1.3. Ревізія розрахунків з оплати праці у бюджетних установах
Контроль за дотриманням законодавства про праці в Україні здійснюють:
- Міністерство праці та соціальної політики України та його органи;
- фінансові органи;
- органи ДПІ;
- професійні спілки та інші органи (організації), які представляють інтереси найманих працівників.
Зовнішній контроль бюджетних установ у частині правильності здійснення розрахунків з оплати праці у формі ревізій, перевірок може здійснювати Рахункова палата України, крім того, на проведення аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ уповноважені органи державної контрольно-ревізійної служби.
Слід зазначити, що чинна нормативно-правова база не містить окремих документів, якими визначено виключно порядок проведення ревізії розрахунків з оплати праці, оскільки такі операції є складовою ревізій чи перевірок Рахункової палати України, та невід’ємною частиною господарської діяльності бюджетної установи при її перевірці з боку органів контрольно-ревізійної служби.
Відповідно до стандарту рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів", що затверджений Постановою колегії Рахункової палати України від 27 грудня 2004 р. №28-6 перевірка - це встановлення та аналіз фактів у процесі виконання Державного бюджету України та їх оцінка з точки зору законності, ефективності та доцільності.
Залежно від місця проведення перевірки можуть бути камеральні та виїзні.
Камеральна перевірка - це перевірка, яка проводиться Рахунковою палатою на підставі звітності та інших документів без виходу на об’єкт [51].
Виїзна перевірка - це перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням об'єкта, що перевіряється [51].
В залежності від повноти охоплення предмета перевірки вони можуть бути суцільні або вибіркові.
В залежності від поставлених перед перевіркою завдань вони можуть бути комплексні або тематичні, у тому числі в порядку контролю.
Перевірки Рахунковою палатою проводяться планово та позапланово. Планові перевірки проводяться на підставі річних та поточних планів роботи Рахункової палати та її Колегії, річних і поточних планів роботи департаментів та інших структурних підрозділів, які мають на це повноваження.
Позапланові перевірки включаються до плану роботи та проводяться за рішенням Колегії Рахункової палати у випадках, передбачених Законом України "Про Рахункову палату".
Вищезазначеним документом передбачено також методику проведення перевірок, порядок їх документування та оформлення результатів перевірок, їх оприлюднення та подальшого контролю.
Предметом перевірки є порядок використання коштів Державного бюджету України, загальнодержавних цільових фондів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів, інших державних коштів пов'язаних з Державним бюджетом України, їх рух, нормативно-правові акти, розпорядчі та інші документи, пов'язані з діяльністю учасників бюджетного процесу в цій сфері.
Об'єктами перевірки Рахункової палати є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування в частині використання ними коштів Державного бюджету України, а також інші бюджетні установи - розпорядники коштів Державного бюджету України усіх рівнів, інші юридичні особи, незалежно від форм власності, в разі отримання ними коштів Державного бюджету України, кредитів під гарантію держави; громадські організації, політичні партії та інші в частині використання коштів Державного бюджету України, а також загальнодержавні цільові фонди, інші об'єкти в тій частині їх діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України.
Суб'єктами перевірки є посадові особи Рахункової палати, особи, залучені Рахунковою палатою до проведення перевірки як спеціалісти або експерти.
В узагальненому предмет, об’єкт та суб’єкт ревізії та її класифікацію наведено на рис. 1.6.
Органи державно-ревізійної служби при проведенні аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ керуються Методичними рекомендаціями з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ, що затверджені Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 19 грудня 2005 р. № 451.
Основним завданням фінансово-господарського аудиту є сприяння бюджетній установі у забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, законності і ефективності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, формування достовірної фінансової звітності та організації дієвого внутрішньогосподарського фінансового контролю.
Відповідно до Методичних рекомендацій з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ аудит фінансової та господарської діяльності бюджетної установи - це форма державного фінансового контролю, яка спрямована на попередження фінансових порушень у бюджетній установі та забезпечення достовірності її фінансової звітності.
Внутрішньогосподарський фінансовий контроль - система заходів, що організовані керівником і здійснюються в бюджетній установі з метою забезпечення найбільш економної, ефективної та результативної фінансово-господарської діяльності та спрямовуються на забезпечення достовірності інформації про фінансово-господарську діяльність, виявлення порушень фінансової дисципліни та запобігання їм.[17].
Об'єктами фінансово-господарського аудиту є управлінські рішення керівництва бюджетної установи з питань її фінансово-господарської діяльності, планові документи, господарські договори, фінансово-господарські операції, бухгалтерський облік, фінансова і статистична звітність та внутрішньогосподарський фінансовий контроль.
Фінансово-господарський аудит проводиться за такими етапами:
I етап "Підготовка до проведення фінансово-господарського аудиту";
II етап "Проведення поточних аудиторських процедур";
III етап "Дослідження річної фінансової звітності".
Завданням першого етапу "Підготовка до проведення фінансово-господарського аудиту" є детальне ознайомлення з особливостями діяльності бюджетної установи, системи її бухгалтерського обліку, фінансової звітності і внутрішньогосподарського фінансового контролю, здійснення оцінки ризиків та підготовка програми проведення фінансово-господарського аудиту.
Завданням другого етапу "Проведення поточних аудиторських процедур" є підтвердження законності проведених операцій, достовірності їх відображення в бухгалтерському обліку та періодичній фінансовій звітності, а у разі виявлення недоліків чи порушень - надання керівництву бюджетної установи рекомендацій щодо їх усунення та моніторинг стану їх врахування.
Завданням III етапу "Дослідження річної фінансової звітності, документування результатів фінансово-господарського аудиту та реалізація його матеріалів" є підготовка висновку щодо достовірності річної фінансової звітності, складання, узгодження та підписання аудиторського звіту та реалізація результатів дослідження.
Результати фінансово-господарського аудиту відображаються в звіті, який повинен виключати можливість неоднозначного трактування будь-яких його положень і містити лише обґрунтовану та об'єктивну інформацію. Основним розділом аудиторського звіту є аудиторський висновок, який містить оцінку достовірності фінансової звітності бюджетної установи.
Крім вищевикладеної інформації, Методичні рекомендацій з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ містять вичерпний перелік аудиторських процедур та порядок їх документального оформлення на кожному із етапів перевірки.
Слід зазначити, що крім вищезгаданих органів поточний контроль розпорядників бюджетних коштів здійснюють органи Державного казначейства України, у розрізі таких етапів:
- на етапі реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів, а саме: перевіряти підстави для обліку зобов'язань, у тому числі бюджетних фінансових зобов'язань за загальним фондом бюджету в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів), за спеціальним фондом бюджету в межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду та бюджетних асигнувань (у розрізі складових спеціального фонду відповідно до зведення показників спеціального фонду кошторису), установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів).
- на етапі оплати рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а саме: перевіряти достатність підстав для здійснення платежів (наявність підтвердних документів, дотримання розпорядниками коштів вимог нормативно-правових актів, що регулюють бюджетний процес, тощо), відповідність платежів вимогам обліку та контролю за зобов'язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів.
Крім того, органи Державного казначейства України здійснюють контроль за отриманням, складанням та консолідацією фінансової звітності як розпорядниками бюджетних коштів, так і підвідомчими органами Державного казначейства України та дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку в відповідності до вимог нормативно-правових актів.
За результатами річних звітів органи Державного казначейства України надають інформацію щодо наявності небюджетних зобов'язань та вжитих заходів у розрізі розпорядників бюджетних коштів до органів державної контрольно-ревізійної служби в Україні [42].
Узагальнюючи викладений матеріал, можна дійти висновку про те, що облік як основний засіб накопичення інформації, необхідної для координування виробничого процесу та основний важіль системи управління відіграє домінуючу роль в управлінні бюджетною установою. Достовірна та своєчасна інформація про функціонування установ є ключовою для дотримання виконання кошторису. Організація системи обліку та контролю розрахунків з оплати праці бюджетних установ в умовах ринкових відносин сприяє не лише підвищенню ефективності їх функціонування, а й стимулюванню заходів з економії всіх видів ресурсів, забезпечуючи їх раціональне використання.