Чмир Ю.В.
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВИХ АСПЕКТІВ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Розвиток ринкових відносин в Україні приводить до відповідальності та самостійності підприємств та інших суб'єктів ринку у розробленні та ухваленні управлінських рішень. Їх ефективність значною мірою залежить від об'єктивної, своєчасної та всебічної оцінки фінансового стану підприємства загалом і ділової активності зокрема.
Метою дослідження статті є розкриття сутності й економічного змісту ділової активності та її аналіз на прикладі ТОВ „Ланком”.
За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності, значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу ділової активності - основи, на якій грунтуються оптимальні рішення про обсяги майна підприємства та раціональність його використання.
Необхідно зауважити, що ділова активність мінімізує ризик неуспіху в умовах економічної нестабільності ринкового середовища та конкуренції.
"Ділова активність" доволі широке поняття й охоплює практично всі аспекти роботи підприємства. За економічним змістом ділову активність підприємств можна розглядати як у широкому, так і вузькому значенні. У широкому розумінні вона означає весь спектр зусиль підприємства, спрямованих на просування на ринках продукції, праці, капіталу. Тому для підвищення ділової активності керівники підприємств повинні докладати максимум зусиль для поліпшення договірної роботи, умов бізнесу, розширення інформаційного поля. У вужчому розумінні, тобто при аналізі фінансово-господарської діяльності, ділова активність підприємства означає його виробничу й комерційну діяльність.
Інакше кажучи, виділяють ділову активність підприємств щодо мобілізації внутрішніх ресурсів економічного зростання та активність у зовнішньому економічному середовищі. Внутрішня активність виражається у зростанні економічного потенціалу підприємств чи підвищенні ефективності його використання. Активність підприємства у зовнішньому економічному середовищі оцінюється сукупністю кількісних та якісних параметрів, серед яких частка ринку підприємства, обсяги поставок на експорт, динаміка фондової активності, імідж підприємства, його соціальна й природоохоронна активність тощо.
Система показників ділової активності втілюється у додержанні так званого золотого правила економіки підприємства, яке виражається таким співвідношенням (1):
Тп >Тр >Та>100%, (1);
де Тп — темп зростання (зменшення) прибутку;
Тр — темп зростання (зменшення) обсягу реалізації:
Та — темп зростання (зменшення) вартості активів (валюти балансу)
Ця залежність означає, що економічний потенціал підприємств зростає, виручка від реалізації (дохід) випереджає приріст активів, а приріст фінансового результату випереджає приріст виручки від реалізації.
Показники ділової активності доцільно розділити на два рівні: ключові показники (для експрес-аналізу) і додаткові (для поглибленого аналізу). Ключовими показниками є: коефіцієнт стійкості економічного зростання, коефіцієнт оборотності оборотних активів, коефіцієнт оборотності власного капіталу, коефіцієнт ділової активності, тривалість фінансового циклу.
Для визначення резервів зростання ділової активності доцільно визначитидодаткові показники оборотності: коефіцієнт оборотності запасів, тривалістьоборотності запасів, коефіцієнт оборотності коштів у розрахунках, тривалість обігу коштів у розрахунках, коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, тривалість оборот кредиторської заборгованості та тривалість операційного циклу.
У процесі аналізу ділової активності проведемо оцінку темпу зміни вартості активів, обсягу реалізації та фінансового результату ТОВ „Ланком” за 2005-2007 роки (табл. 1).
Таблиця 1 – Темпи зміни прибутку, виручки від реалізації і валюти балансу ТОВ „Ланком” за 2005-2006 рр.
Рік
Прибутку
Виручки від реалізації
Валюти балансу
2005-2006
0,3
1,18
0,98
2006-2007
-2,4
0,85
0,96
Аналіз даних табл. 1 дає змогу затверджувати, що на підприємстві „Ланком” співвідношення між темпами зміни цих основних показників діяльності свідчить про скорочення економічного потенціалу, неефективне використання ресурсів та незначний розмір прибутку чи збиткову діяльність.
Основними причинами зниження цих показників є зменшення обсягів виробництва, зростання собівартості та низька конкурентоспроможність виробів, перенасиченість ринку. ТОВ "Ланком" має усі виробничо-фінансові можливості для нарощування обсягів виробництва. На ринку збуту його виробів досить гостра конкуренція. Отже, основний напрям розширення діяльності підприємства й зростання ділової активності полягає в оптимізації асортименту, підвищенні конкурентоспроможності виробів, інтенсифікації маркетингової діяльності.
Таким чином, ділова активність – доволі широке поняття й охоплює майже всі аспекти роботи підприємства. Ділову активність можна розглядати в широкому аспекті, тобто як економічну ділову активність, і у вузькому – як фінансову ділову активність. Основними напрямами зростання ділової активності, залежно від призначення продукції підприємства, є забезпечення в необхідних обсягах високоякісною сировиною, оновлення матеріально-технічної бази, підвищення конкурентоспроможності виробів, пошук нових ринків збуту.
Література:
1. Фінанси підприємств: Підручник / Кер.авт.кол. і наук.ред.проф. А.М Поддєрьогін.-К.:КНЕУ.-2002.- 437 с.
2. Шеремет А.Д. Методика финансового анализа.-М.:ИНФРА, 2001.-286 с.
3. Бланк И.А. Управление капиталом предприятия.-М., 2003 г.-482 с.
Тема 10. АНАЛІЗ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ (ОБОРТНОСТІ) ПІДПРИЄМСТВА
***********************************************************************
Шановні відвідувачі нашого сайту!
Викладені тут матеріали призначені суто для ознайомлення та вивчення. Комерційне використання (в тому числі – продаж, тиражування, плагіат тощо) забороняється. Незаконне (без згоди автора чи іншого правоволодільця) використання частин текстів або повних текстів творів є злочином і карається, відповідно до законодавства України.
Для замовлення підготовки
дисертаційної, дипломної, курсової, реферативної, контрольної
чи іншої роботи, звертайтеся, будь ласка, за:
адресою: м. Київ, вул. Вел.Васильківська (Червоноармійська), 92, 1 поверх,
телефонами: (044)353-20-62, 331-63-53,
e-mail: info@inpos.com.ua
***********************************************************************
1. Сутність ділової активності (оборотності) підприємства та її значення для оцінки результатів і ефективності його діяльності.
2. Основні показники ділової активності: коефіцієнт оборотності активів, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, коефіцієнт оборотності матеріальних запасів, період інкасації дебіторської заборгованості; період обертання матеріальних запасів; період обертання кредиторської заборгованості, тривалість операційного циклу, тривалість фінансового циклу, коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) та коефіцієнт оборотності власного капіталу.
3. Оцінка показників ділової активності.
4. Використання результатів аналізу для підвищення ефективності діяльності підприємства.
Мета лекції.
Вив чення основних понять, що характеризують ділову активність підприємства та оволодіння методикою їх аналізу.
1. Сутність ділової активності (оборотності) підприємства та її значення для оцінки результатів і ефективності його діяльності.
Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтів оборотності.
Коефіцієнти оборотності – система показників фінансової активності підприємства, яка характеризує наскільки швидко сформований капітал обертається в процесі його господарської діяльності.
2. Основні показники ділової активності
Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):
·коефіцієнта оборотності активів;
·коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості;
·коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості;
·тривалості обертів дебіторської та кредиторської заборгованостей;
·коефіцієнта оборотності матеріальних запасів;
·коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі);
·періоду обороту чистого робочого капіталу;
·коефіцієнта оборотності власного капіталу.
Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству.
Строк погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості і показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства.
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.
Тривалість операційного циклу визначається як сума періоду обороту дебіторської заборгованості (в днях) і періоду обороту виробничих запасів (в днях).
Тривалість фінансового циклу визначається як тривалість операційного циклу мінус період обороту кредиторської заборгованості.
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.
Період обороту чистого робочого капіталу – розраховується як відношення кількості днів у році до коеефіцієнту оборотності чистого робочого капіталу. Коефіцієнт оборотності чистого робочого капіталу дорівнює відношенню чистого доходу від реалізації до розміру чистого робочого капіталу середнього за період.
Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.
3. Оцінка показників ділової активності.
Ефективність управління підприємством визначається темпами прискорення обертання ресурсів, що повинно знаходити своє відображення у зростанні відповіднихпоказників. Нормативного значення показників не має, але чим швидше обертаються ресурси підприємства, тим краще. Підвищення обертання ресурсів є, поряд з високою прибутковістю другим важелем підвищення фінансового благополуччя підприємства. Низький рівень коефіцієнтів обертання активів може свідчити про недостатню завантаженість та низьку ефективність експлуатації виробничих потужностей, зростання дебіторської заборгованості та запасів.
Показник оборотності активів показує, скільки разів за період обертається капітал, вкладений в активи підприємства. Ріст даного показника говорить про підвищення ефективності їхнього використання.
Ще одним параметром, що оцінює інтенсивність використання активів є показник періоду обороту в днях, що розраховується як відношення тривалості обраного періоду до оборотності активів за даний період.
Оборотність чистих активів є узагальнюючим показником, що характеризує інтенсивність використання активів. Крім того, цей коефіцієнт використовується в оцінці фінансової діяльності компанії.
Період обороту чистого робочого капіталу - харктеризує час, протягом якого здійснють оборт оборотні кошти підприємства (цикл від оплати сировини і матеріалів, знаходження їх у вигляді виробничих до отримання платежу за реалізовану продукцію).
Від'ємне значення показника говорить про відсутність оборотних коштів, а його розмір характеризує мінімальну суму на поповнення оборотних коштів. Високе значення показує, що ресурси заморожені в оборотних коштах (розміри запасів надмірні, або підприємство відпускає значну частину продукції у кредит). При раціональному управлінні період обороту позитивний але близький до нуля, тобто структура дебіторської і кредиторської заборгованостей збалансована. Близька до нуля від'ємна величина періоду обороту говорить про роботу підприємства на кредитах постачальників і відсутності власних оборотних коштів. Ріст тривалості обороту говорить або про збитковість, або про відтягення коштів. І в тому, і в іншому випадку кредитування не вирішить проблем підприємства
Важливим для оцінки господарської діяльності підприємства є визначення тривалості операційного і фінансового циклу. В цілому немає нормативних значень для тривалості цих циклів, але чим вони коротші, тим краще працює підприємство. Для різних галузей тривалість операційного циклу є різною. Базою для порівняння є різні періоди діяльності одного підприємства і середньогалузеві показники.
4. Використання результатів аналізу для підвищення ефективності діяльності підприємства.
Підвищення ефективності діяльності підприємства здійснюється за рахунок прискорення обертання ресурсів і скорочення періоду їх обороту.
Збільшення числа обертів можливе шляхом скорочення періоду виробництва або скорочення періоду обігу.
Скорочення періоду виробництва потребує вдосконалення технології, модернізації і автоматизації виробництва.
Скорочення періоду обігу потребує більш еефктивного і раціонального використання ресурсів, прискорення документооброту і розрахунків.
Чим швидше обертаються ресурси підприємства, тим менший обсяг їх потрвібен для здійснення операційної діяльності і тим еефктивніше діяльність підприємства
ОЦІНКА ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ УКРАЇНИ НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ
НАФТОПРОДУКТІВ
Аргументовано шляхи удосконалення засобів ділової активності України
на міжнародному ринку нафтопродуктів на основі побудови композитного
випереджального показника (КВП), системи заходів підвищення конкурентоспроможності
українських нафтопереробних закладів (НПЗ).
Ключові слова: міжнародний ринок нафтопродуктів, підвищення конкурентоспроможності
підприємств, композитний випереджальний показник.
Міжнародний ринок нафтопродуктів характеризується досить значною
чутливістю до кон’юнктурних змін, крім того він значно підвладний сезонним
коливанням і значній кількості непередбачуваних факторів. Тому оцінка його
майбутніх змін є доволі складним завданням.
Теоретичним основам з даної проблематики присвячено ряд наукових публікацій
таких авторів як Олефір В.К., Лук’янова В.В., Буга Н.Ю., Назарчук Л.М., Бурлака В.Г.,
Шерстюк Р.В., Чукаєва І.К., Зінкевич В.О. Незважаючи на значні досягнення сучасної
наукової думки щодо дослідження стану, розвитку, впливу науково-технологічних
факторів на розвиток нафтової промисловості, інвестування у нафтогазовий комплекс
України, існує необхідність подальших досліджень з питань удосконалення засобів
оцінки ділової активності України на ринку нафтопродуктів на основі інструментів
економіко-математичного __________моделювання. Так, доцільним для галузевих досліджень
вважається використання методики короткострокового прогнозування на основі
побудови композитного випереджального показника (КВП). Перевагами КВП є те,
що він дозволяє оцінювати поточний стан ринку і передбачати поворотні точки зміни
кон’юнктури та ділової активності об’єкту дослідження.
Таким чином, метою статті є надання рекомендацій щодо удосконалення засобів
оцінки ділової активності України на міжнародному ринку нафтопродуктів
за допомогою композитного індикатора КВП.
Ділова активність виступає одним з ключових індикаторів кон’юнктури ринку.
Для оцінки ділової активності використовується система таких показників [5]:
портфель замовлень; розмір та динаміка угод; ступінь завантаженості виробничих
потужностей; кількість угод; обсяг продажів у натуральному вимірі; обсяг продажів
у національній або іноземній валюті; сумарний обсяг укладених угод у національній
валюті; мінімальна і максимальна ціна угод.
Аналіз даних за цими показниками дозволяє виділити цикли ділової активності
ринку та визначити сприятливі і несприятливі тенденції його розвитку. Розглянемо
основні з вищевказаних показників для визначення стану ділової активності України
на міжнародному ринку нафтопродуктів.
Переробка нафти в Україні здійснюється на шести нафтопереробних заводах
(НПЗ): Лисичанському, Кременчуцькому, Одеському, Херсонському, Дрогобицькому
та Надвірнянському. Їх загальна потужність складає 52 млн. тонн на рік, однак
на даний момент середній ступінь завантаженості виробничих потужностей – 11%, при
тому, що на момент отримання незалежності України завантаженість НПЗ становила
90%, з яких приблизно 30 млн. тонн споживалось всередині країни, ще 15 млн. тонн
експортувалось. Однак вже у 1993 році ситуація змінилась, і з того часу і до сьогодні
43
переробка нафти в Україні не перебільшує 12 млн. тонн нафти на рік. За даними
Держкомстату, обсяги експорту продуктів нафтопереробки України у 2007 році
дорівнювали 52,5 млн. грн., що становило 7,3% від загального обсягу реалізованої
промислової продукції. Темп зростання склав 120% у порівнянні з 2006 роком та 514%
у порівнянні з 2001 роком. Але, якщо провести аналіз діяльності нафтопереробних
закладів України за натуральними одиницями виміру, то за період з 2003 до 2007 року
виробництво бензину моторного скоротилося на 3,4%, палива дизельного – на 34,4%,
мазуту – на 56,4%. Такі стрімкі темпи зростання обсягів продажу у ціновому виразі при
скороченні завантаженості НПЗ та виробництва у натуральних одиницях свідчать про
нестабільність ринку нафтопродуктів України [5].
Показники циклу ділової активності ринку нафтопродуктів
і загальноекономічного циклу України за період 2003-2008 рр. надані на рис. 1. З рис.1
та згідно з наведеними вище даними можна стверджувати, що Україна знаходиться
у фазі економічного спаду при несприятливій кон’юнктурі ринку нафтопродуктів. Цикл
ділової активності ринку нафтопродуктів співпадає із загальноекономічним циклом,
однак криза нафтопереробної галузі почалася ще раніше (рис.1).
0
5000
10000
15000
20000
2003 2004 2005 2006 2007 2008 роки
тис. т
98
100
102
104
106
108
110
112
114
%
Обсяги виробництва нафтопродуктів, тис. т
Індекси фізичного обсягу ВВП, %
Рис.1 Показники циклу ділової активності ринку нафтопродуктів і
загальноекономічного циклу України за період 2003-2008 рр. [5]
Наявність потенційно потужних НПЗ, сприятливе географічне становище робить
нафтопереробну галузь України привабливою і перспективною, що здатна впливати на
загальноекономічну кон’юнктуру і посприяти переходу від фази спаду до фази
зростання. Тому її розвиток має стати одним з державних пріоритетів. Згідно
з „Енергетичною стратегією України на період до 2030 року”, розробленою урядом
України, планується значно збільшити виробництво основних нафтопродуктів, а саме
до 2010 року досягти таких показників: виробництво бензину – 8,0 млн. тонн (192,3%),
дизельного палива – 10,6 млн. тонн (255%), мазуту – 7,3 млн. тонн (210%). Однак
за умов, що склалися, такий сценарій є маловірогідним. Значна різниця між плановими
та фактичними показниками обумовлена тим, що при розрахунках не було враховано
фактори сезонності та циклічності. Необхідність втручання у ситуацію, що склалася
у нафтопереробній галузі, є безсумнівною, бо якщо існуюча тенденція залишиться
незмінною, слід очікувати зменшення обсягів виробництва (рис.2). Кінцевою метою
при цьому виступає підвищення ділової активності України на міжнародному ринку
44
нафтопродуктів, а основним завданням є підвищення конкурентоспроможності
українських НПЗ [5].
0
1000
2000
3000
4000
5000
6000
7000
8000
9000
10000
2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 роки
Бензин моторний з вмістом
свинцю 0,013 г/л і менше,
тис.т
Паливо дизельне для
транспорту автомобільного і
залізничного, тис.т
Мазути топкові важкі, тис.т
Рис. 2 Прогноз обсягів виробництва нафтопродуктів до 2010 року
на основі побудови лінії тренду [5]
У цьому зв’язку виникаєпотреба у застосуваннібільш досконалої методики
прогнозних розрахунків, що дозволить робити прогноз в умовах невизначеності
і враховувати особливості нафтопереробної галузі. Методика дослідження,
що базується на побудові КВП, відповідає таким вимогам, а загальний процес
досягнення цієї мети складається з наступних етапів.
По-перше, відбираються показники, за допомогою яких здійснюватиметься оцінка
існуючої ділової активності України на ринку нафтопродуктів. На даному етапі
необхідним є виявлення проблем і перспектив галузі. Однією з основних на сьогодні
є застосування застарілих технологій та обладнання з низькою глибиною переробки нафти.
Наслідком цього є: нераціональна структура виробництва нафтопродуктів – зависока частка
виробництва мазуту у порівнянні з дорожчими нафтопродуктами (бензини, дизельне
паливо); низька якість нафтопродуктів, тому структура зовнішньої торгівлі
нафтопродуктами України складається з експорту мазуту та імпорту бензинів
та дизельного палива.
По-друге, проводиться аналіз макроекономічних показників в історичній
ретроспективі з метою виявлення факторів з випереджальними властивостями,
які потрібні для розрахунку індексу КВП. Враховуючи, що українські нафтопродукти
характеризуються зовнішнім попитом, динаміка експорту індикує про ефективність
роботи українських нафтопереробних заводів та про зв’язок українського ринку
нафтопродуктів із ринками інших країн, це обумовлює вибрати експорт
нафтопродуктів України як головний індикативний (результуючий) показник ділової
активності України на міжнародному ринку нафтопродуктів.
За результатами проведення кореляційно-регресійного аналізу (табл.1),
компонуючи фактори впливу (х1, х2) на результуючий показник (у), були визначені
найбільш впливові, серед яких індекс цін виробників продуктів нафтоперероблення;
курс долару США; постачання російської нафти на Україну; обсяг переробки нафти на
українських НПЗ.
45
Слід зауважити, що розраховані абсолютні значення бета-коефіцієнтів для
останніх двох груп факторів демонструють переважний вплив постачання російської
нафти на Україну щодо експорту нафтопродуктів з України. У першій групі таку
перевагу набуває індекс цін виробників продуктів нафтоперероблення. Наявність такої
ситуації підтверджує і значення ?-коефіцієнтів.
Таблиця 1
Результати кореляційно - регресійного аналізу факторів впливу на ділову
активність України на міжнародному ринку нафтопродуктів*
Показники R? Fзнч 1 ? 2 ? 1 ? 2 ?
Х1- постачання російської нафти на Україну,
Х2 - індекс цін виробників нафтопродуктів,
У – експорт нафтопродуктів з України
0,63 7,42 0,107 -2,11 0,08 -1,13
Х1- постачання російської нафти на Україну,
Х2 - обсяг переробки нафти на українських
НПЗ, У – експорт нафтопродуктів з України
0,57 6,68 -2,37 1,97 2,05 -1,04
Х1-курс долару США, Х2 - постачання
російської нафти на Україну, У – експорт
нафтопродуктів з України
0,50 6,607 0,38 -0,7 -0,01 0,7
* Складено за даними [4]
Відбір серед показників з випереджальними властивостями повинен відповідати
наступним критеріям [1, 209]: 1) мати стійкі циклічні випереджальні властивості;
2) фіксуватися статистичними органами щомісячно; 3) мати достатньо довгий
і безперервний динамічний ряд; 4) охоплювати найбільш важливі сектори ринку;
5) швидко оприлюднюватись і часто не переглядатись з методичної точки зору.
Остаточно відібрані трансформовані динамічні ряди агрегуються у КВП.
Агрегування випереджальних показників у КВП здійснюється у 5 стадій [2, 108]:
1) обчислення відносної місячної зміни компоненти у певний момент часу;
2) обчислення місячного внеску компоненти у певний момент часу; 3) обрахування
середньозваженого зростання для певного моменту часу шляхом складання місячних
внесків всіх компонентів; 4) побудова КВП шляхом рекурсивної процедури;
5) приведення КВП до базового року.
Компоненти КВП не мають сезонної та трендової складової, але мають
випадкову складову. Тому навіть в умовах сприятливої кон’юнктури можливе
випадкове зменшення КВП або в умовах тривалого спаду – випадкове зростання КВП.
Для здійснення аналізу динаміки КВП слід надати оцінку його суттєвості. За правилами
КВП вважається суттєвим, якщо протягом 5 місяців він скоротився на 3,5% і більше
[3, 29]. В динаміці експорту нафтопродуктів існують два переламних моменти,
які зафіксовані у 2005 та 2008 роках. Якщо проводити оцінку КВП за критерієм
тривалості зменшення, то в 2005 році зниження триває 5 місяців, в 2008 – 9 і в обох
випадках зменшення становить більше 3,5%, що відповідає вимогам суттєвості
показника. Таким чином, доведення суттєвості КВП у переламні моменти динамічного
ряду дозволяє побудувати графічну інтерпретацію виведеного композитного
випереджального показника – композитного індикатора [4].
46
На рис.3 (а, б) відображений композитний випереджальний індикатор, який
складається із двох показників: індексу цін виробників продуктів нафтопереробки
та обсягів постачання російської нафти в Україну.
Композитний індикатор демонструє випереджальну динаміку в переламні
моменти часу. Значимість рис.3б полягає у наочності випереджальної властивості
КВП - помічена протилежна тенденція: діапазон коливань індикатора має
тенденцію до зменшення (рис. 3 б).
a - сезонно згладжений композитний індикатор
60
80
100
120
140
160
180
200
220
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
роки
%
20
б- композитний індикатор з урахуванням усунення трендової складової
50
100
150
200
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
роки
%
2009
Рисунок 3 - Композитний індикатор з урахуванням усунення сезонної і трендової
складових, % [4]
По-третє, відповідно до отриманого індикатора розробляються можливі
оптимістичні і песимістичні сценарії розвитку і відповідні системи заходів.
Так, на сучасному етапі функціонування економічної системи України, стоїть
актуальним питання подальшого розвитку НПЗ. Для цього досить важливим
є прийняття закону, що передбачає митні пільги на ввіз імпортного нафтопереробного
устаткування, якого немає в Україні. Такий законопроект було підготовлено
ще у березні 2007 року, однак, за станом на 2009 р. він є неприйнятим. Важливим
пунктом підвищення ділової активності України на міжнародному ринку
нафтопродуктів є гармонізація з європейськими стандартами якості та екологічності
нафтопродуктів, сьогодні таку продукцію в змозі випускати тільки Лисичанський
та Одеський НПЗ.
Україна має власні родовища нафти, але вони відносяться до категорії
важковидобувних, тому для інтенсифікації видобутку нафти необхідним
є використання сучасних технологій, отже потреба в інвестиціях. І все ж таки при
самих оптимістичних прогнозах власного видобутку, Україна залишиться значним
імпортером нафти. Однак географічне розташування дозволяє задіяти різноманітні
джерела постачання (Азербайджан, Казахстан, країни Близького і Середнього Сходу),
при цьому суттєво посиливши свою транзитну роль з доставки нафти. Крім того,
47
урядом України розглядається можливість освоєння нафтових родовищ у країнах,
що володіють значними запасами нафти, на засадах міжнародної співпраці
з укладанням угод про розподіл видобутої продукції. Потенційними партнерами
України є Російська Федерація, Єгипет, Лівія, Іран [5].
Проведені дослідження свідчать про доцільність удосконалення механізму
підвищення ділової активності України на міжнародному ринку нафтопродуктів
на основі впровадження КВП не тільки для короткострокового прогнозування
показників експорту, але й для інших, що доповнюють цей показник ділової активності,
таких як розмір та динаміка угод, ступінь завантаженості виробничих потужностей,
обсяг продажів у натуральному вимірі, обсяг продажів у національній або іноземній
валюті та ін. У своїй сукупності вони нададуть більш детальний опис процесу,
що досліджується, а це ставить завдання розробки методів розрахунку індексів КВП
у подальших дослідженнях.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене у даній статті, можна зробити
наступні висновки:
- рівень ділової активності України на міжнародному ринку нафтопродуктів
виявляється недостатньо задовільним, про що свідчить неспроможність вітчизняних
НПЗ задовольняти існуючий попит якісною продукцією та імпортозалежність країни
як від нафти сирої, так і від продуктів нафтопереробки;
- серед першочергових заходів стабілізації та підвищення ділової активності
ринку нафтопродуктів слід виділити економічне стимулювання модернізації
українських НПЗ, створення системи контролю за якістю нафтопродуктів, прозорість
встановлення тарифів, розвиток логістичної інфраструктури для транспортування
нафтопродуктів;
- для виконання прогнозної оцінки ділової активності України на міжнародному
ринку нафтопродуктів доцільним вважається використання КВП, який завчасно
сигналізує про майбутні ринкові тенденції, а тому про необхідність державного
втручання, або задля стабілізації ситуації у випадку очікуваних негативних змін,
або для активізації діяльності у випадку очікуваних позитивних змін.
Література
1. Фомичев В.И. Международная торговля: учебник; 2-е издание; перераб. и доп. –
М.: ИНФРА – М, 2001. – 446 с.
2. Олефір В.К. Прогнозування кон’юнктурних змін і ділових циклів// Ринок:
прогноз і кон’юнктура. – 2008 р. – с.94-111.
3. Смирнов С. Система опережающих индикаторов для России // Вопросы
экономики. – 2001. - №3. – с.23-42.
4. Шеремет Т.Г., Анциферова В.В. Кон’юнктурна оцінка ділової активності України
на міжнародному ринку нафтопродуктів за допомогою випереджального показника.
Торгівля і ринок України: Темат. зб. наук. пр. Донецьк, ДонНУЕТ, 2009.- С. 83-86.
5. Дергачева В.В., Шеремет Т.Г. Україна на міжнародному ринку нафтопродуктів. //
Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных
инвестиций: региональный аспект. Часть 1. Сборник научных трудов.- Донецк: ДонНУ,
2010.- С. 68–74.__
В ідеальній економіці реальний ВВП зростав би швидкими, сталими темпами. Рівень цін, який визначається індексом споживчих цін чи дефлятором ВВП, залишався б незмінним або ж зростав досить повільно. В результаті незначними були би інфляція та безробіття.
Проте досвід наочно свідчить про те, що економічні умови ніколи не залишаються сталими. Економічне піднесення прокладає шлях до спаду. У роки спаду ВВП, зайнятість та реальні доходи населення падають, прибутки зменшуються, люди втрачають роботу. Невдовзі знову починається пожвавлення, яке може бути настільки сильним, що породить новий бум. Цей етап характеризується достатньою кількістю робочих місць та підвищенням життєвого рівня. Але за піднесенням настає новий спад економіки.
Зростання і падіння обсягів національного виробництва, цін, процентних ставок і зайнятості складають діловий цикл, який є характерною рисою ринкової економіки.
Отже, економічний цикл (цикл ділової активності) — це періодичний підйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання.
/
Причинами циклічності можуть бути:
технічні нововведення (НТР), які впливають на інвестиції та споживчі витрати, а відповідно
на виробництво, зайнятість і рівень цін;
політичні й випадкові події (наприклад, війни, "перебудова" в СРСР та перехідний період у нових незалежних державах);
зміни в кредитно-грошовій політиці (коливання обсягів грошової маси);
нестача національних інвестицій;
зміни цін на нафту, газ та інші види сировини тощо.
В макроекономіці не існує цілісної теорії економічного циклу, і економісти різних напрямків концентрують свою увагу на різних причинах циклічності. Але більшість із них вважають, що рівень сукупних витрат (Y=C+I+G+NX) безпосередньо визначає рівень зайнятості і виробництва. Чому саме зміни у рівні сукупних витрат спричиняють коливання економічної активності? Справа в тому, що в економіці, яка орієнтована головним чином на ринок, сектор фірм виробляє товари і надає послуги лише в тому випадку, коли їх можна вигідно продати, або, іншими словами, коли на них пред'явлено достатній сукупний попит. Якщо ж цей сукупний попит (або сукупні витрати) недостатній, то сектору фірм невигідно виробляти товари і послуги у великому обсязі, і тому ВВП скорочується. При вищому рівні сукупних витрат сектор фірм, розширюючи обсяги виробництва, буде отримувати прибуток, і, таким чином, ВВП зростатиме.
Окремі економічні цикли суттєво різняться між собою за тривалістю та інтенсивністю (мал. 3.1), проте всі вони складаються з одних і тих самих фаз (табл. 3.1).
Таблиця 3.1. Фази економічних циклів.
Фаза циклу
Економічна суть
1
ПІК
В економіці спостерігається повна зайнятість, і виробництво працює на повну потужність. Рівень цін має тенденцію до підвищення, а зростання ділової активності припиняється.
2
СПАД (РЕЦЕСІЯ)
Виробництво і зайнятість скорочуються, проте ціни не завжди мають тенденцію до зниження. Вони падають тільки в тому випадку, коли спостерігається депресія (глибокий і тривалий спад).
3
ДНО
Найнижча точка спаду (депресії): виробництво і зайнятість досягають найнижчого рівня.
4
ПОЖВАВЛЕННЯ
Виробництво та зайнятість зростають. Рівень цін може підвищуватися, аж поки не буде досягнуто повної зайнятості і виробництво не почне працювати на повну потужність.
При цьому циклічно змінюються обсяг випуску, рівні зайнятості, безробіття, інфляції, процентної ставки, обсяг грошової маси і т.п. Проте основними індикаторами фази циклу служать:
рівень зайнятості,
рівень безробіття,
обсяг випуску,
оскільки динаміка рівнів інфляції і процентної ставки може бути різною в залежності від факторів, які спричинили спад.
Фактичний реальний обсяг випуску коливається при цьому навколо потенційного рівня ВВП, під яким ми розуміємо обсяг виробництва за умови повної зайнятості ресурсів. Він опускається нижче цієї позначки під час спаду, потім поступово повертається до неї, а інколи навіть перевищує цей рівень під час чергового підйому економіки. Коливання фактичного обсягу ВВП навколо потенційного характеризується показником, який має назву "розрив ВВП":
/
де Y - фактичний обсяг виробництва, / — потенційний ВВП.
Коли / ми говоримо про відставання ВВП — це обсяг продукції,який економіка втрачає через неповне використання свого виробничого потенціалу.
Значно рідше зустрічається ситуація перевищення фактичним ВВП потенційного свого рівня /Це стає можливим найчастіше в екстремальних ситуаціях, коли в процес виробництва залучаються додаткові зміниробітників, капітальне обладнання використовується понад встановлені нормативи, понаднормова праця і праця за сумісництвом стають звичайнимявищем. Проте тривалий час перевищення фактичного ВВП над потенційноможливим зберігатися не може.
Обсяги виробництва і зайнятості найсильніше реагують на зміну фаз економічного циклу в галузях, які виробляють засоби виробництва і споживчі товари тривалого вжитку. В галузях, які випускають споживчі товари короткострокового використання, коливання зайнятості і випуску є значно меншими.
економічна онлайн бібліотека
/
<a href='http://banner.kiev.ua/cgi-bin/bg.cgi?86874&8493275&1' target=_top><img border=0 src='http://banner.kiev.ua/cgi-bin/bi.cgi?i86874&8493275&1' width=468 height=60 alt='Украинская Баннерная Сеть'></a>
ecolib.com.ua / Фінансовий стан підприємства та шляхи його зміцнення / 3.3. Оцінка-ділової активності підприємства; Фінансовий стан підприємства та шляхи його зміцнення /
3.3. Оцінка-ділової активності підприємства; Фінансовий стан підприємства та шляхи його зміцнення
3.3. Оцінка-ділової активності підприємства
Як відомо, капітал знаходиться в постійному русі, переходячи з однієї стадії кругообігу в іншу:
Г-Т...В...Т-Г
На першій стадії підприємство купує необхідні йому основні фонди, виробничі запаси, на другій - засоби у формі запасів надходять у виробництво, а частина використовується на оплату праці працівників, сплату податків, платежів по соціальному страхуванню та інші витрати. Закінчується ця стадія випуском готової продукції. На третій стадії готова продукція реалізується і на рахунок підприємства надходять грошові кошти. Чим швидше капітал зробить кругообіг, тим більше продукції отримає і реалізує підприємство при одній і тій же сумі капіталу. Затримка руху коштів на любій стадії веде до зниження швидкості обертання капіталу, потребує додаткового вкладання коштів і може призвести до погіршання фінансово-господарської стабільності.
Аналізуючи ділову активність на МП “Гіпек” (Додаток 7) спочатку звернемо увагу на коефіцієнт загальної оборотності капіталу, так як він відображає швидкість обороту усього капіталу підприємства. Обраховується цей коефіцієнт відношенням виручки від реалізації до середньої величини активів. В нашому випадку розмір коефіцієнта зріс на 0,062.
Коефіцієнт оборотності мобільних коштів - відношення виручки від реалізації до середньої величини поточних активів. По розрахованих показниках видно, швидкість обігу всіх мобільних коштів теж збільшилася в 1,2 рази: з 0,866 до 1,071 оборотів. Існуюча тенденція є позитивною.
Число оборотів запасів і затрат підприємства показує коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних засобів (відношення виручки від реалізації до матеріальних оборотних засобів). В 2000 році показник становив 2,119 оборотів, а в 2001 році піднявся до 3,756. Така тенденція свідчить про відносне зниження виробничих запасів і незавершеного виробництва. Таким чином підприємство може опинитись у становищі коли йому не вистачить наявних запасів для безперервного виробництва, і воно втратить фінансово-господарську стабільність.
Також на підприємстві існує тенденція до підвищення коефіцієнта оборотності готової продукції, що розраховується шляхом співвідношення виручки від реалізації і середньої за період величини готової продукції. Цей коефіцієнт збільшився на 0,961 оборот (в півтора рази), тобто попит на продукцію виробника зростає.
За період, що аналізується суттєво знизились коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (з 0,507 до 0,183) та коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (з 0,783 до 0,334) - відповідно в 2,8 та 2,3 рази. Зниження першого коефіцієнта (відношення виручки від реалізації до середньої за період дебіторської заборгованості) показує зменшення комерційного кредиту, що надає підприємство. Відносно тенденції другого коефіцієнта (відношення виручки від реалізації до середньої за період кредиторської заборгованості), то вона вказує на зниження комерційного кредиту, що надасться підприємству - зменшення покупок в кредит.
Позитивною тенденцією для підприємства є зростання коефіцієнта оборотності власного капіталу - відношення виручки від реалізації до середньої за період величини джерел власних засобів підприємства. Підвищення коефіцієнта на 0,134 обороти призвело до прискорення швидкості обороту власного капіталу в 1,34 рази. Це показує підвищення рівня продаж.
В цілому прослідкується позитивна тенденція майже по всіх показниках ділової активності підприємства. Збільшуючи швидкість оборогу підприємству вдається збільшити виручку та отримати в 2001 році прибуток (хоча і невеликий) при великих сукупних витратах. Тобто підприємству вдається за рахунок таких змін підтримувати фінансово-господарську стабільність.
По представленому підприємству не можливо провести аналіз рентабельності, так як у звітних періодах, що аналізуються воно було збитковим. Однак, можна сказати підприємство має достатній рівень фінансово-господарської стабільності, хоча вона дещо знизилась за 2001 рік. Все ж в підприємстві намітилась тенденція до підвищення прибутковості (скоротився розмір збитків). Така ситуація на даний час характерна для більшості підприємств України.
<a href='http://banner.kiev.ua/cgi-bin/bg.cgi?86874&5681878&1' target=_top><img border=0 src='http://banner.kiev.ua/cgi-bin/bi.cgi?i86874&5681878&1&4' width=120 height=60 alt='Ukrainian Banner Network'></a> <a href='http://banner.kiev.ua/cgi-bin/bg.cgi?86874&9841497&1' target=_top><img border=0 src='http://banner.kiev.ua/cgi-bin/bi.cgi?i86874&9841497&1' width=468 height=60 alt='Украинская Баннерная Сеть'></a> <a href='http://banner.kiev.ua/cgi-bin/bg.cgi?86874&8805324&1' target=_top><img border=0 src='http://banner.kiev.ua/cgi-bin/bi.cgi?i86874&8805324&1&4' width=120 height=60 alt='Ukrainian Banner Network'></a>
Банківська справа Фінанси Економіка Аудит Фінансове право Інвестиції
Аналіз ділової активності
Тези: аналіз ділової активності, аналіз ділової активності підприємства, аналіз показників ділової активності
Анализ ділової активності
дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників:
- коефіцієнта оборотності активів , - коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, - коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості - коефіцієнта тривалості обертів дебіторської і кредиторської заборгованостей - коефіцієнта оборотності матеріальних запасів, - коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі) - коефіцієнта оборотності власного капіталу.
Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середній величині підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, яке надається підприємству.
Строк погашення дебіторської і кредиторської заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнту оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості і показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства.
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.
Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.
ема: Аналіз ділової активності підприємства. Стабільність фінансового положення підприємства в умовахринкової економіки обумовлюється в чималому ступені його діловоюактивністю. Головними якісними і кількісними критеріями ділової активностіпідприємства є: широта ринків збуту продукції, включаючи наявністьпостачань на експорт, репутація підприємства, ступінь плануосновних показників господарської діяльності, забезпечення заданихтемпів їхнього росту, рівень ефективності використання ресурсів(капіталу), стійкість економічного росту. Господарська діяльність підприємства може бутиохарактеризована різними показниками, основними з який є обсягреалізації продукції (робіт, послуг), прибуток, величина активівпідприємства (авансованого капіталу). Оцінюючи динаміку основних показників, необхідно зіставититемпи їхньої зміни. Оптимальним є наступне співвідношення, щобазується на їхньому взаємозв'язку: ТРБ > ТQР > TB > 100%, де ТРБ > ТQР > TB - відповідно темпи зміни балансовогоприбутку, обсягу реалізації, суми активів (капіталу). Дане співвідношення означає: по-перше, прибуток збільшуєтьсябільш високими темпами, чим обсяг продажів продукції, що свідчитьпро відносне зниження витрат виробництва і обігу; по-друге, обсягпродажів зростає більш високими темпами, чим активи (капітал)підприємства, тобто ресурси підприємства використовуються більшефективно; і нарешті, по-третє, економічний потенціал підприємствазростає в порівнянні з попереднім періодом. Розглянуте співвідношення у світовій практиці одержало назву"золоте правило економіки підприємства". Однак якщо діяльністьпідприємства вимагає значного вкладення засобів (капіталу), щоможуть окупитися, і принести вигоду лише в більш-менш тривалійперспективі, то ймовірні відхилення від цього "золотого правила".Тоді ці відхилення не слід розглядати як негативні. До причинвиникнення таких відхилень відносяться: додаток капіталу в сферуосвоєння нових технологій виробництва, переробки, збереженняпродукції, модернізації і реконструкції діючих підприємств. Прицьому варто враховувати наявність впливу інфляції. Ділова активність акціонерних підприємств характеризується усвітовій практиці ступенем стійкості економічного розвитку чиросту. Стійкість економічного росту дозволяє припустити, щопідприємству не грозить банкрутство. Цілком очевидно, що хитливийрозвиток припускає імовірність банкрутства. Тому передкерівництвом підприємства і менеджерами стоїть дуже серйозназадача — забезпечити стійкі темпи його економічного розвитку. Як відомо, збільшення обсягів діяльності підприємства(випуску і продажів продукції) залежить від росту його майна,тобто активів. Для цього треба мати фінансові ресурси. Приплив цихресурсів може бути забезпечений за рахунок внутрішніх і зовнішніхджерел фінансування. До внутрішніх джерел відноситься насампередприбуток, що направляється на розвиток виробництва (реінвестованийприбуток) і нарахована амортизація. Вони поповнюють власнийкапітал підприємства. Але він може бути збільшений і ззовні,шляхом емісії акцій. Однак їхній випуск і реалізація загрожуютьсамостійності керівництва підприємства в прийнятті управлінськихрішень (дивідендної політики, фінансової стратегії й ін.). Крімтого, додатковий приплив фінансових ресурсів можна забезпечитизавдяки залученню таких джерел, як банківські кредити, позики,кошти кредиторів. У той же час ріст позикових коштів повинний бутиобмежений розумною (оптимальною) межею, тому що зі збільшеннямчастки позикового капіталу посилюються умови кредитування,підприємство несе додаткові витрати, отже, збільшуєтьсяімовірність банкрутства. У зв'язку з цим темпи економічного розвитку підприємства впершу чергу визначаються темпами збільшення реінвестованих власнихзасобів. Вони залежать від багатьох факторів, що відбиваютьефективність поточної (рента
