"Індустріальний соціалізм " АНРІ де СЕН СІМОНА (1760-1825рр.)
В усі часи були люди, які мріяли про кращу долю для людства. Найперше до них слід віднести французького графа Клода Анрі Сен-Сімона де Рувруа, який незважаючи на своє дворянське походження, усе своє життя мріяв про покращення долі незаможних верств. Як політично неблагонадійний, - був ув'язнений. Після звільнення займається комерцією, подорожує, вивчає науки. "Останній з дворян і перший з соціалістів" Анрі де Сен-Сімон пише кілька визначних праць - "Катехизис промисловців" (1823 р.), "Про промислову систему", "Про стару і нову політичну систему", "Нове християнство" (1824 р.). В цих роботах він вводить нове поняття "Індустріалізм", аби підкреслити роль промисловості та виробників як основи соціального, економічного і технічного прогресу. В основі нового "соціального устрою" має бути принцип "від кожного - за здібностями, кожному - за працею". Цей суто "соціалістичний принцип" одразу позначає його соціалістичну настанову.
Методологічні і теоретичні погляди Сен-Сімона досить оригінальні. "Індустріальний соціалізм" Сен-Сімона базується на історичному методі, тобто минуле людства потрібно вивчати для того, щоб вчасно розпізнавати тенденції сучасного розвитку.
На думку Сен-Сімона, будь - яке суспільство являє собою цілісну і органічну систему, у якій поєднується політика, знання, техніка і економіка. У своєму історичному розвитку людство проходить кілька соціально-економічних формацій - первісну, рабовласницьку, феодальну, індустріальну. На кожному з названих етапів існує відповідний йому рівень розвитку політики, знань та господарювання. Цікаво, що "капіталізм" він розглядав як стадію проміжну між феодалізмом та індустріалізмом. З цих позицій він і критикує "капіталізм" як сповнений суперечностей. Головною вадою цього ладу він вважав відсутність в ньому організуючої, об'єднуючої основи.
Буржуазне суспільство він критикує в основному за те, що "індустрія" в ньому не займає належного їй місця, що і спричиняється до усіх інших вад цього суспільства.
Усе тогочасне суспільство Сен-Сімон поділяв на два провідні класи - "індустріалів" і "власників". До перших він відносить усіх, "хто не ухиляється від суспільно корисної праці" у будь - якій сфері: виробництво, обіг чи розподіл. Така праця є основою "суспільної індустрії".
"Власники" утворюють т. зв. "непродуктивний клас", - елемент феодалізму. Це непродуктивна частка населення - "ледарі". Антагонізм між першими і другими є головним класовим антагонізмом у тогочасному суспільстві.
За Сен-Сімоном, майбутнє суспільство базуватиметься на "індустрії" та розвиткові "асоціацій", які він трактує досить широко. На його думку, прогресивний рух людства відбувається від дрібних "асоціацій" до більш великих - від родини до общини, від общини до нації, від нації до міжнародних утворень. Кінцевий пункт усіх соціальних та індустріальних перетворень - "всесвітня асоціація всіх людей на земній кулі і в усіх їхніх відносинах".
Заслуговують на увагу деякі погляди цього дивного "утопіста", який багато в чому випередив своїх наступників - "наукових соціалістів", зокрема з проблем розподілу у майбутньому суспільстві. Послідовно виходячи з "індустріальної системи" як основи усіх соціальних перетворень, Сен-Сімон вбачає у ній не лише нові можливості виробництва, яке згодом забезпечить усі потреби, але й основу для зміни усього соціального середовища.
Сен-Сімон передбачав, що індустріалізація та асоціація самі змінять форму розподілу. При цьому він не заперечував власність підприємця - члена "асоціації" як основи функціонування індустріальної системи. На його думку, капітал має таке саме право на винагороду, як і праця.
Сен-Сімон, хай і в суперечливій формі, являв собою чи не єдиний випадок в історії соціалістичної думки, коли "розподільча концепція" не базувалася на огульній "зрівнялівці". Так, на його думку, загальний сукупний доход в суспільстві має розподілятися відповідно до праці і вкладеного капіталу. Він чітко усвідомлює різницю між суто "власником" (як ледарем) і "підприємцем", який є керівником промислового підприємства. Доходи останнього - плата і природна винагорода за його висококваліфіковану працю. Проблему "соціальної справедливості" у майбутньому суспільстві Сен-Сімон розуміє не як "зрівнялівку", а як розподіл благ відповідно із внеском у суспільне (громадське) виробництво. Однак частка сукупних надходжень має використовуватися на суспільні потреби. Перевихований капіталіст-власник-підприємець з часом повинен усвідомити, якої шкоди він завдає суспільству своїм суто приватним господарюванням і сам, використовуючи свій капітал, перейде до "асоціацій", де власність і розподіл наберуть справедливих форм і потраплять під контроль членів асоціації. Коли ж "асоціація" набере планетарного масштабу, розподіл взагалі відбуватиметься за потребами.
З часом "асоціація" ліквідує і конкуренцію. Індустрія керуватиметься з єдиного центру, за єдиним планом, що його розроблятимуть вчені.
Виконавчу владу буде доручено уповноваженим "індустріалам" - "палаті депутатів", які будуть опрацьовувати закони, спрямовані на зростання добробуту країни. Політика не зникне, але цілковито змінить свою сутність. Вона стане наукою про виробництво і всебічний розвиток людини, тобто досягнення суспільством і кожним його членом найкращого розвитку. Керуватимуть "асоціацією" найбільш обдаровані вчені та підприємці. Перші розроблятимуть наукові настанови, а інші втілюватимуть їх у життя на благо і в ім'я добробуту всього населення.
Чисельні ідеї цієї видатної людини були з часом використані в наступних теоріях "індустріального суспільства" та інших "технократичних теоріях".