Фізична особа-підприємець, яка є суб’єктом малого підприємництва (його визначення подається нижче), може скористатися всіма перевагами, що надаються відповідно до норм Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 727/98 (далі - Указ), та обрати для себе сплату єдиного податку.Дія зазначеного Указу поширюється як на юридичних осіб - суб’єктів господарювання, так і на фізичних осіб-підприємців. Згідно з пунктом 1 Указу, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб’єктів малого підприємництва:- фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень;
- юридичних осіб - суб’єктів господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 мільйон гривень.
Згідно з Указом, спрощена система оподаткування, обліку та звітності не поширюється на суб’єктів малого підприємництва, які:
- провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти;
- є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;
- здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів.
Дія Указу також не поширюється на:
- суб’єктів господарської діяльності, на яких поширюється дія Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” в частині придбання спеціального патенту;
- довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
- суб’єктів господарської діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;
- фізичних осіб-підприємців, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;
- спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Для набуття статусу платника єдиного податку фізична особа-підприємець, якщо вона відповідає наведеним вище вимогам, повинна отримати свідоцтво платника єдиного податку. Для цього необхідно подати до податкового органу за місцем обліку заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності. Бланк заяви можна отримати у відповідній державній податковій інспекції. Свідоцтво платника єдиного податку видається тільки на рік (якщо заява на отримання свідоцтва подається новозареєстрованим підприємцем, то свідоцтво видається до кінця поточного року). В процесі своєї діяльності фізична особа-підприємець може перейти як на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, так і зі спрощеної системи на звичайну систему оподаткування, обліку та звітності (тобто на сплату податку з доходів фізичних осіб). Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше ніж один раз за календарний рік. Відповідна заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом десяти робочих днів видати (безоплатно) свідоцтво про право сплати єдиного податку.
Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування фізична особа-підприємець може здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).
Ставка єдиного податку для фізичних осіб-підприємців встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації таких підприємців залежно від виду діяльності і не може становити менше ніж 20 гривень та більше ніж 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа-підприємець здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, така особа отримує одне свідоцтво і сплачує єдиний податок за ставкою, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
У разі коли платник єдиного податку - фізична особа-підприємець здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участі у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, ставка єдиного податку збільшується на 50% за кожну особу (найманого працівника).
Абзацом 5 пункту 2 Указу передбачено, що фізична особа-підприємець, що сплачує єдиний податок, звільняється від обов’язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов’язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають у трудових відносинах з таким підприємцем, включаючи членів його сім’ї. Однак насправді ця норма Указу вже не діє. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, що сплачується від сум оплати праці найманих працівників, фізичній особі-підприємцю платити доведеться (Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 400/97-ВР в редакції від 01.01.2006, Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 1058-IV). Внески до фондів державного соціального страхування фізичній особі-підприємцю також доведеться платити (Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” від 11.01.2001 2213-III). І це правильно, оскільки найманий працівник не може бути позбавлений права на пенсію та інші соціальні блага тільки тому, що він працює у фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку.
Абзацом 6 пункту 2 Указу передбачено, що фізична особа - підприємець “сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України”. Однак згідно з практикою, що склалася, єдиний податок сплачується авансовими платежами до 20 числа кожного місяця, що передує місяцю нарахування єдиного податку. Той факт, що фізична особа-підприємець, можливо, отримала доход менший, ніж сума визначеного єдиного податку, або не отримала доходу взагалі, не має значення для сплати єдиного податку. Єдиний податок повинен сплачуватися регулярно і своєчасно незалежно від наявності отриманих доходів. При цьому розмір доходів не повинен перевищувати, як зазначено вище, 500 тисяч гривень за рік.
Відповідно до пункту 6 Указу, “суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов’язкових платежів):
- податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;
- податку на прибуток підприємств;
- податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб’єктів малого підприємництва), причому звільнення від податку з доходів фізичних осіб стосується лише фізичних осіб-підприємців і не стосується їх найманих працівників;
- плати (податку) за землю;
- збору на спеціальне використання природних ресурсів;
- збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
- збору до Державного інноваційного фонду;
- збору на обов’язкове соціальне страхування;
- відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
- комунального податку;
- податку на промисел;
- збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;
- збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;
- внесків до Фонду України з соціального захисту інвалідів;
- внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
- плати за патенти згідно із Законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.
Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб’єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності починаючи з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.
Фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків зі споживачами.