Спадкування за законом
При спадкуванні майна в Україні застосовуються два основних порядки визначення спадкоємців та розподілу спадкового майна. При спадкуванні за законом до спадкування закликаються ті особи, яких законодавець називає як спадкоємців. Тобто в цьому випадку спадкове майно розподіляється між особами, які названі в числі спадкоємців у відповідних статтях ЦК України. Такі особи називаються законними спадкоємцями, або колом спадкоємців за законом.
Спадкування за законом має місце тоді, коли воно не змінене заповітом, тобто спадкодавець у. заповідальному розпорядженні не призначив спадкоємців особисто. Таким чином, спадкування за законом має місце, якщо:
— спадкодавець не залишив заповіту або заповіт визнаний недійсним повністю чи частково;
— спадкоємці за заповітом відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину або померли раніше спадкодавця;
— спадкоємці за заповітом усунуті від спадщини.
Кого ж саме законодавець називає в числі спадкоємців за законом? Звичайно, передусім це особи, які за характером сімейно-побутових зв'язків були найближчими до покійного. Незважаючи на те, що спадкодавець не склав заповіту, законодавець намагається передбачити, кому б цей громадянин міг залишити своє майно, і цілком обґрунтовано вважає, що це повинні бути найближчі до померлого особи. Вирішуючи це питання, законодавець враховує такі обставини: кровну спорідненість, шлюбні відносини, відносини усиновлення (удочеріння), знаходження на утриманні.
Спадкоємці за законом призиваються до спадкування у порядку черги. В Україні, як і в більшості республік колишнього СРСР, встановлено дві черги спадкоємців.
Спадкоємцями першої черги є: діти (в тому числі й усиновлені), подружжя, батьки (в тому числі усиновителі), а також дитина, яка народилася після смерті спадкодавця.
До спадкоємців першої черги належать також онуки та правнуки, але лише в тому випадку, якщо на момент відкриття спадщини немає в живих того з батьків, який би був спадкоємцем.
До спадкоємців належать не тільки діти, які народилися в зареєстрованому шлюбі, але й ті діти, стосовно яких батько добровільно визнав своє батьківство і без укладання шлюбу, або ж батьківство було встановлено в судовому порядку. Навіть якщо шлюб був визнаний недійсним, діти, народжені у такому шлюбі, користуються такими ж правами спадкоємців, як і діти, народжені в дійсному шлюбі.
До дітей спадкодавця прирівнюються усиновлені діти, які спадкують саме після свого усиновителя і вже не вважаються спадкоємцями за законом рідних батьків. Усиновлення повинне бути оформлене належним чином рішенням органів опіки та піклування.
Не належать до спадкоємців за законом пасинки та падчериці після вітчима та мачухи, якщо не мало місце усиновлення чи утримання.
Подружжя визнається спадкоємцем за законом лише в тих випадках, коли воно перебувало у зареєстрованому шлюбі з померлою особою, причому правове значення тут відіграє саме факт перебування у зареєстрованому шлюбі, а не, скажімо, тривале спільне проживання, наявність фактичних шлюбних відносин тощо.
До спадкоємців другої черги відносяться брати, сестри, дід, баба померлого 1. Чинне законодавство не робить ніяких відмінностей між братами та сестрами повнорідними, єдинокровними чи єдиноутробними. Для спадкування у другій черзі після брата чи сестри досить походження від спільної матері чи батька. Так звані зведеш брати та сестри, тобто діти, батьки яких уклали шлюб між собою, права спадкування один після одного не набувають, оскільки у них відсутні спільні батько та матір.
На більш віддалені ступені спорідненості право спадкування за законом не поширюється. Таким чином, зі чинним законодавством не є спадкоємцями за законом двоюрідні брати чи сестри, дядьки, тітки, племінники та інші далекі родичі. До спадкоємців за законом не належать опікуни, піклувальники.
Особливу групу спадкоємців померлого складають, так звані утриманці, тобто особи, які є непрацездатними; за віком чи за станом здоров'я і перебувають на утриманні спадкодавця не менше року до відкриття спадщини.
Утриманці не мають своєї постійної черги — вони призиваються до спадкування разом з тією чергою, яка отримує спадщину. Скажімо, якщо після смерті батька залишився його син (спадкоємець першої черги) і утриманець, то утриманець призивається до спадкування разом із спадкоємцем першої черги. Якщо ж до спадкування призивається, скажімо, брат померлого (спадкоємець другої черги), то утриманець отримує спадщину разом із спадкоємцем другої черги.
Непрацездатними вважаються: подружжя чоловічої статі по досягненню ними 60 років та жіночої статі по досягненню 55-літнього віку, незалежно від того, настало у них право на пенсію чи ні; неповнолітні діти до 16 років, а ті, які навчаються, — до 18 років, а також подружжя чи діти інваліди І—III групи, незалежно від того, була їм призначена пенсія чи ні.
В літературі свого часу висловлювалася точка зору відносно того, що немає підстав прираховувати до непрацездатних осіб в розумінні спадкового права інвалідів III групи, оскільки практично всі вони працюють.
Утриманець набуває право на спадщину, якщо він став непрацездатним до моменту смерті спадкодавця, і фактично перебував на його утриманні не менше одного року.
Якщо ж особа, яка мала право бути на утриманні спадкодавця, фактично цим правом не скористалася, то вона позбавляється можливості претендувати на спадщину як утриманець. Скажімо, у відповідності із ст. 32 Кодексу про шлюб та сім'ю України, колишня дружина має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною протягом року після розірвання шлюбу. Але якщо така особа після розірвання шлюбу не скористалася цим правом і з позовом до суду про стягнення аліментів на своє утримання не зверталася, то ця особа не може вважатися утриманкою померлого.
Непрацездатність утриманця за віком, перевіряється за паспортом, свідоцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров'я — по пенсійній книжці або довідці, яку видав відповідний орган медико-соціальної експертизи. Доказом, що та чи інша особа перебувала на утриманні особи, яка померла, можуть бути: довідка з виконкому, ЖЕО, правління ЖБК чи з місця роботи спадкодавця про наявність у нього утриманців; довідка органу соціального захисту населення про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника; рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту перебування на утриманні. Ці документи повинні містити і відомості про час і період, коли особа перебувала на утриманні спадкодавця.
У межах однієї і тієї ж черги спадкоємці спадкують майно померлого в рівних частках. Скажімо, спадкоємцями першої черги померлого є батько, дружина і дочка; кожен із цих спадкоємців отримає одну третину спадщини.
Із загального принципу рівності часток при спадкуванні за законом і принципу черговості прикликання до спадкування (спочатку призиваються спадкоємці першої черги, а за їх відсутності — спадкоємці другої черги) законодавець робить два винятки. Перший із них стосується особливості спадкування предметів домашньої обстановки і вжитку.
Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які проживали спільно із спадкодавцем, незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали із спадкодавцем до його смерті не менше одного року.
Це правило встановлене у зв'язку з тим, що було б несправедливим віддавати речі, якими повсякденно користувалися у побуті разом з спадкодавцем спадкоємці, які з ним проживали разом, спадкоємцям, які проживали окремо від спадкодавця, і, звичайно ж, мали необхідні побутові речі у своєму господарстві. Так, якщо у спадкодавця був син, який мешкав у іншому місті, і брат, який проживав разом із спадкодавцем, то при спадкуванні за законом брат — спадкоємець другої черги — отримає предмети домашньої обстановки та вжитку, а син — спадкоємець першої черги — все інше майно (жилий будинок, земельну ділянку, автомобіль, грошові внески, цінні папери тощо).
Законодавець не наводить перелік предметів домашньої обстановки та вжитку. Під ними, звичайно, розуміють ті речі, які призначені для задоволення повсякденних побутових та культурних потреб громадян.
Сучасна судова та нотаріальна практика до цієї категорії речей традиційно відносить меблі, пральні машини, магнітофони. По одній із справ суд у своєму рішенні вказав, що телевізор є предметом домашнього вжитку і, в силу закону, повинен спадкуватися разом з іншим майном побуту: шафами, буфетами, холодильником, килимами та сервізами.
До предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку не відносяться предмети професійної діяльності спадкодавця (рояль піаніста, інструменти майстра), колекції, антикваріат, предмети розкоші. В кожному конкретному випадку непорозуміння, які виникають між спадкоємцями стосовно того, чи належать ті чи інші речі до предметів домашньої обстановки та вжитку, вирішуються в судовому порядку.
Звичайно, якщо майно померлого складається лише з предметів домашньої обстановки та вжитку, то цілком можлива ситуація, коли це майно отримають спадкоємці за .законом другої черги, які проживали разом із спадкодавцем, а спадкоємцям першої черги залишаться тільки борги спадкодавця.
Але ще раз наголосимо, що правило про особливий порядок спадкування предметів домашньої обстановки та вжитку, застосовується лише при спадкуванні за законом, тобто в тому випадку, коли спадкодавець не скористався своїм правом скласти заповіт і не розпорядився цим майном особисто.
Другий виняток щодо рівності часток для спадкоємців однієї і тієї ж черги стосується спадкоємців, які спадкують майно за правом представлення. У такому порядку спадкують онуки та правнуки померлого. Вони отримують ту частку, яка б належала їх померлим батькам, якби ті були живими на момент відкриття спадщини. Так, якщо після смерті спадкодавця залишився його син і два онуки раніш померлого другого сина, то половину спадщини отримає живий син, а кожний онук матиме право на одну четверту частку спадщини, оскільки їм разом належить та частка, яку б отримав їх батько, коли б він був живий. Тобто у цьому випадку у спадкоємців однієї черги (син та онуки) частки будуть різними.
Онуки мають право отримати спадщину в порядку представлення лише в тому випадку, якщо їх батьки померли до відкриття спадщини, а не, наприклад, відмовилися від спадщини, чи були усунуті від спадщини як негідні спадкоємці.
Як вже зазначалося, утриманець є законним спадкоємцем, незалежно від його родинних чи сімейних зв'язків з померлим. Якщо ж він належить до законних спадкоємців і за іншими підставами (наприклад, в силу родинних зв'язків), то у нього є право вибору. Перехід від спадкування як утриманця до спадкування за іншою підставою доцільний, якщо факт утримання важко довести. В інших випадках такий перехід негативно вплине на майнові інтереси спадкоємця, оскільки утриманці закликаються до спадщини завжди, а, наприклад, брати і сестри — лише за черговістю.
Практичне значення має і вирішення питання щодо порядку спадкування онуками і правнуками у випадку, коли вони є спадкоємцями за законом першої черги і одночасно один з них перебував на утриманні померлого.
Якщо онуки і правнуки закликаються до спадкування у порядку представлення, вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкуванні за законом одному з померлих батьків. Тобто якщо б після смерті спадкодавця залишилися його старший син і троє онуків молодшого сина, то син отримав би половину спадку, а онуки поділили б частку свого померлого батька і отримали б по 1/6. Якщо ж онук, який перебував на утриманні діда, закликається до спадкування як утриманець, він, як самостійний спадкоємець, отримує разом з сином по 1/3, а онуки за правом представлення — по 1/6. Цю колізію в літературі пропонується вирішувати на користь спадкування як утриманця.
Якщо онук чи правнук, перебуваючи на утриманні спадкодавця, набуває право спадкування як утриманець, то він не може бути позбавлений цього права і повинен закликатися до спадщини як утриманець, незалежно від того, чи живий його родитель, чи ні. Вибір підстав спадкування в такому випадку не повинен мати місце, так як це б обмежувало правоздатність спадкоємця.
В проекті нового ЦК України передбачено значно розширити коло спадкоємців за законом. До числа спадкоємців за законом пропонується включати осіб не лише за ознакою родинних чи сімейних зв'язків, а й за ознакою членства у сім'ї. І якщо перша і друга черга спадкоємців у порівнянні з чинним законодавством змін не зазнала, то до третьої черги включені особи, які були членами сім'ї спадкодавця за умови, що прожили з ним не менше п'яти років. У четверту чергу право на спадкування за законом одержать рідні дядько та тітка, у п'яту — утриманці, в шосту — інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно.
Значне розширення кола спадкоємців за законом практично позбавить державу права на так звану виморочну спадщину, тобто майно, яке залишилося після смерті громадянина за відсутності спадкоємців за заповітом і спадкоємців за законом.
За чинним законодавством спадкове майно переходить у власність держави у таких випадках:
— якщо спадкоємець заповів все своє майно або його частину державі;
— якщо спадкоємці відмовилися від спадщини на користь держави;
— якщо всі спадкоємці відмовилися від спадщини або не прийняли її у встановленому порядку;
— якщо заповідана лише частина майна, а спадкоємці за законом відсутні;
— якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом.