1. Політика займає особливе місце в діяльності людей з того часу, коли людство виходить з варварства до цивілізації, коли з‘являється держава. Суспільне життя вивчають різні гуманітарні науки, у кожної з них свій предмет дослідження. Політологія – наука про політику та її взаємовідносини з людиною та суспільством.
Виникнення професійної політичної науки зумовлено такими основними факторами:
суспільною потребою, що виявляється у необхідності раціональнішої організації державної влади від інтуїтивного розуміння проблем політики;
загальним процесом становлення наукового пізнання світу і суспільства, що характеризується диференціацією наукового знання, інтеграцією політичного знання з іншими суспільними науками;
формуванням політичної науки як автономної дисципліни;
пізнанням політичних подій неполітичними і науковими засобами, що вимагало наукової рефлексії і звільнення від викривлення.
2. Предметом політології є політичне життя в цілому, з’ясування його головних компонентів, тенденцій зв‘язків і змін з іншими сферами суспільного життя.
Об’єкт науки визначається конкретними завданнями, які стоять перед дослідниками політики. Ними є ті області політичного життя, які безпосередньо вивчаються, наприклад, політичні відносини, політична система, політичні процеси тощо.
Методами називаються конкретні засоби засвоєння знань про політику. Ними є:
загальні методи дослідження (соціологічний, культурологічний, функціональний, поведінковий, системний, інституціональний, антропологічний, порівняльний, історичний);
загальнологічні методи (аналіз та синтез, індукція та дедукція, абстрагування та сходження від абстрактного до конкретного, сполучення історичного та логічного аналізу, уявний експеримент, моделювання тощо);
методи емпіричних досліджень(використання електоральної статистики, анкетний опит, теорія ігор, спостереження, аналіз документів, лабораторний експеримент).
Політологія як наука здатна виконувати об’єктивно корисні для суспільства функції:
пізнавальна, яка здійснюється в процесі утворення точного образу політики, виявленні основних закономірностей, тенденцій змін, формуванні уявлень про її компоненти;
прогностична, що дозволяє здійснювати більш-менш точні передбачення майбутніх політичних подій;
практична, реалізується як вплив на управління;
ідеологічна, сприяє обгрунтуванню і пропаганді політичних ідеалів? цінностей? цілей? реалізація яких об’єктивно відповідає інтересам соціальних спільнот? визначає стратегію і тактику політичної діяльності? політичної поведінки;
культурна збагачує уявлення людей про засоби досягнення політичних цілей? формує образи бажаних подій? утворює ціннісні ідеали;
виховна? в ході реалізації якої складаються необхідні в демократичному суспільстві передумови? навички участі громадян у політичному процесі.
Завдання політології:
виявлення і передбачення обертової постійності у структурі, сутності і логіці політичної поведінки;
прояснення політичних процесів;
наукове консультування;
соціальне конструювання (реформування, зумовлене потребами суспільства.
Структура політології складається з:
історії політичної думки, що вивчає етапи еволюції, уявлень про політичне життя та його компоненти, які існували в різні історичні епохи;
політичної філософії (філософії політики), яка здійснює формування категоріального апарату політичної науки;
політичної соціології, яка вивчає конкретні політичні явища і процеси, побудовані на аналізі емпіричних даних;
політичної психології, яка вивчає політичну поведінку і її мотивацію, особливо у масових формах;
політичної антропології, об’єктом якої є людина, яка займається політикою, досліджує умови входження людини в цю сферу соціального життя.
3. Парадигма – своєрідна логічна модель постановки та вирішення пізнавальної проблеми.
Фундаментальне значення для політології мають ті парадигми?що тлумачать сутність та природу політики? інтерпретують джерела її розвитку. Це такі парадигми:
теологічна;
натуралістична;
соціальна;
радикально-критична.