Тиравського В.Л. ЕП-21
ТЕМА 27. КРУГООБОРОТ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА
1. Теоретичні основи кругообороту основних виробничих фондів підприємства
1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення
1.2. Кругооборот основних виробничих фондів як економічна категорія
1.3. Механізм впливу кругообороту основних виробничих фондів на ефективність виробництва
1.4. Заходи щодо прискорення кругообороту основних виробничих фондів
1. Теоретичні основи кругообороту основних виробничих фондів підприємства.
Виробниче підприємство повинне мати засоби виробництва, які є основою продуктивної діяльності підприємства. Вони становлять основний капітал підприємства. У сучасній економічній літературі вживають поняття "капітал" і "фонди". Деякі економісти ототожнюють їх, тобто вважають, що це є ресурси, необхідні для організації виробництва. На нашу думку ці поняття не можна вважати тотожними, бо фонди включають не тільки засоби виробництва, а й грошові ресурси, необхідні для відновлення засобів виробництва і виплати заробітної плати. Отже, всі матеріально-речові і грошові ресурси, якими володіє підприємство, становлять фонди підприємства.
Фонди підприємства поділяють на виробничі і невиробничі.
Фонди підприємств перебувають у безперервному русі. Без нього припиняється виробництво. В умовах кризи, коли виробництво зупиняється, коли люди переважно працюють лише в торгівлі, грошові кошти й товари обертаються тільки в сфері обігу за формулою Г—Т—Г'. Так безконечно бути не може. Якщо не буде повного кругообороту фондів, то країні загрожує катастрофа.
Повноцінний кругооборот має охоплювати не тільки сферу обігу, а й сферу виробництва. І в цьому кругообороті повинні брати участь усі фонди (основні, оборотні й фонди обігу).
На початковій стадії кругообороту фонди виступають у натуральній формі, тобто у вигляді засобів і предметів праці. У процесі виготовлення продукції засоби праці переносять свою вартість на виготовлений продукт поступово і частинами, а предмети праці — відразу і повністю. Виготовлений продукт реалізується, і вартість виготовлених товарів набуває грошової форми. За виручені кошти підприємство знову відновлює спожиті засоби і предмети праці. Так відбувається кругооборот фондів.
Рух фондів, у процесі якого вони послідовно проходять три стадії і змінюють три функціональні форми, називають кругооборотом фондів.
Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення.
Виробниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва. Саме вони є матеріальною основою фондів.
В процесі виробництва на підприємстві беруть участь три фактори:
засоби праці;
робоча сила;
предмети праці.
Засоби праці відбиваються в основних фондах підприємства, а предмети праці — в оборотних. Проте слід зазначити, що засоби праці та предмети праці стають виробничими фондами підприємства лише тоді, коли беруть участь в утворенні вартості продукції. Отже, засоби виробництва складаються із засобів та предметів праці, а виробничі фонди — з основних і оборотних фондів.
Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.
Усі основні фонди підприємства поділяються на дві групи:
невиробничого призначення;
виробничі.
Кожна організація чи підприємство при створенні наділяються необхідними виробничими фондами, що з розвитком підприємства чи організації поповнюються та оновлюються.
До основних фондів невиробничого призначення належать ті, що не беруть участі у процесі виробництва, але забезпечують його нормальне функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників. Це фонди, що належать до соціальних умов виробництва, зокрема:
житлово–комунальні приміщення;
побутові, спортивні приміщення;
будинки та устаткування медичного призначення;
дитячі дошкільні заклади;
багаторічні насадження та ін.
До основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95–98% загальної вартості основних фондів підприємства.
Оскільки елементи основних фондів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини.
До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).
До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів.
Відношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає видову (технологічну) структуру використання засобів праці. За інших однакових умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більшою у їх складі є питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів:
виробничо–технологічних особливостей підприємства;
науково–технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва;
ступеня розвитку різних форм організації виробництва;
відтворюваної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів;
вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування;
територіального розміщення підприємства та ін.
Звичайно, громадськості не байдуже, яким є співвідношення між різними видами основних виробничих фондів, куди більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, або у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. З одного боку, здавалося б, чим вища на підприємствах частка активної частини основних фондів, тим вищий рівень їх технічного оснащення та більше можливостей мають підприємства щодо збільшення обсягу випуску продукції при однаковому обсязі основних виробничих фондів. Проте, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для найефективнішого використання основних виробничих фондів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами. Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально–технічної бази, має галузевий характер. Залежно від належності до певної галузі народного господарства підприємство матиме різну питому вагу засобів, які відносять до активної чи пасивної частини. Наприклад, на транспорті транспортні засоби становлять 60–70%; будинки, споруди та передавальні пристрої — 20—25%; силові, робочі машини та устаткування — 3–5%; тоді як в інших галузях народного господарства питома вага транспортних засобів становить 2—4% загальної вартості основних виробничих фондів.
За сукупністю промислових підприємств України в загальному обсязі основних фондів питома вага окремих їх видів останніми роками коливалась у межах: будівель і споруд — 45–47%; машин і устаткування — 40–42%; транспортних засобів — 2,5–3%.
1.2. Кругооборот основних виробничих фондів як економічна категорія.
Існує кругооборот фондів. Без нього припиняється виробництво і, по суті, економічне життя. В умовах кризи, коли багато людей займаються тільки купівлею і продажем за формулою Г-Т-Г (діє тільки сфера обігу, виробництво відсутнє), а багато підприємств припиняє роботу, повноцінного кругообороту немає. В кінцевому підсумку, якщо не буде справжнього кругообороту, країні загрожує економічна катастрофа.
Повноцінний кругооборот має охоплювати сферу не тільки обігу, а й виробництва. І в цьому кругообороті беруть участь як оборотні фонди і фонди обігу, так і основні фонди, тобто засоби виробництва.
У процесі кругообороту на певній стадії фонди набувають своєї натуральної форми, тобто виступають у вигляді засобів і предметів праці. Коли виготовляється продукція, засоби праці, як відомо, переносять свою вартість на готовий продукт. Цей процес відбувається не відразу, а поступово. В готовій продукції втілена частка цінності основних фондів. Далі, у сфері обігу відбувається реалізація продукції, а цінність набуває форми грошей, за які потім відновлюються витрачені засоби праці (перетворення амортизаційного фонду на нові засоби праці або відбувається відшкодування витрачених засобів праці). Предмети праці також проходять кругооборот.
Отже, існує кругооборот фондів, у процесі якого відбувається зміна форм фондів. Треба зазначити, що мова йде про кругооборот не виробничих фондів, а кругооборот фондів як цінності, що втілює уречевлену людську працю. Справа в тому, що основні фонди, які перенесли свою вартість на готовий продукт, втратили свою натуральну форму, а отже, і здатність до продуктивного функціонування. Тільки після реалізації продукції, перетворення грошей на нові засоби праці вони знову набувають натуральної форми, тобто стають знову основними фондами і можуть брати участь у процесі виробництва як продуктивні фонди.
1.3. Механізм впливу кругообороту основних виробничих фондів на ефективність виробництва
Кругооборот фондів – це рух фондів, у процесі якого вони послідовно проходять три стадії і змінюють три функціональні форми. У процесі кругообороту фонди проходять три стадії. Перша стадія Г Т. Ця стадія полягає в тому, що гроші обмінюються на робочу силу і засоби виробництва. На другій стадії... В ... здійснюється процес виробництва, тобто відбувається продуктивне споживання засобів виробництва та робочої сили і здійснюється виробництво товарів. Із стадії виробництва товари переходять у стадію обігу, тобто в третю стадію Т' — П. На цій стадії вироблені товари реалізуються за гроші, а за виручені гроші купуються нові засоби і предмети праці, наймаються нові робітники і відновлюється виробництво.
Одержана сума грошей є більшою, ніж та, яка на початку була вкладена у виробництво, бо вона включає додану вартість, створену в процесі виробництва. Таким чином рух фондів проходить три стадії і набуває трьох функціональних форм — грошової, продуктивної і товарної. Це і є кругооборот фондів (капіталу). Його можна виразити такою формулою:

Кругооборот фондів є не одиничним, а безперервним процесом. Кругооборот фондів (капіталу), узятий не як окремий акт, а як безперервно повторюваний процес, називається оборотом фондів (капіталу).
Час обороту капіталу - це період, протягом якого ресурси проходять сфери виробництва та обігу і повертаються до вихідної (грошової) форми. Час обороту капіталу складається з двох частин: 1) часу виробництва; 2) часу обігу.
Час виробництва включає в себе робочий період, перерви у процесі праці, час у виробничих запасах, а час обороту - час продажу, придбання продукції та час придбання факторів виробництва.
Швидкість обороту капіталу. Оскільки час обороту індивідуальних капіталів неоднаковий (у деяких галузях він триває кілька років, а в деяких - значно менше і може тривати кілька місяців, тижнів або днів), то для здійснення аналізу швидкості обороту необхідно мати якусь загальну міру. Такою мірою прийнято вважати рік - 360 днів. Швидкість обороту капіталу вимірюється кількістю оборотів за рік: N =360/o, або п =0/o, де n - кількість оборотів за рік; 360 - кількість днів у році; о - тривалість одного обороту. Підприємці завжди намагаються скоротити час обороту капіталу або прискорити швидкість його обороту, оскільки при тій самій величині авансованого капіталу це дасть можливість отримувати більше додаткової вартості.
1.4. Заходи щодо прискорення кругообороту основних виробничих фондів
Прискорення  кругообороту основних виробничих фондів має  важливе  значення  для  кожного  підприємства  тому,  що  в  результаті  прискорення   кругообороту  із  обороту  вилучаються  кошти,  які  можна  використати  як  для  збільшення  виробничої  програми,  так  і  на  інші  цілі.  Для  виявлення  суми  оборотних  коштів,  що  вилучаються  в  результаті  прискорення  оборотності,  слід   визначити  потребу  оборотних  коштів  за  звітний  період,  виходячи  з  фактичної  суми  обороту  за  даний  строк  і  оборотності  в  днях  за  минулий  період.   Різниця  між  визначеним у такий  спосіб  розміром  оборотних  коштів  і  сумою  коштів,  що  фактично  брали  участь  в  обороті  за  звітній  період,  і  становить  суму  коштів,  вилучених  у  зв’язку  з  прискоренням  оборотності.
На комунальних  підприємствах  прискорення  оборотності  коштів  досягається  в основному  в  результаті  зростання  обсягів продукції  (робіт,  послуг),  адже  навіть  при  деякому  зростанні  оборотних  коштів  у  зв’язку  із  збільшенням  обсягу  виробництва  їх  питома  вага  по  відношенню  до суми  продукції,  що  реалізується,   знижується, а отже  коефіцієнт  оборотності  підвищується.
Комунальне  господарство  має  відмінності  від  промисловості  щодо  методів  прискорення  оборотності  оборотних  коштів  у  сфері  обігу. Поєднання  функцій  виробництва  та  реалізації  і  співпадіння  цих  процесів  у  часі  виключає,  як  правило,  можливість  затримок  реалізації  продукції  (послуг)  комунальних  підприємств.  І  все ж  умови  та  практика  розрахунків   із  споживачами   істотно  впливають  на  тривалість  обороту    оборотних  коштів.
Для  підприємств  комунального  господарства,  як і  для  промислових  підприємств,  велике  значення  мають  заходи  з економії  матеріальних  витрат,  поліпшення  постачання  та  зміцнення  фінансово - розрахункової  дисципліни.
Основними  напрямками  прискорення  оборотності  оборотних  коштів  комунальних  підприємств  є:
1.  Щодо  організації  виробництва  -  впровадження  нової  техніки,  удосконалення  технологічного процесу  з  метою  систематичного  збільшення  обсягу продукції   (надання  послуг);  максимальна  економія  у  витрачанні  палива,  матеріалів,  інструментів  та  ін.,  ліквідація  непродуктивних  витрат  та  втрат  у  виробництві.
2.  Щодо  матеріально-технічного  постачання  -  своєчасне  укладання  договорів  та  впорядкування  договірних  умов  поставок  у  напрямку  їх  регулярності;  впорядкування  організації  складського  господарства  підприємств  у  напрямку  покращення   умов  зберігання  матеріалів  та  палива,  їх  обліку  та  контролю  за  витрачанням.
3.  Щодо  реалізації  продукції  (послуг)  -  удосконалення  системи  розрахунків  за  надані  послуги  (продукцію),  ліквідація  простроченої  абонентської  заборгованості  та  вжиття  необхідних  заходів  щодо  своєчасного  стягнення  з  споживачів  належних  платежів.