Вступ Хімічні речовини та біологічні препарати природного чи штучного походження, які виготовляють в Україні чи отримують з-за і кордону для використання у господарстві та побуті, що негативно впливають на життя та здоров'я людей, тварин і рослин, обов'язково вносяться до державного реєстру потенційно небезпечних хімічних речовин і біологічних препаратів. За Міжнародним реєстром, у світі використовується в сільському господарстві, промисловості та побуті понад 6 мільйонів токсичних речовин, 60 тис. з яких виробляються у великих кількостях, у тому числі понад 500 речовин, які належать до групи сильнодіючих ядучих речовин (СДЯР), токсичних для людей. Особливо небезпечні аварії на підприємствах, які виробляють, використовують або зберігають СДЯР, вибухо- і вогненебезпечні матеріали. До них належать заводи і комбінати хімічної, нафтохімічної і нафтопереробної промисловості, підприємства, оснащені холодильними установками (молокозаводи, м'ясокомбінати, холодильники), котрі як холодоносії використовують аміак, підприємства з виробництва добрив і пластичних мас. Об'єкти господарювання, на яких використовуються СДЯР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це хімічно небезпечні об'єкти. У результаті аварії на об'єкті, де виробляють або використовують СДЯР, обслуговуючий персонал і населення, яке проживає поблизу об'єкта, сільськогосподарські тварини, посіви та лісові насадження можуть бути уражені ядучими речовинами. Викид (розлив) небезпечних хімічних речовин на хімічно небезпечному об'єкті, що може призвести до загибелі чи хімічного ураження людей, констатується як аварія на хімічно небезпечному об'єкті. У разі таких аварій можуть виникати масові ураження людей, тварин, сільськогосподарських та лісогосподарських рослин і насаджень. До хімічно небезпечних об'єктів (підприємств) належать: 1) заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки та агрегати, які виробляють або використовують СДЯР; 2) заводи (або їхні комплекси) з переробки нафтопродуктів; 3) виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДЯР; 4) підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції й очисні споруди, які використовують хлор або аміак; 5) залізничні станції та порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали та склади на кінцевих пунктах переміщення СДЯР; 6) транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові та морські танкери, що перевозять хімічні продукти; 7) склади і бази, на яких містяться запаси речовин для дезінфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки; 8) склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства. Основні причини аварій на хімічно небезпечних об'єктах такі: — організаційні помилки людей; — несправність в системі контролю і забезпечення безпеки виробництва; — поломки вузлів, устаткування, трубопроводів, ємкостей або окремих деталей; — пошкодження у системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може призвести до виникнення вибухонебезпечної обстановки; — несправності у системі контролю параметрів технологічних процесів; — акти диверсій, обману або саботажу виробничого персоналу або сторонніх осіб; — дія сил природи і техногенних систем на обладнання. Оцінка обстановки, що склалася на ОГД у надзвичайній ситуації Оцінка хімічної обстановки. 1.1. Визначають глибину зон можливого зараження Г. Для цього: а) визначають еквівалентну кількість речовини у первинній хмарі: Qe1 =K1K3 K5 K7 Q0 . (T) де К1 = 0,13 коефіцієнт, який залежить від умов зберігання НХР ( табл.1); К3 = 0,5 коефіцієнт, рівний відношенню граничної токсодози хлору до граничної токсодози інших НХР (табл.1); К5 = 0,23 коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості атмосфери: при інверсії К5=1, при ізотермії К5=0.23 і при конвекції К5=0.08; К7 = 1 коефіцієнт, який враховує вплив температури ( табл.1); Q0 = 44(Т) кількість викинутої НХР. Qe1 = 0,13 0,5 0.23 1 45 = 0,67 (т) б) за табл. 2 визначають глибину зони хімічного зараження первинною хмарою НХР ( Г1). Глибина зони зараження первинною хмарою НХР визначається залежно від еквівалентної кількості речовини у первинній хмарі і швидкості вітру. Для значень еквівалентної кількості речовини, які не наведені в табл .2 Г1 визначається інтерполяцією двох найближчих значень. Г1= 3,16+(4,75-3,16)(0,67-0,5)/(1-0,5) = 3,7 (км) в) визначають еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі. Qe2 = (1-K1)K2K3 K4 K5 K6 K7 Q0 / h d , (T) К2 = 0,034 - коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей НХР ( табл. 1); К4 = 1 - коефіцієнт, який враховує швидкість вітру ( табл.3); К6 = 1,74 - коефіцієнт, який залежить від часу, що минув після початку аварії та тривалості випаровування речовини; d = 0,699 - густина НХР, що розлилася, т/м3 ( табл. 1 ); h = 0,9 – товщина шару розлитої НХР, м (при вільному розливі h=0.05 (м)), або h = (H – 0,2) (м), де Н = 1,1 – висота піддону. К6=N0.8 при N<Т де: N = 2 - час після аварії, на який оцінюється обстановка (год.) (год) T = 18,5 (год) тривалість випаровування речовини. Qe2 = (1-0,13)0,0340,5 1 0,23 1,74 1 45 / 0,9 0,699 = 0,42 (т) г) для знайденої величини Qe2 визначають глибину зони хімічногозараження вторинною хмарою (Г2 ) з допомогою табл.2. Г2= 1,25+(3,16-1,125)(0,42-0,1)/(0,5-0,1) = 2,78 (км) Отримані значення Г1 і Г2 - це максимальні значення зон зараження первинною або вторинною хмарою, що визначається в залежності від еквівалентної кількості речовини і швидкості вітру. д) повна глибина зони зараження Гп , що залежить від дії первинної і вторинної хмари НХР, визначається за формулою: ГП = Гбільше + 0.5 Гменше = 3,7 + 0,5 2,78 = 5,09 (км) е) отримане значення повної глибини зараження Гп порівнюється змаксимально можливим значенням глибини переносу повітряних мас Гп’ , що визначається за формулою: Г 'П = N · VП = 2 · 6 =12 (км) де: N = 2 час від початку аварії, год ; VП = 6 швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даній швидкості і ступені вертикальної стійкості повітря, км/год ( табл.4). За кінцеву розрахункову глибину зони зараження приймається менше з величин Г’п і Г п . 1.2. Визначають площу зони можливого зараження хмарою НХР: SМ = 8.72 10-3 (ГП)2 ? =8.72 10-3 (5,09)2 360 = 81,33 (км2) де: ? - кутові розміри зони можливого зараження, град. (табл.5). ? = 360 (град) 1.3. Площа зони фактичного зараження Sф розраховується за формулою: SФ =К 8 · (ГП) 2 · N 0. 2 = 0,133 · (5,09) 2 · 2 0. 2 = 3,96 (км 2) де: К8 - коефіцієнт, що залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря (при інверсії - К8=0.081, при ізотермії - К8=0.133, при конвекції - К8=0.235). 1.4. Час підходу хмари НХР до заданого об’єкту залежить від швидкості переносу хмари повітряним потоком і визначається за формулою: t = x : VП = 2,5/6 = 0,42 (год) = 25 (хв) де: x - відстань від джерела зараження до заданого об’єкту (км). x = 2,5 (км) 1.5. Час перебування людей в засобах захисту шкіри визначаються за таблицею 6 і дорівнює 0,8 (год) = 48(хв) 1.6. Можливі втрати робітників і службовців на ОГД визначається з використанням (табл. 7). Отже, при 90% забезпеченості працюючих ЗІЗ, можливі втрати 9% у будівлі, тобто 26 чоловік, та 18% на відкритій місцевості – 52 чоловіка. Результати оцінки хімічної обстановки Джерело зараження Тип НХР Кількість НХР, т Глибина зони зараження, км Площа зони можливого хім. Зараж, км2 Площа зони фактичного хім. зараж, км2 Час підходу зараж.пов. до заданого об’єкту, год Тривалість уражаючої дії (випаровування) НХР, год Можливі втрати від дії НХР, чол.
Аварія на ХНО
CH3-NH2 (метиламін)
45
5,09
81,33
3,96
0,42
18,5
у будівлі- 26, на відкритій місцев.-52
Оцінка інженерного захисту працівників Надійність інженерного захисту забезпечується при наявності таких умов: - загальна вмістимість захисних споруд на ОГД - дозволяє укрити найбільшу працюючу зміну; - захисні властивості споруд відповідають вимогам, тобто забезпечують захист від іонізуючих випромінювань; - система життєзабезпечення захисних споруд забезпечує неперервне перебування в них не менше двох діб; система повідомлень діє оперативно і надійно. Оцінка захисної споруди за вмістимістю Вмістимість захисної споруди повинна забезпечувати укриття найбільшої зміни працівників і визначається сумою місць для сидіння і лежання. Норми об’ємно-планувальних рішень сховищ : а) площа підлоги: - 0.5 м2/людину при двоярусному розміщені ліжок (2 м2 на одного працюючого на ПУ); - 0.4 м2/людину при триярусному розміщені ліжок; б) внутрішній об’єм приміщень - не менше 1.5 м3/людину; в) висота приміщень не більше 3.5 м: - при висоті від 2.15 до 2.9 м встановлюються двоярусні ліжка; - при висоті 2.9 м і більше встановлюються триярусні; г) кількість місць для лежання становить 20% при двоярусному і 30% при триярусному розміщені; д) в екстремальних ситуаціях, коли терміново необхідно сховати виробничий персонал, дозволяється переущільнення захисних споруд на 20%.
Визначаємо площу основних і додаткових приміщень. Загальна площа основних приміщень:
де: N - кількість основних приміщень; Si - площа і-того приміщення. Загальна площа всіх приміщень в зоні герметизації (крім приміщень для дизельної електростанції, тамбурів і розширювальних камер):
де: М - кількість допоміжних приміщень; Sj - площа j-того допоміжного приміщення в зоні герметизації. Визначають вмістимість сховища за площею: Задана висота приміщень дозволяє триярусне розміщення ліжок (чол) де: 0.4 - площа підлоги на людину відповідно при триярусному розміщені ліжок, м2. . 1.3. Визначають вмістимість сховища за об’ємом всіх приміщень в зоні герметизації / де: h - висота приміщення, м; 1.5 - норма об’єму на людину, м3. Мv = 182*2.9/1.5 = 351 (чол.) Порівнюючи дані вмістимості за площею Мs та за об’ємом Мv , визначають фактичну (розрахункову) вмістимість Мф . За фактичну вмістимість (кількість місць) приймається менше значення із цих двох величин Мф = 345чол. 1.4. Визначають показник, що характеризує вмістимість захисних споруд (коефіцієнт вмістимості)
де: N = 290 (чол) - чисельність виробничого персоналу, який підлягає укриттю (найбільша працююча зміна). Км ( 1 - захисна споруда забезпечує укриття працюючих у будь-яку зміну, отже відсутня потреба в ШЗС і інших альтернативних сховищах. Оцінка захисних властивостей сховища від можливого радіоактивного ураження а) визначають ступінь захисту виробничого персоналу, тобто коефіцієнт послаблення дози опромінення сховищем Кпосл . Він залежить від матеріалу перекриття, його товщини і умов розміщення сховища (вбудоване, чи таке що стоїть окремо) і знаходиться за формулою: / де: hi - товщина і-того захисного шару сховища; Кр - коефіцієнт що враховує умови розміщення сховища (табл. 8); d - товщина шару половинного послаблення і-того захисного шару, (табл. 9). Кпосл.розр = 8*215/5,7+14/8,1+15/5,4 = 1120,56 Порівнюють розрахунковий коефіцієнт послаблення із нормативними вимогами до сховищ. >1000, отже сховище повністю забезпечує захист від радіоактивного забруднення і немає необхідності в розгляді можливості підсилення його перекриття до необхідних норм. Оцінка захисної споруди за життєзабезпеченням До систем життєзабезпечення належать: повітропостачання, водопостачання, теплопостачання, каналізація, електропостачання і зв’язок. Під час оцінки систем забезпечення сховищ визначається можливість всіх систем забезпечити неперервне перебування людей в сховищах не менше двох діб. В даній роботі розглядається оцінка тільки повітропостачання - однієї з основних систем життєзабезпечення людей. Норми (W норм) зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду: а) за режимом I - 10 м3/год/людину - при 200 С (II кліматична зона). б) за режимом II - 2 м3/год/людину. Продуктивність (W заг) фільтровентиляційного комплексу ФВК-II в режимі I - 1200 м3/год, в режимі II - 300 м3/год. ( ФВК-II, крім цього, забезпечує роботу в режимі III.). За режимом III регенерація повітря забезпечується регенеративною установкою типу РУ-150/6 з фільтрами ФГ-70 (для 150 чол. регенерація можлива 6 годин). Визначають необхідну кількість людей, яких система може забезпечити чистим повітрям у режимі I і II: / - в I режимі: Мзаг.пов = 1200/10 = 120 (чол) - в II режимі: Мзаг.пов = 300/2 = 150 (чол.) де: Wзаг - загальна кількість повітря, що подається системами повітропостачання, м3/год; Wнорм - норми зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду, м3/год/людину. Визначають показник, що характеризує життєзабезпечення в режимі I і II. в режимі I:
в режимі II:
Мф - кількість людей, що підлягає укриттю, приймається фактична вмістимість сховища. Висновок: Кж < 1, кількість фільтровентиляційних комплексів недостатня для забезпечення чистим повітрям згідно з нормами, як у режимі I, так і у режимі II. Для забезпечення нормального повітропостачання в режимах I і II необхідно встановити ще дві установки ФВК-II. Для забезпечення III режиму необхідно встановити РУ-150\6. В випадку режиму повної ізоляції одна установка ФВК-II може забезпечити години в режимі повної ізоляції, оскільки для нормальної роботи в режимах I і II необхідно три установки ФВК-II, то час роботи в режимі повної ізоляції зростає до 9,3 годин. Час випаровування НХР становить 18,5 годин. Для забезпечення повного функціонування в режимі повної ізоляції на цей ча потрібно додатково встановитиустановки РУ-150/6 з фільтрами ФГ-70. III. Графічний додаток При швидкості вітру за прогнозом < 0.5 м/с зона зараження має вигляд кола: - точка 0 відповідає джерелу зараження; - ?=360(; - радіус кола рівний Гп . Зона фактичного зараження, що має форму еліпса, включається у зону можливого зараження і орієнтована по азимуту вітру в даний момент часу (рис.1).
Рис.1 Можливі напрями вітру (азимути) Порядок нанесення зон зараження на карту або схему. 1. Визначаю площу розливу НХР, а також радіус площі розливу: (м2) (м) 2.Знаючи площу зони фактичного зараження, яка має форму еліпса, визначаю розміри цього еліпса ( S =?ab = 3,140,4953 = 3,965 (км²), де ?=3,14 , а=Гп/2 = 3 (км) , b-мала піввісь). Довжина еліпса дорівнює величині Гп . Ширина еліпса B=2b=4Sф/?Гп = 0,99 (км). 3.На координатах позначаю центр аварії і наношу площу розливу Sр (суцільною лінією). 4. Біля кола роблю пояснюючий напис ( у чисельнику - вид НХР і її кількість, а у знаменнику - час, дата аварії). 5. Від центру аварії в орієнтованому напрямку вітру (визначення азимуту вітру показане на рис. 1 ) проводжу вісь прогнозованих зон зараження. 7. Знаючи довжину і максимальну ширину (Гп і В) еліпса зони фактичного зараження, будую його на карті або схемі (суцільною лінією) і заштриховую. 8. На отриманій карті або схемі роблю пояснюючі написи. 9. У верхній лівій частині карти чи схеми вказую метеоумови. 10. Уся побудова ведеться чорним кольором, а отримане графічне зображення обстановки замальовую штрихами. 11. Підприємство позначаю на осі сліду. / IV. Заходи для захисту персоналу огд За результатами оцінки хімічної обстановки, яка виникла на ОГД в результаті аварії,враховуючи наявність колективних засобів захисту на підприємстві, розробляються заходи, направлені на захист персоналу. Вони повинні передбачати: Дії чергового диспетчера. Черговий диспетчер ХНО отримавши повідомлення про аварію з НХР, повинен негайно сповістити персонал ХНО, оперативному черговому спеціально уповноваженого територіального органа виконавчої влади , компетенції якого віднесено питання захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій (далі - оперативний черговий), міський (районний) відділ внутрішніх справ, а також спеціальні (аварійно-рятувальні) служби, що залучаються при аварії зНХР, та керівників (чергових диспетчерів) підприємств, установ і організацій, які потрапляють у зону можливого хімічного забруднення. Оповіщення на ХНО організується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999р. №192 "Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях". На ХНО створюються локальні системи оповіщення, які мають бути сполучені з регіональними системами централізованого оповіщення. Оповіщення здійснюється дистанційно за допомогою електросирен, мережі радіомовлення всіх діапазонів частот і видів модуляцій та телебачення. Термінова інформація, що передається територіальними органами ЦО, НС та ХНО передається уривчастим звучанням електросирен на відповідній території, а також у запису мережею радіомовлення, яке означає "Увага всім!". Тексти звернення до населення передаються державною і мовою, що є найбільш поширеною серед населення в цьому регіоні. Порядок дій оперативних чергових визначається інструкціями та планами реагування на надзвичайні ситуації. Для виконання завдань під час виникнення аварії з НХР на робочому місці чергового диспетчера ХНО мають бути розроблені такі документи та технічні засоби: — інструкція черговому диспетчеру ХНО про порядок дій у разі виникнення аварії з НХР (розробляється керівником ХНО з урахуванням особливостей об'єкта і затверджується начальником спеціального уповноваженого територіального органа виконавчої ради, до компетенції якого віднесено питання захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій, на території якого знаходиться ХНО); — табло чергового диспетчера ХНО; — текст звернення до персоналу об'єкту та осіб, яких сповіщає черговий диспетчер; — засоби індивідуального захисту. — На території ХНО повинен бути встановлений покажчик напрямку вітру, яки можна побачити з робочого місця чергового диспетчера. Підприємства, які зберігають НХР в ємностях з одиничним максимальним об'ємом більше ЗО тонн, повинні мати метеостанцію або прилад для автоматичного визначення напрямку та швидкості вітру. — Для звернення уваги персоналу ХНО та населення навколо об'єкту в разі виникнення аварії з НХР на території ХНО встановлюється сирена, яку в цьому разі вмикає черговий диспетчер ХНО. Дії начальників служб ЦО на ОГД. Дії начальника ЦО з отриманням інформації про загрозу та виникнення НС: — віддача розпорядження на збір КС ЦО об'єкта; — доповідь начальника ЦО району (міста) про обстановку, яка склалася, прийняті рішення та вжиті заходи; — прийняття і доведення рішення до підлеглих на запобігання (ліквідацію) НС; — практичне керівництво проведенням робіт щодо запобігання або ліквідації наслідків НС і ходом евакуації персоналу (при необхідності); — щодобове підведення підсумків щодо ліквідації наслідків НС та інформація вищої інстанції. Дії НШ ІДО об'єкта з отриманням інформації про загрозу та виникнення НС: — постановка завдання старшому оперативному групи, яка виїжджає в район (місце) НС, порядок зв'язку, взаємного інформування; — інформування начальника ЦО про НС, організація роботи комісії з НС; — уточнення обстановки в районі НС, визначення потреби в силах і засобах; — проведення аналізу та оцінки обстановки, уточнення завдань опергрупі; — підготовка пропозицій щодо першочергових робіт; — уточнення питань взаємодії; — при необхідності виїзд в район НС для організації керівництва. Порядок дій оперативної групи, комісії з питань НС, головних спеціалістів — (начальників служб ЦО) об'єкта. Проведення дегазації території, техніки, одягу, ЗІЗ і т.п. Дегазація — це заходи, спрямовані на знезаражування або видалення отруйних і сильнодіючих ядучих речовин. Дегазацію можна проводити хімічним, фізичним і механічним способом. При хімічному способі застосовують нейтралізуючі або хімічні речовини, що руйнують ОР і СДЯР. Фізичні способи дегазації передбачають випаровування, поглинання ОР і СДЯР різними матеріалами, руйнування вогнем і видалення небезпечних хімічних речовин рідинами, які їх розчиняють. Механічні способи дегазації застосовують для зняття зараженого шару ґрунту, снігу, зерна на глибину проникнення ОР і СДЯР та ізоляції його. Дороги і території виробничих об'єктів, заражені ОР і СДЯР дегазують одним із таких способів: заражену ділянку засипають хлорним вапном із розрахунку 1 кг на 1 м2 поверхні з наступним переорюванням цієї площі на глибину проникнення небезпечної хімічної речовини і потім знов засипають хлорним вапном. При слабкому зараженні ділянки, її посипають хлорним вапном і потім через 20— ЗО хв поливають водою; знімають верхній шар землі 10 см, снігу 20—25 см (за умови, що хімічна речовина не проникла глибше); засипають землею, піском, закидають гноєм (шаром не менше 10 см), роблять настил із дощок, фанерних листів, гілля, соломи. Приміщення дегазують 10—20 %-м хлорно-вапняним (або 5 %-м сірчанонатрієвим) розчином. Замість хлорного вапна можна застосувати гіпохлорит кальцію або негашеного вапна. Якщо температура повітря нижча 5 °С, застосовують хлористий сульфурил або гарячий 5—10 %-й розчин їдкого натрію. Втрати дегазуючого розчину 0,5—0,7 л/м2. Металеві предмети (відра, лопати та ін.) дегазують обпалюванням, кип'ятінням протягом 2 год у воді (з добавкою 1—2 % лугу) або протиранням ганчір'ям, змоченим у гасі (бензині). Дерев'яні предмети (корита, годівниці) дегазують хлорновапняною кашкою або розчинами інших дегазуючих засобів з наступним (через 1,5—2 год) промивання водою. Мішки, брезенти дегазують кип'ятінням (протягом 1—2 год) з наступним промиванням чистою водою. Дегазація одягу, взуття та інших індивідуальних засобів захисту здійснюється кип'ятінням, пароаміачною сумішшю, пранням і провітрюванням. Дегазація кип'ятінням проводиться в бучильних установках БУ-4М або інших місткостях для верхнього одягу і головних уборів зі штучного хутра (дегазацію хутряних і шкіряних виробів цим способом проводити неможливо). Дегазація способом прання полягає в розкладі та змиванні отруйних речовин водними розчинами миючих засобів при високих температурах. Дегазації пранням підлягають вироби з бавовняних тканин, а також ватяний одяг. Як миючий розчин використовується 0,3 % -й розчин порошку СФ-2У (СФ-2). Дегазація провітрюванням (природна дегазація) може бути використана для всіх видів одягу, взуття й індивідуальних засобів захисту. Вона проводиться, якщо є час і немає інших засобів дегазації. Дегазація провітрюванням найбільш швидко проходить у літніх умовах при температурі 18—25 °С. Зерно, уражене парами і туманами ОР і СДЯР, дегазують провітрюванням на відкритому повітрі. Самодегазація в теплий період може настати: при ураженні зарином і табуном — через 2—4 доби, іпритом через 5—10 діб, зоманом через 20—45 діб. Фураж (зерно, сіно, солому), заражений ОР типу зарин, зоман, Ві-Ікс, обробляють розчином 4 %-го гідроокису натрію і 2 %-го пергідролю при витратах 6—10 л/м2. Фураж залишають після обробки на 1—2 доби і потім обстежують на залишкову зараженість. Зерно, січку соломи і сіна, коренеплоди, заражені фосфороорганіч-ними речовинами й ОР типу іприт, завантажують у кормозапарник і пропарюють 3 год. Пара, яка відводиться з кормозапарника, має проходити через дегазуючий розчин. Основний спосіб дегазації фуражу, зараженого крапельно-рідинною ОР, — зняття верхнього зараженого шару товщиною 10—15 см із зернофуражу і 20—25 см сіна і соломи. Воду дегазують фільтруванням і хлоруванням. Із колодязя воду відливають або відкачують, а дно і стінки шахти обробляють хлорно- вапняною кашкою, із дна знімають шар 10 см. Після наповнення водою, її знову відливають і після нового наповнення перевіряють на наявність ОР. Засоби захисту дегазують пароаміачним способом або гарячим повітрям. При ураженні майна ФОР дегазують вимочуванням у 2 %-му розчині соди, аміаку або іншого лугу при температурі 15 °С протягом 1,5 год. Шкіряні та інші вироби дегазують гарячим повітрям при температурі 70 °С протягом 6 год. Висновки та пропозиції Внаслідок аварії на ХНО відбувся викид в навколишнє середовище 45 тон метиламіну. Повна глибина зони зараження НХР становить 5,09кілометра відстань від ХНО до підприємства 2,5 кілометра. Можлива площа зараження становить 81,33 км², фактична – 3,96 км². Час підходу хмари зараженого повітря до підприємства становить близько 25 хвилин – це час за який потрібно зреагувати на сигнал тривоги і розпочати евакуацію. При температурі навколишнього середовища + 20 ºС максимально можливий час перебування людей в засобах захисту становить близько 48 хвилин – це максимальний час протягом якого люди можуть перебувати в засобах захисту знаходячись під дією НХР. При забезпеченні засобами захисту на 90% можливі втрати будуть становити близько 18% на відкритій місцевості і9% у будівлях. Час вражаючої дії НХР становить близько 18,5 годин – відносно цього часу будуть проводитись розрахунки інженерного захисту. При максимальній робочій зміні 290 чоловік і висоті приміщень захисної споруди в 2,9 метра (що дозволяє триярусне розташування ліжок) вмістимість сховища є достатньою для максимальної робочої зміни. Матеріали з яких виконано сховище і їх товщина забезпечують повний захист на випадок можливого радіоактивного забруднення. Фільтровентиляційне обладнання встановлене в сховищі є недостатнім для забезпечення всього виробничого персоналу на час вражаючої дії НХР, дії спрямовані на усунення цієї проблеми описані у відповідному пункті розрахункової роботи. Розрахункові таблиці
Таблиця 1 Густина НХР і допоміжні коефіцієнти для визначення глибини зони зараження НХР Густина НХР, т/м3 Значення допоміжних коефіцієнтів
Таблиця З Значення коефіцієнта К4 залежно від швидкості вітру Швидкість вітру, м/с 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
К4 1 1,33 1,67 2,0 2,34 2,67 3,0 3,34 3,67 4,0
Таблиця 4 Швидкість переносу переднього фронту хмари зараженого повітря, км/год Ступінь вертик. стійкості повітря Швидкість вітру, м/с
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 15
інверсія 5 10 16 21
ізотермія 6 12 18 24 29 35 41 47 53 59 88
конвекція 7 14 21 28
Таблиця 5 Залежність кутових розмірів зон можливого зараження від швидкості вітру Vn, (м/с) до 0,5 0,6¸1,0 1,1¸2,0 Більше 2,0
j (градуси) 360 180 90 45
Таблиця 6 Допустимий час перебування людей у засобах захисту шкіри, год Температура повітря, Со Час перебування людей у засобах захисту шкіри, год
> 30 0,3
25 – 29 0,5
20 – 24 0,8
15 – 19 2
< 15 3
Таблиця 7 Можливі втрати населення та працівників, які опинилися у зоні хімічного зараження (ЗХЗ) , % Умови перебування людей Без протигазів Забезпеченість людей протигазами, %
20 30 40 50 60 70 80 90 100
На відкритій місцевості 90-100 75 65 58 50 40 35 25 18 10
у будівлях 50 40 35 30 27 22 18 14 9 4
Примітка: Орієнтовно структура втрат може розподілятися за такими даними: легкі - до 25%; середньої тяжкості - до 40%; зі смертельними наслідками - до 35%. Таблиця 8Коефіцієнт розташування сховища (Кр) Умови розташування Кр
Укриття, що стоять окремо поза районом забудови 1
Те ж в районі забудови 2
Вбудоване в окремій будові сховище:
- для виступаючих над поверхнею стін 3
- для перекриття 4
Вбудоване в середині виробничого комплексу, або кварталу сховище:
- для виступаючих над поверхнею землі стін 4
- для перекриття 8
Таблиця 9 Товщина шару половинного послаблення радіації для різних матеріалів, см Матеріал Густина, г/см3 Товщина шару, см
від проникаючої радіації від радіоактивного забруднення
Вода 1,0 23 13
Дерев’яні матеріали 0,7 33 18,5
Грунт 1,6 14,4 8,1
Цегла 1,6 14,4 8,1
Бетон 2,3 10 5,7
Кладка цегляна 1,5 15 8,7
Кладка бутова 2,4 9,6 5,4
Глина утрамбована 2,06 11 6,3
Вапно 2,7 8,5 4,8
Сіно, солома 0,12 192 109
Сніг 0,125 184 104
Лід 0,9 26 14,5
Сталь (броня) 7,8 3,0 1,7
Свинець 11,3 2,0 1,2
Примітка: Для інших матеріалів шар половинного послаблення дорівнює відношенню шару половинного послаблення води до густини матеріалу, який використаний. Густина матеріалу наведена в довідниках. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ В.Є.Гончарук, С.І.Качан, С.М.Орел, В.І.Пуцило – Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях – Посібник - Вид –во НУ “ЛП”, 2004р.-184с.. “Защита объектов народного хозяйства ”: Справочник / Г.П.Демиденко, Е.П.Кузьменко, П.П.Орлов и др.: Под ред. Г.П.Демиденко, - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: Вища шк. Головное изд-во, 1989. - 287 с. “Повышение устойчивости работы объектов народного хозяйства в военное время”: Учебн. пособие / под ред. Г.П.Демиденко. - К.: Вища шк., 1984. – 172 с. В.Г.Атаманюк, Л.Г.Ширшев, Н.И.Акимов, “Гражданская оборона”, М.: Высшая шк., 1986. - 207 с. Цивільна оборона. За редакцією полковника П.І.Кашина.- Львів: ПП ”Василькевич К.І.”, 2005. Довідник для виконання розрахунково-графічних робіт з БЖД і ЦО Вид-во НУ ЛП, 2001р. М.І.Стеблюк. Цивільна оборона. –Київ : Знання, 2006 – 487 с.
Міністерство освіти і науки україни Національний університет “ Львівська політехніка “ Кафедра ТРР
Прогнозування і оцінка наслідків аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та проведення захисних заходів
Варіант №12 Виконала: ст. гр.РТЕс -11 Яковлєва І.О. Перевірила Гіщак Х.Я. Львів 2012
