01. Об'єкт і предмет соціології як науки.
Етимологічно слово "соціологія" походить від таких складових: лат. societas - суспільство, socius - товариш, компаньйон і грецьк. logos - слово, наука, вчення. Соціологія належить до групи наймолодших наук, її вік ще не досяг навіть двохсот років. Виникла вона в середині XIX ст. Одним із фундаторів соціології як науки вважають французького філософа, представника позитивізму Огюста Конта - людину, котра дала ім'я новій науці.
Кожна наука має власний об'єкт і предмет дослідження. Об'єкт будь-якої науки - це емпірично (у досвіді) дана об'єктивна реальність, на яку спрямовується увага науковця, дослідника, і керований ними процес дослідження. Об'єкт науки може бути однаковим для багатьох наук. Якщо говорити про соціологію, то вже етимологія цього слова дає можливість припустити, що об'єктом соціології є соціальна реальність, або суспільство. Водночас суспільство є об'єктом дослідження й інших наук, зокрема: історії, філософії, культурології, психології, економіки, демографії, політології тощо. Проте ці науки, маючи спільний об'єкт дослідження, суттєво різняться предметом дослідження.
Предмет науки - це певні специфічні елементи, властивості, відносини об'єкта, що мають бути відтворені в мисленні.
Що ж власне є предметом соціології? Незважаючи на те, що ця проблема не є новою для наукового співтовариства, єдиної думки, на жаль, не існує, а тому дискусії з цього приводу тривають.
Визначальним у таких дискусіях є підхід, згідно з яким автори обирають базове, ключове, основоположне поняття, за допомогою якого визначають предмет соціології.
Так, відомий російський учений С. Фролов розглядає соціологію як науку, що вивчає "структури суспільства, їхні елементи й умови існування, а також соціальні процеси, що відбуваються в цих структурах".
Трактуючи соціологію як один зі способів набуття знань про людей, американський соціолог Н. Смелзер визначає її як "наукове вивчення суспільства та соціальних відносин"*.
Російсько-американський учений П. Сорокін підкреслює, що соціологія є генералізуючою наукою, котра вивчає "найбільш загальні властивості явищ взаємодії людей".
Сучасний український соціолог В. Піча визначає соціологію як науку "про тенденції, закони функціонування і розвитку соціальних систем, про прояви цих законів у діяльності суб'єктів - великих і малих соціальних груп і спільностей людей, а також окремих особистостей".
Сучасний американський соціолог Е. Гіденс, наголошуючи на понятті "соціальний інститут", тлумачить соціологію як науку про соціальні інститути індустріального суспільства, що "вивчає людське соціальне життя, життя соціальних груп і суспільств".
Варто зауважити, що предмет науки не може бути раз і назавжди даним, стабільним, незмінним, сталим. Він об'єктивно має перебувати в русі, бути плинним, як і весь процес пізнання.
Рухливість, динамічність предмета соціології зумовлені як прогресом власне науки, удосконаленням методики пізнання, так і потребами та розвитком самого суспільства.
Найбільш повним визначенням предмета соціології є визначення відомого російського соціолога В. Ядова: "Соціологія - це наука про становлення, розвиток, зміни та перетворення, про функціонування соціальних спільностей і форм їхньої самоорганізації: соціальних систем, соціальних структур та інститутів. Це наука про соціальні зміни, зумовлені активністю соціального суб'єкта; наука про соціальні відносини як механізми взаємозв'язку та взаємодії між різноманітними соціальними спільностями; наука про закономірності соціальних дій і масової поведінки'".

07. Структура соціологічного знання.
Сучасна соціологія - це складноструктурована галузь наукового знання. Є різні підходи до трактування структури соціології. Найбільш відомим вважається підхід до визначення структури соціології, започаткований Р. Мертоном, - сучасним американським соціологом. За його концепцією, соціологія має трирівневу структуру.
Перший рівень-загальна соціологія, чи загальна соціологічна теорія. Вона подає абстрактно-узагальнений аналіз власне суспільства, досліджує соціально-типові процеси, виявляє загальні закони функціонування суспільства та його певних частин, визначає концептуальні засади соціології. У межах загальної соціології формулюються й обґрунтовуються концепції соціальної дії, соціальної взаємодії, соціального обміну, структурного функціоналізму, конфліктології, соціальної стратифікації тощо. Другий рівень - соціологія конкретного суспільства, що складається з двох порівняно самостійних теоретичних підсистем:
спеціальних соціологічних теорій, що вивчають соціальні зв'язки між суспільством загалом і певною сферою суспільного життя, тобто власне соціальну сферу, а також відтворення людиною певних груп, спільнот (наприклад, соціологія особистості, тендерна соціологія, соціологія міста, соціологія села, соціологія соціальних відхилень, соціологія адаптацій, соціологія бідності тощо);
галузевих соціологій, котрі вивчають соціальні аспекти різних видів людської діяльності (наприклад, соціологія бізнесу, соціологія праці, соціологія освіти, соціологія релігії, соціологія політики тощо).
Спеціальні соціологічні теорії та галузеві соціології мають більш вузьку зону вжитку порівняно із загальною соціологією, тому їх інколи називають "малі соціології".
Третій рівень -рівень конкретних соціологічних (емпіричних) досліджень, які проводяться за допомогою спеціальних процедур і дослідницьких методик із метою отримання нового знання про соціальну реальність.
Досить поширеним у сучасній соціології є підхід до струк-турування соціологічного знання з позицій мети та завдань дослідження, згідно з яким виокремлюють:
фундаментальну соціологію, що спрямована на побудову лише теорії, методології, на подальший розвиток власне науки соціології;
прикладну соціологію, спрямовану на вирішення практичних завдань, які стоять перед суспільством, і вироблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення функціонування суспільних механізмів.
У складних умовах сьогодення, коли Україна перебуває в стані реформування, фундаментальна наука переживає не найкращі свої часи. В умовах запровадження ринкових відносин здатність до виживання демонструє переважно прикладна соціологія, до того ж попит на неї обмежується, зазвичай, ринком політичних послуг (зокрема, електоральних), а також маркетинговими дослідженнями.
Широко відомим є також підхід до структури соціології з погляду методів і рівня отриманого знання, згідно з яким виокремлюють:
теоретичну соціологію, що спрямована на вивчення сутності суспільства, закономірностей його функціонування з пріоритетним значенням класифікації, систематизації, узагальнення, абстрагування тощо;
емпіричну соціологію, котра має на меті збір і накопичення фактичного матеріалу, аналіз документів, статистики, спостереження тощо.
За предметом вивчення розрізняють:
макросоціологію, спрямовану на вивчення суспільства як цілісного організму чи певних його складових (увага зосереджена на дослідженні структурних компонентів суспільства, великих соціальних груп, світових систем тощо);
мікросоціологію, що спрямована на вивчення буденного життя людини в її найближчому оточенні (у центрі уваги -міжособистісні взаємодії людей із акцентом на дослідженні особливостей поведінки, мотивацій, спілкування тощо).
Мікросоціологію ще називають інтерпретивною (пояснювальною) або гуманістичною соціологією, тому що вона спрямована на вивчення життєвого світу людини, її поведінки в малих групах.
Отож макросоціологія найтісніше пов'язана з такими науками, як: економіка, право, політологія, культурологія, а мікросоціологія -з педагогікою, психологією, лінгвістикою тощо.