Анотація
Дана бакалаврська робота присвячена темі :”Оцінка фінансового стану підприємства та шляхи його покращення”. В роботі описані теоретичні та методичні засади аналізу фінансового стану підприємства. Теоретичні засади включають необхідність, значення, сутність та інформаційну базу оцінки фінансового стану підприємства, а також систему діагностики фінансової кризи підприємства. Методичні засади включають поняття та структуру балансу підприємства, основні показники оцінки та комплексну оцінку фінансового стану підприємства. В даній роботі також проводиться аналіз фінансового стану реального підприємства ТзОВ НВФ “Мерто-ЛТД”. Цей аналіз включає в себе аналіз фінансової стійкості, ефективності використання основного та оборотних капіталів, ліквідності та платоспроможності, а також прибутку та рентабельності підприємства. В кінці роботи проводиться узагальнення характеристики фінансового стану підприємства та виявлення резервів покращення цього стану.
Annotation
Present graduation work is dedicated to valuing of finance state of enterprise and ways of its improvement. Theoretical and methodical grounds of analysis of finance state of enterprise are described in this work. Theoretical grounds include necessity, sense, essence and information base of valuing of finance state of enterprise and also system of diagnostic of finance crisis of enterprise. Methodical grounds include concept and structure of balance of enterprise, basic indicators of valuing and complex valuing of finance state of enterprise. Analysis of finance state of real enterprise (Merto-LTD) is described in present work also. This analysis includes analysis of finance duration, effectiveness use of basic and circulating capital, solvent ness and also profit and profitableness of enterprise. Generalization character of finance state of finance state of enterprise and discovery reserves improvement of this state is conduct at the end of the work.
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………….5
Розділ 1. Теоретичні аспекти здійснення оцінки фінансового стану підприємства...............................................................................................................
1.1. Сутність оцінки фінансового стану підприємства та необхідність її здійснення .........................
1.3. Система діагностики фінансової кризи підприємства.......................17
Розділ 2. Методичні засади аналізу фінансового стану підприємства...32
2.1. Поняття та структура балансу підприємства......................................32
2.2. Основні показники оцінки фінансового стану підприємства............35
2.3. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства........................44
Розділ 3. Аналіз фінансового стану ТзОВ НВФ “Мерто-ЛТД” та виявлення напрямів його покращення....................................................................49
3.1. Аналіз фінансової стійкості підприємства..........................................49
3.2. Аналіз ефективності використання основного та оборотних капіталів підприємства..............................................................................................57
3.3. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства...................67
3.4. Аналіз прибутку та рентабельності підприємства.............................69
3.5. Узагальнення характеристики фінансового стану підприємства та виявлення резервів покращення цього стану..........................................................73
ВИСНОВКИ..................................................................................................79
Список використаної літератури.................................................................81
ВСТУП
Фінансова діяльність підприємства включає сукупність операцій щодо надходження й витрачання коштів у вартісній оцінці, їх використання у процесі виробництва й реалізації продукції. Аналіз фінансового стану підприємства здійснюється з метою покращення організації фінансів і підвищення ефективності їх використання. Зміст такого аналізу полягає у вивченні розміщення та використання засобів виробництва, платоспроможності підприємства, забезпеченості власними обіговими коштами, стану виробничих запасів, власних і запозичених джерел їх формування.
Фінансовий стан підприємства залежить від виробничих або комерційних результатів діяльності, ефективності організації та використання фінансових результатів. Чим вищі показники виробництва й реалізації продукції та нижча собівартість, тим вищі рентабельність і прибуток, тим кращий фінансовий стан підприємства.
Раціональна фінансова діяльність сприяє реалізації основного принципу господарської діяльності – самостійності підприємства.
Фінансовий аналіз – це істотний елемент фінансового менеджменту та аудиту. Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств використовують методи фінансового аналізу для прийняття оптимальних рішень.
Для економіки України на етапі переходу до ринку фінансове планування особливо актуальне. У ході стабілізації економічної ситуації можливості для виявлення закономірностей і тенденцій соціально-економічного розвитку розширюються, підвищується ступінь передбачуваності змін в економіці. Посилюється потреба у більш глибокому і всебічному опрацюванні довготермінової і багатопланової фінансової політики.
Дана робота вивчає оцінку фінансового стану підприємства та шляхи його покращення, аналізуючи матеріали бухгалтерської та статистичної звітності реального підприємства ТзОВ НВФ “Мерто-ЛТД”.
Розділ 1. Теоретичні аспекти здійснення оцінки фінансового стану підприємства.
1.1. Сутність оцінки фінансового стану підприємства
Оінка фінансового стану підприємства здійснюється за допомогою фінансового аналізу.
Фінансовий аналіз являє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб’єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції.
Зміст і цільовий напрям фінансового аналізу полягає в оцінюванні результатів діяльності та фінансового стану господарюючого суб’єкта, у виявленні можливостей підвищення ефективності його функціонування за допомогою раціональної фінансової політики.
У наш час, в умовах побудови ринкової економіки та реформування бухгалтерського обліку у фінансовий та управлінський, фінансовий аналіз як важливий елемент аналітичної роботи стає одним з головних інструментів управління діяльності підприємства.
В основі фінансового аналізу лежить аналіз та управління фінансовими ресурсами суб’єктів господарювання. Для того, щоб підприємство мало змогу вижити в умовах жорсткої конкуренції та бути прибутковим і рентабельним, керівництву необхідно володіти методикою фінансового аналізу, мати певну інформаційну базу для його проведення та відповідних кваліфікованих робітників для реалізації цієї методики на практиці.
Фінансовий аналіз є одною із найважливіших функцій управління. Він дає змогу визначити конкурентоспроможність суб’єкта господарювання в ринковій економіці.
Суб’єкт господарювання здійснює свою виробничо-торгівельну діяльність на ринку самостійно, але в умовах конкуренції. Ринкові регулятори разом із конкуренцією створюють єдиний механізм господарювання, що примушує виробника враховувати інтереси і попит споживача. Господарюючі суб’єкти вступають між собою в конкурентні відносини. Той, хто програє, стає банкрутом. Щоб цього не сталося, господарюючий суб’єкт повинен слідкувати за ситуацією на ринку, забезпечувати собі високу конкурентоспроможність. Особливістю формування ринкової економіки, крім посилення впливу жорсткої конкурентної боротьби, є зміни технології виробницва, ком’ютеризація обробки економічної інформації, нескінченні нововведення у податковому законодавстві, постійні зміни процентних ставок і курсів валют на тлі тривалої інфляції.
У сучасних умовах реформування бухгалтерського обліку аналіз фінансово-господарської діяльності поділяється на фінансовий та управлінський.

Схема розподілу аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства
Фінансовий аналіз є частиною повного аналізу фінансово-господарської діяльності. Іншою складовою виступає виробничий управлінський аналіз, його називають також «економічний аналіз». Але треба відрізняти економічний аналіз у загальному розумінні ( як аналіз економіки на мікро та макрорівнях) від економічного аналізу у вузькому розумінні ( як виробничий управлінський аналіз тільки на мікрорівні).
Під терміном „аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства” слід розуміти єдиний цикл повної аналітичної роботи на мікрорівні.
У схемі „фінансовий аналіз – економічний (управлінський аналіз” під терміном економічний аналіз слід розуміти внутрішньогосподарський виробничий аналіз (аналіз матеріальних, трудових ресурсів, аналіз основних засобів, аналіз витрат на виробництво і собівартості продукції) та
Внутрішньогосподарський аналіз фінансових результатів і фінансового стану підприємства.
Дослідження праці науковців з питань провадження фінансового аналізу суб’єкта господарської діяльності, можна зробити наступний восновок, що серед матеріальних, трудових і фінансових ресурсів першочергове значення мають фінансові, оскільки вони є є диним видом ресурсів підприємства, що трансформуються в будь-який інший в мінімальний термін.

В умовах ринкових відносин підприємства несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями перед ланками фінансово-кредитної системи, постачальниками, своїми працівниками, а також за результати своєї виробничо-господарської діяльності. Така здатність підприємства своєчасно погашати свої боргові зобов’язання, а також успішно діяти в умовах комерційного розрахунку знаходить відображення у його фінансовому стані.
Під фінансовим станом підприємства розуміється рівень його забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного здійснення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями.
Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства за сучасних умов господарювання потрібна як для його керівництва й власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства цікавить також і його конкурентів, але вже в іншому аспекті – негативному; вони зацікавлені в послабленні позицій конкурентів на ринку.
Кожне підприємство повинно прямувати до позитивного фінансового стану, тобто до створення достатнього обсягу фінансових ресурсів, що виступає гарантом своєчасності розрахунків з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку.
Метою оцінки фінансового стану підприємства виступає пошук резервів збільшення його прибутковості, рентабельності та платоспроможності.
Фінансовий стан підприємства визначається такими елементами його економічної діяльності:
прибутковість (рентабельність) роботи підприємства;
оптимальний розподіл прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків і обов’язкових відрахувань;
наявність власних фінансових ресурсів не нижче мінімально необхідного рівня для організації виробничого процесу та процесу реалізації продукції;
раціональне розміщення основних і оборотних коштів, недопущення відволікання грошей у запаси непотрібного підприємству устаткування, над нормовані запаси товарно-матеріальних цінностей, витрат виробництва у дебіторську заборгованість, інші позапланові й непродуктивні витрати;
платоспроможність;
ліквідність.
Якщо підприємство досягає в цих напрямках необхідних параметрів, то фінансовий стан такого підприємства стає стійким.
Аналіз фінансово-економічного стану підприємства проводиться за допомогою сукупності методів та прийомів (рис. 1.2.), які дозволяють структурувати й ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками.
Рис. 1.2. Основні методи аналізу фінансово-економічного стану підприємства
Аналіз абсолютних показників – це вивчення даних, наведених у бухгалтерській звітності: визначається склад майна підприємства, структура фінансових вкладень, джерела формування власного капіталу, оцінюється розмір позикових коштів, обсяг виручки від реалізації, розмір прибутку та інші показники.
Горизонтальний аналіз – це порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом, що дозволяє виявити тенденції зміни статей балансу або їх груп й на основі отриманих даних обчислити базисні темпи зростання (приросту).
Вертикальний аналіз проводиться з метою визначення структури підсумкових фінансових показників, тобто виявлення питомої ваги окремих статей звітності в загальному підсумковому показнику (виявлення впливу кожної позиції звітності на результат загалом).
Факторний аналіз полягає у дослідженні факторів, що впливають на кінцеву результуючу функцію.
.
Розрахунок фінансових коефіцієнтів є ведучим методом аналізу фінансово-економічного стану. Визначення таких коефіцієнтів – це розрахунок співвідношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення їх взаємозв’язків.
Інформаційною базою для проведення аналізу фінансово-економічного стану підприємства служить бухгалтерська звітність. Звітність підприємства – це система показників, що характеризує результати і відображує умови його роботи за минулий період. У звітність включаються всі види поточного обліку: бухгалтерський, статистичний та оперативно-технічний. Завдяки цьому забезпечується можливість відображення у звітності різноманіття діяльності підприємства.
Відносно характеру інформації, яка міститься у звітах, розрізняють управлінську (внутрішню) та фінансову (зовнішню) звітності. Фінансова звітність має відповідати наступним вимогам:
доцільність та вірогідність інформації;
значимість даної звітності.
Фінансова звітність складається з таких звітних документів:
бухгалтерський баланс; (Ф№1 згідно ПС(Б)О№2)
звіт про фінансові результати; (Ф№2 згідно ПС(Б)О№2)
звіт про рух грошових коштів; (Ф№3 згідно ПС(Б)О№2)
звіт про власний капітал; (Ф№4 згідно ПС(Б)О№2)
Основним джерелом інформації для фінансового аналізу підприємства є бухгалтерський баланс (ф.№1).
Бухгалтерський баланс- це найважливіша форма бухгалтерської звітності, що відображає стан коштів підприємства та їх джерел у грошовій оцінці та кінцевий результат його виробничо – господаської діяльності на визначену дату. Складається за уніфікованою формою.
Бухгалтерський баланс віщує інформацію, на основі якої можна встановити кошти, які має підприємство в своєму розпоряджені, джерела їх формування, напрям та ефективність використання, стан розрахунків з юридичними та фізичними особами, платоспроможність, фінансову стійкість. Він дає змогу визначити склад і структуру майна підприємства, ліквідність та оборотність оборотних коштів, наявність власного капіталу та зобов’язань( зовнішніх джерел ресурсів), стан та динаміку дебіторської та кредиторської заборгованості. Одержання такої інформації- необхідна умова для прийняття обгрунтованих управлінських рішень , а також для оцінювання ефективності наступних вкладень капіталу і розміру фінансових ризиків.
За балансом визначають, чи зуміє підприємство в найближчий час виконати свої зобов’язання перед третіми особами- акціонерами, інвесторами, кредиторами, покупцями, продавцями тощо, чи йому загрожують фінансові труднощі.
Також за балансом визначають кінцевий фінансовий результат роботи підприємства як нарощування власного капіталу за звітний період, який відображають у вигляді чистого прибутку або збитку в пасиві балансу.
Отже, бухгалтерський баланс призначений не тільки для відображення стану господарських засобів і джерел їх формування на певну дату, але й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, як правило , зовнішнім користувачем ( фінансовим і податковим органом, банком тощо).
Баланс повинен бути правильно побудованим , а саме:
1) повністю охопити господарський процес підприємства в усій його різноманітності;
2) дати належне групування господарським явищам;
3) вивчити зв’язок між цими явищами, тобто встановити правильну кореспонденцію рахунків, що дасть змогу аналізувати не тільки фінансово- господарську діяльність, але й рух майнових засобів підприємства.
Бухгалтерський баланс складають на підставі даних поточного бухгалтерського обліку, згрупованих в Головній книзі , журналах – ордерах, і даних аналітичного обліку. Більшість балансових статей заповнюють безпосередньо за даними Головної книги про залишки ( сальдо) синтетичних рахунків на звітну дату.
Бухгалтерський баланс складається з двох частин: ліва- актив, права- пасив. В активі відображаються склад і розміщення засобів підприємства, в пасиві- джерела створення цих засобів( зобов’язання перед державою, банками, постачальниками, бюджетом).
Звіт про фінансові результати, визначений П(С)БО і складається з трьох розділів.
Перший розділ- звіту про фінансові результати дотримує всі вимоги МСБО- виділяються показники, які дають змогу визначити фінансовий результат від надзвичайної та звичайної діяльності з розподілом її на операційну, фінансову та інвестиційну.
Суттєво змінився якісний склад показників. Насамперед, це стосується визначення доходів і витрат. Разом з тим збережено підхід до відображення доходу від реалізації продукції( робіт, послуг) методом брутто з подальшим вирахуванням ПДВ, АЗ, інших вирахувань з доходу.
Витрати від операційної діяльності подані за функціональною належністю- виробництво, управління , збут.
Собівартістю реалізованої продукції є виробнича собівартість реалізації. Решта витрат є іншими операційними, адміністративними, збутовими.
Другий розділ- звіту дає можливість проаналізувати структуру витрат на виробництво, управління і збут та інших операційних витрат за економічними елементами.
Третій розділ.- звіту стосується лише акціонерних товариств. Це новий розділ , який відповідає вимогам МСБО. Доходи і витрати включаються до складу звіту про фінансові результати на підставі принципів нарахування і відповідності.
Визначення цих видів діяльності наведені в П(С)БО з та в П(С)БО 4 „ Звіт про рух грошових коштів”. Операційна діяльність подіяляється на основну та іншу. Основна діяльність –це, так би мовити, статутна діяльність підприємства. Для виробничого підприємства- це операції, пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції, що є визначальною метою діяльності господарського суб’єкта забезпечує основну частку його доходу.
Передбачається, що склад доходів і витрат для кожної галузі національної економіки буде розроблений у методичних рекомндаціях до застосування П(С)БО 3.
Форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей.
Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік Метою складання звіту про власний капітал є розкритя інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
Особливості складання консолідованого звіту про власний капітал визначаються окремим положенням( стандартом).
.
1.2. Аналіз інформаційної бази для проведення оцінки фінансового стану підприємства
За умов переходу економіки України до ринкових відносин суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.
Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об’єктивного аналізу фінансового стану підприємства.
Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежить від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.
Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім, на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.
Неритмічність виробничих процесів, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.
Існує і зворотній зв’язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже й у виробничому процесі.
Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.
Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.
Отже, фінансовий стан – це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.
Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.
Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці – заряд періодів, дасть змогу визначити “больові точки” у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.
Неефективність використанні фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.
Основними завданнями аналізу фінансового стану є:
- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
- об’єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стабільності підприємства;
- оцінка становища суб’єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.
Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.
Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.
У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об’єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.
При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.
Аналіз фінансового стану – це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємопов’язаних розділів: фінансового та упр.авлінського аналізу.
Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалась на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємопов’язані, мають спільну інформаційну базу (рис. 1.1.).

Рис. 1.1. Місце фінансового аналізу у загальній системі аналізу господарської діяльності підприємства
Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:
орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;
множинність об’єктів-користувачів;
різноманітність цілей і інтересів суб’єктів аналізу;
максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.
Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:
- аналіз абсолютних показників прибутку;
- аналіз показників рентабельності;
- аналіз фінансового стану, фінансової стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;
- аналіз ефективності використання залученого капіталу;
- економічна діагностика фінансового стану підприємства.
На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов’язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.
Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового аналізу підприємства є:
- аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;
- аналіз кредитоспроможності підприємства;
- оцінка використання майна та вкладеного капіталу;
- аналіз власних фінансових ресурсів;
- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;
- аналіз самоокупності підприємства.
Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.
Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми та методи його здійснення.
Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства – об’єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів – можуть застосовуватися різні методи аналізу.
Методи фінансового аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.
В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.
Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.
Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:
експертних оцінок і сценаріїв;
психологічні;
морфологічні;
порівняльні;
побудови системи показників;
побудови системи аналітичн6их таблиць.
Ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.
До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:
ланцюгових підстановок;
арифметичних різниць;
балансовий;
виокремлення ізольованого впливу факторів;
відсоткових чисел;
диференційний;
логарифмічний;
інтегральний;
простих і складних відсотків;
дисконтування.
У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).
Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.
Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Існують три основні типи показників, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.
Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.
Предикативні моделі – це моделі передбачуваного, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).
Нормативні моделі – це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, головне, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та розгляді і з’ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.
Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.
Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу. Їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.
Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.
1.3. Система діагностики фінансової кризи підприємства
Оцінка кризових симптомів підприємства і діагностування його фінансової кризи виконується задовго до проявлення його явних ознак. Така оцінка і прогнозування розвитку кризових симптом фінансової діяльності підприємства є предметом діагностики фінансової кризи.
Діагностика фінансової кризи являє собою систему цільового фінансового аналізу, який направлений на виявлення можливих тенденцій і негативних наслідків кризового розвитку підприємства.
В залежності від цілей та методів здійснення діагностики фінансової кризи підприємства поділяється на дві основні системи:
систему експрес-діагностики фінансової кризи;
систему фундаментальної діагностики фінансової кризи.
Експрес-діагностика фінансової кризи характеризує систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, яка здійснюється на базі даних його фінансового обліку по стандартних алгоритмах аналізу.
Основною ціллю експрес-діагностики фінансової кризи являється раннє знаходження ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка масштабів кризового стану.
Експрес-діагностика фінансової кризи проходить по наступним основним етапам (рис. 1.3.):
(1)
(2)
(3)
(4)
Рис.1.3. Основні етапи здійснення експрес-діагностики фінансової кризи підприємства
1. Визначення об’єктів дослідження “кризового поля”, які реалізують загрозу виникнення фінансової кризи підприємства. Досвід показує, що в сучасних економічних умовах практично всі аспекти фінансової діяльності підприємства можуть генерувати загрозу його банкротства. Тому система дослідження “кризового поля” повинна будуватися з врахуванням степенів генерування цієї загрози шляхом виділення найбільш суттєвих об’єктів по цьому критерію. З цих позицій система дослідження “кризового поля” підприємства може бути представлене наступними основними об’єктами (рис. 1.4.):
Рис. 1.4. Основні об’єкти дослідження “кризового поля” підприємства, які включаються в систему моніторингу його поточної фінансової діяльності
2. Формування системи індикаторів оцінки загрози виникнення фінансової кризи підприємства. Система таких індикаторів формується по кожному об’єкту дослідження “кризового поля”. В процесі формування всі показники – індикатори поділяються на об’ємні (виражаються абсолютною сумою) і структурні (виражаються відносними показниками). Найважливіші з цих індикаторів оцінки загрози фінансової кризи підприємства представлені в табл.1.1.
Таблиця 1.1
Система найважливіших індикаторів оцінки загрози виникнення фінансової кризи підприємства в розрізі окремих об’єктів дослідження “кризового поля”
Об’єкти дослідження “кризового поля”
Показники-індикатори


Об’ємні
Структурні

1
2
3

І. Чистий грошовий потік підприємства
1. Сума чистого грошового потоку по підприємству в цілому.
2. Сума чистого грошового потоку по операційній діяльності підприємства
1. Коефіцієнт достатнього чистого грошового потоку
2. Коефіцієнт ліквідності грошового потоку
3. Коефіцієнт ефективності грошового потоку
4. Коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку

ІІ. Ринкова вартість підприємства
1. Сума чистих активів підприємства по ринковій вартості
1. Ринкова вартість підпри-ємства
2. Вартість підприємства по коефіцієнту капіталізації прибутку

ІІІ. Структура капіталу підприємства
1. Сума власного капіталу підприємства
2. Сума позичкового ка-піталу підприємства
1. Коефіцієнт автономії
2. Коефіцієнт фінансування (коефіцієнт фінансового леверіджа)
3. Коефіцієнт довгостро-кової фінансової не залежності

IV.Склад фінансових зобов’язань підприємства по терміновості погашення
1. Сума довгострокових фінансових зобов’язань
2. Сума короткострокових фінансових зобов’язань
3. Сума фінансового кредиту
4. Сума товарного (комер-ційного) кредиту
5. Сума поточних зо-бов’язань по розрахунках
1. Коефіцієнт співвід-ношення довгострокових і короткострокових фінан-сових зобов’язань
2. Коефіцієнт спввід-ношення залученого фінансового і товарного кредиту
3. Коефіцієнт невідкладних фінансових зобов’язань в загальній їх сумі
4. Період повернення кре-диторської заборгованості


Продовження таблиці 1.1
V. Склад активів підприємства
1. Сума необоротних активів
2. Сума оборотних активів
3. Сума поточної де-біторської заборгованості – всього, в тому числі простроченої
4. Сума грошових активів
1. Коефіцієнт маневреності активів
2. Коефіцієнт забезпе-ченості високоліквідними активами
3. Коефіцієнт забезпеченості готовими засобами платежу
4. Коефіцієнт поточної платоспроможності
5. Коефіцієнт абсолютної платоспроможності
6. Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборго-ваності
7. Період повернення дебіторської заборгованості
8. Тривалість операційного циклу

VI. Склад поточних витрат підприємства
1. Загальна сума поточних витрат
2. Сума постійних поточних витрат
1. Рівень поточних витрат до об’єму реалізації продукції
2. Рівень змінних поточних витрат
3. Коефіцієнт операційного левериджа

VII. Рівень концентрації фінансових операцій в зоні підвищеного ризику
—
1. Коефіцієнт критичного ризику
2. Коефіцієнт катастроф-фічного ризику


Наведена система індикаторів оцінки загрози банкротства підприємства може бути розширена з врахуванням особливостей його фінансової діяльності і цілей діагностики.
3. Аналіз окремих сторін кризового фінансового розвитку підприємства, який відбувається стандартними методами. Основу такого аналізу складає порівняння фактичних показників – індикаторів з плановими (нормативними) і виявлення розмірів відхилення в динаміці. Збільшення розміру негативних відхилень в динаміці характеризує зростання кризових явищ фінансової діяльності підприємства, які генерують загрозу виникнення його фінансової кризи.
В процесі аналізу окремих сторін кризового фінансового розвитку підприємства використовуються наступні стандартні методи:
горизонтальний (трендовий) фінансовий аналіз;
вертикальний (структурний) фінансовий аналіз;
порівняльний фінансовий аналіз;
аналіз фінансових коефіцієнтів;
аналіз фінансових ризиків;
інтегральний фінансових аналіз, який базується на “Моделі Дюпона”.
4. Попередня оцінка масштабів кризового фінансового стану підприємства. Така оцінка проводиться на основі аналізу окремих сторін кризового розвитку підприємства за ряд передових етапів. Практика фінансового менеджменту використовує для оцінки масштабів кризового фінансового стану підприємства три принципі альні характеристики:
легка фінансова криза;
глибока фінансова криза;
катастрофічна фінансова криза (фінансова катастрофа).
При необхідності кожна з цих характеристик може отримувати більш поглиблену диференціацію.
Система експрес-діагностики забезпечує раннє знаходження ознак кризового розвитку підприємства і дозволяє застосувати негайні дії по їх нейтралізації. ЇЇ попереджувальний ефект найбільш відчутний на стадії легкої фінансової кризи підприємства. При інших масштабах кризового фінансового стану підприємства вона обов’язково повинна доповнюватись системою фундаментальної діагностики.
Фундаментальна діагностика фінансової кризи характеризує систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, яка будується на основі методів факторного аналізу і прогнозування.
Основними цілями фундаментальної діагностики фінансової кризи є:
поглиблення результатів оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, отриманих в процесі експрес-діагностики;
підтвердження отриманої попередньої оцінки масштабів кризового фінансового стану підприємства;
прогнозування розвитку окремих факторів, які генерують загрозу фінансової кризи підприємства і їх негативних наслідків;
оцінка і прогнозування здатності підприємства до нейтралізації фінансової кризи за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу.
Фундаментальна діагностика фінансової кризи здійснюється по наступним основним етапам (рис. 1.5.):
(1)
(2)

(3)

(4)
(5)
Рис.1.5. Основні етапи здійснення фундаментальної діагностики фінансової кризи
1. Систематизація основних факторів, які обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства. Факторний аналіз і прогнозування складають основу фундаментальної діагностики фінансової кризи, тому систематизація окремих факторів, які досліджують, повинні бути першочергово розглянуті.
В процесі вивчення і оцінки ці фактори поділяються на основні групи:
1) не залежні від діяльності підприємства (зовнішні або екзогенні фактори);
2) залежні від діяльності підприємства (внутрішні або ендогенні фактори).
Внутрішні фактори кризового фінансового розвитку підприємства в свою чергу поділяються при аналізі на три підгрупи:
А) соціально-економічні фактори загального розвитку країни. В складі цих факторів розглядаються тільки ті, які викликають негативний вплив на господарську діяльність даного підприємства, тобто формують загрозу його фінансової кризи.
Б) ринкові фактори. При розгляданні цих факторів досліджуються негативні для даного підприємства тенденції розвитку товарних (як по сировині і матеріалам, так і по випущеній продукції) і фінансових ринків.
В) інші внутрішні фактори. Їх склад підприємство визначає самостійно з врахуванням специфіки своєї діяльності.
Основні фактори цієї групи наведені на рис. 1.6.
Рис. 1.6. Система основних зовнішніх факторів, які зумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства
Внутрішні фактори кризового розвитку підприємства також поділяються при аналізі на три підгрупи в залежності від особливостей формування грошових потоків підприємства:
А) фактори, які пов’язані з операційною діяльністю;
Б) фактори, які пов’язані з інвестиційною діяльністю;
В) фактори, пов’язані з фінансовою діяльністю.
Основні фактори цієї групи наведені на рис. 1.7.
Рис. 1.7. Система основних внутрішніх факторів, які зумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства
2. Проведення комплексного фундаментального аналізу з використанням спеціальних методів оцінки впливу окремих факторів на кризовий фінансовий розвиток підприємства. Основу такого аналізу складає виявлення степені негативного впливу окремих факторів на різні аспекти фінансового розвитку підприємства. В процесі втілення такого фундаментального аналізу використовуються наступні основні методи:
повний комплекс аналізу фінансових коефіцієнтів. При втіленні цього аналізу суттєво розширюється коло об’єктів “кризового поля”, а також система показників-індикаторів можливої загрози фінансової кризи;
кореляційний аналіз. Цей метод використовується для визначення степені впливу окремих факторів на характер кризового фінансового розвитку підприємства. Кількісний степінь цього впливу може бути виміряний з допомогою одно- або багатофакторних моделей кореляції. По результатам такої оцінки проводиться ранжування окремих факторів по ступеню їх негативної дії на фінансовий розвиток підприємства;
СВОТ-аналіз [SWOT-analysis]. Основним змістом СВОТ-аналізу є дослідження характеру сильних і слабких сторін підприємства в розрізі окремих внутрішніх ендогенних факторів, а також позитивного або негативного впливу окремих зовнішніх (екзогенних) факторів, які зумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства;
аналітична “Модель Альтмана”. Вона представляє собою алгоритм інтегральної оцінки загрози банкротства підприємства, який базується на комплексному врахуванні важливих показників, які діагностують кризовий фінансовий стан. На основі досліджень підприємств-банкротів Е. Альтман визначив коефіцієнти важливості окремих факторів в інтегральній оцінці ймовірності банкротства. Модуль Альтмана має такий вигляд:
Z = 1,2 * X1 + 1,4 * X2 +3,3 * X3 + 0,6 * X4 + 1,0 * X5 ,
де Z – інтегральний показник рівня загрози банкротства (“Z - рахунок Альтмана”);
X1 – відношення оборотних активів (робочого капіталу) до суми всіх активів підприємства;
X2 – рівень рентабельності капіталу;
X3 – рівень дохідності активів;
X4 – коефіцієнт відношення власного і позичкового капіталу;
X5 – оборотність активів (в кількості оборотів).
Рівень загрози банкротства підприємства в моделі Альтмана оцінюється по наступній шкалі:
Значення показника “Z”
Ймовірність банкротства

До 1,8
1,81-2,70
2,71-2,99
3,00 і більше
Дуже висока
Висока
Можлива
Дуже низька

Незважаючи на відносну простоту використання цієї моделі для оцінки фінансової кризи і загрози банкротства, в наших економічних умовах вона не дозволяє отримати достатньо об’єктивний результат. Це викликано відмінностями в обліку окремих показників, впливом інфляції на їх формування, невідповідністю балансової і ринкової ціни окремих активів і іншими об’єктивними причинами, які визначають необхідність коректування коефіцієнтів значимості показників, приведених в моделі Альтмана, і врахування інших показників оцінки кризового розвитку підприємства.
3. Прогнозування розвитку кризового стану підприємства під негативним впливом окремих факторів. Такий прогноз базується на основі розробки спеціальних багатофакторних регресій них моделей, використання в цих цілях аналітичного апарату СВОТ-аналізу і інших методів, детально розглядуваних при визначенні принципів фундаментального аналізу. В процесі прогнозування враховуються фактори, які складають найбільш існуючий негативний вплив на фінансовий розвиток і генеруючи найбільшу загрозу фінансової кризи підприємства в майбутньому періоді.
4. Прогнозування здатності підприємства до нейтралізації фінансової кризи за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу. В процесі такого прогнозування визначається як швидко і в якому об’ємі підприємство здатне:
забезпечити зростання чистого грошового потоку;
зменшити загальну суму фінансових зобов’язань;
реструктурувати свої фінансові зобов’язання шляхом переходу їх з короткотермінових форм в довгострокові;
знизити рівень поточних витрат і коефіцієнт операційного леверіджа;
знизити рівень фінансових ризиків в своїй діяльності;
позитивно змінити інші фінансові показники не зважаючи на негативну дію окремих факторів.
Узагальнюючу оцінку здатності підприємства до нейтралізації фінансової кризи в короткостроковому перспективному періоді дозволяє дістати прогнозований в динаміці коефіцієнт можливої нейтралізації короткострокової фінансової кризи підприємства, який розраховується за формулою:
ЧДП
КНфк = ———,
ФО
де КНфк – коефіцієнт можливої нейтралізації короткострокової фінансової кризи підприємства в перспективному періоді;
ЧДП – очікувана сума чистого грошового потоку;
ФО – середня сума фінансових зобов’язань.
5. Остаточне визначення масштабів кризового фінансового стану підприємства. Ідентифікація масштабів кризового фінансового стану повинна включати аналітичні та прогнозні результати фундаментальної діагностики банкротства і визначати можливі напрямки відновлення фінансової рівноваги підприємства.
В табл. 1.2. приведені критерії характеристик масштабів кризового фінансового стану підприємства, а також найбільш адекватні їм способи реагування (включення відповідних систем захисту механізмів).
Таблиця 1.2
Масштаби кризового фінансового стану підприємства і можливі шляхи виходу з нього
Масштаб кризового стану підприємства
Спосіб реагування

Легка фінансова криза
Нормалізація поточної фінансової діяльності

Глубока фінансова криза
Повне використання внутрішніх механізмів фінансової стабільності

Катастрофічна фінансова криза
Пошук ефективних форм зовнішньої санації (при невдачі – ліквідація)

Фундаментальна діагностика фінансової кризи дозволяє отримати більш розгорнуту картину кризового фінансового стану підприємства і конкретизувати форми і методи його фінансового оздоровлення.