Реферат на тему:
„Аналіз фінансового
стану підприємств”
План
Значення і задачі аналізу фінансового стану.
Аналіз фінансового стану і фінансових результатів.
Узагальнення результатів аналізу фінансового стану.
1. Головним завдання будь-якого підприємства є отримання прибутків. Контроль і вирахування аналізу фінансового стану підприємств дає змоги визначити наскільки ефективно чи неефективно працює підприємство.
Завданням фінансово-економічного аналізу є розгляд проблем, пов'язаних із функціонуванням фінансового механізму, зокрема, пов'язаних із коротко- та довготерміновими операціями вкладеннями. Основними категоріями фінансового аналізу є відсотки та відсоткова ставка. У фінансових розрахунках відсотки – це плата за користування позиченими грошима, капіталом. Ця плата вимірюється у грошових одиницях, тобто є абсолютною величиною. Отже, надання грошей у борг є послугою, за яку треба платити. У ролі позичальника і боржника виступають банки, підприємства й організації, а також фізичні особи (люди). Вони є об'єктами фінансових розрахунків. Відсоткова ставка – це відношення суми відсоткових грошей, виплачених за певний період часу (рік, місяць), до величини позички (суми боргу). У фінансовому аналізі під відсотковими грошима, чи просто – відсотками, розуміють грошову винагороду за позичені гроші капітал.
2. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів здійснюється за допомогою різних методів.
Загальновідомо, що метод - спосіб чи засіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання. В процесі виконання даної роботи був здійсненний спеціальний підбір сукупності методів. такий підбір називається методикою. При цьому, свідоме застосування науково обгрунтованих методів є істотною умовою отримання нових знань.
Будь-які методи базуються на загальних принципах наукового мислення. Серед основних загальнонаукових методів виділяють такі:
Індукція - умозаключення від фактів до деякої гіпотези,
Дедукція - висновок за правилами логіки, ланцюжок умозаключень, ланки якого зв'язані логічною послідовністю,
Аналіз - розчленування об'єкту явища на елементи,
Синтез - поєднання, з'єднання різних елементів об'єкту, явища в єдине ціле.
Аналогія - відповідність, подібність об'єтів, явищ в яких-небудь властивостях, умозаключення про менш знаний об'єкт, явище по більш знаному, якщо вони входять в однорідну групу.
Спостереження - ціленаправлене вивчення, сприйняття, зумовлене поставленою задачею, систематичний збір даних по об'єкту, явищу.
Порівняння – співвідношення між двома об'єктами, явищами, яке дозволяє виявити загальне і особливе.
В даній курсовій роботі застосовані такі методи:
Літературний метод – в процесі роботи відбірано і проаналізовано 14 літературних джерела, які в тій чи іншій мірі стосуються даного об'єкту вивчення.
Описовий метод - це один із найдавніших при вивченні об'єктів і процесів у будь-яких галузях знань. В роботі описані сучасний фінансовий механізм України та особливості його функціонування в умовах державного регулювання. Для опису використані літературні джерела та статистичні дані.
Але одним із найважливіших методів є методи кількісного фінансового аналізу, без застосування яких дослідження фінансового механізму є практично неможлививими.
За допомогою кількісного фінансового аналізу розв'язується широке коло завдань – від елементарного нарахування відсотків і до складних інвестиційних, кредитних та комерційних проблем у різних постановках, які залежать від конкретних умов [8].
Ці завдання можна сформулювати так:
вимірювання кінцевих фінансових результатів операцій для кожної з двох сторін фінансової угоди,
виявлення залежності кінцевих результатів від основних параметрів операцій або угоди та вимірювання взаємозв'язків між параметрами,
розробка оптимальних планів здійснення фінансових операцій для примноження прибутків,
визначення параметрів еквівалентних змін умов фінансової угоди.
3. Узагальнення результатів фінансового аналізу на сьогоднішній день найкраще здійснювати через створення інформаційної системи.
Головна ціль, яка переслідується при створенні інформаційної системи - допомогти інвестори зберегти, а не загубити кошти, які вкладаються в цінні папери. Якщо за допомогою системи інвестор мінімізує збитки, то стабільна висока дохідність гарантована.
Для допомоги інвесторам в їх вкладеннях необхідно, щоб система працювала як в довгостроковому, так і короткостроковому періоді, тобто робила фундаментальний та технічний аналіз. Створення подібної системи стане новим етапом в інвестиційній діяльності на ринку цінних паперів. Невелика кількість подібних систем на вітчизняному ринку вимагає створити нескладну та дешеву інформаційну систему, яка б відповідала вимогам вітчизняних інвесторів.
Для інформаційної системи нас цікавлять перш за все фінансові інвестиції.
Інформаційна система фінансового аналізу створюється саме для покращання якості діяльності саме посередників на фондовому ринку, тобто брокерсько-ділерських компаній. На даний час існує дуже невелика кількість подібних систем, тому це ще один наслідок того, що інвестиційна діяльність на фондовому ринку залишається у високій мірі ризиковою. Інформаційна система направлена на зменшення ризику у цій сфері діяльності.
Потрібно розглянути, з яких підрозділів складається підприємство посередник на фондовому ринку. Як звісно, брокерсько-ділерська компанія ( інвестиційний інститут) організаційно розділяється на три напрямки:
- Торгові підрозділи (“Фронт-офіс”).
- Бек-офіс.
- Бухгалтерія.
Торговий відділ включає співробітників, які здійснюють операції з цінними паперами, проводять відповідну аналітику.
Бек-офіс забезпечує виконання операцій, здійснює облік та контроль операцій з цінними паперами.
Бухгалтерія здійснює облік операцій і та виконує фінансову звітність у відповідності до правил українського бухгалтерського обліку.
Основні ризикові операції з цінними паперами виконує фронт-офіс, тому інформаційна система розробляється для роботи саме в цьому відділі підприємства. При створенні інформаційної системи виникають визначені потреби щодо інформації, яку треба одержувати з різних джерел та на досить довгому проміжку часу, та методів аналізу та обробки цієї інформації. З початку розглянемо структуру фронт-офісу.
Фронт офіс включає в себе торгові підрозділи компанії - торговий відділ (ділінг), відділ портфельного менеджменту, відділ роботи з індивідуальними та інституціональними клієнтами.
Головною функцією фронт офісу є складання угод з цінними паперами від імені компанії та за дорученням клієнтів. при цьому на фронт офіс накладається мінімум облікових та розрахункових функцій. Облік та виконання угод здійснює бек - офіс.
Як було сказано вище, створення інформаційної системи для фронт- офісу пов’язано з рядом складностей. По-перше, інформаційна система повинна оцінювати ефективність довгострокових фінансових інвестицій, тобто допомагати компанії сформувати інвестиційний портфель. Це необхідно перш за все таким посередникам, як довірчі товариства та інвестиційні компанії. Але для інших торговців також потрібно формувати інвестиційний портфель для підстраховки програшу в спекуляційних операціях з цінними паперами. Така інформаційна система буде використовуватись у відділі портфельного менеджменту. Для інформаційної системи потрібна інформація про доходи акцій емітента, яку можна одержати з звітів емітента та інформація про ринковий показник дохідності. Ця інформація може міститись як в лістінгу на біржі так і в звітах про емітента, які містяться в ПФТС( позабіржова фондова торговельна система). Для формування інвестиційного портфелю перш за все використовується фундаментальна аналітика. Головною задачею фундаментального аналізу є розрахунок дійсної ( економічно виправданої, справедливої) вартості конкретного підприємства. При цьому треба виходити з історичних та поточних значень таких показників як: прибуток, виручка, обсяги виробництва, дебіторська та кредиторська заборгованості, рух коштів на рахунках та ін. Один з класичних законів ринку гласить, що в ціну акції вкладаються не стільки текучі оцінки, скільки очікування майбутнього. Тому при фундаментальному аналізі, крім аналізу минулого та теперішнього, необхідно прогнозувати майбутній стан об’єкта, що аналізується. З цього можна зробити висновок, що інформаційна система оцінки, а тобто і аналізу, повинна бути системою штучного інтелекту, тобто системою підтримки та прийняття рішення. Вона повинна допомогти працівнику ( брокеру - аналітику) фронт - офісу прийняти як найбільш правильне рішення щодо покупки акцій для інвестиційного портфелю.
На жаль, на сьогодні не існує жодного науково обгрунтованого фундаментального способу оцінки акцій. Всі існуючі методи є не більш ніж припущеннями, які змінюються разом з розвитком ринку та можливостями комп’ютерної техніки. Розглянемо один з методів, який можна використовувати в інформаційній системі.
Значну частину процесів, які відбуваються в ринковій економіці, неможливо з достатнім ступенем достовірності оцінити раніше. Єдиний спосіб науково обгрунтованого прогнозу заключається в статистичному аналізі економічних процесів. Використовування даного методу дає можливість на основі минулих наглядів знайти тенденції розвитку процесів, що вивчаються, та виявити кількісний взаємозв'язок між ними. Основою такого аналізу є вірогідно- статистичні методи, які оперують приблизними вірогідносними характеристиками та умовними допущеннями.
В основу покладемо показник прибутковості акцій на визначений період, який розраховується по формулі:
r=((P1-P0)+d)/P0,
де
P0 - ціна покупки акції,
P1 - ціна продажі акції,
d - дивіденди, які одержані за час володіння акції.
Одночасно на фондовому ринку об’єктом куплі-продажу є акції великої кількості емітентів, які мають різний ступень дохідності.
Середню ринкову дохідність цих акцій визначають по формулі:

rm=(r1*x1+ ri*xi+…+rn*xn),

де
ri - дохідність i акцій,
n - кількість акцій на ринку,
xi - питома вага i- тих акцій, який визначається як відношення їх обсягу до сумарного обсягу всіх випусків ( в ринкових цінах на відповідний момент).
Розрахунки показника проводять по акціям найбільш прибуткових компаній.
Інвестиції в цінні папери завжди будуть супроводжуватись з необхідністю рішення дилеми: вкладати гроші в акцію з більшим доходом та більшим ризиком, чи задовільнятись меншим доходом та меншим ризиком.
Вибір варіанту залежить від характеру інвестора, суми інвестицій та її долі в загальному капіталі інвестора. Наприклад 5 % капіталу можливо вкласти в акції з високим ступенем ризику, але які можуть принести великий прибуток. Одночасно нерозумно вкласти в ці акції 25 та більше відсотків капіталу.
Тут потрібно ввести термін - принцип ринкової рівноваги. Даний принцип оснований на тому, що ринок цінних паперів є збалансованою системою. Це означає, що при нормальному стані ринку продавці цінних паперів та їх покупці постійно та активно взаємодіють та, як наслідок, розрив між цінами попиту та пропозиції дуже незначний, оператори фондового ринку швидко приходять до признання рівноважних значень. Забезпечується подібне положення тим, що всі цінні папери, які обертаються на ринку завжди є у продажу, і крім того адміністрацією фондових бірж та торговельно- інформаційних систем передбачений ряд мір, направлених на зменшення розриву в цінах попиту та пропозиції.
На основі принципу ринкової рівноваги можна зробити висновок: дохідності відповідає мінімальний ступень ризику, якщо досягається структура портфелю, ідентичного структурі ринкового обороту.
В силу цього, інформаційна система повинна допомагати компанії створити у портфелі структуру ринка з майбутнім її коригуванням. Для цього на основі даних, яки одержуються щоденно з біржових зведень та котиювань ПФТС розраховуються показники дохідності та ринкові індекси. Далі розраховуються коефіцієнти, яки показують ризиковість даних цінних паперів стосовно ризиковості ринку в цілому. Це дає змогу сформувати компанії портфель цінних паперів, який принесе максимальний доход при мінімізації ризику.
Але потрібно створити універсальну інформаційну систему, яка дасть змогу не тільки сформувати довгостроковий інвестиційний портфель а й допомогти працівникам торгового відділу фронт-офісу працювати на даному проміжку часу та здійснювати операції з купівлі- продажу цінних паперів. Для зменшення ризику при спекуляційних операціях з цінними паперами використовуються методи технічного аналізу. Головною задачею технічного аналізу є оцінку поточного стану фондового ринку в цілому ( на основі аналізу фондових індексів) та сегменту окремо взятої акції. В основі методів та способів технічного аналізу покладені психологічні закони поведінки людей. В цілому використовуються висновки фундаментального аналізу при визначенні довгострокових тенденцій, а технічний аналіз при визначенні часу і ціни здійснення конкретних угод.
Технічний аналіз слід розділити на аналіз фондових індексів і аналіз саме акцій. Ціль проведення першого - визначення та прогнозування макротенденцій ринка в цілому. Другий повинен давати практичні рекомендації щодо управління конкретними акціями.
Інформаційна система повинна аналізувати стан індексів на різних проміжках часу. Це досягається шляхом аналізу тренду, його сили та напрямку.
Інформаційна система повинна оцінювати рівні цін на проміжках часу, з’ясовувати тренд та виявляти рівні підтримки та супротивлення та на основі цих рівнів допомагати робити висновки. Тобто на основі трендового аналізу робити висновки, та давати рекомендації.
Величини індексів система може розраховувати самостійно чи користуватися тими, що надаються через торговельно-інформаційні системи. Для розрахунку індексів та індикаторів використовуються щоденні котиювання ПФТС. Рекомендується розраховувати індикатори щоденно. Представлення інформації на екрані повинно бути наглядним і представлятися у вигляді графіків та діаграм. Це нескладно зробити за допомогою сучасних СУБД чи електронних таблиць. У зв’язку з тим, що немає однозначної форми подання документів для аналітиків та система є інформаційною системою, інформація повинна надаватися у формі, зрозумілій для аналітиків компанії.
На основі вищесказаного зрозуміло, що робота аналітика в компанії, яка займається операціями з цінними паперами на ринку є досить складною і потребує використовування обчислювальної техніки, яка допомагатиме проводити якісний аналіз ринку на всіх етапах, а також, яка може бути універсальною і робити не тільки довгостроковий, а й короткостроковий аналіз ефективності фінансових інвестицій. Це допоможе поєднати опит з математичними розрахунками та зробити роботу компанії більш ефективною та безризиковою. У зв’язку з практичною відсутністю на Україні систем підтримки рішень при торгових операціях цінними паперами постає питання створення і впровадження таких систем у вітчизняних підприємствах, які займаються посередницькою діяльністю на ринку цінних паперів. Бажано, щоб ця система була більш універсальна і здійснювала як фундаментальний, так і технічний аналіз ринку.
Список використаних літературних джерел:
Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: понятийно-терминологический словарь. – М.: Мысль, 1983. – 350 с.
Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1997. – 383 с.
Гелбронер Р., Лестер Т. Економіка для всіх. – Львів: Просвіта, 1995. – 271 с.
Дерев'янко О.Г. Фінансово-кредитний механізм в системі стратегічного управління // Фінанси України. – 1998. - № 7. – С.28-34.
Квартальний щорічник. – 1999. - № 1. – 92 с.
Колдра В. Основні завдання фінансової діяльності і вимоги до управління фінансами підприємства в умовах ринку // Соціально-економічні дослідження в перехідний до період: Щорічник наукових праць. Вип. ІІ. – Львів: Інститут регіональних досліджень, 1997. – С.397 – 404.
Крупка М.І. Фінансово-економічні аспекти розвитку малого підприємництва в Україні // Фінанси України. – 1998. - № 5. – С.72 -78.
Лапішко М.Л. Основи фінансово-статистичного аналізу економічних процесів. – Львів: Світ, 1995. – 328 с.
Мельник А.Ф., Мовчан Л.М., Полякова Т.Є, Попович Т.М. Практикум з прогнозування і державного регулювання економічного та соціального розвитку: Навч. посібник / За ред. проф. А.Ф.Мельник. – К.: ІСДО, 1995. – 256 с.
Михасюк І.Р., Янків М.Д., Залога З.М., Сажинець С.Й. Регіональна економіка / За ред. проф. І.Р.Михасюка. – Львів: Українські технології, 1998. 240 с.