Второй достаточно распространенной формой республиканского правления является президентская республика. Ее отличительный признак состоит в том, что в ней президент одновременно выступает и главой государства, и главой правительства. Он руководит внутренней и внешней политикой и является верховным главнокомандующим вооруженных сил. Президент чаще всего избирается прямо народом. Он сам (в США с одобрения сената) назначает членов кабинета министров, которые ответственны перед ним, а не перед парламентом.
В президентской республике правительство отличается стабильностью. В ней существует жесткое разделение законодательной и исполнительной ветвей власти, их значительная самостоятельность. Парламент не может вынести правительству вотум недоверия, президент же не вправе распустить парламент. Лишь в случае серьезных антиконституционных действий или преступления со стороны президента ему может быть выражен импичмент он досрочно отстраняется от власти. Однако процедура импичмента очень затруднена.
Отношения между парламентом и президентом основываются на системе сдержек, противовесов и взаимозависимости.
Парламент может ограничивать действия президента с помощью законов и через утверждение бюджета. Президент же обычно обладает правом отлагательного вето на решения парламента. Чтобы нормально выполнять свои обязанности, и парламент, и президент вынуждены сотрудничать, находить общий язык, даже если оба этих института контролируются различными партиями. Президентская республика не получила распространения в Западной Европе. В странах же с длительными авторитарными традициями, прежде всего в Латинской Америке, Азии и Африке, а также на территории бывшего СССР, эта форма правления нередко вырождается в "супер-президентскую республику". В ней почти вся реальная власть сосредоточивается у президента, который выходит из-под контроля парламента и судебных органов и фактически обладает полу-диктаторскими полномочиями, а коеде (Заир, Малави и др.) даже объявляется пожизненным главой государства.
Президентська республіка — це також республіканська форма правління, що базується на ідеї поділу влади. На чолі такої держави стоїть президент, якого обирають загальним (прямим або опосередкованим) голосуванням. Президент поєднує повноваження глави держави з повноваженнями глави уряду. При цьому уряд призначається особисто президентом і не відповідає перед парламентом. Парламент має всю повноту законодавчої влади і не залежить від президента, котрий не має права розпуску парламенту, але має право «вето» — право заперечити прийняттю парламентом небажаного йому закону. Значні за обсягом конституційні повноваження президента (глава держави та глава уряду) зумовлено тією широкою соціальною базою, яку надає йому порядок обрання через всенародне голосування. Президент не несе відповідальності перед парламентом, але в разі порушення президентом конституції він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за дотримання особливої процедури (імпічменту — в США). Президентська республіка була вперше впроваджена в США і є дуже поширеною в країнах Латинської Америки.
Парламентська та президентська республіки — близькі форми правління. Відтак нині спостерігаємо тенденцію трансформації парламентських республік у президентські.
Однією з сучасних форм державного правління в розвинутих країнах є президентська республіка (США, ряд країн Латинської Америки та ін.).
Головні ознаки президентської республіки: 1) дотримання формальних вимог жорсткого поділу влад і запровадження збалансованої системи стримувань і противаг; 2) обрання президента на загальних виборах; 3) поєднання повноважень глави держави і глави уряду в особі президента; 4) формування уряду президентом лише за обмеженою участю парламенту; 5) відсутність політичної відповідальності уряду перед парламентом; 6) відсутність права глави держави на розпуск парламенту; 7) відсутність інституту контрасигнування, тобто скріплення актів президента підписами міністрів, які б і несли за них відповідальність.
Класичному варіанту президентської республіки притаманна наявність двох центрів влади - президента і парламенту. Виконавча влада має невеликі можливості для втручання у сферу компетенції законодавчої влади, а остання зберігає певні засоби контролю за діяльністю першої. При цьому обидві влади залишаються незалежними одна від одної.
Президентська республіка - один з різновидів сучасної форми державного правління, що поряд з парламентаризмом з'єднує в руках президента повноваження глави держави і глави уряду .
Найбільш характерні риси президентської республіки :
- позапарламентський метод обрання президента і формування уряду ;
- відповідальність уряду перед президентом, а не перед парламентом ;
- більш широкі, ніж у парламентській республіці, повноваження глави держави .
Класичною президентською республікою є Сполучені Штати Америки. Відповідно до конституції США, в основі якої лежить принцип поділу влади, чітко визначено, що законодавча влада належить парламенту, виконавча -президенту, судова - Верховному суду. Президент США обирається населенням країни шляхом непрямого голосування ( виборів ) - через колегію вибірників. Кількість вибірників повинна відповідати числу представників кожного штату в парламенті ( конгресі ). Уряд формується перемігшим на виборах президентом, з облич приналежних до його партії.
Президентська форма правління в різних країнах має свої особливості. В Франції президент обирається загальним голосуванням. Обраним вважається кандидат, що одержав абсолютну кількість голосів. Такий же порядок обрання президента встановлений у Росії в 1991 р.
Характерним для всіх президентських республік, незважаючи на їхню розмаїтість, є те, що президент сполучає повноваження глави держави і глави уряду і бере участь у формуванні кабінету ради міністрів ( Франція, Індія ). Президент наділяється й іншими важливими повноваженнями : як, правило, він має право розпуску парламенту, є верховним головнокомандуючим, повідомляє надзвичайний стан, затверджує закони шляхом їхнього підписання, призначає членів Верховного Суду.
У цивілізованих країнах президентську республіку відрізняє сильна виконавча влада, нарівні з яким за принципом поділу влади нормально функціонує законодавча і судова влада. Ефективно діючий механізм витрат і противаг, що існують у сучасних президентських республіках, сприяє можливості гармонічного функціонування влади, дозволяє уникнути сваволі з боку виконавчої влади.
У країнах Латинської Америки часто зустрічаються “суперпрезидентські республіки”. Ця форма правління - практично незалежна, слабко контрольована законодавчою і судовою владою. Це особливий конгломерат традиційної форми з напівдиктаторським керуванням.
У сучасному цивілізованому суспільстві принципових розходжень між формами не існує. Їх зближають загальні задачі і мета.
2) Президентська республіка являє собою таку форму правління, яка, перш за все, характеризується поєднанням в руках президента повноважень глави держави і глави уряду. Він обирається всім населенням так як і парламент. Формально не підзвітний парламенту. Президент — глава виконавчої влади. Уряд президентської республіки несе відповідність перед президентом. Президент на свій розсуд призначає, переміщує і відсторонює від посад членів уряду. Він має право вето на закони, які прймаються парламентом. В якості глави держави він представляє державу на міжнародній арені, може підписувати міжнародні угоди з наступною їх ратифікацією парламентом. Президент є головнокомандувачем збройними силами держави.
Історично президентська республіка вперше була створена в США на основі Конституції 1787 року. Система вищих органів державної влади базується на основі принципу «стримувань» та «противаг», згідно з яким президент, конгрес, Верховний суд наділяються такими повнова­женнями, які дозволяють їм впливати один на одного.
Президентська республіка є досить гнучкою і пристосовується до різних форм правління. Ця форма правління набула досить широкого поширення в державах, що звільнились від колоніальної залежності. Не варто взагалі абсолютувати оцінку тих чи інших політичних форм поза залежністю їх від конкретного політичного змісту.
У практиці державного будівництва сучасних держав зустрічаються форми правління, які не вкладаються в звичну для науки державного права класифікацію. Мова йде про змішані форми правління, в яких поєднуються різні елементи, часто досить суперечливі.