Джерелами інвестиційних вкладень в умовах існування державного регулювання цін на електроенергію можуть бути: – кредитні ресурси; – прямі державні інвестиції; – прямі приватні інвестиції; – позикові кошти, отримані через випуск цільових облігацій та акцій під інвестиційні зобов’язання стратегічних інвесторів; – власні кошти електроенергетичних компаній; – кошти інвестиційних фондів; – залучення коштів за програмою торгівлі квотами на викиди парникових газів, що реалізується відповідно до Кіотського протоколу. Ефективним механізмом залучення інвестицій у підприємства електроенергетичної галузі є їх приватизація. Але іноземні інвестори не поспішають вкладати кошти в електроенергетику у зв’язку з відсутністю в Україні механізму правового захисту іноземних інвестицій, який би відповідав міжнародним правовим нормам. На нашу думку, ефективним стимулом оновлення ОФ у сфері електроенергетики можевиступати й інвестиційний податковий кредит. У вже не чинному Законі України «Про оподат-кування прибутку підприємств», інвестиційний податковий кредит (ІПК) визначався як відстрочка плати податку на прибуток, що надається суб'єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отримано внаслідок реалізації інноваційних програм. Але при цьому в законодавстві не було визначено механізму надання ІПК. Зокрема, не було визначено вимоги для отримання ІПК, його розмір, термін надання ІПК, порядок його повернення, а також відповідальність за незаконне використання ІПК. У законодавстві, зокрема, в Податковому кодексі України, який вступив в дію з 01.01.2011р. поняття ІПК відсутнє [5]. Отже, ІПК сьогодні не надається. Механізм стимулювання інвестиційної діяльності в електроенергетиці шляхом надання ІПК є вигідним як для держави, так і для підприємств-платників податку на прибуток. Так, держава, відтерміновуючи протягом певного періоду сплату податку на прибуток, після закінчення терміну реалізації інвестиційного проекту отримує суму відстроченого податку і збільшені суми податку на прибуток, внаслідок покращення техніко-економічних показників роботи підприємств-платників податку. Отже, збільшуються надходження в Державний бюджет. Отримувачі ІПК мають можливість залучити більше коштів для оновлення своїх ОФ, спорудження нових електричних станцій і таким чином покращувати фінансові результати діяльності. Даний механізм також сприятиме покращенню існуючої в Західній ЕС неефективної структури генеруючих потужностей – створить умови для спорудження маневрових електростанцій, внаслідок чого зникне потреба використовувати для маневрування виробництвом електроенергії потужні блоки ТЕС, що сприятиме покращенню ефективності та надійності їх роботи. Пропонуємо, щоб ІПК мав строго цільове призначення, а саме – для здійснення оновлення ОФ з метою покращення їх техніко-економічних показників роботи, спорудження нових ефект ричних станцій чи впровадження нових технологій. Якщо кошти ІПК використовуватимуться не за цільовим призначенням, платник податку втрачатиме право на користування ІПК на весь термін реалізації інвестиційного проекту і зобов’язаний повернути до бюджету суму податку на прибуток, сплата якого була відстрочена, у двократному розмірі. Сума наданого ІПК не повинна переви щувати суму інвестицій згідно з інвестиційним проектом. ІПК надаватиметься на весь термін реалізації інвестиційного проекту, але не більше ніж на 5 років (цей термін достатній для спорудження вітрової електростанції, малої ГЕС чи електростанції, що працює на біомасі). Надання ІПК повинно здійснюватись на певних умовах. Зокрема, це: 1) прибуткова робота підприємства – платника податку протягом трьох останніх років; 2) наявність у платника податку на прибуток розробленого інвестиційного проекту, який обов’язково повинен містити розрахунок очікуваних сум прибутку, який буде отримуватися після закінчення терміну його реалізації і, відповідно, сум податку на прибуток, який буде сплачуватися до бюджету; 3) наявність в інвестиційному проекті розрахунку терміну його окупності; умовою надання ІПК має бути термін окупності, що не перевищує 5 років. Пропонуємо, що для отримання ІПК підприємство – платник податку має укласти з Дер жавною податковою адміністрацією у регіоні його діяльності Договір про надання ІПК, у якому повинні бути чітко визначені цілі надання ІПК, умови, на яких він надається, порядок надання, а також термін, протягом якого платник податку матиме право користуватися ІПК та порядок повернення до бюджету відстрочених сум податку на прибуток. Обсяги необхідних інвестицій у підприємства сфери електроенергетики Західного регіону є доволі великі. Тому власних фінансових ресурсів інвестора може бути недостатньо. У зв’язку з цим, в умовах існування державного регулювання цін на електричну енергію, нами пропонується використовувати і такі джерела залучення інвестицій у сфери виробництва та постачання електроенергії, як кредити банків та кошти галузевого інвестиційного фонду. Нами рекомендується залучати кредити закордонних банків (де відсотки є нижчі 10%), наприклад Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), адже в українських банках відсотки досить високі. Але ЄБРР надає кредити лише підприємствам недержавної форми власності і за умови, якщо 30% необхідних коштів буде залучено з власного джерела. А це мільйони гривень, тому електроенергетичні компанії, в яких відсутні вільні оборотні кошти, отримати кредит не зможуть. Залучення державних і змішаних капітальних вкладень регулюється Постановою Кабінету Міністрів України №1764 від 27.12.2001р. «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва» [6], відповідно до якої кошти Державного бюджету можуть безповоротно виділятися лише підприємствам державної та комунальної форм власності. Для підприємств інших форм власності встановлено досить жорсткі умови. Тому, з метою залучення інвестицій недержавними електроенергетичними підприємствами в умовах дії державного регулювання цін на електричну енергію, доцільним буде створення Інвестиційного позабюджетного фонду розвитку електроенергетики Західного регіону (ІПФРЕЗР). Джерелом формування коштів цього фонду буде збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на електричну та теплову енергію (далі Збір), який належить до загальнодержавних податків і зборів до 2010 р. був одним з джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України. З січня 2011р. Збір зараховується до загального фонду Державного бюджету України. Платниками Збору є оптовий постачальник електричної енергії (ДП «Енергоринок») та виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза ОРЕ та теплової енергії, окрім тих, які здійснюють виробництво електричної електроенергії на кваліфікованих когенераційних установках та/або з відновлюваних джерел енергії (для гідроенергії – виробленої лише малими електростанціями потужністю до 20 МВт). Ставка Збору становить 3% від вартості фактично відпущеної платником Збору електричної енергії без урахування податку на додану вартість. Кошти з ІПФРЕЗР надаватимуться на безповоротній основі електроенергетичним підприємствам Західного регіону усіх типів власності. З такого джерела доцільно залучати 30% необхідних інвестиційних вкладень. Розраховано, що обсяг надходжень в ІПФРЕЗР становитиме майже 200 млн. грн. щорічно. Засновником ІПФРЕЗР та розпорядником його коштів буде НКРЕ, оскільки відповідно до ст.5 Положення про НКРЕ [7] НКРЕ має право створювати позабюджетні фонди для сприяння функціонуванню та розвитку ринків, що нею регулюються. Джерела формування та напрями використання коштів ІПФРЕЗР повинні бути визначені у Положенні про ІПФРЕЗР, яке НКРЕ має затвердити в окремій постанові. Механізм _______формування коштів фонду буде наступним: ДП «Енергоринок», в разі купівлі електроенергії енергопостачальними компаніями Західного регіону (а саме: ПАТ «Волиньобленерго», ПАТ «ЕК «Закарпаттяобленерго», ПАТ «Львівобленерго», ТзОВ «Енергія-Новий Розділ», ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ», ПАТ «Прикарпаттяобленерго», ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго») щомісяця здійснюватиме перерахування сплаченої цими компаніями частки інвес тиційної надбавки на спеціальний рахунок уповноваженого банку ІПФРЕЗР. На цей же рахунок надходитимуть також кошти Збору від виробників електричної енергії Західного регіону, які здійснюють продаж електроенергії поза ОРЕ (Надвірнянська ТЕЦ, Рівненська ТЕЦ, Жидачівська ТЕЦ, Дрогобицька ТЕЦ). Кошти ІПФРЕЗР використовуватимуться для фінансування оновлення ОФ електроенергетичних підприємств Західного регіону, а також спорудження нових електричних станцій (наприклад, малих ГЕС, когенераційних ТЕЦ). Фінансування вказаних заходів здійснюватиметься щокварталу в межах сум, що фактично надійшли до ІПФРЕЗР на підставі поданих до НКРЕ заявок зазначених вище енергопостачальних та енергогенеруючих компаній Західного регіону України. У заявці на виділення коштів з ІПФРЕЗР має бути обґрунтовано значення інвестиційного проекту для регіону, а також подано техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) проекту із розрахунком фінансових потоків (доходів і витрат), які виникнуть внаслідок його реалізації із використанням методу дисконтування цих грошових потоків, який є найбільш поширеним івикористовується для оцінки ефективності інвестиційних проектів. Також ТЕО проекту має містити розрахунок чистої приведеної вартості проекту; значення цього показника у разі, якщо проект для компанії буде ефективним, є додатнім, що свідчить про прибутковість проекту для компанії – заявника і про її спроможність успішно реалізувати цей проект. Обов’язковим є також зазначення графіка фінансування основних робіт за інвестиційним проектом. З метою розподілу коштів ІПФРЕЗР та забезпечення контролю за їх використанням, у складі НКРЕ повинна бути утворена Рада ІПФРЕЗР у складі п’яти осіб. Не використані у звітному році кошти ІПФРЕЗР вилученню не підлягатимуть, а переходитимуть на наступний рік і використовуватимуться лише за напрямами, зазначеними у Положенні про ІПФРЕЗР. Використання виділених з ІПФРЕЗР коштів не за призначенням, буде підставою для припинення їх видавання і стягнення виданих коштів до ІПФРЕЗР у безспірному порядку. У Звіті НКРЕ, який нею щорічно складається, повинен міститись баланс надходжень та витрат коштів ІПФРЕЗР за попередній рік. Позитивний досвід функціонування ІПФРЕЗР у Західному регіоні України може бути використаний при створенні подібних фондів і в інших регіонах України у кожній регіональній ЕС. В умовах існування конкурентного ринку електричної енергії і відсутності державного регулювання цін на електроенергію значно розширюється перелік джерел інвестування. Так, як механізм залучення інвестицій споживачів електроенергії можна використовувати форвардні контракти, у яких буде закріплено тариф на довгостроковий період і виробнику електроенергії буде вигідно знижувати витрати, щоб мати змогу отримати додатковий прибуток, який потім можна спрямувати на модернізацію електрогенеруючих потужностей чи спорудження нових. Також ефективним механізмом є залучення коштів споживачів електричної енергії шляхом їх участі у власності електрогенеруючих компаній. Споживач вноситиме частку коштів шляхо придбання акцій та укладення договору із електрогенеруючою компанією, електростанція якої споруджується. У цьому договорі має бути закріплено обов’язок компанії здійснювати цим споживачам продаж виробленої новою електростанцією електричної енергії за собівартістю відповідно до частки участі кожного споживача, та право споживачів отримувати дивіденди за акціями. Крім того, у договорі має бути зазначена жорстка відповідальність компанії – майбутнього виробника електроенергії за нецільове використання вкладених коштів: повернення цих коштів споживачу із сплатою йому значної суми штрафу. Доцільним є і застосування механізму залучення коштів енергопостачальних компаній, який стимулюватиме їх вкладати засоби у спорудження електричних станцій. Енергопостачальна компанія укладатиме з виробником електроенергії контракт на закупівлю певної кількості потужності відповідно до складеного прогнозу щоденного графіка електричного навантаження. У цьому контракті має бути задокументовано зобов’язання енергопостачальної компанії у разі, коли реальне електричне навантаження перевищить прогнозоване, закупити на ринку потрібну потужність за значно вищою ціною (в 10 і більше разів), і додатково сплатити штраф. Отже, з метою виконання умов укладеного договору, для енергопостачальної компанії стане вигідною інвестиційна діяльність. Саме конкуренція і ціноутворення на основі затрат є найважливішими стимулами прийняття рішень про реалізацію інвестиційних проектів. За дефіциту потужностей в ЕС тарифи зростатимуть у зв’язку із ростом затрат на модернізацію існуючих потужностей чи спорудження нових. Внаслідок підвищення тарифів попит зменшуватиметься і, отже, зменшуватиметься потреба у спорудженні нових генеруючих потужностей. Цей механізм сприятиме раціональному споживаннюелектричної енергії, а також мінімізуватиме потребу у спорудженні нових потужностей. На сьогодні для України сільське господарство – ключова галузь, яка має потужний інвестиційний потенціал. Подальший розвиток аграрного сек- тору економіки України визначається рівнем інвестиційних можливостей та інвестиційною привабливістю галузі. Пріоритетними напрямами реалізації аграрної політики є нарощування виробництва та підвищення конкурентос- проможності аграрного сектору, збільшення експорту сільськогосподарської продукції, розвиток інфраструктури аграрного ринку, формування цілісної системи фінансово-кредитного забезпечення агропромислового комплексу, вдосконалення механізмів реалізації та захисту прав громадян на землю, а та- кож створення привабливих умов для розвитку соціальної сфери села. Для реалізації цих завдань і потрібні іноземні інвестиції, що через низку причин надходять в економіку нашої країни поки що в недостатньому обсязі [6]. Згідно з даними Міністерства аграрної політики України, основними галузями агропромислового комплексу України є: землеробство; тваринниц- тво; технічне забезпечення агропромислового комплексу; харчова та пере- робна промисловість; ветеринарна медицина; рибне господарство; насінниц- тво та розсадництво України; садівництво, виноградарство і виноробство; розвиток сільських територій; контроль якості; Укрголовдержкарантин. В ос- танні роки відбулася деякі зміни інвестиційних пріоритетів у АПК. Основний приріст інвестицій було спрямовано в сільське господарство, особливо у тва- ринництво. На сьогодні сільське господарство є однією з найпривабливіших для інвесторів галузей. Розвиток високотехнологічних галузей агропромислового комплексу, створення нових і реконструкція потужностей харчової і переробної промис- ловості є одним з найбільш пріоритетних напрямів у сфері залучення інозем- них інвестицій в областях Західного регіону України, який володіє значним потенціалом для розвитку аграрного сектору, а саме: вигідним географічним розташуванням, сприятливими природно-кліматичними умовами, родючими землями. Природно-кліматичні умови сприятливі для вирощування переваж- ної більшості сільськогосподарських культур, зокрема конкурентоспромож- них (ріпак, круп'яні культури, пшениця, жито, кукурудза, цукрові буряки). Пріоритетними напрямами спеціалізації аграрного сектору для областей За- хідного регіону України є: рослинництво (виробництво зерна, цукрових буря- ків, картоплі, овочів, фруктів (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області)); льону (Черні- вецька обл.); садівництво, зокрема виноградарство та виноробство у Закар- патській області; тваринництво (виробництво молока та м'яса); птахівництво; конярство, вівчарство – в Івано-Франківській області; кролівництво, вівчар- ство, рибне господарство – у Чернівецькій області; харчова промисловість та перероблення сільськогосподарської продукції (Волинська, Закарпатська, Іва- но-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області). З метою забезпечення комплексного підходу до формування сприят- ливого інвестиційного клімату в Україні, активізації інвестиційної діяльності в аграрному секторі економіки Міністерством економіки України, Міністер- ство аграрної політики України, обласні Держадміністрації розробили низку нормативно-законодавчих документів. У межах своїх повноважень Мінагро- політики України організовує виконання актів законодавства і здійснює сис- тематичний контроль за їх реалізацією [15]. Державне регулювання діяльнос- ті у сфері аграрної політики здійснюється на основі Стратегій розвитку об- ластей Західного регіону України. Згідно з положеннями Стратегій розвитку, розроблено Програми розвитку інвестиційної діяльності в областях Західного регіону України [10] з використанням SWOT-аналізу. Використання SWOT- аналізу дає змогу визначити сильні та слабкі сторони стосовно розвитку сільського господарства і перероблення сільгосппродукції. У Західному регі- оні України сильними сторонами є: багатопрофільний сільськогосподарський комплекс; повернення права власності на землю селянам; становлення фер- мерських господарств; наявний досвід господарювання в колективних госпо- дарствах; наявність матеріальної бази для харчової промисловості. Сприятливими чинниками для формування стабільного інвестиційного клімату в областях Західного регіону є створення сучасних регіональних клас- терів _______(у промисловості, АПК, туризмі), розвиток виробництва екологічно чис-тої продукції, розвиток садівництва, рибного господарства, конярства, вівчар- ства. До слабких сторін можна віднести: низьку ефективність сільського гос- подарства; дефіцит обігових коштів; різке скорочення кількості функціону- ючих колективних сільськогосподарських підприємств; скорочення обсягів виробництва сільгосппродукції переробної промисловості; значне зменшення енергонасиченості у сільському господарстві; недостатнє запровадження ін- тенсивних технологій; ризиковані природні умови ведення сільського госпо- дарства; дрібнотоварне сільгоспвиробництво; неефективне використання сіль- госпугідь; неналагоджену систему збирання та реалізації залишків с/г продук- ції у селянських господарствах; занепад сировинної бази (скорочення площ посіву технічних культур, зменшення поголів'я, ін.); несприятливе співвідно- шення цін на сільгосппродукцію та товари матеріально-технічного забезпе- чення сільського господарства; значна кількість гірських поселень з екстре- мальними умовами ведення сільськогосподарського виробництва. Інвестиційна криза в АПК останніх років за економічним змістом – прямий результат системно-фінансової кризи аграрно-промислової сфери. Чинники, що призвели до погіршення інвестиційного клімату в АПК [11]: 1) зменшення припливу фінансових ресурсів у галузі АПК (падіння виторгу від реалізації продукції) внаслідок скорочення платоспроможного попиту насе- лення на продовольство; 2) додаткове зниження прибутків вітчизняних ви- робників через необґрунтовано високу частку імпортного продовольства на внутрішньому українському ринку (звуження ринку збуту); 3) здійснення в стислі терміни корінної перебудови всієї системи бюджетних відносин, від- мова від державної підтримки сільського господарства без адекватної ком- пенсації фінансових втрат виробникам продовольства; 4) збереження моно- полізованої структури промислового сектору вітчизняного АПК і відсутність ринкових механізмів, регулюючих цінові взаємини сільськогосподарських, переробних, торгово-закупівельних і ресурсоощадних підприємств. Погір- шення фінансово-вартісних пропорцій міжгалузевого обміну, формування дисбалансу між прибутками і витратами; 5) незавершеність процесів земель- ної реформи та інституційних перетворень в сільському господарстві та в су- міжних галузях АПК. Інвестиційні процеси в АПК мають такі складнощі: наявність кризо- вих чинників загального макроекономічного характеру; нестабільність еконо- мічних процесів в перехідній економіці; відсутність належних політичних і економічних гарантій іноземних інвестицій; більш висока ефективність вкла- день капіталу у фінансовий сектор вітчизняної економіки; вкрай заплутана і агресивна податкова система. Загрозу для формування стабільного інвести- ційного клімату в областях Західного регіону становить також обмеженість власних сільгоспресурсів, зниження продуктивності сільського господарства, перешкоди на ринку збуту продукції АПК, екологічна небезпека, зокрема природні катаклізми. Внаслідок реалізації заходів Програми розвитку інвестиційної діяль- ності в областях Західного регіону України, поліпшиться інвестиційний клі- мат в областях, що активізує інвестиційну діяльність, створить умови для зростання надходжень інвестицій в економіку області. Розвиток комплексів і галузей сільського господарства, зокрема харчової і переробної промисловос- ті, за допомогою SWOT-аналізу є одним із пріоритетних напрямів розвитку областей у сфері економіки. Заходи, передбачені Програмою щодо сприяння інвесторам та організації механізмів інвестування, спрощення дозвільних процедур, спрямовані на підвищення інвестиційної привабливості області та різке збільшення надходжень інвестицій. За даними Держкомстату України основними інвесторами в агропро- мисловий комплекс України є країни [9]: ? у сільське господарство: Кіпр (317 млн дол. США), Великобританія (133 млн дол. США), Данія (56,8 млн дол. США), Сполучені Штати Америки (51,5 млн дол. США), Німеччина (41,1 млн дол. США), Австрія (28,9 млн дол. США, Франція (20,7 млн дол. США), Російська Федерація (18,1 млн дол. США). ? у харчову промисловість: Нідерланди (570,6 млн дол. США), Швеція (222,8 млн дол. США), Кіпр (218,5 млн дол. США), Великобританія (148 млн дол. США), Сполучені Штати Америки (98,5 млн дол. США), Швейцарія (83 млн дол. США), Франція (73,2 млн дол. США), Німеччина (59 млн дол. США), Росія (44,3 млн дол. США). Зокрема Волинська обл. протягом останніх років за обсягами прирос- ту інвестицій посідає одне з провідних місць в Україні, але найменшу частку іноземних і вітчизняних інвестицій вкладають у сільське господарство, в яко- му інвестиції можуть спрямовуватися у перероблення рослинної продукції, консервування, перероблення тваринницької продукції, створення тварин- ницьких комплексів, свинокомплексів, молочно-переробну промисловість. Є інвестори, котрі готові вкладати кошти у розвиток свинарства, вирощування великої рогатої худоби (ВРХ). На сьогодні інвестори готові вкласти 20 млн дол. у проект спорудження комплексу з вирощування ВРХ, але вони вимага- ють гарантії того, що матимуть прибуток від вкладених коштів [8] Щодо Закарпатської області, то на сьогодні в ній зареєстровано 254 підприємств з іноземними інвестиціями угорського походження. Угорсь- кі інвестиції, спрямовані у сільське господарство, мисливство, лісове госпо- дарство, становлять 3,5 % (від загального обсягу). Загальна сума інвестицій, що надійшли з Німеччини, за весь період інвестиційної діяльності становить 34,7 млн дол. США (9,7 % від загальнообласного обсягу прямих іноземних інвестицій). Закарпатською облдержадміністрацією розроблено Проект нової Програми розвитку виноградарства та виноробства до 2025 р. на 342 млн грн [4], у якій розроблені механізми, які допоможуть відновити галузь; до 2025 р. заплановано збільшити площу виноградників майже на 70 % – до 7,5 тис. га; передбачено перехід на виключно європейські сорти. На реалізацію програми заплановано виділити доволі значну суму – майже 342 млн грн, це кошти державного та місцевих бюджетів. Основними чинниками інвестиційної привабливості АПК Львівської області для іноземних інвесторів є: відносно вищий, порівняно з іншими регі- онами, рівень приватизації сільськогосподарських підприємств та під- приємств системи агробізнесу; наявність кваліфікованої, відносно незайня- тої, а тому дешевої робочої сили з досвідом роботи в сільському господарстві та сфері агробізнесу за кордоном; вигідне географічне положення регіону; наближеність до кордонів з Польщею; наявність спеціальних економічних зон "Яворів" і "Трускавець"; потужний переробний сектор; відносно вищий рівень господарської освіченості сільськогосподарських працівників; розви- ток агробізнесових кооперативів; розвинена мережа комерційних банків, їх філіалів, контор та кредитних спілок у сільській місцевості; наявність консал- тингових служб, наукової і дослідної бази [5]. Станом на 15 липня 2010 р. підприємства агропромислового комплексу залучили інвестицій на суму 97,3 млн грн, що у 4,2 раза перевищує минулорічний рівень. Сільське господарство Рівненської області становить майже четверти- ну її валового внутрішнього продукту, забезпечує сировиною переробну про- мисловість, створюючи основу експортного потенціалу [12]. Високим є рі- вень освоєння земель, придатних для сільськогосподарського виробництва. Наявність значного поголів'я худоби і птиці, насиченість на 100 га сільсько- господарських угідь худоби та птиці вища від середнього показника по Укра- їні, наявність доріг з твердим покриттям до переважної більшості сільгос- ппідприємств; наявність в регіоні найбільших на Західній Україні виробників мінеральних добрив – ВАТ "Рівнеазот" та ТзОВ "Укртехнофос"; можливість залучення до використання земель, власники яких не використовують ці зем- лі з передачею їх в оренду; наявність незадіяних тваринницьких приміщень; площа лісових угідь для заготівлі значних обсягів дикоростучих ягід – важ- ливі чинники для інвестування в агропромисловий комплекс Рівненської об- ласті [12]. У 2009 р. в агропромисловий комплекс області залучено 206,9 млн грн інвестиційних коштів. Інвестиційні кошти вкладались у технології виро- щування сільськогосподарських культур, відновлення роботи тваринницьких комплексів, розвиток птахівництва та свинарства, модернізацію молочної га- лузі та переробних підприємств. Завдяки інвестиційним коштам з Республіки Молдова сумою 1,2 млн дол. в області працює спеціалізоване підприємство з найсучаснішого виробництва насіння цукрового буряка – ТзОВ "Дубнонасін- ня". Розвинені цукрова (3 цукрових заводи), молокопереробна (11 заводів), м'ясна (96 м'ясопереробних цехів), консервна, спиртова, пивоварна та хлібо- пекарська галузь. Виробляють цукор, хлібобулочні та кондитерські вироби, масло тваринне, сири, продукцію із незбираного молока, м'ясо, консерви та ковбасні вироби [1]. У Тернопільській обл. успішно виконують діяльність спільні українсь- ко-німецьке підприємство ТОВ "Янке Україна" (виробництво фруктових та овочевих соків), українсько-російсько-швейцарське підприємство ЗАТ "Тю- тюн Імпекс" (виробництво тютюнових виробів) та ТОВ "Рапс Соя Трейдинг" (вирощування зернових культур); в Теребовлянському районі – новостворені підприємства із 100 % данським капіталом ТОВ "Ліндеванг" (виробництво сільськогосподарської продукції) та підприємство зі 100 % німецьким капіта- лом ТОВ "Агропрогрес – Теребовля". Станом на 1.07.2010 р. здебільшого в економіці підприємств області, що виробляють харчові продукти, напої та тютюнові вироби (17,1 %); сільськогосподарської галузі, мисливства, лісово- го господарства (10,6 %), були зосереджені найбільші обсяги прямих інозем- них інвестицій. За даними Тернопільської обласної адміністрації протягом останніх років економіка Тернопільської області розвивається достатньо ви- сокими темпами. Незважаючи на економічну кризу, рівень прямих іноземних інвестицій у підприємства області за минулий рік зріс на 113 %. На сьогодні в області діє 147 підприємств, які мають частку іноземного капіталу. Найбільше інвестицій надходить у сільськогосподарську галузь – понад 200 млн дол. [7]. Пріоритетні види економічної діяльності у Чернівецькій області сто- суються таких галузей економіки: сільське господарство; рибне господар- ство; харчова промисловість та переробка сільськогосподарської продукції [2]. Іноземні інвестиції в економіку Чернівецької області становлять всього 2 %. Велика частка інвестицій надходить з Італії, Румунії, Туреччини та країн СНД. Сільське господарство (4 %) є одним із найбільш популярних серед ін- весторів поряд з промисловістю (куди вкладають 60 % інвестицій) та сферою послуг (20 %) у Чернівецькій області [3]. На сьогодні ведуться переговори з інвесторами щодо побудови гуртового ринку сільськогосподарської продук- ції, комплексу з промислового вирощування кролів, лінії шокового заморо- жування продуктів. Діяльність інвесторів в аграрному секторі економіки представлена ве- ликою кількістю компаній, які, незважаючи на фінансово-економічну кризу, сьогодні є найстабільнішою складовою економіки нашої держави. Однією з провідних фінансово-інвестиційних компаній України, що успішно працює на вітчизняному та міжнародному ринках є АТ "Українська фінансова гру- па", яка разом із партнерами інвестувала у економіку країни понад 120 млн дол. [14], загальний обсяг інвестицій у об'єкти промислового та сільськогос- подарського виробництва, що входять до пакету пріоритетних проектів AT УФГ, перевищує 100 млн дол. Нині УФГ продовжує пошук на міжнародному ринку перспективних інвесторів і залучення їх до співпраці з українськими виробниками, забезпечує консалтинг, комплексне обслуговування інвести- ційних проектів у різних галузях промисловості та сільського господарства України. На сьогодні Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) є комплексним інвестором в економіку країни, зокрема впроваджує проекти в аграрному секторі та переробній промисловості. Особливо важливими є зу- силля ЄБРР у вирішенні проблеми нестачі обігового капіталу в аграрному секторі, середньо- та довготермінового кредитування сільгоспвиробників, створення прозорого зернового ринку, зокрема створення відповідної інфрас- труктури. Актуальним завданням у напрямі подальшого розвитку сільсько- господарської галузі є розвиток інфраструктури експорту сільськогоспо- дарської продукції, мінімізація витрат у разі експорту, вихід сільськогоспо- дарських підприємств на нові ринки збуту. Ринок інвестицій найбільшою мірою виявляється через політику кре- дитування банками, сільськогосподарські підприємства кредитуються пере- важно комерційними банками. Водночас кредитування капітальних вкладень комерційними банками має серйозні вади: високі відсоткові ставки на кре- дит; надання засобів на порівняно короткий період. Це стримує розвиток сільського господарства і не сприяє ефективному використанню ресурсів. Визначення шляхів покращення фінансування інвестиційних проектів аграр- них підприємств за рахунок кредитних ресурсів особливо важливе в умовах важкого економічного стану багатьох аграрних підприємств. Інвестиції повинні надходити не лишень у виробництво, але і в техно- логії, в науку. Необхідно залучати іноземний капітал для переведення агроп- ромислового виробництва на сучасну технологічну базу [13]. Сільське госпо- дарство має бути визначене як пріоритетна галузь для інвестицій у наукові дослідження. На сьогодні недостатньо інвестиційних ресурсів, спрямованих на інноваційну діяльність, розвиток технічної бази сільськогосподарського виробництва. Ефективність інвестиційної політики щодо технічного оновлен- ня сільськогосподарських підприємств на інноваційній основі та вдоскона- лення структури їх машинно-тракторного парку, комплексне формування ін- фраструктури ринку технічних засобів на регіональному і галузевому рівнях є важливим фактором залучення інвестицій в аграрний сектор економіки. Ін- вестиційні ресурси дають змогу здійснювати технічне переоснащення, осво- ювати випуск конкурентоспроможної продукції, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Аграрна політика Уряду у сфері вирощування та реалізації сільсько- господарської продукції у найближчій перспективі має бути спрямована на стійкий розвиток агропромислового комплексу на інноваційній основі, про- довольчого убезпечення країни, утвердження повноцінного ринку землі, роз- виток ринкової інфраструктури, нарощування експортного потенціалу, засто- сування _______узгоджених із нормами СОТ механізмів захисту національного аграрного ринку, створення умов для повноцінного розвитку села. Інвестиції в сільськогосподарську науку і техніку приведуть до економічного зростання, середовища, сприятливого для інновацій [6]. Втілюються у життя відповідні заходи щодо впровадження ґрунтозахисної, енергозберігаючої системи зем- леробства, зменшення надмірного ущільнення ґрунтів, захисту піщаних ґрун- тів від вітрової ерозії. Селекціонери працюють над створенням високопро- дуктивних імунних сортів озимого жита, ярого ячменю, жовтого кормового люпину; у галузі молочного скотарства створюються селекційні й товарні стада худоби поліського чорно-рябого типу. Для збільшення виробництва валової продукції сільського господар- ства, поліпшення діяльності аграрного ринку в областях Західного регіону, покращення селекційно-племінної роботи розроблено стратегічні напрями за- лучення інвестицій в агропромисловий комплекс області, а саме: 1) у рослин- ництві: залучення під посів сільськогосподарських культур ріллі, що не об- робляється; запровадження інтенсивних технологій вирощування сільгос- пкультур, що забезпечили б отримання стабільних урожаїв, не погіршуючи при цьому потенційну родючість ґрунтів; збільшення площі конкурентоспро- можних культур, зокрема цукрових буряків, ріпаку та круп'яних культур; по- повнення машинно-тракторного парку високоефективною технікою; 2) у тва- ринництві: реконструкція та модернізація молочної галузі, зокрема встанов- лення доїльних залів; розвиток м'ясного скотарства; у свинарстві – створення нових ферм і племрепродукторів із розведення свиней м'ясного напрямку; відновлення роботи відгодівельних комплексів із свинарства та птахівництва; 3) у переробній галузі: реконструкція та технічне переоснащення окремих пе- реробних підприємств м'ясної та молочної промисловості; запровадження но- вих технологій, освоєння випуску нових видів продукції; придбання і вста- новлення ліній швидкого заморожування плодів, ягід та овочів; технічне пе- реоснащення комбікормових заводів із виробництва збалансованих комбікор- мів та концентратів. Стратегічні напрями збереження та зміцнення економічної бази малих сіл безпосередньо пов'язані з реформуванням аграрного сектору економіки України та реалізацією аграрної політики держави і передбачають [13]: даль- ший розвиток земельних відносин та формування ринку землі; прискорення темпів формування селянських (фермерських) господарств, зокрема в малих селах; формування аграрного ринкового середовища; матеріально-технічне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників; відновлення пого- лів'я худоби та тваринницьких ферм у малих селах; державна підтримка ма- лих форм господарювання; сприяння держави фінансовому забезпеченню дрібних товаровиробників, які мешкають у малих селах і мають значні труд- нощі в розвитку власного бізнесу; повне використання природного та вироб- ничого потенціалів. Реалізація зазначених заходів сприятиме зміцненню та підвищенню рентабельності сільськогосподарського виробництва, покращенню інвести- ційного іміджу України та збільшенню обсягів залучення іноземних інвести- цій та інвестицій в основний капітал, в її економіку. Розвиток високопродуктивного агропромислового комплексу (круп- нотоварне виробництво сільськогосподарської продукції, технічне переосна- щення підприємств агропромислового комплексу, розвиток комбікормової промисловості, створення розгалуженої сервісної інфраструктури) визначено як один із найважливіших напрямів інвестування областей Західного регіону України на період до 2015 р. Отже, за своїм географічним розташуванням, багатими рекреаційними ресурсами, економічним потенціалом області Захід- ного регіону України є привабливим регіоном для розвитку міжрегіональної та міжнародної співпраці. Однією з необхідних умов налагодження виробництва та виходу Укра- їни на міжнародні ринки є залучення іноземних інвестицій. Процес іноземного інвестування регламентується Законом України "Про іноземні інвестиції" [1]. Дослідження цієї проблеми проводили такі автори: О. Швагуляк-Шос- так, О. Сухий, Л. Перетятко, Л. Школьник та інші. Практика залучення іноземних інвестицій в Україну показує, що роз- мір іноземних капіталовкладень, залежно від регіону, значно відрізняється. Як правило, інвестори віддають перевагу промислово-розвинутим географіч- но вигідно розташованим регіонам, до складу яких належить Західний регіон України, а Львівська область, яка впродовж останніх років входить до чільної п'ятірки у структурі іноземних капіталовкладень, зокрема [2]. За останні п'ять років активними учасниками вкладення інвестицій у львівські підприємства стали представники більш, ніж півсотні країн. Найак- тивніші за кількістю СП – співзасновники з Польщі (30 %), Німеччини (10 %), Росії (8 %), США (7 %). Іноземні партнери з 60 країн світу вклали інвестиції у 1054 під- приємства та організації Львівської області. Загальний обсяг залучених іно- земних інвестицій в економіку Львівщини на кінець 2004 р. становив 304,9 млн. доларів США, а з інших країн світу – 297,2 млн. $ [3] (рис. 1, 2). Рис. 1. Динаміка надходжень іноземних інвестицій у підприємства області [4] За обсягом реально залучених іноземних інвестицій у підприємства Львівщини, хотілося б виділити АТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч" та ТзОВ "Львівська тютюнова фабрика". Рис. 2. Інвестиції у підприємства Львівщини (за видом економічної діяльності) АТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч". Компанія "Нестле" (Швейцарія), яка заявила про купівлю третини акцій Львівської кондитерсь- кої фірми, а в інвестиційних зобов'язаннях пообіцяла придбати 75 % під- приємства, сьогодні зосередила у своїх руках 90 % власності вітчизняної цу- керні. "Нестле" планувало інвестувати у "Світоч" 40 млн.$, які підуть на по- гашення боргів підприємства і модернізацію виробництва. На цей час отри- мано лише 10 млн.$, за які "Світоч" придбав шоколадну лінію "Маццетті" (Італія), яка забезпечує 40 % прибутку. Зайнявши провідне місце на "Світо- чі", швейцарська компанія "Нестле" продовжує скуповувати акції у працівни- ків підприємства, володіючи правами акцій "абсолютного власника" Львівсь- кої кондитерської фірми "Світоч" [5, 8]. Рис. 3. Схема перерозподілу акцій ЗАТ "Світоч" у зв'язку з інвестиціями "Нестле"[8] ТзОВ "Львівська тютюнова фабрика". Інтернаціональний інвестор "Р. Дж. Рейнолдс – Тобакко" (Кіпр), скориставшись інвестиційними пільгами, викупив підприємство з 200–річним досвідом та отримав 70 % акцій. Отри- мавши ще 28 % акцій розпочався процес згортання виробництва. Очікуваний об'єм процесу санації підприємства, практично, не відбувся. Проте практичні реалії виявилися сильнішими за теоретичні прогнози і на Львівській фабриці знову запрацювала сигаретно-пакувальна лінія, потужністю 50 млн. шт. сига- рет на місяць. Нова тютюнова фабрика налаштована розпочати свою діяль- ність з відновлення випуску старих добре відомих багатьом поколінням шану- вальників сортів сигарет – "Орбіти" і "Львова" [6]. Отже, Львівщина є інвестиційно привабливою для іноземних інвесто- рів, що зумовлено великою ємністю потенційного ринку, стратегічно-вигід- ним розташуванням, розвинутою комунікаційною і транспортною інфрас- труктурами, історично розвинутою промисловістю. Ці всі чинники сприяють тому, що Львівська область посідає третє місце по залученню інвестицій, а в номінації "інвестор року" переважає угорська компанія "Данкар Крафт" та компанія "Форма маркет КФТ", які вклали у ЗАТ "ЛАЗ" 30,6 млн.$. Також спеціальну відзнаку отримала французька компанія "Лафардж Україна" за за- лучення 4,5 млн.$ для ВАТ "Миколаївцемент". За підсумками року, відзначе- но також англійських інвесторів, оскільки за участю їх капіталу на території області утворено 34 підприємства, серед яких: СП "Галка", СП "НТОН", АТ "Кредит Банк Україна", ТзОВ "Яблуневий дар" та інші. Також за підсумками конкурсу – виставки Купуйте Українське" виявилося, що більше 15 % її учас- ників працюють з іноземними інвестиціями, а саме: ЗАТ "Львівська конди- терська фірма "Світоч", СП "Галка ЛТД", ВАТ "Концерн "Стірол". Всі ці під- приємства мають інвестиції в Росії, Англії, Німеччині, Польщі та інших кра- їнах. Більшість підприємств-переможців були із Львівщини. Крім того, про- дукція, представлена на виставці, отримала високу оцінку кваліфікованих ек- спертів – фахівців у галузі якості, і щонайголовніше – здобули визнання у споживачів, на мій погляд, одна з найвагоміших переваг для успішного проц- вітання підприємства [7]. Трансформація соціально-економічної моделі суспільства неможлива без широкомасштабних вкладень у реальний сектор економіки. У цьому плані роль банківської системи є досить вагомою [2, с. 182-183]. Крім того, процеси глобалізації світової економіки не обійдуть ні Україну, ні її фінансово- банківську систему, особливо якщо врахувати відкритість вітчизняної економіки. Це потребує глибокого осмислення процесів входження іноземного капіталу в банківську систему України для визначення стратегії розвитку [3, с. 81]. Тому проведемо аналіз присутності іноземного капіталу в банківській системі регіонів України. Проведений нами аналіз свідчить, що експансія іноземного капіталу набрала істотних обертів. Українські власники банківських активів поспішають скористатися ажіотажем: на кожен привабливий український банк претендувало мінімум три західних фінансових установи. Так, якщо у 2003-2004 роках кількість банків з іноземним капіталом становила 19, то у 2005 році до цього реєстру долучилися чотири, у 2006 та 2007 році - по 12 відповідно, а у 2008 році - збільшення відбулося ще на 6, з них 17 банків - зі 100% іноземним капіталом. Таким чином, кількість банківських установ з іноземним капіталом за аналізований період зросла у 3,2 рази, а це ще раз підтверджує, що іноземний капітал займає дедалі більше місце в банківській системі України (табл. 1). Варто зазначати, що збільшення присутності нерезидентів відбувалося одночасно з ростом капіталізації банківської системи. За 2007 рік зареєстрований статутний капітал банків виріс на 63% - з 26,266 млрд. грн. до 42,873 млрд. грн., тільки за грудень - на 4%, або 1,653 млрд. грн. При цьому частка іноземного капіталу у загальному зареєстрованому статутному Таблиця 1 Основні показники діяльності банків України за 2003-2008 роки [4, с. 19] Назва показника Роки 2003 2004 2005 2006 2007 2008 Кількість зареєстрованих банків 179 181 186 193 198 198 Вилучено з Державного реєстру банків (з початку року) 8 4 1 6 1 7 Кількість баків, що перебувають у стадії ліквідації 20 20 20 19 19 13 Кількість діючих банків, з них: 158 160 165 170 175 184 - з іноземним капіталом, у тому числі: 19 19 23 35 47 53 - з 100-відсотковим іноземним капіталом 7 7 9 13 17 17 Частка іноземного капіталу в статутному капіталі банків, % 11,3 9,6 19,5 27,6 35,0 36,7 капіталі діючих банків України у 2006 році збільшилася з 19,5 до 21,6%. На початку 2007 року частка іноземного капіталу в українській банківській системі становила 27,6%. За рік вона збільшилася більш ніж на 7%, а станом на 01.01.09 р. становила 36,7%. У 2006 році іноземний капітал в Україні був представлений 16-ма країнами [5], а у 2007 та 2008 роках - 17-ма. Найбільшу частку становить капітал Австрії, Франції, Кіпру, Російської Федерації, Нідерландів, Угорщини, Польщі та Німеччини. Протягом 2003-2005 років серед регіонів, де функціонують банківські установи-юридичні особи з іноземним капіталом, найбільшим відсотком до загальної кількості банків з іноземним капіталом характеризуються м. Київ та Донецька область. У 2006 році до них приєдналася Харківська область, у 2007 році - Дніпропетровська та Львівська, а у 2008 році - Запорізька. Це є зрозумілим, оскільки у 2003-2008 роках на м. Київ припадає 73,0-82,0% від загальної кількості банків з іноземним капіталом, а в інших названих областях - здійснюють діяльність один-чотири банки з іноземним капіталом. Слід зазначити, що частка у статутному капіталі - це один із основних показників для оцінки ступеня впливу іноземців і свідчить про їх залучення у стратегічні рішення щодо соціально-економічного розвитку країни. По суті, це величина прямих іноземних інвестицій у банківський сектор [6, с 173]. Частка іноземного капіталу у власному капіталі банків регіону за аналізований період була незначною, крім Івано- Франківської (від 72,1% у 2007 році до 79,8% у 2008 році), Львівської (від 52,5% у 2003 році до 67,8% у 2008 році) та Волинської областей (від 35,9% у 2003 році до 64,4% у 2008 році). У м. Києві вона зростала від 7,9% у 2003 році до 26,5% у 2008 році; Одеській області - від 9,6% у 2003 році до 12,4% у 2008 році, Харківській області - від 23,6% у 2005 році до 7,0% у 2008 році; Чернігівській області - від 15,0% у 2007 році до 17,2% у 2008 році. Лідерство Західного регіону за цим показником пояснюється значною часткою іноземного капіталу у статутному капіталі банків, м. Києва - значною кількістю банківських установ-юридичних осіб з іноземним капіталом у порівнянні з іншими регіонами (у 2003 році - 14 з 19, а у 2008 році - 36 із 53). Щодо Харківської області, то хоч у цьому регіоні і функціонує лише 2 банки з іноземним капіталом з 11-ти діючих, але їх іноземна частка (50,9%) у статутному капіталі регіону є досить значною, що дозволило вивести дану область за цим показником до регіонів-лідерів. Важливим показником стану безпеки регіону є обсяг залучення прямих іноземних інвестицій у капітал банківських установ. За цим показником лише м. Київ та Волинська область знаходиться у стані небезпеки, оскільки його значення перевищує порогове - 5% прямих іноземних інвестицій від ВРП. На основі проаналізованих показників розраховано інтегральний показник та індикатор присутності іноземного капіталу в банківській системі регіонів, а згідно отриманих результатів проведено групування регіонів (табл, 2). Таблиця 2 Групування регіонів за рівнем присутності іноземного капіталу в їх банківській системі (2008 рік) Регіони високого рівня Рейтинг регіону Регіони середнього рівня Рейтинг регіону Регіони низького рівня Рейтинг регіону Івано- Франківська область 1 Чернігівська область 6 Волинська область 2 Одеська область 7 Львівська область 3 Дніпропе- тровська область 8 Харківська область 4 Запорізька область 9 м. Київ 5 Донецька область 10 АР Крим, Вінницька область, Житомирська область, Київська область, Закарпатська область, Луганська область, Кіровоградська область, Сумська область, Миколаївська область, Черкаська область, Полтавська область, Рівненська область, Тернопільська область, Херсонська область, Хмельницька область, Чернівецька область, м. Севастополь 11- 27 Як бачимо, за рівнем присутності іноземного капіталу в банківській системі регіонів високий рівень надається Івано- Франківській, Львівській, Волинській, Харківській областях та м. Києву. Лідерство Західного регіону та Харківської області за цим показником пояснюється значною часткою іноземного капіталу у статутному капіталі банківських установ, а м. Києва - значною кількістю банківських установ-юридичних осіб з іноземним капіталом у порівнянні з іншими регіонами. Хоча згідно розрахунків усі решта регіонів отримали низький рівень, однак ми вирішили розділити дані регіони на регіони з відсутнім іноземним капіталом у банківській системі та на регіони, де частка іноземних інвестицій хоч і незначна, але присутня. Тому до групи середнього рівня ми віднесли такі регіони як Чернігівську, Одеську, Дніпропетровську, Запорізьку та Донецьку області, а до групи низького рівня - решту 17 регіонів. Інвестиційна привабливість АПК області
1. Природнокліматичні умови сприятливі для вирощування переважної більшості сільськогосподарських культур, зокрема конкурентноспроможних (ріпак, круп’яні культури, пшениця, жито, кукурудза, цукрові буряки); 2. Високим є рівень освоєння земель, придатних для сільськогосподарського виробництва; 3. Наявність значного поголів’я худоби і птиці, насиченість на 100 га сільськогосподарських угідь худоби та птиці вища середнього показника по Україні; 4. Наявність доріг з твердим покриттям до переважної більшості сільгосппідприємств; 5. Наявність в регіоні найбільшого на Західній Україні виробника мінеральних добрив – ВАТ „Рівнеазот” та ТзОВ „Укртехнофос”; 6. Можливість залучення до використання земель, власники яких не використовують дані землі з передачею їх в оренду; 7. Наявність незадіяних тваринницьких приміщень; 8. Площа лісових угідь дає можливість заготовляти значні об’єми дикоростучих ягід.
Пріоритетні напрямки залучення інвестицій в агропромисловий комплекс області
у рослинництві: - залучення під посів сільськогосподарських культур ріллі, що не обробляється; - впровадження інтенсивних технологій вирощування сільгоспкультур, які забезпечили б одержання стабільних урожаїв не погіршуючи при цьому потенційну родючість ґрунтів; - збільшення площі конкурентноспроможних культур, зокрема зернових та круп’яних культур, ріпаку; - поповнення машинно-тракторного парку високоефективною технікою.
у тваринництві: - реконструкція та модернізація молочної галузі, зокрема встановлення доїльних залів; - розвиток м’ясного скотарства в поліській зоні; - у свинарстві створення нових ферм і племрепродукторів з розведення свиней м’ясного напрямку; - відновлення роботи відгодівельних комплексів по свинарству та птахівництву.
у переробній галузі: - реконструкція та технічне переоснащення окремих переробних підприємств м'ясної та молочної промисловості; - впровадження нових технологій, освоєння випуску нових видів продукції; - придбання і встановлення ліній швидкої заморозки плодів, ягід та овочів.
Інвестиційна діяльність
Завдяки вжитим заходам в області поліпшено інвестиційну привабливість агропромислового комплексу. За останні 3 роки намітилась тенденція до зростання обсягів залучених інвестицій. /
За статистичними даними в агропромисловий комплекс області у 2006 році в основний капітал залучено 96,2 млн. грн. інвестицій, що на 23 відс. більше ніж у 2005 році. У 2007 році проти 2006 року обсяг інвестицій зріс на 50 відсотків.
Станом на 1.10.2008 року у розвиток агропромислового комплексу області залучено 221,7 млн. грн. інвестицій в основний капітал, що у 2 рази більше ніж у відповідному періоді минулого року, та 50,0 млн. дол. США іноземних інвестицій, що у 21,7 рази більше ніж у відповідному періоді минулого року.
У 2008 році, завдяки залученню інвестицій, площу посіву сільськогосподарських культур збільшено на 24,1 тис. га за рахунок земель, які у минулі роки не використовувались. Збільшено площі вирощування сільськогосподарських культур за інтенсивними технологіями, розширено площі посіву конкурентноспроможних культур, зокрема озимого ріпаку на 50 відс., пшениці – на 20 відс., кукурудзи на зерно – майже у 2 рази. У поточному році збільшено потужності по вирощуванню птиці у ТзОВ „Маяк-3” Березнівського району, у ТзОВ „Діброва-Агро” Сарненського району, ТОВ „Ідна” Млинівського району. Встановлено 2 доїльні зали у СВК ім. Л.Українки Дубенського району та АФ „Камаз-Агро” Млинівського району. Завершується будівництво і встановлення доїльних залів у 3-х підприємствах Гощанського, Дубенського та Здолбунівського районів. У сільгосппідприємствах області у поточному році встановлено 9 молокопроводів.
У харчовій і переробній галузі завдяки модернізації виробництва за 8 місяців 2008 року обсяг виробленої продукції порівняно з відповідним періодом минулого року зріс на 25 відс. На ТзОВ „Радивилівмолоко” в поточному році проводиться будівництво цеху твердих сирів потужністю 2 тонни за добу, який у грудні планується ввести в дію. Протягом минулого року проведено реконструкцію основних виробництв на ВАТ „Дубно-молоко”.
У незайнятих худобою тваринницьких приміщеннях можна утримувати 74 тис. гол. великої рогатої худоби (325 приміщень), 34,4 тис. гол. свиней (42 приміщення) та 510 тис. гол. птиці (16 приміщень).
З метою забезпечення в області сприятливого інвестиційного клімату та стимулювання залучення інвестицій в агропромисловий комплекс та соціальну сферу головним управлінням агропромислового розвитку Рівненської облдержадміністрації визначено наступні стратегічні завдання: ????????? створення умов для залучення інвестицій, здійснення заходів регіонального маркетингу (визначення та популяризація переваг області серед потенційних інвесторів); ????????? запровадження механізмів додаткової мотивації для потенційних інвесторів (лобіювання інтересів інвесторів в органах державної влади, співфінансування проектів з місцевих бюджетів, тощо).
