні теоретичних і практичних аспектів оподаткування.
Віддаючи належне напрацюванням українських вчених, слід відзначи ти, що багато проблем оподаткування ще не знайшли однозначного тракту вання. Залишаються дискусійними питання щодо принципів побудови і на прямів реформування податкової системи з урахуванням особливостей трансформаційного періоду. Значні розбіжності спостерігаються у поглядах вчених-економістів на структуру податкової системи; параметри податкового навантаження на економіку; необхідність диференціації ставок податків; сферу використання податкових пільг, які породжують негативні наслідки в практиці оподаткування. При реформуванні національної податкової системи не в повній мірі враховується досвід реформування податкових систем в роз винутих і постсоціалістичних країнах. У зв’язку з розробкою в деяких пост соціалістичних країнах податкових кодексів центральною проблемою обго ворення стали напрями вдосконалення оподаткування, насамперед, кількісні параметри податкових ставок, пільгове та спрощене оподаткування, загаль ний рівень податкового тягаря.
Актуальність зазначених проблем, їхня практична значимість і недо статня наукова розробленість визначили вибір теми курсової роботи та обу мовили постановку мети та завдання даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки проведеного дослідження бу ли використані при виконанні науково-дослідної роботи, здійсненій в Націо нальній академії управління, а саме, “Розроблення економічних та правових засад формування єдиної державної бюджетної політики, її планування і про гнозування (номер державної реєстрації 0101U009197)”. До звіту з цієї теми включено розробки автора щодо більш чіткого визначення місця податків і видатків у формуванні бюджетної політики держави, результати аналізу опо даткування в Україні та деяких зарубіжних країнах, пропозиції щодо покра щання податкової системи в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є теоретичне обґрунту вання необхідності і розробка основних напрямів реформування національної податкової системи в трансформаційний період.
Для реалізації зазначеної мети були поставлені такі завдання: - дослідити еволюцію теорій оподаткування та їх ролі в механізмі ре гулювання економіки; - узагальнити теоретичні основи формування податкової політики та впливу податків на макро- і мікропроцеси в економіці; - проаналізувати стан та тенденції розвитку податкової системи в Україні й оцінити їхню ефективність і визначити недоліки; - визначити ключові загальноприйняті принципи проведення податко вих реформ у зарубіжних країнах і обґрунтувати, які з них доцільно запрова дити при проведенні податкової реформи в Україні; - розробити і обґрунтувати концептуальні засади вдосконалення наці ональної податкової системи; - розробити практичні рекомендації щодо основних напрямів рефор мування податкової системи України з урахуванням світового досвіду.
Об’єктом дослідження є процес функціонування податкової системи України.
Предмет дослідження складають теоретичні й практичні проблеми реформування податкових відносин у трансформаційний період.
Інформаційною базою дослідження є основні положення законів України, указів і послань Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України з питань оподаткування. Ви користано статистичні і аналітичні матеріали Державного комітету статисти ки України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адмініст рації України. Інформаційним забезпеченням дослідження стали також моно графічні дослідження і наукові статті вітчизняних і зарубіжних авторів.
Наукова новизна одержаних результатів. У роботі досліджено про цес функціонування податкової системи України за минулі 6 років, а також зроблено прогноз її розвитку на наступні 5 років.
1. СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ
Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економіч них і соціальних завдань.
Становлення податкової системи України почалося з прийняття 25 черв ня 1991 року Закону України " Про систему оподаткування ". Цим Законом було створено передумови для її наступного розвитку. Система оподаткуван ня в Україні являє собою сукупність податків, зборів, платежів до бюджету та внесків до бюджетних цільових фондів. що стягуються у визначеному по рядку.
Податки та збори — це обов’язкові платежі до бюджету і державних ці льових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах визначе них законодавчими актами України. В Україні стягуються загальнодержавні податки та збори а також місцеві податки та збори.
До загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на дода ну вартість ( ПДВ ); акцизний збір; податок на прибуток підприємств; пода ток на доходи фізичних осіб; мито; державне мито; податок за землю; пода ток на нерухоме майно; рентні платежі; податок з власників транспортних за собів та інших самохідних машин і механізмів; податок на промисел; збір на геологорозвідувальні роботи. здійснені за рахунок державного бюджету; збір на спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навко лишнього середовища; збір на обов’язкове соціальне страхування; збір на обов’язкове державне пенсійне страхування; збір до Державного інновацій ного фонду; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяль ності.
Щодо місцевих податків і зборів, то законом встановлено перелік з двох податків (податок з реклами, комунальний податок) і чотирнадцяти зборів.
Кожна селищна, сільська, міська рада може затверджувати такий перелік, який вважає доцільним на території, що підпорядкована їй, крім обов’язкових місцевих податків і зборів: комунальний податок, збору на пар кування автотранспорту, ринкового збору, збору на видачу дозволу на роз міщення об’єктів торгівлі і сфери послуг і збору з власників собак.
Платники, ставки податків і зборів, бази і порядок нарахування, обов’язки, права і відповідальність платників, строки сплати до бюджету або цільових фондів кожного з названих податків і зборів визначається певними законами або іншими законодавчими актами, так наприклад всі питання що до податку на додану вартість регулюється Законом України "Про податок на додану вартість" від 3.04.97 № 168/97-ВР, акцизний збір — " Інструкцією про порядок відрахування акцизного збору у випадку ввозу товарів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України" затвердженої Наказом Державної митної служби України" від 21.01.00, податок на прибу ток — Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 16.06.97 р.
Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспі льства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду гро шових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.
Таблиця 1. Структура доходів бюджету.[на основі даних 1,2]

За рахунок податків державний бюджет України формує більшу части ну доходів держави, що дозволяє фінансувати програми соціального захис ту населення, соціально-культурні заходи, науку та державні капітальні вкладення у розвиток галузей і структурну перебудову економіки. З держа вного бюджету передбачені асигнування на фінансування житлово комунального та дорожнього господарства, оборони, будівництва житла для військовослужбовців, утримання правоохоронних і митних органів та пода ткових служб, органів законодавчої і судової влади, зовнішньоекономічної діяльності.
Система державного оподаткування повинна не просто залучати части ну вартості внутрішнього національного продукту на формування доходів Державного бюджету, але й активно впливати на підвищення ефективності суспільного виробництва, заохочувати окремого виробника, господарюючі суб’єкти до інвестування коштів у різні галузі діяльності Таким чином, соці ально-економічне значення податків та зборів полягає у формуванні центра лізованих державних фінансових ресурсів, які акумулюються у бюджетах рі зних рівнів і перерозподіляються по витратних статтях відповідно з бюджет ним розписом.
Податкова система, що склалася в Україні передбачає поділ податків і зборів за економічним змістом на: - податки і збори від реалізації продукції, виконання робіт та на дання послуг; - податки на доходи (прибуток); - різні види плати (за природні ресурси, майно, тощо); - надходження від зовнішньоекономічної діяльності; - збори держави за вчинення дій, видачу документів, що мають юридичне значення, тощо.
2. СТАН ЧИННОЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ
Податкова система, що діє в нашій державі, продовжує стояти на заваді ефективному розвитку українського суспільства. Вона була і є високим час токолом між владою і народом. Вона використовується як засіб пригнічення платників податків. Вона є несправедливою щодо оподаткування абсолютної більшості громадян України. Вона гальмує економічне і соціальне відро дження нації.
1 Головні ознаки згубності діючої системи оподаткування для потреб держави і суспільства наступні.
1. Система відзначається надзвичайно високим податковим наван таженням. а) Перш за все воно лягає тягарем на більшість суб’єктів реаль ного сектору економіки. Сукупні податкові вимоги відносно доданої варто сті (доходу)окремих національних підприємств, не віднесених до груп піль гового чи спеціального оподаткування, знаходяться в межах від 56,0 до 120% 1 З урахуванням суб’єктів господарювання, що оподатковуються за спеціальними системами (малий та середній бізнес, сільські господарства, підприємства спеціальних економічних зон і т.і.), середнє розрахункове зна чення податкових вимог до національних суб’єктів господарювання по від ношенню до створеної ними доданої вартості досягає в Україні 56-58% 2 Якщо виключити з розрахунків показників податкового навантаження спла чені підприємствами суми ПДВ, вважаючи що цей податок переноситься на громадян-споживачів і на бюджет (при поверненні сплачених сум українсь ким експортерам), то діапазон коливань сукупних податкових вимог до окремих українських підприємств і господарств, які не користуються спеціа льними пільговими системами оподаткування, становитиме від 40,0 до 82,0% створеної ними доданої вартості. Середнє розрахункове значення по даткових вимог до усіх українських суб’єктів господарювання (враховуючи “пільговиків”) по відношенню до створеної ними доданої вартості знизиться після виключення вимог з ПДВ до 45,0-47,0%. Водночас, введення у цьому році законодавством про бюджет додаткових фіскальних платежів з чистого прибутку (не менше половини його величини) підприємствами державної власності збільшило середні сукупні податкові вимоги до підприємств Укра їни до рівня 48,0-49,0% доданої вартості. Звичайно, лише окремі підприємст ва здатні витримати такі надзвичайно високі нормативні податкові наванта ження. Це, зокрема, лише ті підприємства, у яких співвідношення прибутку до фонду заробітної плати сягає щонайменше 120%. По державних підпри ємствах цей показник мав би бути щонайменше 160%. Очевидно, що в тако му списку не буде жодного підприємства промисловості та сільського госпо дарства. Отже для абсолютної більшості українських підприємств сплата усіх податків є настільки високою, що призводить до зменшення обсягів їх капі талів і тому змушує приховувати доходи, здійснювати тіньові і контрабандні операції, приводить до витоку капіталів за кордон. Окрім цього, існує, як ві домо, допустимий рівень оподаткування, який суб’єктивно сприймається власником підприємства (та інвесторами). Його значення для представника будь-якої нації , незалежно від рівня культури та ідеології виховання не пере вищує у сьогоднішньому світі 30-35% отриманого доходу. Причому найвищі показники спостерігаються у країнах Європи, які протягом сторіч формували і виховували солідарну свідомість своїх громадян. (Дослідження, що були проведені у другій половині 19-го сторіччя, свідчили, що поріг оподаткуван ня доходів не повинен перевищувати для Франції 12-14%, а у деяких нероз винутих країнах – не більше 6-7%).[4] В Україні ж протягом декількох поко лінь зобов’язання громадян фінансувати державні та інші публічні витрати не існувало. Тому максимальна величина податкових вимог має бути, у більшо сті випадків, значно нижчою – мабуть 15-20% доходу. б) Достатньо високе податкове навантаження лягає також на доходи споживачів – пересічних громадян України. В основному це сплата непрямих податків при купівлі товарів та послуг (ПДВ, акцизи, спеціальні збори до пенсійного фонду, митні платежі з імпорту тощо), а також податки з нерухомості, від продажу неру хомого та рухомого майна та інші. Сукупні обсяги цих податків дорівнюють приблизно 45-46% від суми усієї офіційної зарплати та інших індивідуальних доходів громадян[5]. Окрім того, прямі податки на доходи громадян у цьому році становлять 15,1-15,2% їх сукупної величини (без індивідуальних дохо дів від бізнесу, підприємництва, фінансових операцій та цінних паперів то що). Отже в середньому до 62 % індивідуальних доходів більшості наших громадян (виключаючи найбідніших – субсидійованих і соціально незахище них громадян, пенсіонерів тощо, а також підприємців і власників прибутко вих активів) сплачується ними через податкову систему до бюджету й пен сійного фонду держави. Для пенсіонерів та інших соціально незахищених прошарків громадян України податкове навантаження є трохи нижчим, оскі льки вони не сплачують податку з власних доходів – отриманих пенсій, до помог, субсидій і т.і. Проте і за цих умов податковий тягар, який падає на їх плечі сягає 47,5% їх індивідуальних доходів (що становить 14,3% від обсягу ВВП України у ц.р.). Звичайно такий рівень оподаткування є неприйнятним – люди обмежені у споживанні, що має наслідком їх пригнічення, звуження свобод й жене за кращим життям за кордон. У підсумку: загальне податкове навантаження на економіку (і на суб’єктів господарювання, і на сім’ї) у фор мі сукупних вимог до платників податків складає станом на 2005 рік біля 83,5% (49,0+20,2+14,3) від обсягу ВВП України.
2. Недопустимо низьким є рівень сплачуваності податків порівняно із законними податковими вимогами. При надзвичайно високому рівні загаль них податкових вимог в України усі фактичні податкові надходження до кон солідованого бюджету і соціальних фондів держави дорівнюють за планом на цей рік 163,2 млрд. грн. або 40,0% ВВП. У минулі ж роки сукупні податкові надходження становили не більше 38,8 %ВВП України (у 2002 році)[12]. Рі зниця між вимогами і фактичними надходженнями (83,5-40,0=43,5% ВВП або приблизно 187,0 млрд. грн.) демонструє, як мінімум, міру неприйнятно сті для суспільства податкового навантаження. Окрім того, це свідчення ма сштабності звільнень та ухилень від оподаткування, а також неефективності організації податкової системи.
3. До вад чинної податкової системи треба віднести й надзвичайну не рівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження на різних платників податків. а) Для суб’єктів господарювання така нерів номірність сформувалася завдяки: - запровадженню спеціальних систем оподаткування для сільських гос подарств, МСБ, а також підприємств, що діють на територіях спеціальних економічних зон, технопарків й зон пріоритетного розвитку. Така міжгалузе ва і міжтериторіальна нерівномірність податкового навантаження досягає від 12 до 150% доданої вартості на окремих підприємствах. Несправедливість, що виникає при цьому, спотворює ринкову мотивацію до інвестицій у найре нтабельніші сектори економіки; змушує окремі господарства перереєстрову ватися як сукупність малих структур і уникати податкових зобов’язань; ство рювати корупційно-адміністративні зони пільгового оподаткування; здійс нювати контрабандно-тіньові операції й фальсифікувати податкову звітність; - законодавчо встановленим звільненням від сплати або знижок ставок податків в окремих секторах економіки. Такі офіційні пільги , що стосували ся як прямих, так і непрямих податків, були встановлені в основному для га лузей та виробництв, що стали збитковими й неконкурентноспроможними (автомобільна, суднобудівна, вугільна, газова промисловість, ВПК, металур гія, електроенергетика та інші). Відсутність таких пільг для підприємств ін ших галузей (легкої, харчової, деревообробної, будматеріалів тощо) стиму лювало їх шукати шляхи ухилення від оподаткування; - додатковим надвисоким податковим зобов’язанням для таких держав них монополістів, як газо- й нафтотранспортні підприємства, а з цього року й для інших прибуткових підприємств державної власності. Для них податкові вимоги перевалили за 100% доданої вартості. Не можна не розуміти, що в цих умовах платники податків використовують всі можливості уникнення своїх зобов’язань; - неофіційних домовленостей між платниками податків й органами стяг нення податкових внесків про зменшення сум платежів за допомогою зани ження обсягів доходів та інших предметів оподаткування. Особливо широко використовується механізм таких домовленостей з найбільш великими плат никами податків, торгівельно-посередницькими, фінансовими, крупними ко рпоративними та багатогалузевими структурами. Очевидно, саме тут бюджет втрачає найбільшу суму надходжень; - свідомим ухиленням підприємств від своїх зобов’язань шляхом фаль сифікації звітності про свою діяльність, майно та рівень доходності. За екс пертними оцінками Світового банку, вагомість офіційних податкових зни жок, пільг та звільнень від оподаткування складала до останнього часу біля 12% ВВП[6]. Оскільки в цьому році сума податкових преференцій для під приємств, що не відносяться до сільського господарства і структур МСБ, зменшена приблизно на 10,5 млрд.грн. або 2,5% ВВП України, то вагомість цих привілеїв та пільг можна оцінити приблизно у 9,5% від валового внутрі шнього продукту. Тоді несплата законно встановлених податків за допомо гою неофіційних (корупційних) змов між податківцями і платниками подат ків разом з самочинними ухиляннями підприємств від оподаткування варту ють, як мінімум, 34,0% ВВП (43,5%-9,5%). б) Для українських сімей, домо господарств нерівномірність та несправедливість оподаткування пов’язана з трьома основними причинами: - при пропорційній (формально рівномірній) системі оподаткування ін дивідуальних доходів громадян ті, хто заробляє менше, задовольняють в ос новному лише матеріальні потреби, обмежуючи себе у можливостях освіти, лікування, оздоровлення, купівлі книг, газет, отриманні інших соціально культурних послуг; - через нерівномірність у доходах різні громадяни витрачають непропо рційні їх частки на сплату непрямих податків: бідні й найбідніші сплачують значно більшу частку власних доходів на покриття ввізного мита, ПДВ й ак цизів, що включені у ціни на товари й послуги, оскільки в їх сімейних бю джетах значно вищою є частка витрат на поточне споживання. Виходить, що чим вищою є частка непрямих податків на доходи громадян у загальній сумі сплачених ними податків, тим нерівномірнішою й несправедливішою є сис тема оподаткування індивідуальних доходів. Мінімальні грошові можливості більшості громадян спонукають їх купувати неякісні, несертифіковані това ри, звертатися до неорганізованих ринків, контрабандних постачальників. Це зумовлює додаткові витрати бюджетних надходжень через несплату відпові дних непрямих податків. Їх можна оцінити в сумі втрат по імпортних товарах приблизно у 6-8 млрд. грн., по внутрішніх товарах і послугах – у 8-10 млрд.грн. В сукупності це 4-5% ВВП цього року; - на відміну від тих, хто отримує помірковану зарплату і сплачує усі зо бов’язання з податку на індивідуальні доходи, високооплачувані працівники, крупні підприємці, власники великих майнових активів через високе оподат кування фондів зарплати (до пенсійного й державного соціальних фондів) приховують дійсні суми своїх доходів, повністю або частково ухиляються від зобов’язань. Масштаби таких ухилень можна оцінити у 20-30% від сплаче них сум податку на доходи фізичних осіб – тобто у суму 3,0 - 5,0 млрд. грн. або 0,8–1,0% ВВП України у 2005 році. Отже нерівномірність і несправедли вість, що притаманні діючій податковій системі, є серйозним поштовхом до функціонування тіньової економіки, штучних структурно-галузевих викрив лень у національному виробництві та інвестиціях, обмеженні бюджетних ра хунків держави.
4. Несправедливість системи оподаткування полягає й у неотриманні послуг, пенсій й допомог від держави тими громадянами і членами їх сімей, які сплачують відповідні податки. Так, дрібні та середні підприємці, надавачі приватних послуг тощо, які вносять платежі за спрощеною системою оподат кування, не мають прав на отримання таких же пенсій й соціальних допомог, як наймані працівники, що сплатили адекватні суми до державного бюджету й пенсійного та соціальних фондів. Те ж можна сказати й про державну пра вову допомогу, яка продовжує дискримінаційно ставитися до приватного біз несу і підприємництва.
5. Згубність діючої системи оподаткування полягає й у її переванта женні непрямими податками, які у сукупності складають ¾ всіх податко вих платежів громадян України. В той же час, частка непрямих податків, які сплачують підприємства та інші суб’єкти господарювання (сплачують лише ввізне, вивізне та державне мито) не перевищує 10,0% їх сукупних податко вих зобов’язань. Фактично через непрямі податки (акцизи та ПДВ) держава переклала податкове навантаження на плечі населення. Згубність такого пе рекладання у тому, що: а) платники непрямих податків у більшості випадків не знають, що їх оподатковують. Податківці вважають це перевагою даних податкових зборів. Громадяни не обурюються, купуючи товари та послуги, а отже ставки ПДВ, акцизів, мита, спецзборів і т.п. можна підвищувати; можна постійно множити кількість видів непрямих податкових вилучень, довільно завищувати суми останніх, використовуючи неправдиві дані про величину предмету оподаткування (особливо щодо ПДВ та ввізного мита). Внаслідок цього податківці можуть вільно маніпулювати розрахунками платежів, а от же, не докладаючи зусиль, отримувати необхідні надходження. В той же час неконтрольованість цього типу оподаткування з боку платників разом з до вільними маніпулюваннями роблять надходження цих податків вкрай неста більними та ненадійними; б) страждають від застосування непрямих податків (в частині, що не оподатковує предмети розкоші) у більшій мірі бідні сім’ї і незаможні громадяни. З часом акцизи, що мають диференціюватися, зрос таючи для предметів розкоші, складають все меншу частку у сумах непрямих податків, де випереджаючими темпами збільшується вагомість ПДВ та ввіз ного мита. Внаслідок цього, непряме оподаткування усе у більшій мірі пору шує засади рівномірного обтяження доходів усіх платників податків; в) за стосування непрямих податків у роки зростання виробництва й споживання виглядає вкрай доцільним через прискорене збільшення цих податкових ви мог. Навпаки, у роки гальмування темпів росту економіки, суми надходжень від їх сплати зменшуються, причому таке зменшення випереджає падіння прямих податкових платежів.
6. Характерними рисами податкової системи є непрозорість, супереч ливість та незрозумілість норм, що застосовуються. Особливо це торкаєть ся: а) оподаткування прибутку, коли до його складу вимагається включити значну частину витрат підприємств (що є формою вилучення частини їх ос новного і оборотного капіталу); коли примушують сплачувати податок не тільки з прибутку, а й фактичних збитків (шляхом невключення збитків до розрахунку фінансових результатів); коли вимагають сплачувати цей податок неприбуткові підприємства (кооперативи, споживчі й кредитні товариства, наукові, медичні, учбові, видавничі, мистецькі, громадські, благодійні орга нізації); коли вільно тлумачать час фактичного отримання доходів; коли при буток оподатковується неодноразово (додатково оподатковуються виплати премій, дивідендів, здійснення інвестицій – купівля акцій, обладнання, опла та будівельних робіт тощо); б) збору й компенсації сплаченого ПДВ: по перше, цей податок пристосований до оподаткування продажів товарів, але застосовується й до надання послуг – при цьому визначається, що ціна по слуги складається лише з доданої вартості і не містить витрат матеріалів та компенсації зносу основного капіталу (фондів); по-друге, об’єктом оподатку вання є митна вартість імпортованих товарів, яка не містить доданої вартості; по-третє, у багатьох випадках ПДВ нараховується на ціни товарів та послуг, а не вираховується з укладених цін. Це сприяє фактичному збільшенню цін для споживачів, які погоджувалися на їх нижче значення; по-четверте, підприєм ства, що сплатили ПДВ, але мають право на компенсацію цього платежу (на приклад, експортери), позбавляються цього права або отримують неповну компенсацію, оскільки вона здійснюється вибірково та із затримкою у часі на місяці і роки; в) невиправданою є уніфікація податку з індивідуальних доходів, різних за своєю природою і важкістю отримання. Зрозуміло, що отримання прибутку від надання в оренду майна, земельних ділянок є лег шим за отримання зарплати за виконану працю. Звичайно, більш легкими для отримувачів є й доходи від виграшів в лотерею й успадкування майнових цінностей, але це сьогодні не віддзеркалюється у ставках оподаткування; г) не враховує податкова система й потребу незабезпечених сімей мати більш сприятливі умови соціального, освітнього, культурного розвитку й медично го захисту (хоча зараз вводиться порядок повернення сплачених податків в частині окремих витрат на освітні послуги).
7. Система збору податків відзначається надвисокою централізацією. У цьому році централізовано розподіляється більше 76% усіх податково- мит них зборів на території України. Така суперцентралізація не заохочує місцеві органи влади до максимізації зборів та спрямовує їх зусилля, по- перше, на збільшення своєї частки у розподільчому державному “пирогу” і, по-друге, на сприяння звільненню від сплати податків суб’єктів господарювання, що працюють на відповідній території. У другому випадку використовуються як офіційні (шляхом розгортання спеціальних економічних зон і територій пріо ритетного розвитку і т.і.), так і неофіційні можливості, за яких мінімізується зобов’язання із загальнодержавних податкових платежів.
8. Згубність діючої податкової системи полягає також у нестабільності норм податкового законодавства. Для суб’єктів господарювання існує про блема прилаштування до певної податкової системи, тому будь-який новий податок та збільшення ставок чинних податків руйнує доходи господарств, підштовхує їх до підвищення цін або спонукає до тимчасового або постійно го уникнення оподаткування. В Україні ж щорічні зміни до податкового за конодавства стали звичайною нормою.3 Як правило, такі зміни переслідують мету збільшення податкових вимог та об’єктів оподаткування. В умовах же зростання міжнародної конкуренції на ринку капіталів, яка повсякчас поси люється, таке збільшення податкового навантаження є не тільки невиправда ним, а й шкідливим. Підвищення податків може бути виправданим лише в часи війн та лиха.
9. Низьку ефективність фіскальної функції податкової системи обумов лює також практично ворожий характер відносин між платниками подат ків і податківцями. Такий характер відносин склався через цілу низку при чин, серед яких: взаємна недовіра між двома сторонами; викривлення, необ ґрунтовані ускладнення і довільні тлумачення податковою службою податко вого законодавства; фактична відсутність презумпції невинуватості щодо бі знесменів; наявність феномену їх загальної провини. Натомість з іншої сто рони, спостерігається необґрунтоване самочинне завищення податківцями своїх адміністративних і службових повноважень; проявляється неповага до законних норм; звичними стали бюрократичне свавілля і безкарність за кору пцію. Не існує й очевидної для цивілізованих відносин норми погашення збитків, завданих господарствам діями податкового органу. В той же час для податківців залишається обов’язковим план щодо збору штрафів з платників податків, а ще до недавнього часу податківці отримували премії від відсотку зібраних ними штрафів та стягнень. Згадаймо також про таку каральну нор му, яка дозволяє податковій міліції арештовувати майно громадян без санкції суду. Відомо, що ця норма ще донедавна надзвичайно часто застосовувалася для незаконного тиску й погроз бізнесменам, небажаним конкурентам та по літичним супротивникам. В атмосфері беззаконня й ворожнечі крупні госпо дарські й комерційні суб’єкти вдаються до встановлення відносин з податкі вцями, які базуються на лобіюванні інтересів та двосторонніх домовленостях (з безумовним включенням корупційної компоненти). У підсумку, це змен шує фактичні податкові зобов’язання суб’єктів господарювання і надхо дження до бюджету. З іншої сторони, за таких обставин створюються перед умови для встановлення політичної лояльності і залежності бізнесу від влади, що суперечить цілям свободи і розвитку громадянського суспільства.
10. На заваді ефективності дії податкової системи стоять також усклад нена організація і непомірно дороге утримання податкової служби. Тут треба врахувати як прямі бюджетні витрати на службу, так і витрати бізнесу на виконання норм ускладненої системи оподаткування. Обтяжливість ви трат бізнесу, зокрема, обумовлена основними вадами останньої, наведеними раніше (надзвичайною обтяжливістю й нерівномірністю, непрозорістю і не зрозумілістю норм, нестабільністю законодавства, суперцентралізацією, ускладненням й викривленням податків у ході їх адміністрування, можливос тями укладання домовленостей та інше). Окрім того, додаткові витрати ви никають через непомірну кількість податків. Станом на 01.07.2005 р. в Укра їні діяло 26 загальнодержавних та 14 видів місцевих податків і зборів[7], про те, за соціологічними дослідженнями, суб’єкти господарювання в середньому сплачують 9-12 видів податків й обов’язкових зборів. Як показує аналіз, сис тема переобтяжена численними дрібними податками, витрати на облік, конт роль і адміністрування яких перевищують надходження від їх сплати. Обтя жливість утримання системи митно-податкових зборів зумовлена також її перевантаженістю контрольно-каральними функціями, скорочення яких мо жливе лише за зовсім інших відносин у системі оподаткування та після її суттєвого реформування.
3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Чинна податкова система потребує якісного реформування. Таке рефор мування має здійснюватися цілеспрямовано, системно, відкрито, виважено за складовими і поступово у часі. Це потрібно аби відбулося вирішення спектру цільових задач системного реформування. До них треба віднести: забезпе чення результативності змін; залучення до процесу всіх суб’єктів відносин; базування на інтересах громадянського суспільства і всіх громадян України; забезпечення адекватного і прогнозованого реагування суб’єктів сплати по датків на зміни, що запроваджуються, їх прилаштування до нових вимог.
Окрім того, процес трансформації не може допустити будь-якого, навіть тимчасового зменшення ресурсів державно-фінансового перерозподілу, оскі льки це може стати політичною причиною зупинки нововведень. Такий під хід вимагає розробки збалансованої, взаємоузгодженої, послідовно й динамі чно виконуваної стратегії реформування податкової системи.
Існую декілька концепцій щодо шляхів реформування сучасної податко вої системи. Я докладніше зупинюсь на двох, більш, на мій погляд, вдалих: це “Концепція реформування податкової системи України” підготовлена ро бочою групою Секретаріату Президента України [3] і випливаюча з неї про грама реформи Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна (одиного з консультантів в розробці Концепції)[17].
Оскільки друга лише доповнює і уточнює першу, до того ж, на мою ду мку, виглядає більш правильною, я зроблю порівняння цих програм, беручи за основу другу.
Ідеальна податкова система повинна мати декілька чітких економічних рис. Загалом ідеальна податкова система є економічно нейтральною: вона не створює ніяких спотворень, стимулів або перешкод для здійснення різних видів діяльності. Часом уряд використовує податкову систему щоб стимулю вати економічне зростання чи перешкоджати використанню певних ресурсів.
Однак, ці функції не є основними функціями податкової системи і вони, за звичай, застосовуються тоді, коли потенціал інших методів повністю вичер паний. Хоча уряд уже зробив ряд важливих і успішних кроків у реформуван ні податкової системи, вона все ще залишається обтяжливою, спотворюю чою, несправедливою та дорогою для утримання. Крім цього, податкова сис тема України виконує низку функцій, які не є звичними для податкової сис теми будь-якої розвиненої країни. Зокрема, можна спостерігати такі дві вира зні риси – карну та, так звану, стимулюючу.
“На нашу думку податкова система може виконувати лише одну роль – фіскальну - роль збору податків для бюджету. Така податкова система є де шевшою в утриманні, вона не спотворює стимулів працювати, заощаджувати та інвестувати, а також є справедливою по відношенню до кожного учасника системи. Податкова система не може і не повинна компенсувати чи розв’язувати недоліки судової системи, проблеми з дотриманнями контрак тів, недотримання законів, погану продуктивність у стратегічних секторах, тощо.”[17] Останні роки реформ дають чимало прикладів того, як податкова система пристосовувалася для вирішення питань простроченої заборгованос ті між підприємствами, недотримання контрактів та недієвої судової системи.
Слід наголосити, що реформування податкової системи неможливе без від повідних змін бюджетної політики з метою збалансування дохідної та видат кової частин зведеного бюджету та соціальних фондів. Якщо зміни ставок податків призводить до зменшення надходжень, то необхідно адекватно від коригувати видаткові програми.
Структура податкової системи.
В першому півріччі 2005 року через бюджет та різні соціальні фонди перерозподілялося понад 47% ВВП. Якщо уряду і надалі вдасться розширити податкову базу, в першу чергу за рахунок руйнування легальних схем мінімізації податкових зобов’язань (наприклад, у банківській системі, на ряді підприємств металургії), то потенційно в умовах незмінного набору діючих податків та податкових ставок більше ніж кожна друга гривня має бути перерозподілена через зведений бюджет або один із соціальних фондів. Такий високий рівень фіскального навантаження на ВВП мають лише деякі розвинуті країни ЄС (наприклад, Данія та Швеція)[15].
Водночас для перехідних економік такий рівень є неприйнятним, оскільки позбавляє підприємств стимулів та ресурсів для інвестиційної діяльності. “На нашу думку, фіскальне навантаження на економіку України не повинно пере вищувати 35%-37% ВВП – рівень, характерний для більшості розвинутих країн.”[17] Однак оскільки у короткостроковій перспективі досягнути таких показників неможливо, ми пропонуємо встановити такі орієнтири на най ближчі 5 років: частка доданої вартості, що перерозподіляється через зведе ний бюджет не повинна перевищувати 27% (рівень 2004 року), а через соціа льні фонди – не більше 14%. Тому протягом наступних п’яти років необхідно забезпечити зменшення співвідношення доходів зведеного бюджету до ВВП на 1%-1.5% щорічно. Бажано, щоб номінальні доходи бюджету протягом кі лькох наступних років зростали на рівні темпів інфляції. Однак, оскільки по літично складно забезпечити таке рішення, можна встановити як орієнтир ре альне зростання доходів бюджету на рівні не більше ніж 1/3 темпів зростання реального ВВП. При досягненні співвідношення на рівні 27% доходи бюдже ту та соціальних фондів необхідно закладати на рівні зростання номінального ВВП. Діючий набір податків і зборів немає сенсу переглядати протягом на ступних кількох років. Доцільним є лише запровадження податку на нерухо мість.
Податок на додану вартість.
В країнах з перехідною економікою не прямі податки (ПДВ та акциз) відіграють важливу роль у забезпеченні над ходжень до бюджету[15]. Адже можливості ухилення від їх сплати значно менші ніж для прямих податків. Натомість на прямі податки найбільшою мі рою покладаються країни з розвинутими інститутами податкової системи та високою податковою культурою. Потрібно пам’ятати, що від зниження ста вок непрямих податків найбільшою мірою виграють виробники, а не спожи вачі. Лише на конкурентних ринках зниження ставок ПДВ призведе до зме ншення ціни товарів та послуг. Натомість в багатьох секторах економіки зменшення ставок ПДВ сприятиме зростанню рентабельності підприємств, які будуть залишати у своєму розпорядженні кошти, що раніше йшли на сплату ПДВ. Позитивним моментом таких змін є зменшення вхідного порога для входження нових підприємств на ринок (entry level), оскільки вища рен табельність дозволить новим підприємствам інвестувати більші обсяги кош тів у розширення виробництва. Це, у свою чергу, має призвести до розвитку конкурентного середовища на ринках товарів та послуг. Встановлення ставки ПДВ у розмірі 12% (як це пропонується у Концепції) суперечить норматив ним актам Європейського союзу. Мінімальна ставка ПДВ у країнах ЄС не може бути нижчою ніж 15%[13]. Тому зважаючи на прагнення України інте груватися до європейського співтовариства, необхідно враховувати ці вимоги Доцільність застосування зменшених або нульових ставок податку на додану вартість є достатньо спірною. Використання знижених (нульових) ставок за проваджується, як правило, з метою здешевлення ряду соціальних товарів та послуг для населення. Однак, як вже зазначалося, зниження ставок ПДВ не обов’язково призводить до здешевлення товарів. Окрім того, зменшення по даткових ставок призводить до зменшення податкових платежів усіх соціа льних груп, а не лише найбідніших. Запроваджуючи нульові ставки ПДВ на товари та послуги, потрібно пам’ятати, що відповідно до норм Світової орга нізації торгівлі ці ж самі знижені ставки потрібно буде застосовувати і щодо імпортованої продукції. Ця вимога є елементом забезпечення „національного режиму” – одного із ключових принципів СОТ. Тому така допомога націона льному виробнику, що автоматично поширюватиметься і на іноземних по стачальників буде дорого коштувати бюджету. У цьому зв’язку слід наголо сити, що теперішній порядок сплати ПДВ сільгоспвиробниками необхідно буде переглянути з метою приведення законодавства до вимог угод СОТ.
Податок на прибуток підприємств
Перший етап реформи податку на прибуток відбувся у 2004 році, коли було зменшено ставку податку із 30% до 25%. Вже наступного року частка прибуткових підприємств, за даними Держкомстату збільшилася на 7%. Я вважаю, що значною мірою це явище можна пояснити виходом бізнесу із тіні. Багато країн зменшують ставки по датку на прибуток з тим, щоб зменшити стимули уникнення сплати податку.
Польща, Словаччина[15], Латвія та Литва нещодавно зменшили ставку до 19%, а Естонія, взагалі, відмінила податок. Однак досвід свідчить, що скасу вання податку на прибуток компаній можливе лише за певних умов. Адже скасування податку на прибуток компаній створює додаткові можливості ухилення від сплати податку на доходи фізичних осіб та податок на збіль шення ринкової вартості капіталу. Тому податок на прибуток підприємств необхідно зменшити до рівня ставки податку на доход фізичних осіб (до 15%). Заздалегідь оголошене та поступове зменшення ставок є кращим, аніж різке скорочення за один раз, оскільки в останньому випадку велика ймовір ність виникнення сумнівів щодо обґрунтованості та незворотності урядової політики. Водночас основні зусилля необхідно докласти до спрощення адмі ністрування податку на прибуток та встановлення таких визначень у подат ковому законодавстві, які б відповідали тим, що існують в європейських кра їнах. Найбільші розходження проявляються в наступному: Податкове зако нодавство України жорстко обмежує перелік дозволених витрат. Кращим підходом було би визначити перелік видатків, які для цілей податкового об ліку заборонено відносити на витрати, та дозволити усі інші. Поточна амор тизаційна політика підриває стимули робити інвестиції і потребує максима льно можливої лібералізації
Єдиний соціальний податок
“Ми погоджуємося щодо необхідності заміни чотирьох обов’язкових соціальних платежів єдиним соціальним пода тком, ставка якого поступово має зменшуватися. Ставка податку може відрі знятися залежно від сектору економіки, в якому працює виробник. Право ад міністрування такого податку можна закріпити за Пенсійним фондом Украї ни, оскільки той має найбільш розгалужену мережу представництв по Украї ні. Водночас надходження від єдиного соціального податку мають автомати чно та негайно розподілятися між усіма соціальними фондами у чітко визна чених частках. Запровадження єдиного соціального податку має на меті по легшити процедуру розрахунку і сплати поточних соціальних платежів, а та кож призвести до економії часу суб’єктів підприємництва. Ми погоджуємося, що зменшення ставок податку повинно відбуватися поступово, не більше ніж на 1,5-2% щороку. На нашу думку навряд чи ставка єдиного соціального по датку можу бути меншою ніж 25%2 в довгостроковій перспективі. Щороку уряд має чітко відслідковувати динаміку зростання надходжень за рахунок детінізації фонду заробітної плати.” [17] Зменшення фіскального наванта ження на фонд оплати праці в проекті бюджету на 2006 рік є важливим кро ком у цьому напрямку[11].
Оподаткування дивідендів, процентного доходу, доходу від зміни вартості капіталу
Дискусійним питанням в контексті зміни структури пода тків є оподаткування дивідендів, процентного доходу та доходу від зміни ва ртості капіталу. Взагалі, дивіденди, процентний дохід та капітальні різниці є економічною винагородою від постачання капіталу в економіку, так само як заробітна платня є винагородою від постачання праці та людського капіталу.
Цілком логічним було б оподатковувати дивіденди, процентні доходи та ка пітальні різниці, які отримують домогосподарства, за такими ж ставками, що оподатковується доходи фізичних осіб. З іншого боку, існує ризик значного падіння накопичення заощаджень фінансовим сектором. Наприкінці 2004 ро ку середня відсоткова ставка за строковими депозитами складала близько 11%, тоді як рівень інфляції був 12.3%, що дає негативні реальні ставки.
Оподаткування процентних доходів однозначно погіршить ситуацію. Саме тому потрібно помірно оподатковувати процентні доходи і бажано відкласти впровадження податку до часу, коли інфляція стане контрольованою та низь кою. Оподаткування капітальних різниць та дивідендів необхідно гармонізу вати з оподаткуванням процентних доходів, щоб фіскальна політика не спо творювала ринковий розподіл капіталу між банківським сектором, фондовим ринком та іншими фінансовими посередниками.
Впровадження податку на нерухомість/будівлі та споруди
Податок на нерухомість/ будівлі та споруди є досить привабливим, оскільки він спри яє ефективному використанню житлових та комерційних приміщень. Цей по даток - у тому чи іншому вигляді – є майже у кожній країні світу та визнача ється як річний відсоток від ринкової вартості власності. Незважаючи на простоту концепції, податок є одним із найскладніших в адмініструванні, так як важко визначити „ринкову вартість” і ще важче визначити та оцінити її на практиці. Попри усі труднощі перехідні країни, зокрема Польща, Естонія, Чехія, Словаччина та Росія, ввели цей податок і вже мають значні надхо дження з цього джерела. Наприклад, в Росії цей податок приносить близько 9% від усіх надходжень до державного бюджету. Впровадження податку на нерухомість/будівлі та споруди повинно компенсувати втрати надходжень від зменшення податку на прибуток. Вирішенням проблеми з визначенням ринкової вартості може бути, наприклад, визначення податкового зо бов’язання залежно від, наприклад, a) площі споруди/нерухомості, b) розта шування в Україні, c) розташування в межах міста. Подібні правила є прозо рими і тому їх легко застосовувати для прийняття рішень, вони майже не да ють бюрократам свободи діяти на власний розсуд і, що найважливіше, пода ток тоді можна легко адмініструвати. Податок повинні сплачувати підприєм ства, установи, організації усіх видів, які мають у власності нерухо мість/будівлі та споруди, а також домогосподарства, що володіють нерухомі стю - без будь-яких винятків. Податки потрібно обліковувати та сплачувати раз на рік. Щодо домогосподарств, то було б доцільним визначити базу опо даткування як площу наявної нерухомості, що перевищує певний поріг. А власне поріг можна визначити як кількість членів сім'ї, які проживають у бу дівлі, помноженій на певне число – певний соціальний стандарт житлової площі. Окрім стимулу до ефективного використання власності, визначений таким методом податок на нерухомість має наступні привабливі риси: Він відносно простий та прозорий в адмініструванні. Надходження від виконаних комерційних операцій можна прослідкувати лише за документами, а відпові дно ними можна легко маніпулювати, тоді як нерухоме майно можна переві рити у будь-який момент У короткостроковій перспективі такий податок є фіксованим і найменше спотворює економічні стимули Ефективне оподат кування тіньової (неофіційної) діяльності, зменшується стимул до прихову вання прибутків Заохочує перерозподіл фондів від менш ефективного до більш ефективного власника, що є надзвичайно важливим в Україні, зважаю чи на непрозорий та часто неефективний розподіл власності в процесі прива тизації Сприяє кращій оцінці власних активів підприємствами Певною мі рою може вилучати монопольну ренту Забезпечує відносно стабільні над ходження до бюджету
Збільшення податку на землю та плати за використання природ них ресурсів
Податок на землю та плату за використання природних ресур сів необхідно збільшити з метою врівноваження оподаткування капіталу та ресурсів по відношенню до оподаткування праці. Багато в чому подібні до податку на нерухомість, вони прості в адмініструванні та відносно менш спо творюючі. Більшість країн також передають повноваження з встановлення та збору цих податків до місцевих адміністрацій, що може сприяти покращенню місцевого управління та, залежно від вибраної політики, сприятиме регіона льному різноманіттю.
Збереження спрощеного оподаткування малих підприємств
Спро щена система оподаткування все ще залишається предметом гострих полі тичних дебатів між Міністерством фінансів, Радою підприємців та декілько ма парламентськими групами. Міністерство фінансів вважає, що спрощена система оподаткування у тому вигляді, що є зараз, створює можливості для ухилення від сплати податків. Трудові угоди оформляються, як контрактні стосунки, частішають випадки, коли великі підприємства діють як декілька малих підприємств, кожне з яких працює за спрощеною схемою оподатку вання. Рада підприємців переконана, що скасування системи є серйозним по гіршенням бізнес-клімату для малих підприємців, а намагання Міністерства фінансів встановити більш жорсткі правила спрощеного обліку і оподатку вання завдають малим підприємцям шкоди, що більша за переваги, отримані від примусу бізнес-структур, що працюють нечесно, дотримуватися законів.
Моя позиція така, що необхідно зберегти спрощене оподаткування по відно шенню до малого бізнесу та сільськогосподарського сектору, принаймні доки не буде спрощено загальну систему оподаткування. Однак, законодавство про оподаткування малого бізнесу потрібно переглянути таким чином, щоб воно не спотворювало стимули і умови ведення малого бізнесу і обмежувало усіх інших оформляти свою діяльність, як мале підприємство.. Конкретні фо рмулювання та кроки необхідно детально аналізувати і тестувати, як вище сказано, щодо потенційного впливу на стимули великих підприємств та умо ви ведення бізнесу для малих. Найбільш очевидним кроком у цьому напрям ку є, наприклад, заборонити роботу будь-якої фірми, власником якої (навіть частково) є юридична особа, за схемою спрощеного оподаткування.
Податкові стимули (звільнення від сплати податків)
Секторальні пільги “Ми пропонуємо відмовитися від будь-яких секторальних податкових пільг. Досвід їх використання свідчить, що втрати добробуту від спотворення ринкової конкуренції та низьких надходжень до бюджету значно перевищу ють здобутки, які отримують виробники в короткостроковому періоді. Окрім того, використання податкових пільг має дуже потужний негативний ефект у довгостроковій перспективі, оскільки такі преференції суттєво уповільнюють структурні реформи в економіці.”[13] Підприємства, що користуються піль гами як правило позбавлені стимулів здійснювати реструктуризацію та моде рнізацію виробництва. Податкові стимули в депресивних регіонах В Україні донедавна діяли податкові пільги у вільних економічних зонах та на терито ріях пріоритетного розвитку. Однак такі пільги спрямовувалися в основному на підтримку поточної діяльності підприємств. ВЕЗ та ТПР встановлювалися через лобіювання в парламенті інтересів певних бізнес структур. Водночас ефективна система податкових стимулів може використовуватись як інстру мент для розвитку виробництва в депресивних регіонах. Для цього, перша за все, необхідно чітко визначити регіони, які підпадають під категорію депре сивних на основі об’єктивних критеріїв (наприклад, рівень безробіття, додана вартість на душу населення). По-друге будь які податкові стимули можуть надаватися виключно для стимулювання інвестицій або створення робочих місць у таких депресивних регіонах. Одним із варіантів таких податкових стимулів може бути пільгова ставка єдиного соціального податку на фонд оплати праці. Однак, запровадження будь- яких пільг для депресивних регіо нів на даному етапі є невиправданим, оскільки цьому має передувати розроб ка довгострокової стратегії подолання регіональних відмінностей в рівні роз витку. Податкові стимули, при цьому, повинні бути не основним, а допоміж ним інструментом регіональної політики. Вони мають бути чітко обмежені в розмірах і часі. Будь-які звільнення від податків мають бути предметом жор сткого моніторингу.
Середньостроковий вплив реформ
Можна помітити, що головні розбіжності між висновками та пропозиціями, викладеними у Концепції та запропонованими експертами CASE Україна, полягають в оцінці наслідків проведення реформи, а не в формулюванні напрямків реформи системи опо даткування. В той же час, адекватна оцінка наслідків реформи дуже важлива для вибору правильної динаміки реформування системи оподаткування. Го ловні проблеми при впроваджені податкової реформи виникають при пере оцінці впливу зниження податкового тиску на розширення податкової бази та динаміку економічного зростання. Як результат такої переоцінки, через кіль ка років реформ уряд змушений або терміново підвищувати ставки податків, або суттєво секвеструвати бюджет. Обидва політики позводять до збільшен ня соціального напруження та до економічного шоку, що негативно впливає на стабільність економічного розвитку країни. “Ми вважаємо, що в Концепції переоцінено ефект розширення податкової бази, через що переоцінено мож ливі доходи бюджету при запропонованому зниженні податкових ставок та темпи економічного зростання в середньостроковій перспективі. В цьому розділі ми пропонуємо наші оцінки середньострокового розвитку економіки по трьох сценаріях, що дозволить порівняти вплив реформи, описаної в Кон цепції, та більш поміркованих підходів до податкової реформи.”[13]
Сценарій № 1: Базовий сценарій розвитку української економіки 2005-2010 р.р.
Першій сценарій є базовим для порівняння. Це сценарій, яки базується на припущені, що податкова реформа не відбудеться протягом на ступних 5 років.
Таблиця 2. Загальні припущення, 2005-2010 р.р. згідно даних CASE Україна [17]

 
Експорт: Темпи росту експорту на 2005-й рік визначаються на рівні 4.3% через несприятливі умови для експортерів на внутрішньому ринку та деяке зменшення попиту на зовнішньому. На 2006-й рік темпи реального ро сту передбачаються на рівні 2.6%. На період 2007-2010 р.р. середній ріст екс порту очікується на рівні 6.0% р/р.
Бюджетний дефіцит: Рівень дефіциту бюджету для 2005-го року при пускається 0.6% ВВП. Відповідно до бюджетної резолюції, дефіцит консолі дованого бюджету для 2006-го року становитиме 2% ВВП. Приблизно при пускаємо, що в середньому дефіцит бюджету протягом 2007-2010 р.р. стано витиме 1% ВВП.
Сільське господарство: Розвиток сільського господарства передбачаєть ся на рівні 4.1% у 2005-му та в середньому 3.0% р/р у 2006-2010 р.р.
Прямі іноземні інвестиції: Завдяки очікуваному продажу „Криворіжста лі” (іноземним покупцям) притік ПІІ становитиме близько 3.5 млрд. дол.
США у 2005-му році. У 2006-му році чистій притік ПІІ передбачається дещо меншим, на рівні 2.4 млрд. дол. США. Протягом 2007-2010 р.р очікується, що чистий притік ПІІ зростатиме в середньому на 0.5 млрд. дол. США.
Обмінний курс: Для розрахунків припускається, що обмінний курс грив ні до долара США триматимуть на стабільному рівні 5.05 гривень за долар США.
Податкова політика: - у 2006-му році ставка податку на доходи фізич них осіб буде збільшена з 13% до 15%; - ставка податку на додану вартість залишиться на рівні 20%; - ставка податку на прибуток підприємств залиша тиметься на рівні 25%; - загальній рівень акцизних зборів збережеться на по точному рівні; - середній рівень ставок імпортного мита також очікується на стабільному рівні; - припускаємо, що база оподаткування для основних пода тків не буде значно змінюватись; Результати розрахунків За базовим сценарієм ми передбачаємо, що у 2005-му році ВВП зросте близько 3.3%. На період 2006-2010 р.р. середні те мпи росту економіки передбачаються на рівні 5.8%. Основними джерелами росту будуть приватне споживання та (як очікується) відновлення росту інве стиційного попиту. Основними компонентами росту з боку пропозиції зали шаться промисловість (5.1% р/р протягом 2006-2010 р.р. в середньому) та ринкові послуги (6.7% р/р). Рахунок поточного балансу очікується на при близно стабільному рівні навіть незважаючи на погіршення торгового балан су. Це позитивне значення буде підтримуватися значним позитивним сальдо по балансу трансфертів. Темпи росту споживчих цін будуть поступово спові льнюватись (за припущення стабільного розвитку сільського господарства) до рівня 4.2% р/р у 2010р.
Таблиця 3. Деякі прогнозні макроекономічні показники базового сцена рію
 
сп. – середній за період. Джерело: оцінки CASE Україна
 
Рис.1 прогнозні макроекономічні показники (за даними таблиці 3) ]
Сценарій № 2: Зниження податкового навантаження (CASE Україна)
Даний сценарій реформування запропонований Центром соціально економічних досліджень CASE Україна. Основною відмінністю даного сценарію від базового є поступове зниження податкового тягаря протягом на ступних п’яти років. Зокрема: - ставка податку на прибуток підприємств по ступово (з кроком 2 в.п. на рік) буде знижуватись до рівня 15%; - ставка по датку на додану вартість буде знижуватись (з кроком 1 в.п.) до рівня 15%; соціальні відрахування (сукупні) будуть знижуватись (з кроком 2 в.п.) до рів ня 27%; Для компенсації втрати доходів бюджету пропонується запровадити податок на нерухоме майно на рівні 0.5% від балансової вартості (Додаток 1); За розрахунками нашої моделі при поступовому знижені податкового на вантаження (до рівня 29.5% ВВП у 2010 році) завдяки ефекту детінізації та вивільненню ресурсів для інвестування ріст економіки протягом 2006-2010 р.р. збільшиться в середньому на 0.5 в.п. Такий ефект матиме місце в основ ному завдяки зростанню приватного споживання (в умовах зменшення пода ткового навантаження на заробітну плату) та посилення інвестиційного по питу (більше ресурсів залишатиметься у розпорядженні підприємств). Фак тично таке послаблення податкового тягаря позитивно відобразилось на всіх секторах економіки. Лише рахунок поточних операцій набув гіршого значен ня ніж у базовому сценарії. Це зумовлено сильнішим ростом економіки у сценарії 2, що і спричинило більш стрімке зростання імпорту, та, як наслідок, погіршення торгового балансу. Потрібно зазначити, що у зв’язку із запровадженням податку на нерухоме майно у 2006- 2007 р.р податкове навантажен ня дещо навіть збільшиться у порівнянні з базовим сценарієм. Однак, у дов гостроковому періоді зниження ставок по основним податкам призведе до поступового послаблення тиску. Також важливо, що для більш „м’якого” за провадження податку на майно можна спочатку впровадити 0.1% ставку по датку, а поступово довести її до 0.5%. Однак, така схема буде зменшувати стимули до інвестування у довгостроковому періоді, в той час як разове за провадження фіксованого податку просто створить шок, негативний ефект якого матиме місце лише у короткостроковому періоді.
Таблиця 4. Деякі прогнозні макроекономічні показники сценарію 2
 
 сп. – середній за період Джерело: оцінки CASE Україна
 
Рис.2 прогнозні макроекономічні показники (за даними таблиці 4)
Сценарій № 3: Зниження податкового навантаження (Концепція реформування податкової системи України)
У даному сценарії прово дяться розрахунки наслідків для економіки України запровадження податко вих реформ запропонованих у „Концепції реформування податкової системи України”. При розрахунках брався до уваги лише період до кінця 2010 р. Хо ча сама концепція передбачає реформи на семирічний період. Такий підхід був зумовлений необхідністю порівняння з результатами оцінок у сценарії 2.
Фактично було обраховано середньостроковий ефект від реформи. Основни ми параметрами, що вносились були: - поступове зниження ставки податку на прибуток підприємств (крок у 3 в.п. на рік) від 25% до 10%; - зниження ставки податку на додану вартість (крок у 1.33 в.п.) від 20% до 13.4% у 2010р.; - зниження ставки податку з доходів фізичних осіб (крок у 1 в.п.) від 15% до 12%; - зниження ставки єдиного соціального податку (крок у 2 в.п.) з 37% до 27% станом на 2010р; - запровадження податку на нерухоме майно (для розрахунків взято на рівні 0.5% від балансової вартості) Фактично більш стрімке зниження податкового навантаження у сценарії 3 (у порівнянні зі сценарієм 2) призвело до дещо вищих темпів росту економіки (на 0.1 в.п. в середньому за 2006-2010р.р.). Як і у сценарії 2 зниження навантаження пози тивно відобразилось на всіх секторах економіки. Однак, рахунок поточного балансу погіршився через ріст імпорту. Станом на 2010 р. рівень доходів консолідованого бюджету становитиме 27.1% ВВП.
Таблиця 5. Деякі прогнозні макроекономічні показники сценарію 3
 
сп. – середній за період Джерело: оцінки CASE Україна
 
Рис .3 прогнозні макроекономічні показники (за даними таблиці 5)
Ціна реформ
Очевидно, що при будь-якому зниженні податкового на вантаження реальний сектор буде зростати швидше ніж при збереженні по даткових ставок на стабільному рівні. Однак, скорочення податкових ставок веде до зменшення доходів бюджету. За розрахунками CASE Ukraine, на по чаткових етапах реформи втрати від зменшення ставок компенсуватиметься крім ефекту детінізації ще й надходженнями від податку на нерухоме майно.
Однак вже починаючи з 2007-го року (сценарій 3) та 2008-го року (сценарій 2) доходи бюджету стають меншими від доходів у базовому сценарії. За да них умов слушно було б розглянути питання граничної ефективності змен шення навантаження. Наприклад у сценарії 2 навантаження за 5 років скоро чується на 1.9% при чому ріст стимулюється на додаткових 0.5 в.п. Таким чином гранична ефективність кожного скороченого відсоткового пункту по даткового навантаження становить 0.26 в.п. Для сценарію 3 цей показник становить 0.14 в.п.
Таблиця 6. Доходи консолідованого бюджету, млрд. грн., 2005-2010 р.р.[17]
 
Рис .4 Доходи консолідованого бюджету, млрд. грн., 2005-2010 р.р (за даними таблиці 6) Рис.5 Порівняння змін деяких економічних показників за різними сценаріями
 Заключні висновки
Реформування податкової системи в Україні може відбуватися за двома головними принципами: реформування зі збереження існуючих розмірів ви датків бюджету, та зниження податкового навантаження разом зі зменшен ням видатків бюджету та державних соціальних фондів. В першому випадку позитивний ефект від реформи досягається за рахунок спрощення податково го обліку та більш рівномірного розподілу податкового навантаження між платниками. В другому випадку додатковий ефект досягається за рахунок зниження податкового навантаження. Рівень зобов’язань по видатках бюдже ту є одним з головних обмежень при проведені податкової реформи. Я згоден з CASE Україна в тому , що проведення податкової реформи, передбаченої в Концепції, можливо тільки при суттєвому скороченні видатків бюджету про тягом перших двох років реформи. Через високий рівень соціальних зо бов’язань в поточному бюджеті, більш реальною на даний момент бачиться реформа, що передбачає збереження реальних видатків бюджету на поточно му рівні (та скорочення їх частки в ВВП через реальне зростання економіки).
Така реформа передбачає більш повільне зменшення ставок податків, і одним з варіантів такої реформи може бути реформа, запропонована CASE Україна.
Література
1. „Огляд та прогноз податкових надходжень України”, Інститут економі чних і політичних досліджень. №2(2) жовтень 2005
2. „Місячний економічний моніторинг України” Інститут економічних і політичних досліджень. №11(61) листопад 2005. Електронна версія: http://kupypresidenta.com/ier/memu_61_nov_05_ua.pdf
3. Концепція реформування податкової системи України (Підготовлено робочою групою Секретаріату Президента України у складі: В.Ланового, І.Акімової, М.Альперовича, Д.Боярчука, І.Голоднюк, Ду бровського, М.Катеринчука, С.Кисельова, С.Ковалюка, Ляпіної, О.Пасхавера, М.Полудьоного, О.Рогозинського, А.Федоренка) Київ, вересень, 2005 р.
4. Тарасов И.Т., Исаев А.А. Финансы и налоги. – М.: Статут, 2004, с.559 560.
5. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про внесення зміни до статті 15 Закону України "Про систему оподаткування" http://www.sta.gov.ua/news.php3?3697
6. Інтерв’ю з Хорхе Е. Ітріаго, Віце-президентом Європейської бізнес асоціації http://www.pwcglobal.com/extweb/pwcpublications.nsf/docid/926FBB450E B4AFB580256F1F003E180B
7. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про систему оподаткування” http://www.sta.gov.ua/documents/newdocs/1251.htm
8. Адаптація податкового законодавства України до законодавства Євро пейського Союзу http://www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=55558&cat_i d=42833 http://www.refine.org.ua/pageid-961 1.main?art_id=5235&d=pageinfo
9. Державна податкова адміністрація Украйни http://www.sta.gov.ua/page2.php3?p11_32
10. Нормативно-правові акти України щодо системи оподаткування в Ук раїніhttp://www.sta.gov.ua/page2.php3?p11_32
11. Міжнародний центр перспективних досліджень. Економічний прогноз 2005–2007 http://icps.com.ua/forecast/rozdil1.html
12. Міжнародний центр перспективних досліджень. Громадські слухання “Податкова реформа в Україні” http://www.icps.com.ua/project.html?pid=7
13. Міжнародний центр перспективних досліджень. Податкова реформа: загальне бачення http://www.icps.com.ua/lichylnyk.html?cmd=docs&id=954&filename=http: //www.icps.com.ua/doc/tax_reform_report_u.doc
14. Проблеми податкової системи http://www.icps.com.ua/lichylnyk.html?cmd=docs&id=1574&filename=http://www.icps.com.ua/doc/POR A_sme_presentation.ppt
15. Податкова реформа в Словаччині: результати першого року (DOC, 208 Kb, 4 травня, 2005) http://www.icps.com.ua/lichylnyk.html?cmd=docs&id=1550&filename=http://www.icps.com.ua/doc/6_Ta x-Ukr.doc
16. Спрощені системи оподаткування (PDF, 1 023 Kb, 23 червня, 2004) http://www.icps.com.ua/lichylnyk.html?cmd=docs&id=1409&filename=http://www.icps.com.ua/doc/3 Sproscheni_systemy_opodatkuvannia.pdf
17. Пропозиції до концепції податкової реформи. Центр соціально економічних досліджень CASE Україна http://www.case-ukraine.
ВСТУППодаткова система — важлива складова системи державних фінансів, хоча і не виділяється в їх окрему ланку. Вона відіграє провідну роль у формуванні державних доходів, відчутно впливаючи на доходи юридичних і фізичних осіб. При цьому податкову систему можна розглядати у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вона охоплює всі обов’язкові платежі, з допомогою яких здійснюється перерозподіл доходів на користь держави і які концентруються в бюджеті та фондах цільового призначення. У вузькому розмінні це сукупність тільки податків як особливої форми мобілізації доходів бюджету. Податки являють собою обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету. Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. За економічним змістом податки відображають фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавних централізованих фондів грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. На відміну від фінансів загалом ці взаємовідносини мають односторонній характер — від платників до держави.У фінансовій термінології вживаються п’ять термінів, що відображають платежі державі, — плата, відрахування і внески, податок, збір. Незважаючи на певні особливості, ці платежі характеризуються спільними ознаками, що дають змогу об’єднувати їх в одну групу як податки й обов’язкові платежі податкового характеру.Зважаючи на актуальність даної проблеми темою курсового дослідження обрано питання:  «Податкова система України».Мета дослідження – теоретично визначити основні чинники становлення та розвитку податкової системи України.Предмет дослідження – історичні аспекти становлення та розвитку податкової системи України.