Зміст
Вступ .......................................................................................................................3
1. Розділ 1. Загальна характеристика об’єкта практики.....................4
2. Розділ 2. Оцінка техніко-економічних показників діяльності підприємства..........................................................................................................10
Розділ 3. Ресурси підприємства і їх використання.............................................14
3.1. Основний капітал підприємства, його види та структура………...14
3.2. Оборотний капітал підприємства, його види, склад та структура.15
3.3. Аналіз ефективності використання робочого часу………………..15
4. Розділ 4. Аналіз наявності, руху та амортизації основних фондів………...18
5. Розділ 5. Характеристика продукції, виробничий процес.............................22
6. Розділ 6. Реалізація продукції ДП «Рокитнівського лісового господарства».........................................................................................................24
7. Розділ 7. Витрати виробництва підприємства................................................33
8. Розділ 8. Економіка допоміжного виробництва............................................35
9. Розділ 9. Аналіз фінансових результатів підприємства…………………….36
10. Розділ 10. Аналіз грошових потоків..............................................................36
11. Розділ 11. Охорона праці на підприємстві…………………………………37
12. Розділ 12. Заходи щодо підвищення ефективності підприємницької діяльності...............................................................................................................38
Висновок................................................................................................................
Список використаної літератури.........................................................................
Додатки (документи)


Вступ
Я проходив виробничу аналітичну практику на ДП „РОКИТНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО”.
Виробнича аналітична практика - складова частина навчального процесу.
Програма аналітичної виробничої практики спеціальності „Економіки підприємства” розроблена згідно з „Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України”, „Методичними рекомендаціями по складанню програм практики студентів вищих навчальних закладів України” (лист Міністерства освіти України від 14.11.96 № 31-5/96) та „Тимчасовим положенням про організацію навчального процесу з поглибленою практичною підготовкою студентів”.
Мета практики полягає у закріпленні теоретичних знань, які отримані студентами за час навчання у вищих навчальних закладах, та оволодінні практичними вміннями і навичками майбутньої професії. Виробнича аналітична практика для студентів забезпечує можливість отримання досвіду та продовження наукового дослідження в сфері економіки підприємства.
Проходження практики передбачає вивчення сучасних форм і методів господарювання, закріплення, систематизацію та поглиблення знань з фаху навчання, набуття професійних вмінь і навичок, формування вміння реально оцінювати переваги і недоліки різних методів (форм) господарювання, розвиток вміння аналізувати конкретні виробничі ситуації і приймати рішення, збір інформації за темою дипломної роботи спеціаліста (магістерської роботи), своєчасну підготовку звіту та його захист.
З метою закріплення набутих теоретичних знань в процесі проходження практики досліджується діяльність підприємства, функції і методи діяльності його економічних та фінансових підрозділів.
На основі набутих знань про сучасні методи організації виробництва та планування пропонуються заходи щодо підвищення ефективності підприємницької діяльності та вказуються можливі шляхи впровадження пропозицій.
Загальна тривалість виробничої економічної практики згідно з навчальним планом – 4 тижні.
Як студент я зобов’язаний :
Пройти інструктаж з техніки безпеки.
Сумлінно виконувати робочу програму практики, вивчити всі питання, передбачені робочою програмою.
Оформити звіт про проходження практики і своєчасно представити його на кафедру економіки підприємництва.
Сурово дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.

Розділ 1. Загальна характеристика об’єкта практики.
Підприємство – це основна народногосподарська ланка країни, від результатів функціонування якої залежить економічний розвиток держави. В умовах ринкових відносин підприємство функціонує самостійно на засадах самоокупності і самофінансування і тому воно саме, в першу чергу, зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшення прибутковості.
Організаційно-правова форма господарювання.
Рокитнівське державне лісогосподарське підприємство, надалі – Держлісгосп засноване на державній власності, входить до складу державного лісогосподарського об’єднання “Рівне ліс” і підпорядковане Державному комітету лісового господарства України.
Держлісгосп створений з метою організації введення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсі та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, закріплених за Держлісгоспом та ін.
Основними напрямками діяльності Держлісгоспу є:
проведення заходів по відновленню лісів, підвищенню їх продуктивності;
збереження та поліпшення стану водоохоронних захисних лісів і насаджень;
облік лісових користувань;
виробництво товарів народного споживання з відходів деревини;
здійснення зовнішньо - економічної діяльності, співробітництво з міжнародними та іноземними організаціями і громадянами;
торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної, комісійної торгівлі та ін.;
розробка та реалізація інноваційних проектів з метою вдосконалення виробництва та ін.
Держлісгосп самостійно планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку відповідно до галузевих науково-технічних прогнозів та пріоритетів, кон’юнктури ринку продукції, товарів, робіт, послуг та економічної ситуації. Також він має право на випуск цінних паперів, реалізацію їх юридичними особам і громадянам України та інших держав у відповідності до умов економічної діяльності.
Час роботи на ринку.
Рокитнівський ДЛГ організований в 1940 році на базі колишніх приватних і церковних лісів після вивільнення західних областей України. Він розташований у східній частині Рівненської області на території Березнівського і Корецького районів. Протяжність території з півночі на південь 32 км, загальна площа 46416 га. В 1960 році він був реорганізований в держлісгосп, такий статус має і на даний час. З тих пір Рокитнівський ДЛГ успішно співпрацює на ринку з різними підприємствами.
Організаційна структура.
Управління держлісгоспом здійснює директор, який є одночасно за посадою державним інспектором по контролю за станом використання, охороною і захистом лісів Держлісгоспу.
Головний лісничий є першим заступником директора Держлісгоспу, і одночасно за посадою заступником інспектора по контролю у галузі ведення лісового господарства.
Потім ідуть інші відділи, які підпорядковуються директору: бухгалтерія, планово-економічний відділ, виробничий відділ, відділ кадрів та відділ реалізації.
Директор самостійно вирішує питання діяльності держлісгоспу, за винятком тих, які віднесені статутом до компетенції Державного комітету лісового господарства України.
Директор несе повну відповідальність за стан і діяльність держлісгоспу, розпоряджається коштами і майном відповідно до чинного законодавства, діє без довіреності від імені Держлісгоспу, представляє його у всіх установах та організаціях, укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки, несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів.
Головний лісничий є першим заступником директора Держлісгоспу, і одночасно за посадою заступником інспектора по контролю у галузі ведення лісового господарства.
Заступник директора, головні спеціалісти призначаються та звільняються з посади директором за погодженням з об’єднанням, інші працівники апарату управління і структурних підрозділів Держлісгоспу, а також старші майстри призначаються та звільняються директором.
Начальники відділів, які відають питаннями використання, відтворення, охорони і захисту лісів, головні спеціалісти цих структурних підрозділів є одночасно за посадою інспекторами по контролю у галузі ведення лісового господарства.
Директору безпосередньо підпорядковуються: головний інженер, головний лісничий, головний бухгалтер, головний економіст. Головний інженер є заступником директора і несе відповідальність за результати та ефективність виробничої діяльності підприємства. Призначається на посаду та звільняється з посади наказом директора лісгоспу з погодженням з генеральним директором Управління. Головний інженер здійснює керівництво технічними службами лісгоспу.
Головний інженер визначає перспективи розвитку промислової діяльності підприємства, направленого га реконструкцію і технічне виробництво його спеціалізації. Забезпечує постійне підвищення рівня технічної підготовки виробництва, його ефективності, його матеріальних, фінансових і трудових витрат на виробництво продукції, їх високу якість згідно з державними стандартами, технічними умовами і вимогами користування. Керує розробкою перспективних планів розвитку підприємства, реконструкції та модернізації. Під час відсутності директора виконує його обов’язки та набуває його прав, несе відповідальність за належне їх виконання.
Д и р е к т о р
Виробничий відділ
Лісовий відділ
Планово-економічний відділ
Бухгалтерія
Головний інженер
Головний лісничий
Головний економіст
Головний бухгалтер
– головний механік
– інженер реалізації
– інженер постачання
– інженер-технолог
– інженер по охороні праці
– інженер лісових к-р
– інженер лісового господарства
– інженер по охороні лісу
– інженер-агроном
– інженер-радіолог
– інженер по організації і нормуванню праці
– економіст по бюджету
– економіст по цінам і ціноутворенню
– бухгалтер по матеріалам
– бухгалтер по реалізації
– бухгалтер по ЗП
– бухгалтер по бюджету
– бухгалтер лісництв
– касир
Автотранспортний цех
Їдальня
Пекарня
Ремонтно-механічна майстерня
Лісництво
Лісничий лісництва
Помічник лісничого
Майстер лісу
Лісник








Рис. 1.1. Організаційна структура Рокитнівського держлісгоспу.
Основним завданням головного лісничого є виконання планів і завдань по лісогосподарських та лісовідновних роботах, побічному користуванню лісом, охороні лісів від пожеж та лісопорушень, захисту їх від шкідників та хвороб. Головний лісничий призначається на посаду і звільняється з посади наказом директора з погодженням з начальником Управління.
Головний лісничий організовує у зоні діяльності підприємства раціональне ведення лісового, а також мисливського господарства. Здійснює державний контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісів у зоні розташування підприємства. Забезпечує розроблення та здійснення заходів щодо підвищення продуктивності та якісного стану лісів. Визначає перспективи розвитку лісогосподарського виробництва, напрями технічного оснащення його відповідно до вимог науково-технічного прогресу. Організовує приймання і передачу лісових земель, проведення лісокультурних, агро- і гідромеліоративних, лісовпорядних та проектно-вишукових робіт, вирощування лісового садибного матеріалу. Визначає основні напрямки розвитку лісового насінництва і створення постійної лісонасінневої бази на селекційній основі. Організовує розроблення і контролює виконання заходів щодо відведення лісосік під головне користування та рубання, відпуску лісу на пні, забезпечення протипожежної профілактики в лісах, охорони лісів від пожеж, незаконних рубань та інших порушень, додержання правил лісок осіння, випасання худоби та інших лісових користувань. Здійснює загальне керівництво організацією і проведення на підприємстві всіх технічних і виробничо-господарських заходів щодо охорони лісів від пожеж та лісопорушень, впровадження новітніх досягнень науки і техніки в галузі охорони лісів від пожеж, а також нагляд за додержанням на місцях технічних інструкцій, правил та вказівок щодо охорони лісів від навколишнього природного середовища. Погоджує складні питання технологічної підготовки виробництва з виробничими підрозділами підприємства, проектними, науково-дослідними організаціями, представниками замовників. Здійснює заходи щодо атестації та раціоналізації робочих місць у лісогосподарському виробництві. Керує розробкою заходів щодо створення сприятливих і безпечних умов праці на лісогосподарських роботах, контролює додержання правил і норм охорони праці та виробничої санітарії і у лісогосподарському виробництві.
Головний бухгалтер – керівник, який визначає, здійснює і координує організацію бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності лісгоспу, трудових і фінансових ресурсів.
Головний бухгалтер забезпечує раціональну організацію обліку і звітності на підприємстві і його структурних підрозділах на основі централізації форм і методів бухгалтерського обліку і контролю. Організовує складання щомісячного бухгалтерського обліку, квартальних і річних бухгалтерських звітів. Організовує та контролює складання розрахунків, рахунків щодо використання прибутку, затрат на виробництво, платежів до бюджету, своєчасність і правильність складання звітності лісгоспу.
Головний економіст керує науково-економічним та організаційно-економічним забезпеченням діяльності підприємства. Призначається на посаду та звільняється з неї наказом директора лісгоспу.
Головний економіст розробляє і організовує впровадження заходів щодо зниження собівартості продукції, забезпечення зростання продуктивності праці, досягнення ефективних результатів за умов раціоналізації витрат матеріальних, трудових, фінансових ресурсів. Координує діяльність економічних підрозділів підприємства щодо складання перспективних планів роботи в умовах конкуренції згідно з укладеними договорами, розробки поточних планів з необхідними обґрунтуваннями та розрахунками, організаційно-технічних заходів з удосконаленням господарського механізму, економічної діяльності, виявлення і використання резервів виробництва. Здійснює методичне керівництво і організацію роботи з упровадження, удосконалення та підвищення ролі економічних методів управління, розширення сфери дії внутрішньогосподарського розрахунку. Забезпечує суворе дотримання режиму економії матеріальних, трудових, фінансових ресурсів на усіх напрямках господарської діяльності. Керує роботою з підвищення рівня економічних знань працівників, а також структурними підрозділами підприємства, які виконують економічну роботу. Сприяє впровадженню економічно доцільних рішень з управління виробництвом.
Лісництво, як окремо взятий підрозділ, складається з майстерських ділянок, автотранспортного парку і підсобного господарства.
На майстерських ділянках виконуються різні види робіт, починаючи від валки лісу і закінчуючи посадкою і доглядом за культурами і насадженнями. Управління лісництвом здійснює лісничий.
Контроль за виробничо-господарською діяльністю лісництв здійснює головний лісничий держлісгоспу. Він очолює лісовий відділ, інженери котрого займаються розробкою нормативно-технологічної документації і ведуть контроль за її виконанням.
Виробничий відділ ДП "Рокитнівського лісгоспу" очолює головний інженер. Він здійснює контроль за виконанням заготівель і вивозом деревини, використанням основних засобів виробничого призначення і матеріальних ресурсів у виробничому процесі. Головний інженер безпосередньо підпорядкований директору підприємства і за його відсутності виконує обов’язки керівника.
Планово-економічний відділ очолює головний економіст. Відділ займається розробкою поточних і перспективних планів фінансування лісогосподарських об’єктів, веде аналіз трудових і матеріальних витрат, визначає шляхи підвищення ефективності виробництва і продуктивності праці.
Головний бухгалтер очолює бухгалтерію, яка поряд з планово-економічним відділом становить фінансово-економічну службу.
В бухгалтерії існує чіткий розподіл обов’язків, оскільки вона представлена головним бухгалтером, до обов’язків якого входить перевірка правильності ведення реєстрів синтетичного і аналітичного обліку, а також складання річних і квартальних звітів. Крім нього є бухгалтер по матеріалам, бухгалтер по реалізації, бухгалтер по заробітній платі, бухгалтер по бюджету, бухгалтер лісництв і касир. Всі ці працівники ведуть відповідні журнали-ордери та інші реєстри.
Для головного економіста підпорядковуються інженер по організації і нормуванню праці, економіст по бюджету, економіст по цінам і ціноутворенню.
Ефективна діяльність фінансово-економічної служби досягається лише за умови тісної співпраці персоналу двох даних відділів підприємства: планово - економічного і бухгалтерії.
Джерелами формування майна підприємства є:
майно, передане йому Органом управління майном;
доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності;
доходи від цінних паперів;
кредити банків та інших кредиторів;
капітальні вкладення і асигнування з бюджету;
безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;
іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством.
Підприємство реалізує свою продукцію, послуги, залишки від виробництва за цінами, що формуються відповідно до умов економічної діяльності, а також у випадках, передбачених законодавством України, за фіксованими державними цінами.
Підприємство має право на випуск цінних паперів, реалізацію їх юридичним особам, і громадянам України та інших держав у відповідності з чинним законодавством.
Підприємство може придбати цінні папери юридичних осіб України та інших держав відповідно до законодавства України.
Підприємство зобов'язується:
Забезпечувати відтворення, охорону, захист і підвищенняродючості грунтів, продуктивності лісових насаджень і посиленняїх корисних властивостей, виконувати інші вимоги законодавстващодо ведення лісового господарства та використання лісовихресурсів.
Дотримуватись науково обгрунтованих норм і порядку спеціального використання деревних та інших ресурсів лісу та користування земельними ділянками лісового фонду.
ДП "Рокитнівський лісгосп":
- забезпечує своєчасну сплату податків та інших відрахувань згідно з чинним законодавством;
- здійснює будівництво, реконструкцію, а також капітальний ремонт основних фондів, забезпечує своєчасне освоєння нових виробничих потужностей та якнайшвидше введення в дію придбаного обладнання;
- здійснює оперативну діяльність по матеріально-технічному забезпеченню виробництва;
- закуповує необхідні матеріальні ресурси у підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також у фізичних осіб;
- відповідно до державного замовлення і доведених Управлінням обсягів робіт, укладених договорів забезпечує виробництво та поставку продукції і товарів.
- створює належні умови для високопродуктивної праці, забезпечує додержання законодавства про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки, соціального страхування;
здійснює заходи щодо регулювання оплати праці працівників з метою посилення їх матеріальної зацікавленості, як в результатах особистої праці, так і в загальних підсумках роботи підприємства, забезпечує економічне і раціональне використання фонду споживання і своєчасні розрахунки з працівниками підприємства;
- дотримується норм та вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
Підприємство здійснює бухгалтерський, податковий облік та веде статистичну звітність згідно з чинним законодавством.
Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток (доход).
Чистий прибуток підприємства, який залишається після покриття матеріальних та порівняних до них витрат, витрат на оплату праці, оплати відсотків по кредитам банків, податків та інших платежів та внесків до бюджету, передбачених законодавством України, відрахувань у галузеві інвестиційні фонди, залишається у його розпорядженні.
Підприємство утворює цільові фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з своєю діяльністю:
амортизаційний фонд;
фонд розвитку виробництва;
фонд споживання;
резервний фонд;
інші фонди.
Фонд розвитку виробництва створюється за рахунок коштів і відрахувань від чистого прибутку у порядку, передбаченому чинним законодавством. Кошти фонду використовуються для розвитку матеріально-технічної бази підприємства.
Напрямки витрат фонду визначаються кошторисом. Фонд споживання створюється у розмірах, які визначаються згідно з чинним законодавством.
Джерелом коштів на оплату праці працівників Підприємства може бути бюджетне фінансування та частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності.
Керівник Підприємства обирає форми і системи оплати праці, встановлює працівникам конкретні розміри тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, премій, винагород, надбавок і доплат на умовах, передбачених колективним договором.
Мінімальна заробітна плата працівників не може бути нижче встановленого законодавством України мінімального розміру заробітної плати.
Умови оплати праці та матеріального забезпечення керівника підприємства визначається контрактом.
Джерелом формування фінансових ресурсів Підприємства може бути бюджетне фінансування та прибуток (доход), амортизаційні відрахування, кошти, одержані від продажу цінних паперів, безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити. Трудові відносини в ДП "Рокитнівський лісгосп" регулюються чинним законодавством України про працю.
Припинення діяльності підприємства здійснюється шляхом його реорганізації чи ліквідації. Реорганізація здійснюється за рішенням вищого органу підприємства., а ліквідоване підприємство може бути у випадку збитковості його діяльності, за рішенням вищого органу, на підставі рішення суду чи арбітражного суду, у випадку визнання підприємства банкрутом та в інших випадках передбачених законодавством.
Розділ 2. Оцінка техніко-економічних показників діяльності підприємства.
Дані показники представимо у таблиці 1.:
Табл.1.Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства.

Отже, зробивши аналіз техніко-економічних показників за 2008-2009 рр. можна зробити висновок про те, що:
Витрати на ведення лісового господарства і мисливства, охорона і захист лісів в лісовому фонді зросли на 744,2 тис.грн (22,4 %);
Рубки головного користування (кбм) збільшились на 22,67 %;
Питома вага бюджетного фінансування у витратах на ведення лісового господарства становить 0 %, за цей період держава невиділила коштів на ведення лісового господарства;
Питома вага бюджетного фінансування у витратах на створення захисних насаджень зросла на 40 %;
Обсяг реалізації продукції зріс на 764,6 тис.грн ( 7,92 %);
Рентабельність зменшилась на 2 %;
Чистий прибуток зменшився на 65,69 %;
Середньомісячна заробітна плата зросла на 31,97 %;











Розділ 3. Ресурси підприємства і їх використання.
3.1. Основний капітал підприємства, його види та структура.
Процес виробництва – це процес праці. Він здійснюється на основі використання робочою силою засобів виробництва – знарядь і предметів праці. Провідна роль у розвитку виробництва, вдосконаленні його технології належить знаряддям праці – машинам, знаряддям, технічному обладнанню. Забезпеченість господарства тракторами, вантажними автомобілями, різними видами техніки має першорядне значення для своєчасного виконання передбачених планом робіт, підвищення рівня продуктивності праці, збільшення виробництва продукції. Основні засоби в господарстві ведуться в книзі по субрахунках:
„Будинки та споруди”, „ Машини та обладнання”, „ Транспортні засоби”,
„ Інструменти, прилади, інвентар”, „ Інші основні засоби”.
Таблиця №2 Основні засоби ДП «Рокитнівське лісове господарство».
З наведеної даних видно що основні засоби за два останні роки суттєвих змін не зазнали. Основні засоби підлягають амортизації. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об’єкта при зарахуванні його на баланс і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, дообладнання та консервації.
Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:
1) прямолінійного;
2) зменшення залишкової вартості;
3) прискореного зменшення залишкової вартості;
4) кумулятивного;
5) виробничого.
Підприємство може також застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.
В господарстві застосовують нарахування амортизації методом зменшення залишкової вартості щоквартально. Норми амортизації у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного кварталу встановлені Законом про прибуток. Норми амортизації в господарстві застосовуються слідуючи:

3.2. Оборотний капітал підприємства, його види, склад та структура.
Основу оборотних активів підприємства складають його запаси. Під запасами розуміються різноманітні матеріальні активи, які використовуються у виробничій діяльності. До складу запасів входять: „Виробничі запаси” :
сировина та матеріали;
паливо;
будматеріали;
запасні частини ;
„ Тварини на вирощувані та відгодівлі”
„ Малоцінні та швидкозношувані предмети”
„ Незавершене виробництво”
„ Готова продукція”
Про наявність та стан оборотних активів в ДП «Рокитнівське лісове господарство» можна побачити на основі таб. № 3:
Таблиця № 3 Оборотні активи
3.3. Аналіз ефективності використання робочого часу.
Трудові ресурси – це наявна чисельність працездатних працівників, які згідно Статуту повинні працювати в громадському господарстві, працюючі особи пенсійного віку та підлітки, що проживають на території господарства.
Використання робочого часу на підприємстві здійснюється за допомогою документа Форма №3-ПВ „ Звіт про використання робочого часу”. Згідно даних цього документа проведемо аналіз ефективності використання робочого часу у таблиці 4.
Згідно даної таблиці можемо зробити висновок про те що фонд робочого часу з кожним роком зменшується, так за 2009-2008рр. Він скоротився на 5032 люд.-год. (0,97%), а за 2008-2009 рр. на 24284 люд.-год. (4,71%) за 2004-2007 рр. число явок на роботу скоротилося на 4686 люд.-год. (1%), за 2008-2009 рр. на 51991 люд.-год. (11,22%). Таке скорочення явок на роботу спричинене збільшенням: щорічних відпусток за 2008-2009 рр. на 82,75%, тимчасової непрацездатності за 2004-2007 рр. на 36,16%, за 2008-2009 рр. на 5,38%, навчальних відпусток та інших неявок передбачених законодавством за 2008-2009 рр. на 66,70%, неявок з дозволу адміністрації за 2004-2007 рр. на 78,21%, а за 2008-2009 рр. на 94,71%, а також неявки у зв’язку з тимчасовим переводом для роботи на іншому підприємстві за 2008-2009 рр. на 100%. На підприємстві необхідно провести заходи, які б скоротили кількість неявок на роботу. Особливу увагу необхідно звернути на поліпшення умов праці, своєчасне та ретельне проведення інструктажу з охорони праці для того, щоб скоротити чисельність тимчасової непрацездатності. Загалом використання робочого часу є ефективним, судячи з розрахованих коефіцієнтів номінального фонду часу, максимально-можливого фонду часу.
За допомогою даних Форми №1-ПВ „Звіт з праці” у таблиці 4 проведемо аналіз ефективності використання робочої сили на підприємстві.
Табл.4.Аналіз ефективності використання робочої сили на підприємстві
Отже, як ми бачимо облікова чисельність усіх працівників в еквіваленті зайнятості за досліджуваний період скоротилась. Так за 2007-2008 рр. вона зменшилася на 15 чол., а за 2008-2009 рр. на 14 чол. Дана ситуація є негативним моментом підприємства, адже саме за допомогою робочої сили підприємство здатне отримувати прибуток. Незважаючи на скорочення кількості працюючих фонд оплати праці усіх працівників значно збільшився: за 2004-2007 рр. на 698 тис.грн (29,59%), а за 2008-2009 рр. на 753,3 тис.грн (24,64%). Дана тенденція є позитивним як для працівників, так і для самого підприємства. Як бачимо середня заробітна плата за 2007-2008 рр. збільшилась на 37,3 %, за 2008-2009 рр. на 31,97 %. Продуктивність праці за 2007-2008 рр. зросла на 8,51 %, а за 2008-2009 рр. є однаковою і становить 0,102 кбм/год. Коефіцієнт випередження за досліджуванний період свідчить про те, що заробітна плата працівників зростає більшими темпами ніж продуктивність праці. За 2008-2009 рр. цей коефіцієнт зменшився на 4,05 %.









Розділ 4. Аналіз наявності, руху та амортизації основних фондів
Аналіз наявності, руху та амортизації основних фондів проводиться на основі звіту 11- ОФ “Звіт про наявність, рух та амортизацію основних фондів”.
Основні фонди підприємства складають основу його матеріально-технічної бази, від рівня її використання залежать результати господарської діяльності підприємства.
Насамперед від рівня використання основних виробничих фондів підприємства залежить обсяг виробництва продукції, який обумовлює результати показників господарської діяльності підприємства: собівартість продукції, продуктивність праці, прибуток тощо.
Показник наявності основних виробничих фондів. Наявність основних виробничих фондів на початок року характеризується первісною вартістю, що становить 9,40 млн. грн.
Вартість ОВФ на кінець року визначається за формулою:
Бвк = Бвп + Бвнадх - Бввиб ,
де Бвк – балансова вартість ОВФ на кінець періоду,
Бвп – балансова вартість ОВФ на початок періоду,
Бвнадх – балансова вартість ОВФ, що поступили на підприємство,
Бввиб – балансова вартість ОВФ, що вибули з підприємства.
Тоді,
Бвк = 3722,8 +462,0-100,9=4083,9 млн. грн.(2007)
Бвк =4083,9+233,0-26,3=4290,6 млн. грн.(2008)
Бвк =4290,6+581,3-42,0=4829,9 млн. грн.(2009)
Балансова вартість ОВФ на кінець періоду більша балансової вартості ОВФ на початок періоду, що свідчить про їх нарощування, розширене відтворення.
Середня вартість основних виробничих фондів на підприємстві становитиме:
Бвсер = (4083,9+3722,8)/2=3903,35 млн. грн.(2007)
Бвсер = (4083,9+4290,6)/2=4187,25 млн. грн.(2008)
Бвсер = (4290,6+4829,9)/2=4560,25 млн. грн.(2009)
Показник технологічної структури основних виробничих фондів – відсоткове співвідношення активної і пасивної частини ОВФ у їх загальній вартості.
Вартість активної частини ОВФ складає 2007 – 1172,8 млн. грн., 2008 – 1444,2 млн. грн., 2009 – 1953,3 Тоді вартість пасивної частини становитиме: 2007 -2550 млн. грн., 2008 – 2639,7 млн. грн., 2009 – 2876,6 млн. грн. Тобто частка вартості активної частини ОВФ у їх загальній вартості – 31,5%, пасивної частини – 68,5% (2007).
Аналізуючи дану технологічну структуру основних виробничих фондів можна стверджувати, що вона недосконала і не забезпечує їх ефективне використання. Пасивна частина основних виробничих фондів даного підприємства значно перевищує активну. Тому даному підприємству варто удосконалити технологічну структуру основних виробничих фондів, забезпечивши збільшення активної частини. Адже чим вища питома вага активної частини у структурі основних виробничих фондів, тим більш ефективно вони використовуються, тим вищі обсяги робіт виконуються.
Саме активна частина виробничих фондів визначає виробничу потужність підприємства і її величина безпосередньо впливає на обсяги виробництва продукції або виконання робіт.
Коефіцієнт зносу (Кзн) характеризує ступінь зносу ОФ. Він визначається за формулою:
Кзн = ?Зн / Бвп = (Бвп – Бвз)/Бвп
EMBED Equation.3 =(3722,8-1516,4)/3722,8=0,59(2007)
EMBED Equation.3 =(4083,9-1656,7)/4083,9=0,59(2008)
EMBED Equation.3 =(4290,6 -1898,6)/4290,6=0,56 (2009)
Даний коефіцієнт свідчить про те, що основні засоби вже зносилися на 56%, тобто вони вже перенесли 56% своєї вартості на новостворену продукцію.
Коефіцієнт придатності (Кпр) ОФ як економічна категорія характеризує, ступінь придатності ОВФ, показує яку частку складає їх залишкова вартість від первісної вартості:
Кпр=Бвз/Бвп
Кпр=1516,4/3722,8=0,41(2007)
Кпр=1656,7/4083,9=0,41(2008)
Кпр=1898,6/4290,6=0,44(2009)
Даний коефіцієнт свідчить про те, що залишкова балансова вартість основних виробничих фондів складає 41% від первісної. На новостворену продукцію ще треба перенести вартість основних фондів на 41%.
Аналізуючи два попередні показники, можна сказати, що у процесі виробничого споживання більша частина вартості основних виробничих фондів уже перенесена на новостворену продукцію (виконану роботу). Отже, дане підприємство має не досить нові і вже зношені ОВФ, на що вказує великий ступінь їх зносу. Це негативно впливає на роботу підприємства. Тому необхідно інтенсивніше оновлювати основні фонди.
Коефіцієнт вибуття (Квиб) показує, яка частка ОФ, що була на балансі підприємства на початок періоду вибула за певний період:
Квиб = Бввиб / Бвп ;
Квиб =100,9/3722,8=0,027(2007)
Квиб =26,3/4083,9=0,006(2008)
Квиб =42/4290,6=0,0098(2009)
Дані цифри свідчать про те, що 2,7% основних виробничих фондів, що були на балансі підприємства в 2007 році, припинили функціонування і вибули в наслідок їх фізичного чи морального зносу, в результаті реалізації зайвих основних фондів або в результаті стихійного лиха. Дане значення коефіцієнта вибуття є недостатнім для даного підприємства. Це негативно позначається на роботі підприємства, адже не забезпечується необхідна заміна зношених основних фондів. Підприємству потрібно прагнути щоб коефіцієнт вибуття наближався до річного зносу ОВФ.
Коефіцієнт надходження (Кнадх) показує частку ОФ, що поступили на підприємство (нові фонди та фонди, що були в експлуатації) у первісній вартості ОФ:
Кнадх = Бвнадх/Бвп ;
Кнадх= 462,0/3722,8=0,12(2007)
Кнадх= 233,0/4083,9=0,06(2008)
Кнадх= 428,2/4290,6=0,01(2009)
Проаналізувавши даний показник можна сказати, що в результаті господарської діяльності для заміни вибувших основних фондів та збільшення оснащеності підприємства основними фондами на баланс підприємства поступило 6% (від загальної кількості) основних виробничих фондів в 2007 році.
Надходження ОВФ переважає їх вибуття, а це, в свою чергу, вказує на певне нарощування ОВФ на підприємстві, що створює умови для підвищення ефективності виробництва. Так як коефіцієнти надходження і вибуття відрізняються незначно (12% і 2,7% відповідно), то можна сказати, що рух ОВФ відбувається узгоджено.
Коефіцієнт оновлення (Кон) показує частку нових основних фондів, які поступили на підприємство:
Кон = Бвн / Бвк ;
Кон=379/4083,9=0,09(2007)
Кон=205,8/4290,6=0,04(2008)
Цей коефіцієнт показує, що на баланс підприємства поступило 4% нових основних виробничих фондів. Цей показник не є оптимальним і не забезпечує ефективного функціонування підприємства. Потрібно збільшити коефіцієнт оновлення до значення коефіцієнта надходження і коефіцієнта вибуття. Це дасть змогу підвищити ефективність виробництва за рахунок більшої їх продуктивності.
Період оновлення: Тон=1/Кон
Тон= 1/0,09=11 років(2007)
Тон= 1/0,04=25 років(2008)
Коефіцієнт інтенсивності оновлення (Кін) на підприємстві характеризує внутрішні зв'язки процесів оновлення і вибуття ОВФ:
Кін = Кон / Кв
Кін = 0,09 / 0,027=3,3(2007)
Кін = 0,04 / 0,006=6,6(2008)
Інтенсивність оновлення основних фондів висока і не забезпечує умов для підвищення ефективності виробництва. Для ефективного функціонування підприємства коефіцієнт інтенсивності оновлення має бути рівним або більшим одиниці. Тоді ОВФ будуть оновлюватися в обсязі їх вибуття.
Тривалість обороту основних фондів характеризує термін відшкодування ОВФ за вартістю в розмірах, що забезпечують їх просте відтворення, тобто характеризує тривалість процесу обороту вартості ОВФ від моменту вступу їх у виробничу сферу до моменту їх повного зношування і заміни новими:
Тоб = Бв/Ар = Бв/(Бв*а)
Тоб = 3722,8/194,2 = 19,2 років(2007)
Тоб = 4083/241,9 = 16,9 років(2008)
Тоб = 4290,6/236,9 = 18,11 років(2009)
Отже, тривалість обороту ОВФ становить 16,9 років. За цей період необхідно повністю замінити зношені ОВФ новими.
Коефіцієнт оборотності характеризує частку вартості ОВФ, яка переноситься на новостворену продукцію по відношенню до балансової вартості ОВФ:
Коб = Ар / Бв
Коб=194,2/3722,8=0,052(2007)
Коб=241,9/4083,9=0,059 (2008
Коб=236,9/4290,6=0,055 (2009)
Отже, у процесі виробництва буде відшкодовуватись 5,5 % вартості ОВФ, яка спожита у процесі виробництва за рік.
Фондозабезпеченість виробництва (Фз) характеризує забезпеченість або потребу підприємства в ОВФ для виробництва одиниці продукції. Визначається як відношення балансової вартості ОВФ підприємства (Бв) до обсягу виробленої продукції (О):
Фз = Бв / О
Фз= 3722,8 / 4939,4 =0,75 грн./грн.(2007)
Фз= 4083,9/5775,5 =0,71 грн./грн.(2008)
Фз= 4290,6/9451,7 =0,45 грн./грн.(2009)
Фондозабезпеченість даного підприємства досить не висока. Для виробництва продукції вартістю 1 грн. використовуються основні виробничі фонди вартістю 0,45 грн. Адже висока фондозабезпеченість сприяє зростанню собівартості одиниці продукції за рахунок високої частки у ній амортизаційних відрахувань. Отже, позитивною є тенденція щодо зменшення фондозабезпеченості виробництва продукції.
Отже, поліпшення використання основних виробничих фондів дозволяє без додаткових капітальних вкладень збільшити обсяг виробництва продукції за тих же наявних основних виробничих фондів на підприємстві. Таким чином, поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечує економію капітальних вкладень підприємства, величину якої можна визначити виходячи із обсягу виробництва додаткової продукції у плановому році і фондовіддачі у базовому році.


Розділ 5. Характеристика продукції, виробничий процес.
Підприємство спеціалізується на виготовленні товарів з лісових ресурсів і має для цього необхідну виробничу базу. Виробництво та збут продукції збільшується за рахунок того, що відбувається більше освоєння лісів. І лісових ресурсів на даний час достатньо для того, щоб підприємство могло нормально функціонувати в умовах ринкової економіки.
Лісові ресурси – це деревинна, технологічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукції лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва. Вони поділяються за своїм значенням на:
ресурси державного значення;
місцевого значення.
До лісових ресурсів державного значення належить деревина заготовлена при проведенні головних рубок. Всі інші – до ресурсів місцевого значення.
Тепер можна зробити дослідження товарного асортименту.
(див. на наступній стор.)
Як видно з діаграми 3.1 найбільшу долю ринку займають:
тарна дощечка
пиловник хвойний
пиловник дубовий
техсировина
Але найбільш рентабельним є виробництво і збут пиловника хвойного. оскільки його рентабельність з даного асортименту продукції найбільша 8,66% і її можна ще збільшити за рахунок збільшення обсягу продукції.
Рокитнівський ДЛГ також виробляє такі види продукції:
а) продукція з основної сировини –
пиломатеріали, пиловник, фансировина, баланси, будліс, фриза паркетна, піддони під кірпіч, різні заготовки - віконні і дверні, блоки, штахетник, ящики, стовпчики для загорожі;
б)продукція з відходів лісозаготовок і переробки деревини -
дранка штукатурна, мітли, господарський топорник, пучки паливні, хвойно-вітамінна мука.
Підприємство завдяки своїм зв’язкам з постачальниками і висококваліфікованими спеціалістами має змогу задовольнити попит споживачів у більш-менш повній мірі. Виходячи з економічних та бухгалтерських звітів видно, що обсяг продажу дещо впав через підвищення ціни на лісопродукцію у 2002 р.. Цим самим, викликавши падіння прибутку.
Виробництво
Виробничий процес лісозаготовок ділять на основний і допоміжний. Основне виробництво складається із сукупності прийомів та способів деревної сировини. До допоміжного відносять процеси матеріального і технічного обслуговування підприємства.
До основних робіт відносять лісосічні роботи, транспортування деревної сировини, лісоскладські роботи. Найбільш сучасна технологія передбачає вивозку деревних хлистів для розкряжування на нижньому складі. При цьому покращуються умови праці, рівень механізації і автоматизації, підвищується продуктивність праці, зменшуються затрати на заготівлі .
Підготовчі роботи проводять з метою створення умов для безпечного та ефективного виконання основних робіт. На долю підготовчих робіт припадає 5-10% трудових затрат. Допоміжні роботи обслуговують основне виробництво і до них відносять: утримання і ремонт машин та лісовозних доріг, енерго- і матеріальне забезпечення. На долю допоміжних робіт припадає 40% трудових затрат.
Основними інструментами для звалювання лісів є бензономоторні пили.
Об’єм і перелік операцій, що виконують на нижніх складах залежить від призначення типу і вантажообороту, способів доставки, розміріві якості лісоматеріалів, об’єму ступеня переробки лісоматеріалів. Всі операції, що виконуються на складі в їх продуктивній послідовності виражаються тою чи іншою схемою технічного процесу. На складі сировини виконуються розвантаження із транспорту безпосередньо до місця переробки в резервний запас.
На основних технічних потоках здійснюють подачу дерев до сучко - різної машини, очистку дерев від сучків. Розкряжування кряжів на сортименти, сортування круглих лісоматеріалів і формування їх в пакети чи пачки.
Продукція лісового господарства майже ідентична на всіх підприємствах, все залежить від ціни і відстані перевезення продукції до споживача.







Розділ 6. Реалізація продукції ДП «Рокитнівського лісового господарства».
Україна знаходиться в дуже складному економічному, соціальному та політичному становищах, але, незважаючи на це, кількість конкурентоспроможних фірм зростає. Це зростання не є винятком і в лісовій галузі, на прикладі державного лісогосподарського об’єднання “Рівнеліс” Рокитнівського Держлісгоспу.
Завдяки тому, що продукція лісу завжди цінилася, підприємства залишаються не лише діяти, але й стрімко розвиватися на ринку. Головне завдання лісового господарства - полягає в тому, щоб максимально задовольняти потреби народного господарства, що зростають постійно, у різноманітних ресурсах лісу на базі всілякого підвищення ефективності суспільного виробництва, раціонального використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Досягнення найбільших результатів із найменшими витратами.
Різноманітність та складність завдань, що стоять перед лісовим господарством викликає необхідність застосування в практику таких методів, стратегій маркетингу та керування виробництвом, що сприяють підвищенню продуктивності праці, зменшенню собівартості, комплексному використанню лісових продуктів, тобто підвищенню ефективності виробництва.
Аналіз макросередовища організації.
На даний час Держлісгосп успішно працює і співпрацює з зарубіжними фірмами по експорту своєї продукції – це завдяки тому, що все лісове господарство України стрімко розвивається, набирає оберту не тільки в межах України, але й за її межами. Та не все так просто, як здається з першого погляду: для того, щоб виростити чергову партію лісу на реалізацію - потрібно досить багато часу (в середньому 20-30 років ), відповідно затрати дуже великі, собівартість також і користуватися лісовою продукцією, задоволення не є з дешевих; по-друге, мають бути відповідні природні фактори, які сприятимуть швидкому росту лісопродукції; по-третє, економічні умови; по-четверте, науково-технічний процес, відповідна техніка для подальшої переробки продукції і т.д. Про ці всі фактори поговоримо, розмістивши їх у таблиці.
Табл. 5. Аналіз впливу факторів макросередовища.
Таблиця 5.1*. Оцінка зовнішніх загроз та можливостей підприємства.

____________________________________________________________
*- оцінка зовнішніх загроз та можливостей підприємства здійснена інженером по збуту Герук А.О.
Значення впливу кожного фактору на діяльність підприємства визначається за шкалою Ф.Хедоурі, при чому
(-50;-5) - інтервал великої загрози
(-5;5) - нейтральний вплив
(5;50) - велика можливість впливу фактору
Звідси випливає, що досить позитивний вплив на діяльність підприємства займають технологічні фактори, адже це пов’язано з швидким розвитком новітніх технологій і впровадженням їх у життя. Реструктуризацією старого обладнання, зменшенням затрат на технологію виробництва, адже це відповідно призведе до зменшення собівартості продукції і ціни та збільшенням покупців, що призведе до розширення ринку збуту продукції.
Найбільш позитивний вплив мають економічні і ринкові зовнішні фактори. Це пов’язано з тим, держава має великий вплив, а саме через податкову систему, яка діє не на користь підприємств і низькою платоспроможністю покупців. Також має вплив конкуренція - чим більше конкурентів на ринку, тим менша можливість реалізувати свою продукцію по вигідним для підприємства цінам. При цьому потрібно встановити таку ціну, яка б задовольняла б можливості покупців і якість продукції не була гіршою, ніж у конкурентів.
С П О Ж И В А Ч І
Рокитнівський ДЛГ має багато споживачів як на території України , так і за її межами. Серед них можна виділити найважливіші:
Табл. 5.2. Споживачі Рокитнівського ДЛГ.
EMBED Excel.Chart.8 \s

Умовні позначення:
Інші споживачі
Внутрішній ринок
Зовнішній ринок

Рис 1. Діаграма концентрації споживачів Рокитнівського ДЛГ.
Як видно з табл. 5.2 і рис 1 найбільшими споживачами є закордонні фірми: такі як “Євро-тімбер”, Словакія, “Алексіс”, Німеччина, “Ван-хаут” Словенія, “Пудербах” Німеччина, і звичайно Рокитнівський ДЛГ, який переробляє свою продукцію, можна сказати, що споживачі є досить конкурентоспроможними, оскільки, затримок із перерахуваннями коштів практично немає (якщо говорити про закордонні країни ), але й бувають випадки, коли споживач не в змозі заплатити всю суму відразу і робить це по частинах ( фірми, що знаходиться в Україні ).
Аналіз внутрішнього середовища підприємства.
Рокитнівський ДЛГ знаходиться в стадії зрілості. Це можна спостерігати за продажем продукції за два роки поквартально.

Табл. 5.3. Рівень продажу лісопродукції Рокитнівського ДЛГ.
Як видно з табл.. 5.3 на початку 2008 р діяльність підприємства була на найвищому рівні як в кількісному, так і в вартісному вираженні, в ІІ кварталі різко впали показники, в ІІІ і ІV квартали - зросли, в 2009 р спостерігається в І кв. найвищі параметри в порівнянні з ІІ, ІІІ, ІV. Але набагато нижчі, ніж були в І кв. 2008 р. Отже, оцінюючи загальний обсяг продажу продукції, то він дещо скоротився. Поки що для підприємства це не дуже відчутно, але згодом, якщо надалі так буде продовжуватися, буде не лише зменшення прибутку, але й збиток.
Якщо оцінювати діяльність Рокитнівського ДЛГ по ДЛГО “Рівнеліс”, то він займає чільне місце(третє) із загальної кількості держлісгоспів.
Еластичність попиту за ціною
Визначимо еластичність попиту за ціною на пиловник хвойний, оскільки він є найбільш рентабельним і широко використовуваним. Про ціну можна сказати, що вона практично не змінюється на протязі року - залишається стабільною, крім деяких випадків. Але хочу сказати, що ціна того самого пиловника на експорт буде більшою.
Табл..5.4. Розрахунок еластичності попиту на пиловник хвойний.
Для визначення еластичності попиту скористаємося такою формулою:
Епоп=Іо/Іс, де
Іо- зміна обсягів товарів, що купуються;
Іс- зміна ціни на товар
Епоп коефіцієнт, що визначає еластичність попиту.
Отже, попит за ціною є еластичним (1,85більше 1). Це є негативний фактор роботи Рокитнівського ДЛГ. Кожний раз, коли підвищується ціна, об’єм зменшується.
Оскільки попит є еластичним, то можна ще про нього сказати непостійний, тобто навіть при зміні ціни обсяг реалізації продукції падає. Але те, що попит на пиловник хвойний зменшується, не зовсім означає його падіння на всі види продукції лісу. За думкою спеціалістів лісопродукція надалі буде популярною, тому що має дуже широке використання в різних галузях: як в сільському, так і народному господарстві.
Можливо, для того, щоб Рокитнівський ДЛГ міг і надалі успішно здійснювати свою діяльність, потрібно покращити технологію переробки продукції, пришвидшити цей процес, впроваджувати нову техніку, тим самим знижуючи витрати і зменшуючи собівартість продукції. Відповідно за рахунок цього, ціну можна знизити, тим самим заохочуючи покупців. Все це приведе до отримання більших прибутків. Звичайно ті кошти, що будуть витрачені на покупку нової сучасної техніки спочатку не окупляться, можливо будуть перевитрати, але за рахунок більшої кількості покупців підприємство поверне свої витрати і запрацює з новою силою.

ПОСТАЧАЛЬНИКИ
Для того, щоб Рокитнівський ДЛГ міг нормально функціонувати потрібно паливо-мастильні матеріали, запчастини до техніки по переробці деревини і лісовозів, матеріально-технічні ресурси та техніка, а саме:
Паливо-мастильні матеріали;
Запчастини та комплектуючі прилади;
Автотранспорт для збуту продукції;
Обладнання по переробці деревини.
Табл..5.5. Оцінка важливості ресурсів.
Обладнання по переробці деревини – це один з необхідних засобів для того, щоб можна було привести продукцію до товарного вигляду. Обладнання є досить дорогим і на підприємстві їх більша половина ще старого зразку. На даний час запроваджена нова технологія переробки відходів, з якої виготовляють штахетник, що має досить великий попит як на Україні, так і закордоном. Для цього потрібна сучасна техніка. Держлісгосп скористався послугами фірми “Ікскомп” і також німецької фірми”DRB”.
Великої залежності держлісгоспу від постачальників не спостерігається. Слід зазначити, що український ринок в змозі забезпечити підприємство якісними запчастинами . Постачальниками є ДП”Укравтозапчастина “(Рівне), ТзОВ –фірма “Динамо-МТВ”(Рівне),
ПП Жогова П.Р (Житомир). Найбільшим постачальником є фірма ДП “Укравтозапчастина “.
По встановленню радіозв’язку користується послугами фірми “Інтест”, що знаходиться в Київській області.
Паливо-мастильні матеріали однин з найважливіших ресурсів, без якого неможлива нормальна робота підприємства. Основними постачальниками до недавнього часу були фірма “Альфа-рівне”, а зараз користується послугами ПП Малашинського М.П.Саме на ПММ витрачається майже 20 % коштів держлісгоспу кожного місяця.
Визначення конкурентної переваги Рокитнівського ДЛГ.
Рокитнівський Держлісгосп має дуже багато конкурентів. Але найважливішими з них є Березнівський ДЛГ і Костопільській ДЛГ. Обґрунтувати це можна дуже просто: Березнівський і Костопілький ДЛГ знаходяться в більш вигідному географічному положенні щодо розташування залізної дороги необхідної для експортування продукції, а Рокитнівський ДЛГ в 70 км. Це негативно впливає на роботу через більшу затрату часу на транспортування і відповідно витрачається набагато більше коштів, в тому числі на ПММ та за послуги залізної дороги, ніж в конкурентів.
Оцінка проводилась в порівнянні з двома держлісгоспами, які найближче до нашого підприємства.
Стосовно Рокитнівського ДЛГ можна сказати, що його сильною стороною є хороше ставлення споживачів до фірми та відповідність технологій ринковим умовам, а слабкою невигідне географічне середовище, що заважає безперебійній роботі держлісгоспу.
Якщо підприємство буде розвивати свої слабкі фактори, то може зайняти лідируюче положення.

Давайте оцінимо продукцію, виходячи з конкурентного профілю товару.

Табл.5.6. Оцінка конкурентного профілю товару.
(Оцінка здійснена з допомогою інженера по збуту продукції Герук А.О.)
З даної таблиці видно, що якість товару Рокитнівського ДЛГ не сильно поступається іншим, ціна ідентична, канали збуту на всіх підприємствах один одному не поступаються. Але в загальному підприємство є конкурентним.
Цінова стратегія
Рокитнівський ДЛГ використовує прямий метод ціноутворення:
Витрати + прибуток, який обчислюється за формулою:
Ц=с/в +Пб,
Де с/в – собівартість товару;
Пб- прибуток;
Ц- ціна .
Цей метод є неефективний в умовах ринкової економіки. Тому, що до мінімуму зводиться конкуренція, попит і пропозиція. Відповідно, якщо будуть менші витрати за рахунок впровадження новітніх технологій ціна буде відповідно невисокою.
Для збуту продукції Рокитнівський ДЛГ використовує комбіновану маркетингову систему. В сучасних умовах введення ринкового господарства підприємство не користується одним каналом розподілу своїх товарів та послуг. Все більшого значення набувають розвиток багатоканальних або комбінованих маркетингових систем. При яких підприємство формує два або більше канали розподілу своєї продукції з метою ширшого охоплення ринку.


Рокитнівський ДЛГ



Оптовий споживач №2
Оптовий споживач № 1


Кінцевий споживач

- потік інформації
- потік товарів
За допомогою впровадження комбінованих маркетингових систем підприємство може обслуговувати навіть великі і складні ринки у цьому виді структури каналів розподілу, належним чином враховуються вимоги споживачів. А товари та послуги швидко можуть бути адаптовані до конкретного ринку.
Рокитнівський ДЛГ використовує прямий канал зв’язку. Це канал, рух товарів у яких має первинне значення. На основі даних оперативного контролю збуту товарів проводиться певний аналіз ефективності такого каналу і виробник отримує потік інформації щодо наявного стану розподілу, а також рекомендації по його покращенню, тобто інформаційний потік у даного типу каналів є вторинним.
Рокитнівський ДЛГ має постійних клієнтів, які купляють продукцію декілька разів на місяць такі як “Плитсервіс”, ПП Аметист зовнішні споживачі:
“Алексіс” , Німеччина
“Ван-Хаут” , Словенія
“Євро-Тімбер” ,Словаків
“Пудербах” ,Німеччина.
Підприємство намагається підтримувати контакт з постійними клієнтами та створювати відповідні умови для того, щоб вони робили повторні покупки, шляхом надання знижок для постійних клієнтів, кредитів (якщо фірма не в змозі оплатити замовлення відразу ) та інших заходів.
Розділ 7. Витрати виробництва підприємства.
При вирощуванні певного виду продукції рослинництва та тваринництва завжди несуться певні прямі витрати які входять до складу собівартості продукції і поділяються на:
матеріальні витрати;
витрати на оплату праці;
інші витрати.
Вагомою частиною у складі собівартості продукції є матеріальні витрати. До таких витрат належить вартість фактично витрачених на виробництво продукції матеріальних цінностей: сировина та матеріали, паливо та енергія, допоміжні матеріали.
Істотною частиною виробничої собівартості продукції є витрати на оплату праці, які складаються з основної та додаткової оплати праці, інших компенсаційних витрат. Усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту затрат, включаються до складу інших прямих витрат виробничої собівартості.
До них належать:
відрахування на соціальні заходи ( пенсійний фонд та фонд соціального страхування );
сума амортизації.
Операційні витрати по підприємству СЛГ за два останні роки можна побачити за допомогою таблиці № 6
Таблиця № 6. Операційні витрати по господарству.

З даних таблиці ми бачимо що в 2008 році витрат понесено на 5426,3 тис. грн. більше ніж в 2008 р. Разом з тим матеріальних витрат в 2009р. більше в порівнянні з 2008р. на 3071,4 тис. грн.. Комплексні витрати наведені в таблиці № 7.
Заходи щодо зниження витрат на підприємстві :
Підвищення продуктивності праці;
Зниження витрат на матеріали;
Зниження затрат на експлуатацію машин і механізмів;
Зниження загально виробничих витрат;
Зниження адміністративних витрат.
Таблиця № 7. Комплексні статті витрат
Отже, з наведеної вище таблиці можна зробити такий висновок, що загалом витрати у 2008 році збільшились порівняно з 2007 роком на 1699,6 тис.грн. Бачимо, що витрати на збут у 2008 році зменшились майже в два рази ніж у 2007 році.
Розділ 8. Економіка допоміжного виробництва.
Допоміжне виробництво виконує функцію технічного обслуговування основного виробництва, завданням якого є забезпечення нормального і безперебійного ходу виробничого процесу з найменшими витратами.
Крім основного виробництва на підприємстві функціонує допоміжне виробництво, яке постійно забезпечує основне виробництво оснащенням, енергією, паливом; обслуговує адміністративні служби і складається з:
автопарк;
склад паливно - мастильних матеріалів;
електроцех;
Ремонтне господарство - це сукупність підрозділів підприємства, що здійснюють комплекс заходів по догляду та ремонту обладнання. Ремонтне господарство включає ремонтні цехи, бригади, дільниці тощо.
Енергетичне господарство підприємства - це сукупність підрозділів підприємства, які забезпечують безперебійно підприємство всіма видами енергії і енергоносіїв встановлених параметрів при найменших витратах, а також спостереження за суворим виконанням правил експлуатації енергетичного обладнання, організація і проведення ремонтних робіт; сприяння раціональному використанню і економії палива та енергії.
Транспортне господарство підприємства - це комплекс технічних засобів підприємства, що призначені для перевезення матеріалів, готової продукції, відходів та інших вантажів на території підприємства і на його під'їзних шляхах.
Обсяги виконаних робіт допоміжних виробництв та їх собівартість розглянемо за допомогою таб.№8.
Таблиця №8. Допоміжне виробництво.
З наведеної таблиці ми бачимо що в 2009 році значно збільшилось виконання тонно-кілометрів в порівнянні з 2008 роком. Разом з тим собівартість одного т/км зросла майже вдвічі. Цьому насамперед посприяло значне подорожчання паливно-мастильних матеріалів.
Електроенергії в 2009 році використано більше ніж в 2008 році.
Обсяги виконаних робіт допоміжним виробництвом собівартість одиниці продукції допоміжного виробництва на даному підприємстві відносять до основного виробництва.
Розділ 9. Аналіз фінансових результатів підприємства.
В наш час економічна ефективність виробництва оцінюється на основі критерію, що виражається в максимізації росту національного продукту на одиницю праці. На рівні підприємства формою єдиного критерію ефективності його діяльності може слугувати максимізація прибутку.
Таблиця 9.
Аналіз фінансових результатів ДП «Рокитнівське лісове господарство», тис.грн.
Отже, з даної таблиці видно що виручка від реалізації продукції у 20007 році зростає порівняно з 2007 – 2008 роками. Спостерігаємо що у 2008 і 2009 роках нема інших фінансових доходів, а у 2007 році 0,2 тис.грн. Дані таблиці 9 свідчать про те, що у 2009 році підприємство отримало чистий збиток у розмірі 17,4 тис.грн. порівняно з прибутковими 2007-2008 роками.
SHAPE \* MERGEFORMAT Рис
.
3
.
Динам
і
ка ф
і
нансових результат
і
в ДП
"
Рокитнівське лісове
господарство
"
31115,5
33480
338,6
-17,4
21684,2
30246,8
27309,2
19268,4
25611,3
23231,9
14744,3
4635,5
4077,3
4884,1
-134,3
482,4
123,9
19,5
-5000
0
5000
10000
15000
20000
25000
30000
35000
40000
2007
2008
2009
Роки
Виручка в
і
д реал
і
зац
ії
продукц
ії
Чистий дох
і
д в
і
д реал
і
зац
ії
продукц
ії
Соб
і
варт
і
сть ркал
і
зовано
ї
продукц
ії
Валовий прибуток
Балансовий прибуток
Чистий прибуток

З рис. 3 видно що чистий дохід від реалізації продукції та собівартість реалізованої продукції з 2007 по 2009 рік збільшується стрімкими темпами. Спостерігається збільшення сплати податків з 2007 по 2009 рік.




Розділ 10. Аналіз грошових потоків.
На основі „ Звіту про рух грошових коштів” проведемо аналіз руху грошових коштів (табл.9).
Табл.9. Аналіз грошових потоків.
Отже можемо зробити висновок про те, що за 2008-2009 рр. надходження коштів від операційної діяльності на підприємство скоротилися на 637,9 тис.грн. За 2008-2009 рр. видаток коштів від інвестиційної діяльності зменшився на 473 тис.грн. За 2008-2009 рр. видаток коштів від фінансової діяльності скоротився на 143,2 тис.грн., надходження у цей період зросли на 92,4 тис.грн. Загалом надходження грошового потоку підприємства за 2008-2009 рр. скоротилося на 136,2 тис.грн., видаток на зріс на 22,1 тис.грн.
Розділ 11. Охорона праці на підприємстві.
Охорона праці – це система правових, соціально – економічних, санітарно – гігієнічних і лікувально – профілактичних заходів, та засобів спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.
Управління „Рівненського АРЗ” в кожному з його підрозділів і на робочому місці створює умови відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечує додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.
З цією метою воно забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:
створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;
розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги економіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, забезпечує безплатно працівників нормативними актами про охорону праці;
здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог щодо охорони праці;
організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі з охорони праці.
В разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, керівництво зобов’язане вжити погоджене з органами державного нагляду заходів, що забезпечать безпеку працівників.

Розділ 12. Заходи щодо підвищення ефективності підприємницької діяльності.

Пошук резервів підвищення ефективності діяльності підприємства зобразимо за допомогою рис.2.
SHAPE \* MERGEFORMAT Ефективність використання основних фондів
Ефективність використання оборотних засобів
Ресурсний напрямок
Резерви підвищення ефективності
Організаційний
Технологічний
Ефективність управління
Ефективність організації
Ефективність техніки
Ефективність технологій
Ефективність використання праці

Рис.2
Узагалі проблема визначення ефективності підприємства та пошуку шляхів її підвищення є складною і такою, що важко формалізується. Адже будь-яке підприємство — це складна система, яку важко спростити, не втративши при цьому її суттєвих характеристик. Тому сподіватися, що можна дістати просту й легко зрозумілу схему аналізу, яка давала б змогу отримувати бажаний результат в усіх випадках, було б не зовсім правильно.
Схема, що пропонується, окреслює загальні напрямки аналізу об'єкта. Перший з них — ресурсний — відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Зазначені показники слід розглянути в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних фондів найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі:
зменшення обсягів незавершеного виробництва;
удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення з метою оптимізації виробничих запасів;
прискорення реалізації готової продукції (активізація маркетингової діяльності);
зменшення обсягів дебіторської заборгованості.
Крім того, слід звернути увагу і на інші напрямки раціоналізації використання матеріальних ресурсів:
проаналізувати основні причини втрат та нераціонального використання ресурсів;
забезпечити обґрунтоване нормування витрат матеріалів;
організувати використання вторинних ресурсів;
створити систему заохочення за економію сировини, енергії та матеріалів й відпрацювати її дійовість;
акцентувати увагу на використанні сучасних високотехнологічних матеріалів.
Що стосується аналізу ефективності використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах:
внутрішньозмінні втрати робочого часу;
втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів;
рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та комп'ютерної техніки;
аналіз системи стимулювання працюючих;
визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих.
У межах другого, тобто організаційного, напрямку здійснюється пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на ефективність управління.
Важливою складовою ефективності підприємства, а отже, і значним резервом її підвищення, є організація виробничого процесу. У конкретних умовах підприємства слід проаналізувати всі аспекти, що визначають ефективність організації робіт, від рівня робочого місця окремого робітника чи спеціаліста до рівня підприємства в цілому. Для виробничих підприємств, ураховуючи, звичайно, специфіку їх діяльності, особливу увагу треба звертати на можливості застосування більш ефективних типів виробництва (масового, великосерійного).
І, нарешті, останнім (але не за важливістю) напрямком пошуку можливостей підвищення ефективності є технологічний.




В И С Н О В О К
На основі проведених досліджень можна зробити такі висновки:
Ринок споживачів Рокитнівського ДЛГ є дуже великий. Внутрішні споживачі становлять 46,1%, зовнішні споживачі – 34,8 %, інші – 19,1%.
Попит на лісопродукцію є еластичним, що зумовлює перепади обсягів реалізації – це негативний фактор роботи Рокитнівського ДЛГ.
Рокитнівський ДЛГ не має великої залежності від постачальників, адже основною сировиною для виготовлення готової продукції є сама лісо продукція.
Підприємство є досить конкурентноздатним і основними перевагами є лояльність споживачів, імідж надійного партнера, відповідність ринковим умовам, хоч разом з тим є слабкі сторони – невигідне географічне положення щодо розташування залізної дороги, яка необхідна при експортуванні продукції, зміни в потребах споживачів, недостатня купівельна спроможність населення, низький стратегічний рівень.
Продукція на час перебуває в стадії зрілості це означає, що потрібно всіляко покращувати асортимент та частку готової продукції, щоб покращити положення на ринку.
Головною ціллю для успішної діяльності підприємства є збільшення випуску готової продукції і реалізації. І нарешті, для проведення ефективної маркетингової стратегії потрібно використовувати продукцію побічного використання лісу на базі створення дочірніх підприємств та збільшити частку готової продукції, за рахунок збільшення виробництва штахетника та вагонки, що значно розширить ринок діяльності Рокитнівського ДЛГ і в майбутньому принесе прибуток більший ,ніж маємо на даний час.





Список використаної літератури
1. Методичні вказівки з аналітичної виробничої практики для студентів IV курсу спеціальності 6.050107 «Економіка підприємства» / Ю.А. Горбачук, Т.Л.Меліхова. – Рівне: УДУВГП, 2003, - 15с.
2. Економіка підприємства : Підручник/ За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп.—К.: КНЕУ, 2001.—528 с.
3. Економіка підприємства: Підручник/ За загальною редакцією Й.М.Петровича. - Львів: „Новий світ-2000”, 2004. - 680с.
4. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За ред. А.В. Шегди.- К.: Знання, 2007.-431 с.
5. Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник – Лібра, Київ 2002 р.
6. Костенко Т.Д. та ін. Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства: Навч.посіб., 2007 р.