Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право), 1(48) 2010 99
УДК 339.727
Т. С. Овчаренко,
кандидат економічних наук,
Київський національний
університет ім.Т. Шевченка
ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В
УМОВАХ СУЧАСНОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ
У статті визначено роль інвестиційної політики в умовах фінансової кризи. Розроблено
комплекс урядових рішень, що визначають основні напрями використання капіталовкладень
в економіку країни та запропоновано стратегічні напрями діяльності уряду.
In the article certainly role of investment policy in the conditions of financial crisis. The
complex of governmental decisions which determine basic directions of the use of capital
investments in the economy of country and strategic directions of activity of government are
offered is developed.
Ключові слова: інвестиції, інвестиційна діяльність, інвестиційна політика, фондовий
ринок, фінансова криза.
Сучасна економічна криза, безумовно, є значною економічною подією, що здатна суттєво
змінити глобальну економіку. Наслідки кризи вийдуть далеко за межі фінансової сфери, а
сама криза досягне свого піку з усіма наслідками в другій половині 2008 – на початку 2009 рр.
Економіка як США, так і країн Західної та Східної Європи зазнає рецесії, що буде глибшою і
тривалішою ніж прогнозується [1].
З’ясуванню місця і ролі інвестиційної політики в процесі суспільного відтворення,
дослідженню можливостей інвестицій в контексті реалізації завдань суспільно-економічного
розвитку присвячені роботи представників найрізноманітніших шкіл і течій у різні епохи та
періоди. Зокрема, вони розглядаються у працях Є. Домара, Дж. Кейнса, В. Леонтьєва.
К. Маркса, А. Сміта, Р. Солоу, М. Туган-Барановського, Е. Хансена, Р. Харрода, Й. Шумпетера
та інших дослідників. Сучасна проблематика інвестиційної політики за умов трансформацій
та криз аналізується в дослідженнях провідних учених України: Ю. Бажала, Є. Бершеди, Л. Борщ,
В. Гейця, А. Гойко, Б. Губського, Б. Кваснюка, І. Кириленка, І. Лукінова, Б. Панасюка,
Ю. Пахомова, А. Пересади, В. Савчука, А. Фукса та інших.
Метою цього дослідження є визначення ролі інвестиційної політики в умовах фінансової
кризи та розробка рекомендацій щодо ефективного використання Україною її інвестиційних
можливостей.
Світова фінансова криза 2007–2008 рр., як і будь-яка інша, проходить кілька етапів свого
розвитку. Попередні ми пережили досить впевнено, хоча й не без помилок.
Перший етап розпочався у 2007 р., коли на світових фондових ринках відбулося перше
падіння індексів провідних банків і фінансових компаній. За таких обставин спекулятивний
© Овчаренко Т. С., 2010
100 Економіка
капітал, що шукає стабільні ринки з найвищими прибутками, перейшов із ринків розвинених
країн до країн з економікою, що розвиваються, які продовжували демонструвати високі темпи
зростання та прибутковості. За оцінками фінансових експертів, співвідношення ризику та
прибутковості в таких країнах було досить привабливе. Як наслідок, у 2007 р. фондові ринки
таких країн продемонстрували зростання, а Україна і Китай стали лідерами такого зростання.
Значними були обсяги притоку кредитів. Так, у 2007 р. економіка запозичила 24,3 млрд. дол
США середньо- та довгострокових кредитів.
Другий етап – початок 2008 р., пов’язаний з падінням фондових ринків світу. Індекс Першої
фондової торговельної системи (ПФТС) за сім місяців втратив майже 70 % своїх позицій. Це
пов’язано саме із виходом з українського ринку, як і зі світового, частини іноземних інвесторів,
так званих спекулянтів, а також із нестабільною політичною ситуацією в Україні. У цей період
фондовий ринок не стане насправді найболючішим місцем впливу світової фінансової кризи
на Україну, а лише буде створювати тиск на валютний ринок, оскільки там відбувається відтік
спекулятивного капіталу. Тому значного впливу цього фактора на розвиток реального сектора
в Україні не буде, адже на організованому фондовому ринку укладається незначна частка
угод – у 2007 р. лише 4,66 % , але тут доцільно зазначити, що на частку іноземних інвесторів та
інших джерел фінансування, до яких належать і кошти фондового ринку, припадає лише 5–
7 % усіх інвестицій [2].
Третій етап світової кризи ми спостерігаємо тепер. Наслідками світової фінансової кризи
стала серія банкрутств провідних світових фінансових компаній та поширення фінансової
кризи на реальний сектор світового господарства, падіння попиту на світових ринках та, як
результат, обвал цін на сировинних ринках, стагнація провідних економічних систем (у серпні-
вересні 2008 р. ціна на метал у середньому за вісьмома регіонами світу впали на 18,3 %, ціни
на нафту знизилися на 26,5 %), зростання вартості кредитних ресурсів для споживачів.
Наслідки кризи на економіку України повною мірою лише почали позначатися. Їх тривалість
та глибину важко оцінити. У серпні 2009 р. вперше, починаючи з жовтня 2002 р., відбулося
зменшення обсягів виробництва промислової продукції, зокрема в металургії на 8,6 % (закрито
16 з 36 доменних печей у країні), хімічній промисловості – на 9,1 %, у виробництві коксу,
продуктів нафтопереробки – на 4,9 %. Тобто в експортно-орієнтованих секторах економіки
унаслідок реалізації стратегій, спрямованих на першочерговий пошук ніш на зовнішньому
ринку та недооцінки внутрішнього, на сьогодні спостерігається уповільнення зростання під
впливом комплексів зовнішніх шоків. Зростання ВВП на рівні 7,1 % було забезпечено високою
динамікою інших видів економічної діяльності, і насамперед сільського господарства.
Тому для прийняття рішень, які зможуть пом’якшити вплив світової кризи на економіку
України, необхідно проаналізувати найбільш відчутні сфери впливу на економіку. По-перше,
це банківська система, в якій на сьогодні досить високою є частка присутності іноземного
капіталу у фінансових установах. Так, фінансовий сектор економіки України є одним із лідерів
у залученні прямих іноземних інвестицій (19 % усього накопиченого іноземного капіталу). У
банківському секторі частка іноземного капіталу в загальному обсязі капіталу становить 37,2 %
і перевищує порогове значення межі економічної безпеки на рівні 30 %, у страховому –
наближається до цієї межі і становить 28,1 %.
З огляду на велику частку транснаціональних фінансових корпорацій у банківському
секторі України негативний вплив світової фінансової кризи може поширюватися
опосередковано, тому що найбільші українські банки належать фінансовим інститутам різних
Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право), 1(48) 2010 101
європейських країн. Вірогідність того, що проблеми виникнуть у всіх цих країнах одночасно,
є мінімальною. У цьому аспекті необхідно зазначити, що процеси інвестування та розвитку
вітчизняних виробництв більше залежать від кредитування, ніж від фондового ринку, 16 %
інвестицій в основний капітал фінансується за рахунок кредитів. Подорожчання кредитів
призведе до скорочення інвестицій та уповільнення економічного зростання як у коротко-,
так і довгостроковій перспективі.
І найбільш залежними секторами є сільське господарство, будівництво, переробна
промисловість, зокрема хімічна та нафтохімічна, харчова промисловість, виробництво коксу
і продуктів нафтопереробки.
По-друге, це зовнішньоторговельна залежність. Через поширення проблем на фінансових
ринках уже відбувається зменшення світового попиту. Рецесія у провідних економіках світу
супроводжується насамперед зменшенням інвестиційного попиту, динаміки і обсягу
будівництва і, відповідно, призведе до зниження цін на продукцію металургії та
машинобудування.
Такі тенденції на світовому ринку, зважаючи на високу залежність української економіки
від експорту, частка якого у ВВП становить понад 47 %, негативно позначається на динаміці
розвитку експортного виробництва, а далі – на галузях, які безпосередньо й опосередковано
залежать від експорту.
По-третє, це борг. Наприкінці першого півріччя 2008 р. обсяг валового зовнішнього боргу
становив 59,9 % ВВП, або 100,06 млрд. дол США. При цьому майже 85 % сягає заборгованість
приватного сектора економіки. Згідно із дослідженнями, проведеними МВФ, максимально
допустимою сумою зовнішнього боргу для країн із низьким та середнім рівнем доходів є
сума на рівні 49,7 % ВВП; при перевищенні цього рівня ймовірність розгортання фінансових
криз становить близько 70 %. Погіршення ліквідності світових фінансових ринків може істотно
уповільнити кредитування української економіки. Як наслідок, українські позичальники
зазнають труднощів із рефінансуванням своїх кредитних зобов’язань на зовнішніх ринках [3].
Теперішні умови розвитку вітчизняної економіки істотно відрізняються від тих, які існували
у 1998 р., коли Україна також зазнала впливу потужної світової фінансової кризи. Проте сучасні
реалії не покращують, а погіршують характеристики стійкості національної системи до
фінансових шоків. Так, якщо у 1997–1998 рр. рівень корпоративних боргів був низьким і
корпоративний сектор не настільки залежав від зовнішнього фінансування, то на сьогодні, як
уже зазначалося, національна фінансова система стала більше залежати від зовнішніх потоків
капіталу.
Якщо станеться найгірше й реалізується вплив усіх зазначених сфер впливу на економіку
України одночасно і в повному обсязі, то наслідки світової фінансової кризи будуть досить
відчутними:
– суттєво зросте дефіцит зовнішньоторговельного балансу, перевищивши рівень у 10 %
ВВП, що є критичним для економік, які розвиваються;
– зменшиться додатне сальдо рахунку операцій із капіталом і фінансових операцій, як
наслідок, додатне сальдо платіжного балансу, яке існувало останніми роками, зміниться на
від’ємне.
При такому збігу негативних обставин, значній трансформації буде піддана не тільки система
кредитно-грошових відносин та інвестиційного капіталу, але й значно переглянуті правила
102 Економіка
гри на міжнародному ринку товарів і послуг, що зачепить міжнародні торгово-економічні
організації, у тому числі і СОТ.
Світова економіка в цей час дійсно перебуває в умовах величезних і важко прогнозованих
загроз, і від того, наскільки продуманими і зваженими будуть політико-правові та фінансово-
економічні кроки світових країн-лідерів, у принципі і буде залежати, у яких умовах національна
економіка зможе розвиватися в найближчі роки. Щоб не допустити значної девальвації,
Національний банк буде змушений продавати валюту з резерву, але запобігти девальвації
буде досить важко.
Валютно-фінансова нестабільність в Україні викликана рядом об’єктивних політичних і
економічних чинників, зокрема, зниження інвестиційної активності. За січень-березень 2007 р.
залучено 84 млн дол. США, або 96 % від обсягів залучених інвестицій за відповідний період
2006 р. (87,9 млн дол США) [4]. Тому для зменшення наслідків сучасної фінансової кризи
потрібно проводити грамотну інвестиційну політику, а саме розробити комплекс урядових
рішень, що визначають основні напрями використання капіталовкладень в економіку, різні її
сфери та галузі [5].
В умовах світової кризи держава повинна створити „подушку безпеки”. Для бізнесу такою
„подушкою” можуть слугувати інвестиції, але одночасно з цим потрібно провести певні заходи,
а саме: вирішення проблеми адміністрування податку на додану вартість, обов’язкове
повернення негативного сальдо ПДВ у встановлені строки та у встановленому обсязі,
створення стимулів для реінвестування прибутку в розвиток підприємств, прискорення
амортизації, створення умов для імпорту високотехнологічного обладнання, підтримка
експортерів. Пом’якшити негативний вплив світової кризи вдасться лише за умови
зконсолідованих дій влади. Потрібно виробити зрозумілу інвестиційну стратегію з проведенням
необхідних заходів, адже з 2004 р. практично не проводяться структурні та інституціональні
реформи (Україна показувала певний феномен – зростання без реформ).
Великий фінансово-інвестиційний тягар держава може взяти на себе, пішовши шляхом
США, Росії та інших країн Західної Європи, які роблять націоналізацію фінансової сфери
економіки, щоб не досягти дефолту в країні, але чи потрібно це Україні? Можливо, це певною
мірою виправдано для невеличких банків, щоб вклади населення не „згоріли” та не допустити
паніки в суспільстві, тому що будь-який банк при одночасній вимозі на погашення вкладів не
зможе їх виконати. Потрібно не допустити „фінансової лихоманки”, для цього можна
використати замороження депозитів.
Держави вирішують завдання залучення інвестиційних ресурсів по-різному, хоча основні
підходи в цілому схожі. Більша частина намагається залучити потенційних інвесторів пільгами
з податків, субсидіями та іншим, але, як показує досвід, цей шлях не може бути визнаний
досить ефективним. Більш ефективним є створення умов для успішного розвитку бізнесу –
тобто створення виробничої інфраструктури. У цьому нам може допомогти Євро-2012, що є
певним страховим полісом для України. Якщо запланований комплекс робіт буде виконано,
то ми гарантовано матимемо значний притік капіталу каналами прямих іноземних інвестицій,
середньо- та довгострокових кредитів. Адже така подія у світовому масштабі розглядається
інвесторами як іміджева з невисоким рівнем ризику фінансування.
Отже, в умовах фінансової кризи стратегічним напрямом діяльності уряду є стимулювання
збільшення інвестицій у реальний сектор національної економіки. Для цього, крім активізації
реалізації проектів Євро-2012, необхідно розблокувати приватизаційні процеси, але тут без
Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право), 1(48) 2010 103
допомоги Верховної Ради не обійтися, адже нагальним є прийняття Державної програми
приватизації. Також необхідно ухвалити ряд законопроектів, розроблених урядом і спрямованих
на підвищення інвестиційної привабливості України.
Потрібно повною мірою використовувати „ефект сусідства” для максимального залучення
прямих іноземних інвестицій, адже давно помітили, що багато фірм більше схильні до
капіталовкладень у сусідніх, ніж далеких країнах [6].
Політика залучення іноземних інвестицій повинна бути під постійним державним
контролем, а ефективне використання інвестиційного капіталу має стати одним із пріоритетних
напрямів державного регулювання [7].
Економіки країн зростають у міру того, наскільки ефективно задіяні більшість факторів
виробництва. Для цього необхідно, щоб інвестиції, які вкладаються в економіку, залучали
робочу силу та об’єкти нерухомості саме цієї країни. Залучення якнайбільше фінансових
ресурсів створить умови для майбутнього економічного зростання, що дозволить не так
болісно вийти з сучасної фінансової кризи. Необхідно розробити чітку інвестиційну політику
економічного розвитку України з макроекономічною та структурною стратегією, що буде
враховувати об’єктивні реалії сучасної економічної кризи, і це повинно стати основним
завданням держави.
З урахуванням розвитку світової кризи і уряд, і Національний банк уже вжили ряд заходів,
які дозволять зменшити ризик істотного впливу. До таких заходів можна віднести
антиінфляційний пакет, заходи з підвищення стійкості банківської системи, комплекс дій із
мінімізації впливу проявів світової фінансової кризи на економіку України і інше. Так, на
початку 2009 р. Національний банк прийняв рішення про підвищення вимог до розрахунку
адекватності регулятивного капіталу, що дало змогу банкам переглянути свої позиції у бік їх
покращання.
З огляду на обмеженість внутрішніх фінансових ресурсів, в умовах погіршення доступу
до зовнішніх кредитів, підприємці повинні зробити нелегкий вибір: або зупинити виробництво
і втратити ринки, тримаючи високі ціни в розрахунку на тимчасові труднощі, або знизити
ціни, тим самим відновивши попит на свою продукцію і зберігши споживача. Другий шлях –
це шлях тих виробників, які дбають про майбутнє, розширюючи та інвестуючи у виробництво
й заробляючи на „обороті”, а перший – шлях спекулянтів, що отримують у короткостроковому
періоді надприбутки і виходять із виробництва, але велика кількість економістів схильні до
думки, що розвиток світового фінансового ринку в майбутньому буде залежати від розвитку
ринків країн, що розвиваються, чий потенціал дотепер повністю не реалізований [7]. Потрясіння
на початку ХХІ ст. на західних фондових біржах і, як наслідок, загальна нестабільність на
ринках, яка продовжує поглиблюватися, примушує інвесторів все більше виходити на ринки
країн, які перебували на стадії трансформації економічної системи, оскільки їх рух у світовий
ринок набуває масового характеру. Керівництво держави в особі Президента, уряду в цьому
напрямі повинно взяти на себе зобов’язання щодо проведення круглих столів стосовно
підписання меморандумів, договорів з інвесторами, представниками великого бізнесу про
зниження цін на товари та послуги і сприянню інвестиційного клімату в країні. Тільки
сконсолідовані дії влади та бізнесу дозволять успішно пройти перевірку на зрілість української
економіки в умовах сучасної фінансової кризи.
104 Економіка
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Сапір Ж. Наскільки тяжко, наскільки довго / Ж. Сапір // Економіка України. – № 10 (563).
– С. 73–93.
2. Святненко А. Психологія спекулянтів / А. Святненко // Дзеркало тижня. – № 36 (715).
3. Литвицький В. Платоспроможність України : реалії півріччя / В. Литвицький // Банківська
справа. – № 5 (83). – 2008. – С. 3–14.
4. www.ukrstat.gov.ua.
5. Осецький В. Інвестиції та інновації: проблеми теорії і практики : монографія / Осецький В.
– К. : ІАЕ УААН, 2003. – 412 с.
6. Кузнєцов А. Прямые иностранные инвестиции : эффект соседства / А. Кузнєцов //
Мировая экономика и международные отношения. – 2008. – № 9. – С. 40–47.
7. Стеченко Д. Державне регулювання економіки : навч. посібник. / Д. Стеченко. – К. :
Вікар, 2003. – 262 с.
8.Нірван Л. Фінансова інтеграція сучасного ринку капіталів / Л. Нірван // Фінанси України.
– 2003. – № 12. – С. 118–124.
Подано до редакції 22 січня 2010 р.__