1.Економіка-одна з найважливіших сфер сусп. життя, в якій на основі викор різних ресурсів здійсн виробництво(розподіл обмін і спожив продуктів людської діяльності.)Економіка зароджується із ств.людського с-ва. Серед перших джерел в обл..економ. відносин вчені назив.єгипетські папіруси.Преші спроби осмислення економ.устрою були зроблені Ксенофонтом,який запровадив термін «економія» що означав термін дом.господарство.1615р.-Монкретьєн запровадив термін «політична економія»Політ.економія на відміну від економії розгляд.як зведення порад і правил щодо ведення господарства,розв.економіки.Отримавши свою назву пол..економ.не мала сого предмету,тому носила збірний характер.Він пояснювався шо нею займалися люди які не були економістами.На межі 17-18 ст. політ економ.виділ. як самостійна галузь сусп..
Зявляються такі економ.вчення як меркантилізм,фізіократи,класична політична економія.
2.Суспільне в-во.Суть,мета,стадії.
В-во-це процес ств.благ необхідних для існування людини,матеріальна основа життя с-ва. Люди ніколи не працюють відокр.одні від одного.Вони пов»язані в своїй виробн..діяльності,тому будь-яке в-во носить суспільн.характер.Суспільне в-во-сукупність різних видів діяльності людей в масштабі всього с-ва,направлених на ств.матер.і нематер. Благ. Матер.в-во вкл..в себе галузі підприємства по в-ву матер.благ і надання послуг матер.характеру. В галузях нема тер. В-ва ств. Особливі нема тер.блага і надаються нема тер. Послуги.Суспільна мета в-ва-це максимізація отримання прибутків для задов.потреб власника підприємства.Сусп. в-во-це прцес який вкл.. в себе 4 стадії:Виробництво,розподіл,обмін і споживання.
3. Продуктивні сили суспільства.
Продукти вні сили-єдність засобів в-ва і роб сили.До продуктивних сил відносять:сили природи, науку, інформацію, форми і методи організації в-ва., науку та інформацію.Роб. сила –сукупність розумових і фіз. здібностей людини, набутих знань і досвіду, які викор в процесі праці.Роб сила виступає у якості особистого фактору в-ва.Предмети праці-це, на що діє людина в процесі праці, те з чого виробляє необхідні матеріальні блага. Засоби в-ва-комплекс речей,якими людина діє на предмети праці.Предмети праці і засоби праці складають засоби виробництва.ЗВ виступають речовим фактором в-ва.
Засоби виробництва і робочі сили людини є продуктивні сили суспільства.
5. Власність як економічна категорія.
Власність це є визначальна форма виробництва, система відносин між людьми з приводу присвоєння факторів і результатів людської діяльності. Це багатопланова категорія, яка виражає сукупність економ, правових відносин. В має кількісну і якісну сторону. Кількісна-озн сукупн матер благ у сус-ві, якісна-вираж с-му виробн. Відносин між людьми з приводу привласнення об’єктів. Обєкти-все те, що можна привласнити(використовувані людьми речовини природи, послуги, ліцензії,інформація).Субєкт-людина, колектив, держава. Юрид власн-це заг умова в-ва, юрид. закони(волод, корист, розпор.). Економ вл.-сукупн виробн. Відносин між людьми з приводу привласнення ними реальних об’єктів, які породжують право волод, корист, розпор. цими об’єктами.Форми власності: суспільна(спільне привласн.засобів в-ва і його результатів), приватна(право на володіння надається прив. особі).
Типи: суспільна групова індивідуальна.Види:державна власність;муніципальна власність; колективна;кооперативна;капіталістична;трудова;особиста.Роздержавлення заходи, спрямовані на усунення монополії держави на власність, скорочення державного сектора та утворення багатоукладної економіки. Приватизація-перехід права власності від держави до окремих осіб.
6.Економічні закони.Суть,особливості
Економічні закони відображ.найсуттєвіші, стійкі,такі що пост.повт. причинно-наслідкові зв»язки і взаємозалежності економ.процесів і явищ. Економ.закони у своїй сукупності ств. Систему економ.законів,яка вкл.всезагальні, загальні і специфічні,стадійні закони.Всезагальні функц.у всіх економ. системах. Загальні-функц.у кількох економ. системах.Специфічні характ.для однієї економ. Системи.Стадійні-діть на одній із стадій певної економ. Системи. Економічні закни мають об»активний характер,тобто діють незалежно від волі і дій люднй. Однак економ.закони не реалізуються самі по собі.Вони проявляються і функт. Лише в процесі економ. діяльності людей,але економічні закони не вічні і носять економічно минущий характер.
8.Форми суспільного в-ва.
Виділяють три форми організації суспільного в-ва:натуральне,товарне і безпосередньо суспільн.Натуральне в-во-це історично перша форма господарювання, це в-во при якому продукти праці використ.для споживання всередині господарства, що їх виробляє.Натуральне господарство переважає в умовах недост.. розв.продуктивних сил,суспільного поділу праці, товарно-грошових відносин,для нього характ.ирадиційність,обмеженість в-ва і споживання,домінування ручної праці.Але з розв. продуктивних сил товарне виробництво витісняє натуральне. Товарне в-во-форма організації сусп.. господарства при якій економ. відносини між людьми проявл. Через купівлю-продаж продаж продукції їх праці. В результаті таких відносин продукт праці стає оваром.Розрізн.просте і розвинене товарне в-во. Метою простого в-ва є задовол.особистих потреб товаровиробника,а розвинутого-отримання прибутку. Просте товарне в-во має обмежен. характер, тобто лише частина вигот.продуктів використ. Для обміну. Розвинуте тов.. в-во має пануючий характер у с-ві. На сучасному етапі суспільного розвитку домінуючою формою є товарне в-во. Однак у рзвин.країнах все більше проявляє себе безпосередньо суспільна форма в-ва-це безтоварне і безгрошеве планомірно організоване в-во продуктів і послуг,їх розподіл,обмін і споживання за допомогою новітніх електронних засобів.
9.Суспільний поділ праці та його характеристика.
Основою розв. техніко-економ. відносин є суспільний поділ праці. Суспільний поділ праці-це спеціалізація виробників на виготовлені окремих видів продуктів,або на певній виробничій діяльності. Виділяють 5 сусп. Поділів праці.1-відокремлення скотарства від землеробства.2-ремісництво відокр.від землеробства.3-відокремл.торгівлі,поява купців.4-відокремл.нематер. в-ва від матеріального.5-відокр.інформаційна сфера.Розрізняють 3 форми суспільного поділу праці.1-Загальний.Поділ суспільного в-ва на великі сфери і роди.2-Частковий.Поділ сфер і родів на окремі галузі.3-Одиничний.Поділ праці всередині окремого підприємства.
10. Товар та його властивості.
Товар – це продукт праці (річ або послуга), який задовільняє потребу людини і призначений на продаж. Товар має дві властивості:вартість(суспільна праця втілена в товарі) і спож вартість(здатн задов..певну сусп. потребу,залежить від речовини з якої зроблена). вартість – суспільна праця втілена в товарі, внутр. Властивість товару, яка прояв. при обміні. Наявність двох власт у товарі пояснюється двоїстим характером праці. Праця будь якого товаровиробника є конкретною працею, конкр праця-корисна праця яка витрачається у особливій формі(праця пекаря, столяра). Абстрактна-витрати в трудовому процесі фіз.,псих енергії людини. Абстр і конкр праця нерозривні у просторі і часі.
11.Величина вартості та фактори що на неї впливають.
Величина вартості товару визначається кількістю робочого часу, або кількістю праці суспільно необхідних на його виготовлення. Величина вартості товару визначається кількістю суспільної праці втіленої в цих товарах.
Величина вартості товару залежить від:продуктивності праці – зі зміною продуктивності праці величина вартості одиниці товару змінюється обернено пропорційно Продуктивн праці-к-сть прод,що створ в одиницю роб часу,вона зростає внаслідок застосув нових технологій.; вартість всієї продукції залишається незмінно;інтенсивності праці – зі зміною інтенсивності праці вартість одиниці товару залишається незмінною, вартість всієї продукції змінюється прямо пропорційно Інтенсивність-напруженість праці, витрати роб сили в один часу.;складності праці.
На величину вартості вплив складність праці, яка визнач к-стю сусп. необх часу,затраченого на підготовку працівника. Чим вищий рівень освіти,тим складнішою буде його праця.
12 Гроші та їх функції
Розвинуті товарні відносини застосов грошову форму вартості. Істор першою була простоа, одинична форма вартості,це коли 1 сокира=20кг зерна(товар,який вираж свою вартість по відношенню до другого товару знаходь у відносній формі вартості,тобто сокира). Інший товар за допом якого вираж вартість першого виступає в ролі еквіваленти. Внаслідок 1 сусп поділу праці виникає повна, або розгорнута форма власності.з поглибленням сусп. Поділу праці із маси товарів виділився товар, стає еквівалентом до усіх інших товарів. Це означало появу аг фформи вартості.коли роль заг еквіваленту закріпилося за золотом і сріблом, виникла грошова форма вартості. Гроші – особливий товар, що служить загальним еквівалентом.
Функції грошей:міра вартості(вимір вартість усіх інших товарів);засіб обігу(коли гроші стають посередником у реалізації товарів при їх обміні);засіб утворення скарбів або нагромадження(нагромадження-це метод в-ва, а нагром золота і срібла означ утвор скарбів);засіб платежу(ф-ця пов’язана з виникненням креди, ф-цію викон при сплаті боргу);світові гроші).
13 Закон грошового обігу, інфляція та її види
Закон грошового обігу полягає у дотримання в обігу необх к-сті грошей
К-сть грошей записується наступним чином:
СЦ – сума товарних цін;К – сума цін товарів проданих у кредит;П – сума платежів за борговими зобов’язаннями;
В – сума взаємопогашуваних платежів;О – середнє число обертів грошової одиниці;КГ – кількість грошей, необхідних для товарного обігу.
Інфляція-знецінення грошей,яке супров зростанням цін. Причини інфляції:надмірний випуск грошей державою, підвищення витрат в-ва.
Види інфляції: повзуча(ціни зростають до 5%річних), галопуюча-10%на рік і більше) гіперінфл-1-2 % щодня), супергіперінфляція-170%
Під час інфляції паперові гроші знецінюються: а) по відношенню до золота; б) по відношенню до товарів; в)по відношенню до іноземної валюти.
14.Вартість як економ категорія.
Вартість-втілена у товарі сусп.. праця друга властив товару,яка виявляється при обміні. Закон вартості-обєктивний економ закон,згідно з яким в-во,обмін товаріз здійсн на основі сусп. вартості,величина якої визнач витратами сусп. необх праці.Функції:-регулююча роль закону вартості виявляється через механізм коливання цін навколо вартості.стимулює науково-технічний прогрес, зростання продуктивності і інтенсивності праці; диференціює товаровиробників(зміни у ринковій конюктурні приводять до розшарування виробників –одні процвітають, а інші розорюються);перерозподіляє працю і капітал .
15.Технологічні та суспільні способи виробництва.
Техніко-економічні відносини у їхній взаємодії з розвитком продуктивних сил формують технологічний спосіб в-ва. Він базується у техніко-економічному поєднанні речових та особистих факторів виробництва.Виділяють 3 типи технологічного способу в-ва,які послідовно приходять на заміну один одного.
1.Доіндустріальний,базується на примітивних засобах праці і важкій ручній некваліфікованій праці.Існував з моменту виникня людства до кін 18 поч.19 ст.
2.Індустріальний,базується на праці машин.Робітник перетворюється на додаток до машини.Етапами встановлення машинного виробництва є проста кооперація,мануфактура,фабрика.Проста кооперація-це найпростіша форма підприємства ,за якою наймані робітники спільно виконують однорідну роботу,застосовується ручна праця.Мануфактура-Прийшла на зміну простій кооперації.Це підприємство,що базувалося на поділі і праці і спеціалізації найманих робітників,ручній праці і примітивній техніці.Фабрика-Це вища стадія становлення промислового виробництва,це крупне підприємство,яке засноване на застосуванні системи машин.
3.Постідустріальний,базується на автоматизованій праці.Робітник перестає бути додатком до машин,його змінює автоматично керуючий пристрій.
Суспільний спосіб виробництва ґрунтується не на техніко-економічному,а на соціально-економічному поєднанні особистих та речових факторів виробництва.Це суперечлива єдність і взаємодія продуктивних сил та виробничих відносин.Було виділено 5 сусп.способів виробництва:первіснообщинний,рабовласницький,феодальний,капіталістичний,комуністичний.
16. Суть капіталу та його поділ на постійний та змінний
Капітал-це не речі, а певні суспільні виробничі відносини, які представлені в речах і надають цим речам специфічного суспільного характеру.
Суть капіталу-засоби в-ва,гроші,товарна всіх етапах розвитку сус-ва виступали як капітал.цю роль вони не виконували за умов первісного ладу, лише при капіталізмі засоби в-ва перетворюються в знаряддя експлуатаціі,капітал.Капітал-це не речі,а певні сусп. Відносини, які представлені в речах.
Загальна формула капіталу:
Капітал – це самозростаюча вартість.Капітал поділяють на:постійний капітал (C) (капітал, авансований на придбання засобів виробництва, який у процесі виробництва не змінює своєї вартості, виступає лише умовою для виробництва додаткової вартості.
Змінний капітал (V) (частина капіталу авансованого на придбання робочої сили, яка у процесі виробництва збільшується, виступає джерелом створення додаткової вартості).Нагромадження-постійне збільшення розмірів капіталу.воно відбувається у формі централізації,концентрації.Концентрація-зростання капіталу шляхом перетворення дод.вартості в капітал.Концентр збільшує розміри сукупного сусп. Капіталу.Централізація-вимушене чи добровільне злиття сам ост капіталів і встановлення контролю над ними з боку одного-ва. При централіз капіталу перерозподіляється лише між п-вами.
Первісне нагромадження капіталу, що створює капіталістичні відносини, є процесом, який перетворює, з одного боку, засоби виробництва і засоби до життя в капітал, а з іншого – безпосередніх виробників у найманих робітників.
Процес первісного нагромадження являв собою передісторію капіталізму та утвердження капіталістичного способу виробництва. Основу цього процесу становив роз-ток товарного виробництва. У процесі первісного нагромадження капіталу велику роль відігравали торговельний та лихварський капітали, які сприяли розвитку товарно-грошових відносин. Певну роль відігравало й насилля. Прикладом того, були драматичні події, що розгорнулися в Англії в 17 та 18 ст. Обуржуазнене дворянство насильно зганяло із земель селян, вільних від кріпосної залежності. Обезземелені селяни були вимушеними найматися до капіталістичних підприємців.
Велику роль відіграли й інші методи нагромадження багатств, такі як система колоніального грабунку народів, колоніальна торгівля, розкрадення державного майна, система державних позик і податків тощо.
17. Додаткова вартість
Дод .варт.-це вартість, яка створ.абстракт працею найм.робітн. і яка безоплатно привал.власником зас.вир.
Власника засобів вир.цікав додатк вартість.В епоху становлення зрілого капіт. зрост дод.варт.досяг.шляхом подовж роб дня за незмін роб сили. Це абс дод варт. В сучасн. умовах дод варт отрим внасл підв інт праці. В умов закон обмеж роб часу здій виробн. відносн дод варт. Цей спос поляг у скороч трив необх роб часу і збільш трив дод роб часу в межах незм роб дня. Надлишкова додаткова вартість — це різниця між суспільною й індивідуальною вартістю продукції. Оскільки ця різниця виникає лише на тих підприємствах, на яких рівень технічної оснащеності і продуктивності праці вище, ніж у середньому по галузі, погоня за надлишковою додатковою вартістю є важливим чинником, що стимулює науково-технічний прогрес і розвиток продуктивних сил. Варто підкреслити, що надлишкова додаткова вартість має тимчасовий характер і існує лише доти, поки всі підприємці галузі не впровадять на своїх підприємствах технічні нововведення.
18.Суть товару робоча сила.
Робоча сила – це здатність людини до праці, кваліфікація, навички, фізичні та духовні здібності. Ця здатність і стає робочим товаром.Робочу силу в товар перетворюють дві умови:1.людина повинна бути юридично вільною особою;2.людина повинна бути позбавлена власних засобів виробництва.
Робоча сила має 2 властив.:вартість і споживну вартість.
Вартість товару робоча сила визначається вартістю засобів існування,необхідних для відтворення роб. Сили, тобто для задовол фіз. та соц.-культурних потреб працівника (одяг, їжа, квартира і т.д.).Вартість роб сили залежить від:рівня соц.-економ розвитку країни, природо клімат умов,рівня освіти та кваліфік.працівника. споживна вартість товару роб сила-здатність робітника створ в процесі праці нову вартість, більшу, аніж вартість самої роб сили, тобто здатність створювати дод вартість.
19.Кругооборот капіталу та оборот капіталу.
Капітал в процесі виробництва здійснює свій кругооборот. Кругооборот капіталу-це рух капіталу,в процесі якого капітал послідовно набуває трьох функціональних форм і проходить три стадії.Перша і третя стадії-це стадії обігу,друга стадія є стадією виробництва. Безперервне повторення процесу кругообороту називається оборотом капіталу. Оборот капіталу не співпадає з часом кругообороту капіталу. Повний оборот передбачає повернення усіх авансованих коштів.
В залежності від особливостей обороту продуктивний капітал поділяється на основний та оборотний. Основний капітал-це частина капіталу,яка повністю бере участь у виробництві і тривалий час зберігає свою фізичну форму,але переносить свою вартість на створену продукцію по частинах протягом значного проміжку часу(більше 365 календарних днів).До основного капіталу відносять виробничі будівлі та споруди,машини,обладнання,інструменти. Оборотний капітал-це частина капіталу,яка протягом одного виробничого циклу втрачає свою споживчу вартість(змінює фізичну форму),а її вартість повністю переноситься на новостворений товар і повністю повертається у грошовій формі до свого власника. До оборотного капіталу відносять сировину,матеріали,електроенергію,напівфабрикати,робочу силу.
20.Зарплата, суть і форми.
Зарплата – грошовий вираз вартості і ціни товару роб сила, відносини між капіталістами і найманими працівниками з приводу формування умов праці..Зарплата – форма вартості або ціни товару робоча сила.Зарплата є основною формою доходу переважної частини населення. Величина зарплати залежить від:величина вартості робочої сили з її верхньою і нижньою межею;від кваліфікації і інтенсивності праці;від національного рівня розвитку країни;від кон’юнктури на ринку праці.
Форми зарплати є:погодинна (встановлює розмір винагороди від кількості відпрацьованого часу). Од. вим. ціна / 1год. праці.відрядна (при якій розмір винагороди залежить від кількості створеної продукції).
Існують різні с-ми зарплати:с-ма тейлора(потогінна)-базується на хронометруванні роб дня, встановленні норм виробітку для фізично найсильніших,кваліфікованих робітників.Тарифна-величина зарплати визнач тарифною ставкою,яка є різною для працівників однієї спеціальності, а різної кваліфік. Відрядно-прогресивна-виплата зарплати за виготовл понад норму виріб. Преміальні-застосув різних премій та стимулів. Колективні- виплата частин заробітків з преміального фонду.С-ма участі у прибутках-утвор преміального фонду за рахунок частки прибутку фірми.Премії нараховують за підвищенні продуктивності праці, зниження витрат в-ва.
21.Витрати в-ва,собівартість.Прибуток і норма прибутку.
Витрати виробництва – сукупність всіх витрат, які виникають в процесі створення благ і доведення їх до споживача. Це цілеспрямовані затрати минулої (уречевленої в засобах виробництва) і живої праці людини.
Економічна теорія розглядає витрати виробництва в двох видах:
витрати суспільства на виготовлення товару (це є всі витрати суспільнонеобхідної, абстрактної, минулої праці які уречевлені в засобах виробництва і живої праця працівника і які витрачає суспільство на виготовлення одиниці товару. Це вартість товару (W).
W=С+V+m
витрати підприємства на виготовлення товару. Собівартість.
Собівартість – витрати підприємства на виготовлення продукції в грошовій формі.
Види собівартості:розрахункова – витрати в очікуваному періоді на всю виробничу програму;фактична – дійсний рівень затрат;
виробнича собівартість – витрати на виробництво товару;повна (комерційна собівартість) – виробнича собівартість + витрати на реалізацію продукцію.
Структура собівартості:
за елементами витрат на всю продукцію (статті – сировина, матеріали, паливо, амортизація, зарплата, тощо);
за статтями калькуляції (обчислення собівартості одиниці продукції).
Шляхи зниження собівартості:
а) Скорочення затрат на предмети праці (сировина, паливо, матеріали, енергія);зростання продуктивності праці у виробництві;впровадження безвідходних технологій;підвищення кваліфікації робітників, тощо;б) скорочення витрат на засоби праці (амортизаційні відрахування);зменшення пасивної частини основних фондів;збільшення коефіцієнту змінності роботи обладнання;зростання продуктивності праці, тощо;
в) Скорочення витрат на зарплату (темпи зростання зарплати не повинні перевищувати темпи росту продуктивності праці.
прибуток Норма прибутку.
Прибуток - це головне джерело самофінансування підприємства.Прибуток – реалізована додаткова вартість.
Прибуток завжди належить власникові засобів виробництва.Прибуток в умовах ринку стає рушійною силою і стимулом виробництва.Прибуток (Р) = Загальний доход (С + V +m) – Валові витрати (собівартість (С+V) = m).
22. Відтворення та його типи.
Відтворення-процес в-ва,який постійно повторюється і поновлюєтья.щоб відтворення здійснилося, потрібно постійно мати усі фактори в-ва.Розрізняють просте і розширене відтворення. При простому відтворенні обсяги суспільного продукту у кожному наступному циклі в—ва залишаються незмінними.весь дод продукт викор на особисте споживання ,тобто відсутній фонд нагромадження.При розширеному відтворенні масштаби сусп. Продукту зростають,джерелом розширення в-ва стає дод продукт,частина якого утворює фонд нагромадження.,який викор для розширення засобів в-ва та роб сили.необхідною умовою відтворення в-ва є реалізація сусп. Продукту.
23.Безробіття:суть,види,причини,наслідки.
Безробіття-це складна економічна проблема.Воно робить економіку не ефективною, а соціальні відносини напруженими. Високий рівень безробіття призводить до соц. Війнн, політ збурень, переворотів. Б. як економ феномен пов’язане з перевищенням пропозиції ресурсу праці над попитом на цей ресурс. Існують 2 види безробіття вимушене, добровільне. Добровільне-повязане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу роб.сили , утриматись від пропозиції праці за неприйнятих для неї умов. Вимушене безробіття не пов’язане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу роб сили, а зумовлене чинниками, що перебувають поза її вибором.
24.Торговий капітал та його значення. Торговий прибуток.
Розвинуте капіталістичне в-во не може обійтись без торгівлі.її найчастіше організовує торговий капітал.Торговий капітал це відособлена товарна форма промислового капіталу, що функціонує у сфері обміну товарів. Беручи на себе збут товару, торг.капітал сприяє зростанню промислового прибутку, адже дає можливість промисловому капіталові зосереджуватись лише на в-ві.Торг. прибуток має приносити прибуток- перетворена форма дод.вартості , яку отримують торгові підприємці у процесі їх господарської діяльності.
25. Особливості аграрного сектора економіки.
С/г розвивається на основі тих же об’єктивних, економічних законів, що й інші галузі. Водночас аграрний сектор економіки відрізняється рядом особливостей.
Для с\г земля – головний об’єкт виробничих відносин і осн. Засіб в-ва.
Специфіка землі полягає втому, що вона є обмеженою в просторі та в значній мірі не відтворюваною.
У с\г існує тісне переплетення та взаємодія економічних законів та біологічними законами.
Робочий період не співпадає з часом в-ва.
Сезонний характер використання техніки та робочої сили.
Земля як об’єкт власності приносить своєму власникові постійний дохід у формі земельної ренти. За умов капіталістичного аграрного в-ва у виробничі відносини вступають: землевласники, орендарі та наймані с\г працівники.
Сьогодні у світі найбільш поширеною формою рентних відносин є оренда землі селянами, фермерами чи капіталістами у земельних власників.
АПК – складна виробничо-економічна система, яка становить групу технологічно і економічно взаємопов’язаних галузей народного господарства, промисловості.
Проблеми:1. відсутність чітких стратегічних і тактичних пріоритетів розвитку АПК. 2.Проблема формуванння стратегії і тактики надто об’єктивна та дискусійна .На жаль, маючи в с\г великі національні та природні потенціальні можливості ми не змогли створити конкурентно здатного товаровиробника з питань продуктивності праці.Наступною проблемою аграрної реформи є активна інтеграція товаровиробника переробних підприємств і торгівлі. Важливим є створення ринкової інфраструктури:бірж, торгових будинків, земельного банку.
26..Земельна рента та її види. Ціна землі.
Земельна рента існує в трьох формах:диференціальна,абсолютна,монопольна.Рента-це додатковий дохід із землі,прибуток понад середній прибуток орендаря.Диференціальна рента-це різниця між суспільною ціною в-ва с.г продукції та індивідуальною ціною продукції отриманої на кращих земельних ділянках.ДР носить постійний характер.
Земельна рента – це є надприбуток, надлишок над середнім прибутком який виникає у сільському господарстві і привласнюється власнику землі.
Види земельної ренти:диференційна земельна рента І,ІІ – надприбуток що виникає в результаті різної продуктивності однакових затрат праці і коштів на ділянках з різною родючістю або у господарствах, розташованих ближче до ринків збуту DR = Zсусп.-Zінд.
Де Zсусп – ринкова ціна одиниці сільськогосподарського продукту, яка визначається умовами виробництва і урожайністю на менш родючих ділянках.
Абсолютна земельна рента (AR) – рента що виникає на всіх без виключення ділянках землі в силу монополії приватної власності на землю
AR = Wс/г продукція – Zсуспільна,
Де Wc/г = с+V+m, а Zсусп. = c+V+pсер.
Монопольна рента – різниця між монопольною ринковою ціною і вартістю сільськогосподарської продукції що привласнюється власниками рідкісних умов виробництва.
Ціна землі – капіталістична земельна рента : сума грошей, яка приносить банківській процент, рівний ренті
27.Підприємство:суть,види принципи діяльності.
Підприємство –це структурна ланка економіки,яка здійснює виробничу чи комерційну діяльність з метою одержання прибутку.На підприємстві поєднуються фактори в-ва.Вирішуються доля НТП.Основною ознакою підприємства є його економічна(можливість самостійно вирішувати основні економічні питання) і юридична самостійність(підприємство має право укладати угоди,має самост.баланс,початку і товарний знак.
підприємства бувають: за формою власності:
державні (характеризуються відносною економічною відокремленістю);
групова власність (орендні, акціонерні, кооперативні, колективні, партнерства, корпорацій тощо)
індивідуальні підприємства (приватні);
підприємства змішаної власності.
За характером виробничої діяльності:промислові,торгівельні,будівельні
За розміром:великі,середні,малі.
За наявністю влади на ринку:конкурентні,олігопольні та монопольні.
В основі діяльності усіх підприємств лежать такі принципи:самоокупність,самофінансування,самоуправління,конкурентн.
Підприємництво – це певна ініціативна,на власний ризик діяльність спрямована з метою досягнення комерційного успіху.Суб’єкти підприємництва: індивідуальні особи, група осіб об’єднаних між собою угодами та економічними інтересами, інколи державні органи.Обєкти підприємництва-господарська діяльність.Форми організації підприємництва:одноосібне господарство(власник приймає одноосібні рішення і несе повну і необмежену відповідальність усім своїм майном).Партнерство(форма організації підприємництва яка ґрунтується на обєднанні майна різних власників коли два чи більше підприємців приймають рішення спільно і несуть відповідальність за всі справи).Корпорація(коли підприємець відокремлений від власності а його фін. відпов.обмежена
29. Ринок.Суть ,та основні елементи.
З появою товару роб сила ринок набуває заг характеру.він усе більшою мірою проникає проникає у саме в-во.ринок тепер відображає не лише відносини обміну, а й виробництва,розподілу та споживання. Ринок-сукупність економ відносин між різними суб’єктами економіки з приводу купівлі-продажу товарів та послуг. Субєкти ринку-виробники і споживачі продукції,згодом додалися торгівельні та фінансові посередники. Обєкти-матеріальні продукти праці(товари виробничого призначення),інтелектуальні продукти праці,гроші цінні папери, роб сила. Види ринків-вільний,монополізований,регульований.За суб’єктами-покупця,продавця,посередницький. За рівнем насиченості-дефіцитний, рівноважний,надлишковий.найповніше суть ринку розкривають ф-цї,які він виконує:1.інформативна(ринок виконує роль суперкомпютера,який збирає величезні обсяги інформації і видає узагальнені дані з усього господарського простору,які він охоплює,це дозволяє кожному п-ву постійно звіряти з умовами ринку).2. регулююча(орієнтуючись на ринкові ціни і намагаючись одержати максим прибуток п-ці направляють свої кошти на випуск тих товарів,які корист.попитом )3.оздоровча(сусп. в-во очищається від економічно слабких господарських одиницьі дає зелене світло більш ефективним.)
30.Попит та пропозиція як складові ринкового механізму
Обов’язковими елементами механізму функціонування ринку є попит та пропозиція. Попит – це не просто життєві потреби чи бажання людей.для ринку важливі лише ті потреби, які людина в змозі оплатити. Попит-платоспроможна потреба, сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необх для них товари і послуги.Фактори які впливають на попит:смаки споживачів, мода, нац. особливості та традиції. Пропозиція-Сукупність товарів та послуг, яку продавці готові продати за певного рівня цін. На пропозицію впливають: ціна товару, ціна на фактори в-ва, технологія та організація в-ва, к-сть виробників, конкурентів.
31. Конкуренція:суть, ф-ції, види, значення.
Одним з найважливіших елементів ринкового механізму є конкуренція. Конкуренція- Форма економічних відносин між суб’єктами ринкового господарства, в яких виражається суперництво за найбільш вигідні умови в-ва, продажу купівлі товарів та послуг.Саме конкуренція, що змушує до розширення в-ва перетворила просте товарне в-во в ринкове. 2 форми конкуренції: вільна і обмежена. Вільна конкуренція ведеться між великою к-сть дрібних підприємств, що виробляють однорідну продукцію.Вільна конкуренція означає вільний доступ товару виробників до будьякого виду діяльності. Обмежена конкуренція: монополістична і олігополія. К. сприяє розвитку НТП, змушує знижувати витрати в-ва шляхом економії ресурсів, змушує знижувати та вирівнювати ціни.АЛЕ в наслідок боротьби за ринки збуту товаровиробники розширюють масштаби в-ва, випускають надмірну к-сть товарів. Внаслідок конкуренції між найманими працівниками зростає інтенсивність їхньої праці, що сприяє зростанню армії безробітних.
32. Монополія суть види форми значення
Монополія-окремі крупні п-ва, або об’єднання п-в, які виробляють значну к-сть продукції даного виду , завдяки чому посідають домінуюче становище на ринку, впливають на процес ціноутворення і отримують монопольно високі прибутки. 3 форми монополії: природна(виникає внаслідок об’єктивних причин:якщо існують специфічні природні умови), адміністративна(виник внаслідок дії державних органів влади) , економічна(виникає внаслідок закономірності економ розвитку).Види: картель, синдикат, трест, концерн, конгломерат.
33 роль держави в ринковій економіці.
Державне регулювання ринкової економіки - це вплив держави на відтворювальні процеси в економіці за допомогою прямого інвестування, правових та економічних важелів з метою орієнтації господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики. Держава може виконувати свої функції впливу на економіку прямо (через фінансування розвитку державного сектора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення) або
непрямо (через систему правових та економічних регуляторів, надаючи їм можливість орієнтувати діяльність господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів соціально-економічної політики). За допомогою правових регуляторів держава встановлює "правила гри" на ринку, а через систему економічних регуляторів-цілеспрямовано
"настроює" ринковий механізм, щоб на його основі стимулювати або стримувати ділову активність у раціональних рамках.
Про необхідність державного регулювання економіки говорить весь світовий досвід. Держава через свою особливу роль у суспільстві за всіх часів тією чи іншою мірою втручалася в економічні процеси. Але спочатку це втручання було зумовлене її власним виникненням і необхідністю, що випливає з цього факту, вилучення на свою користь певної частини суспільного продукту для утримання державної машини: апарату чиновників, державної влади, армії, поліції, судів та ін. Таке вилучення і
перерозподіл вимагали від держави створення відповідного законодавства, яке б стояло на сторожі державних інтересів і визначало обов'язки усіх членів суспільства.
34 Суспільний продукт та його форми.
Результатом економ діяльності в масштабах усього сус-ва є сусп. продукт. ССП(сукупний сусп. продукт) це сукупність матеріальних благ і виробничих послуг, створ за рік. За натурально речовою формою скл із засобів в-ва і предметів споживання.
Недолік ССП- проміжний продукт(частина продукції, представлена у предметах праці: сировина паливо). ВНП(валовий) ринкова вартість життєвих благ, які створ нац. капіталом.
35. Економічний цикл та його фази.Причини існування економ.циклу.
Рух в-ва від початку попередньої до початку наступної кризи назив. економ. циклом.промисловий або середній цикл включає такі фази: криза(відбув перевиробництво товарів, порівняно з платоспроможним попитом на них,товари не реалізуються), депресія(застій в-васусп продукт не зменшується і не зростає, відбув просте відтворення. Характерний висок рівень безроб.),пожвавлення(обсяг в-ва поступово зростає до рівня,який був перед кризою), піднесення(обсяг в-ва перевищує до кризовий рівень і зростає швидкими темпами, буд нові п-ва, зростає зайнятість,зростають ціни і %ставки). Механізм циклу є стихійним процесом встановлення пропорцій сусп. відтворення. Під час піднесення відбувається порушення пропорцій,що виявляється у надвиробн продукту. . Існують різні точки зору щодо пояснення причин середніх економічних циклів. Серед них на увагу заслуговують такі:1) циклічні коливання, зумовлені специфікою сфери обігу — незбігом у часі актів продажу товарів, послуг і оплати за них 2) головна причина спаду — це суперечність між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення його результатів. Близько до цієї позиції стояли (ще до Маркса) й ті, хто економічний спад пояснював недоспоживанням значної маси людей, яке було викликане недоліками розподілу (Дж. Гобсон, Г. Мальтус);3) цикл зумовлюється співвідношенням оптимізму і песимізму з економічній діяльності людей (В. Парето, А. Пігу);4) цикл — результат технічних нововведень, що вимагає зростання інвестицій, а останні й спричиняють піднесення виробництва;5) циклічність зумовлюється надлишком заощаджень і нестачею інвестицій у виробництво;6) причиною циклів є невідповідність між грошовим капіталом і пропозицією (І. Фішер).